ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.03.2016Справа №910/128/16
За позовомРегіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Практик"
простягнення 51 589,67 грн
Суддя Ярмак О.М.
За участю представників:
від позивачаЧерних Я.С. (представник за довіреністю № 29 від 02.07.2015)
від відповідачане з'явився
Регіональне відділення Фонду державного майна по місту Києву звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Практик" про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6408 від 28.02.2013 в розмірі 51 589,67 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/128/16 та призначено розгляд справи на 09.02.2016.
09.02.2016 позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог до 61 033,48 грн.
Ухвалами суду від 09.02.2016 та 23.02.2016 розгляд справи відкладався.
В судове засідання 15.03.2016 з'явився представник позивача.
Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та інші документи на підтвердження своєї правової позиції не подав, позовні вимоги не спростував. Про дату, час та місце судового засідання у справі відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням конвертом повернення ухвали від 23.02.2016 з підстав закінчення строку зберігання поштового відправлення.
Оскільки відповідач вважається таким, що повідомлений про час і місце розгляду справи судом, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, з метою уникнення порушення процесуальних строків розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив позов задовольнити відповідно до розрахунку заяви про збільшення позовних вимог, поданої 09.02.2016 в порядку ст. 22 ГПК України, за якою просив стягнути з відповідача 47 118,16 грн основного боргу, 4 926,13 грн інфляційних нарахувань, 1 413,54 грн штрафу та 7 575,65 грн пені.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно з п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
З огляду на наведене вище, оскільки заява позивача про збільшення позовних вимог подана з дотриманням вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, то приймається судом до розгляду.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
28.02.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Практик" (орендар) укладено договір оренди № 6408 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 38,30 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, на 7-му поверсі будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.08.2012 і становить 497 732,00 грн. без ПДВ (п.1.1).
Згідно з п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення: курсів по навчанню дітей шкільного віку комп'ютерної грамотності - 19,10 кв.м. та розробки програмного забезпечення - 19,20 кв.м.
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2012 6 234,09 грн. Орендна плата за перший місяць оренди лютий 2013 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень, лютий місяці 2013 року (п.3.1 Договору).
Відповідно до п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
У п. 3.3 Договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п.3.6 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (п.3.8 Договору).
Пунктом 5.3 Договору визначено, що орендар зобов'язується зокрема своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2013 на виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято у користування орендовані приміщення, про що складено відповідний акт приймання-передавання.
Додатковою угодою № 6408/01 від 10.07.2013 сторони з-поміж іншого виклали п. 3.1 Договору у такій редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - березень 2013: 3 112,01 грн. Орендна плата за перший місяць оренди квітень 2013 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2013 року (п.3.1 Договору).
За доводами позивача, за період з листопада 2014 року по січень 2016 року відповідач мав сплатити 47 118,16 грн орендної плати на користь позивача, проте, таких своїх зобов'язань в порядку та у строки, встановлені договором, не виконав.
24.04.2015 позивачем на адресу відповідача було направлено лист - вимогу за вих.№30-05/414 від 22.04.2015 щодо оплати наявної заборгованості, однак відповідач відповідь на даний лист позивачу не надав, заборгованість не погасив.
Договір № 6408 від 28.02.2013 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, що регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України та Главою 30 Господарського кодексу України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а ст. 19 Закону встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений договором.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (орендар) свого обов'язку належним чином не виконав, орендну плату за період з листопада 2014 року по січень 2016 року не оплатив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед державним бюджетом зі сплати орендної плати по договору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.
З огляду на викладене вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати по договору за період з листопада 2015 року по січень 2016 року є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню у в повному обсязі.
Крім цього, за прострочення виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором позивач просив суд стягнути з відповідача 4 926,13 грн інфляційних збитків, 1 413,54 грн штрафу та 4 575,65 грн пені.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Пунктами 3.7, 3.8 договору оренди сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п.3.6 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати, а у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за період з листопада 2014 року по січень 2016 року, то вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу та пені є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунками позивача, які перевірено судом та визнано вірними.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, оскільки відповідач прострочив виконання свого грошового зобов'язання за договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними, та в підсумку складають 4 926,13 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Практик" (03126, м. Київ, вул. Стражеско, б. 9, кімн. 59, ідентифікаційний код 33051916) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва; код: 37995466; банк одержувача: ГУ ДКСУ в м. Києві; р/р 31111094700011; МФО 820019; КЕКД: 22080300; назва: плата за оренду іншого державного майна) заборгованість у розмірі 47 118 (сорок сім тисяч сто вісімнадцять) грн. 16 коп., штраф у розмірі 1 413 (одну тисячу чотириста тринадцять) грн. 54 коп., пеню у розмірі 7 575 (сім тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 65 коп. та інфляційні втрати у розмірі 4 926 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн. 13 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Практик" (03126, м. Київ, вул. Стражеско, б. 9, кімн. 59, ідентифікаційний код 33051916) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 50-Г; ідентифікаційний код: 19030825; банк одержувача: ГУ ДСК в м. Києві; МФО 820019; р/р 35212001014093) судовий збір у сумі 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн.
Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.М. Ярмак
Повне рішення складено: 24.03.2016