ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.03.2016Справа №910/2517/16
За позовом: публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК"
до: публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України
про визнання договорів припиненими
Суддя: Шкурдова Л.М.
Представники:
Від позивача: Кохановський В.С. - представник за довіреністю
Від відповідача: Бабій О.В. - представник за довіреністю
Від третьої особи: не з'явився
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про визнання договорів припиненими.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2016 року порушено провадження у справі №910/2517/16.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Відповідно до постанови Правління НБУ від 11 червня 2015 р. № 370 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 червня 2015 р. № 115 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «ЕНЕРГОБАНК». Позивач з посилання на ст.44, 46, 48 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вказує, що листом №3738/5 від 23.11.2015 повідомив відповідача про припинення спірних договорів, а відтак звернувся до суду про визнання Договору №5-1/23-06 від 03.03.2004 про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі, Договору № 5-2/23-06 від 03.03.2004 про проведення розрахунків за операціями з платіжними картками Банка асоційованого члена МПС, Договору застави майнових прав № 5-5/23-06 від 03.03.2004 припиненими, припинення обтяження на майнові права за вказаним Договором застави.
Позивачем подано заяву про забезпечення позову згідно якої просив суд заборонити відповідачу вчиняти дії щодо звернення стягнення в позасудовому порядку на належні позивачу грошові кошти, розміщені у відповідача згідно Договору гарантійного депозиту №1949/23-99 від 21.07.1999р.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Судом встановлено, що заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову та не містить посилання на докази, які підтверджують, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позивачем не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову. За таких підстав, судом відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, з підстав того, що між сторонами не проведені розрахунки за Договорами, встановлена депозитним договором умова про повернення гарантійного депозиту не настала, а зобов'язання за Договорами не припинені.
У судовому засіданні 18.03.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -
03.03.2004 між ПАТ «Державний експортно - імпортний банк» (далі - Банк/Принципал) та ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» (далі - Вкладник/Афіліат) укладено Договір № 5-1/23-06 про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі Visa International (далі - Договір про підтримку) з додатковими угодами до нього.
Згідно пунктів 2.1., 2.2. Договору про підтримку, за цим Договором Принципал, зобов'язується від імені та за рахунок Афіліата представляти інтереси останнього в Міжнародній платіжній системі (далі - МПС), щодо діяльності Афіліата в статусі Асоційованого члена МСП. Принципал надає Афіліату консультативні послуги щодо замовлення Афіліата в МПС додаткових послуг та зміни статусу Афіліата в МПС, а також інші послуги, що безпосередньо стосуються цього Договору.
03.03.2004 року між Принципалом та Афіліатом було укладено Договір № 5-2/23-06 про проведення розрахунків за операціями з платіжними картками Банка асоційованого члена МПС від 03.03.2004 (далі - Договір про розрахунки) з додатковими угодами до нього.
Принципал, у відповідності до пункту 1.1. Договору про розрахунки, здійснює обслуговування Кореспондентського рахунку Афіліата, пов'язане з розрахунками за Операціями з Емісії та Операціями з Видачі готівки за картками.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 11 червня 2015 р. № 370 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 червня 2015 р. № 115 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» Ільчука Олександра Павловича строком на 1 рік з 12 червня 2015 р. до 11 червня 2016 р. включно. В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду № 136 від 14.07.2015 р. відсторонено від виконання обов'язків уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» Ільчука Олександра Павловича, і призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» Брайка Станіслава Анатолійовича.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 155/47 від 25.08.2015, делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ЕНЕРГОБАНК», визначені статтями 37, 38, частинами 1 та 2 статті 48 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Брайку Станіславу Анатолійовичу, на час здійснення процедури ліквідації банку.
21.07.1999 між Позивачем та Відповідачем було укладено депозитний договір № 1949/23-99, в подальшому назву викладено у новій редакції «Договір гарантійного депозиту».
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 15 від 01.09.2014 до договору депозиту, з метою забезпечення виконання Вкладником своїх зобов'язань за Договором про підтримку та Договором про розрахунки), укладених між Банком та Вкладником, у тому числі тих, що випливають з п.п 4.1.1., 4.1.З., 4.1.8.. 4.1.13., 8.3 - 8.5 договору підтримки та з п.п. 5.1.2., 5.1.4., 8.4. договору про розрахунки, Вкладник розмістив в Банку вклад у сумі 840 000 (вісімсот сорок тисяч) доларів США 00 центів. Термін повернення гарантійного депозиту є 03.09.2015. Внесення гарантійного депозиту підтверджується цим Договором та випискою по Депозитному рахунку, який відкрито Вкладнику Банком для обліку суми Гарантійного депозиту.
03.03.2004 між Позивачем та Відповідачем було укладено договір застави майнових прав № 5-5/23-06 (далі - Договір застави майнових прав) для забезпечення вимог Відповідача за Договором про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі Visa International № 5-1/23-06 від 03.03.2004, та Договору про проведення розрахунків по операціям з платіжними картками банка Асоційованого члена МПС № 5-2/23-06 від 03.03.2004.
Відповідно до 1.2. Договору застави майнових прав (в редакції додаткової угоди від 29.08.2013 №9), заставодавець (позивач), з метою забезпечення своїх зобов'язань за договорами № 5-1/23-06 від 03.03.2004 та № 5-2/23-06 від 03.03.2004, передав заставодержателю (відповідачу), в заставу майнові права, а саме: право вимоги коштів у сумі 840 000 (вісімсот сорок тисяч) доларів США 00 центів з вкладного (депозитного рахунку (рахунку гарантійного депозиту) відкритого за договором гарантійного депозиту від 21.07.1999 № 1949/23-99, строком дії до 03.09.2015 (пункт 1 додаткової угоди № 10 від 01.09.2014). Також до договору застави майнових прав було укладено додаткові угоди.
Звертаючись з позовом до суду позивач вказує, що листом № 3738/5 від 23.11.2015 ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» було повідомлено ПАТ державний експортно - імпортний банк» про припинення Договору № 5-1/23-06 про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі Visa International та Договору № 5-2/23-06 про проведення розрахунків за операціями з платіжними картками Банка асоційованого члена МПС від 03.03.2004 з 11.06.2015. Позивач вказує, що з 11.06.2015, в силу ст.ст. 598. 609 ЦК України. 77 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», 44, 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та умовами Договору, зобов'язання сторін по Договору № 5-1/23-06 про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі Visa International від 03.03.2004 та Договору № 5-2/23-06 про проведення розрахунків за операціями з платіжними картками Банка асоційованого члена МПС від 03.03.2004 були припинені. Позивач вказує, що відповідно до статті 28 ЗУ «Про заставу», однією з підстав припинення застави є припинення забезпеченого заставою зобов'язання та закінчення терміну дії права, що складає предмет застави, у зв'язку із тим, що дія Договору про підтримку № 5-1/23-06 від 03.03.2004 та Договору про розрахунки № 5-2/23-06 від 03.03.2004 є припиненою на вищезазначених підставах, договір застави майнових прав є також припиненим.
Відповідно до ст.44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Згідно ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
4) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається; 8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.
Статтею 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначений перелік повноважень Фонду, зокрема згідно статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: 1) здійснює повноваження органів управління банку; 2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх.
Предметом спору у даній справі є визнання припиненими Договору №5-1/23-06 від 03.03.2004 про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі на підставі п.10.6, 10.7 Договору і відповідно також Договору № 5-2/23-06 від 03.03.2004 про проведення розрахунків за операціями з платіжними картками Банка асоційованого члена МПС з 11.06.2015, Договору застави майнових прав № 5-5/23-06 від 03.03.2004 з 11.06.2016.
Відповідно до п.10.6. Договору про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі Visa International №5-/23-06 від 03.03.2004 року дія цього Договору також припиняється у разі відкликання МПС або Національним банком України у Принципала та/або Афіліата ліцензії на право здійснення операцій за картками.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 651, 652 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Нормами чинного цивільного законодавства не передбачено можливості одностороннього припинення договору, в той час як ст.598 ЦК України передбачена можливість припинення саме зобов'язань на підставах, встановлених договором або законом.
Позивач з посиланням на ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вказує, що з моменту отримання відповідачем листа уповноваженої особи Фонду про припинення спірних договорів такі договори є припиненими, в той час, як згідно ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено право уповноваженої особи фонду заявити відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розірвати їх.
Суд звертає увагу, що розірвання договору та припинення зобов'язання не є тотожними поняттями через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені цими правовими явищами.
Так, відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Цивільним кодексом України передбачено підстави припинення зобов'язань, зокрема:
- Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
- Зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.
- Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
- Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
- Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
- Зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
- Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
- Зобов'язання припиняється смертю боржника або кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
- Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Таким чином, ЦК України визначено перелік підстав, за наявності яких закон пов'язує припинення зобов'язань. При цьому, посилання позивача на п. 10.6. Договору про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі Visa International №5-/23-06 від 03.03.2004 року, як на підставу автоматичного припинення дії договору судом до уваги не береться, оскільки нормами ЦК України не передбачено наявності підстав для припинення дії Договору, про припинення зобов'язань за Договором позивачем не заявлялося, як і не зазначалося наявності підстав для припинення зобов'язань, у судовому порядку Договір про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі Visa International №5-/23-06 від 03.03.2004 року не розривався.
Пунктами 10.7 Договору підтримки та Договору про розрахунки передбачено, що у разі розірвання/припинення вказаних договорів сторони зобов'язані виконати всі взаєморозрахунки, що випливають з цих договорів, до повного їх врегулювання.
Доказів того, що зобов'язання позивача перед Банком виконані відсутні, а тому зобов'язання по Договору підтримки та Договору про розрахунки не припинилися та діють до моменту проведення усіх взаєморозрахунків між сторонами по вказаних договорах.
Посилання позивача на статтю 609 ЦК України не береться судом до уваги з огляду на наступне.
Згідно з частиною 5 статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.
Положеннями частини 2 статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру (Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) запису про її припинення.
Відповідно до частини 7 статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Не пізніше наступного робочого дня після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про ліквідацію банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті інформацію про завершення процедури ліквідації банку та припинення банку як юридичної особи (частина 5 статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Враховуючи наведене, та оскільки станом на 27.01.2016 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутня інформація щодо дати та номеру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (підстави для його внесення) - позивача (є лише інформація стосовно перебування позивача в процесі припинення), а на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не оприлюднена інформація про завершення процедури ліквідації позивача та припинення позивача як юридичної особи, позивач не є припиненим (ліквідованим), а отже відсутні підстави вважати зобов'язання позивача по Договору підтримки та Договору про розрахунки припиненими згідно зі статтею 609 ЦК України.
Щодо вимог позивача про припинення договору гарантійного депозиту від 21.07.1999 № 1949/23-99 (далі - Депозитний договір), та договору застави майнових прав від 03.03.2004 № 5-5/23-06 (далі - Договір застави), предметом застави за яким є майнові права, а саме право вимоги коштів з вкладного (депозитного) рахунку, відкритого згідно з Депозитним договором суд зазначає наступне.
Відповідно до положень пункту 1.1 Депозитного договору позивач розмістив в Банку вклад (гарантійний депозит) на строк до 03.09.2015, але у будь-якому випадку на строк, не менший ніж строк, протягом якого будуть виконуватися зобов'язання за Договором підтримки та Договором про розрахунки.
При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Частина 2 ст. 252 Цивільного кодексу України встановлює, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Строк визначається як певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).
Згідно з підпунктом 6.1.2 Депозитного договору позивач зобов'язався забезпечити знаходження гарантійного депозиту на депозитному рахунку упродовж терміну дії Договору підтримки та Договору про розрахунки.
Частиною першою статті 1060 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 1060 ЦК України повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.
Зі змісту зазначених положень Депозитного договору, а також з урахуванням наведених положень ЦК України зазначаємо, що гарантійний депозит за Депозитним договором розміщений Товариством на інших умовах його повернення (тобто, не на умовах повернення вкладу (гарантійного депозиту) зі спливом встановленого Депозитним договором строку).
Враховуючи наведене, а також оскільки Договір підтримки та Договір про розрахунки не припиненні та не розірвані, доказів здійснення розрахунків сторонами за Договором підтримки та Договором про розрахунки матеріали справи не містять, встановлена Депозитним договором умова для повернення гарантійного депозиту не настала.
Відповідно до пункту 2.2 та підпункту 6.2.1 Депозитного договору, лише після закінчення строку дії вказаного Депозитного договору Банк зобов'язаний перерахувати суму вкладу на кореспондентський рахунок Товариства, відкритий у Банку.
Відповідно до частини 3 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Оскільки виконання зобов'язань Товариства, які випливають з Договору підтримки та Договору про розрахунки, забезпечене заставою майнових прав, а саме заставою права вимоги коштів, розміщених на вкладному (депозитному) рахунку Товариства, відкритому у Банку згідно з умовами Депозитного договору, а також враховуючи положення частини 3 статті 52 Закону, право вимоги коштів Товариства, що є предметом застави, повинно бути включене до складу ліквідаційної маси, та використовуватися виключно для позачергового задоволення вимог Банку.
Згідно з положеннями частини 1 статті 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права.
Умовами Договору застави (предметом застави за яким є майнові права, а саме право вимоги коштів з вкладного рахунку, відкритого згідно з Депозитним договором), передбачений порядок звернення стягнення на вказані майнові права, у тому числі шляхом уступки Товариством Банку права вимоги грошових коштів з вкладного (депозитного) рахунку, відкритого згідно з Депозитним договором.
Таким чином, предмет застави за Договорами застави повинен реалізовуватися у відповідності до вказаних положень Закону, Закону про забезпечення і Договору застави.
Посилання позивача на те, що строк дії Договору застави закінчився 03.09.2015р. не береться судом до уваги, з огляду на наступне.
Посилання в п. 1.2. Договору застави на те, що «строк дії до 03.09.2015», не можна розглядати як строк дії Договору застави, оскільки стосується не строку застави, а строку розміщення Вкладу (при умові, що на вказану дату будуть виконані зобов'язання за Договором підтримки та Договором про розрахунки).
За приписом ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Положення ст. 28 Закону України «Про заставу» встановлюються наступні підстави для припинення застави: припинення забезпеченого заставою зобов'язання; загибель заставленого майна; придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; примусовий продаж заставленого майна; при закінчення терміну дії права, що складає предмет застави; інші випадки припинення зобов'язань, установлені законом. Стаття 593 Цивільного кодексу України містить аналогічні положення щодо підстав припинення застави.
Згідно з положеннями пунктів 3.2 та 6.3. Договору застави, право застави припиняється задоволенням Заставодавцем у повному обсязі вимог Заставодержателя, забезпечених заставою. Договір застави набуває чинності з дати підписання повноважними представниками Сторін і залишається чинним до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором та виконання Заставодавцем зобов'язань за Договором підтримки та Договором про розрахунки.
Крім того, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Чинне законодавство України не передбачає автоматичне припинення застави в наслідок початку процедури ліквідації банку.
Оскільки Позивачем не подано до суду доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБЛНК», відсутні докази виконання Позивачем зобов'язань щодо погашення заборгованості за Договором про розрахунки та Договором про підтримку, твердження Позивача про те, що строк дії застави майнових прав, встановлений згідно з умовами Договору застави, як і строк дії самого Договору застави, припинилися є безпідставним та таким, що не узгоджується з положеннями чинного законодавства та умовами Договору застави, які регулюють питання моменту припинення застави.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не зазначено наявність підстав, з якими закон пов'язує припинення зобов'язань, натомість заявлено вимоги про припинення договорів, в той час як за умовами ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду наділена правом заявити відмову від виконання договору та у визначеному законом порядку розірвати договір, в зв'язку з чим суд не вбачає за можливе задовольнити позовні вимоги про визнання припиненими Договору №5-1/23-06 від 03.03.2004 про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі, Договору № 5-2/23-06 від 03.03.2004 про проведення розрахунків за операціями з платіжними картками Банка асоційованого члена МПС з 11.06.2015, Договору застави майнових прав № 5-5/23-06 від 03.03.2004.
Вимога позивача про припинення обтяжень на майнові права за договором застави майнових прав № 5-5/23-06 від 03.03.2004 є похідною від вимоги про визнання припиненим договору застави майнових прав № 5-5/23-06 від 03.03.2004, а тому також не підлягає задоволенню.
Витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються судом на позивача (ст. 49 ГПК України).
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Л.М. Шкурдова
Повне рішення складено: 22.03.16 р.