номер провадження справи 3/17/15-12/16/16
22.03.2016 Справа № 908/1771/15-г
Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1771/15-г
за позовом: Фірми “Гарант”, с. Жовтневе
до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Нафтолюкс”, м. Сніжне
про стягнення 850000,00 грн.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2, посвідчення № 600 від 10.02.2016 року
від відповідача - ОСОБА_3, посвідчення № 499 від 09.04.2013 року
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області № П-89/16 від 17.02.2016 року, у зв'язку зі звільненням судді-доповідача ОСОБА_4, вказану справу було призначено до повторного автоматизованого розподілу справ між суддями.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 17.02.2016 року, зазначену судову справу передано на розгляд судді Смірнова О.Г.
СУТЬ СПОРУ: Фірма “Гарант” звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Нафтолюкс” про стягнення заборгованості в сумі 850000,00 грн. за договором оренди від 25.04.2013 року. При цьому також просить покласти на відповідача судові витрати у справі, а саме: судовий збір в сумі 17000,00 грн. та витрати за послуги адвоката в сумі 5500,00 грн.
07.04.2015 року на адресу суду від позивача надійшла заява № 25 від 01.04.2015 року, про направлення відповідно до ухвали суду від 20.03.2015 року витребуваних документів згідно з описом вкладення. Разом з тим 07.04.2015 року надійшла заява № 26 від 01.04.2015 року директора Фірми “Гарант” ОСОБА_5, в якій останній підтверджує, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах компетенції вирішує спір, відсутня справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору.
15.04.2015 року на адресу суду від арбітражного керуючого, ліквідатора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Нафтолюкс” ОСОБА_3 надійшло повідомлення, за змістом якого остання зазначає, що постановою Господарського суду Запорізької області від 25.02.2015 року у справі № 908/4360/14 про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Нафтолюкс” (код ЄДРПОУ 36548753), яке зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, м Сніжне, Донецька область, 86500, визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3 При цьому вказує, що згідно ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, а також приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута. Разом з тим зазначає, що станом на сьогодні місцезнаходження підприємства невідомо, у зв'язку з чим просить всю вихідну кореспонденцію на ім'я ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Нафтолюкс” надсилати на адресу ліквідатора: арбітражному керуючому ОСОБА_3, а/с 1147, м. Запоріжжя, 69005. Також арбітражний керуючий повідомляє, що 06.04.2015 року на його адресу надійшла заява Фірми “Гарант” про грошові вимоги в сумі 6800000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 року на підставі приписів ст. 38 ГПК України зобов'язано позивача надати у строк до 05.05.2015 року належні докази сплати судового збору у розмірі 17000,00 грн. за реквізитами для господарського суду Запорізької області.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 року провадження по справі № 908/1771/15-г зупинено до розгляду господарським судом Запорізької області заяви Фірми “Гарант” про визнання грошових вимог до боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Нафтолюкс” у справі № 908/4360/14 про банкрутство та винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог.
07.05.2015 року на адресу суду від позивача у справі надійшли додаткові пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що 25.04.2013 року між ним та ТОВ “Нафтолюкс” був укладений договір оренди б/н, за умовами якого (п. 1.1.) Фірма “Гарант” передала відповідачу цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, с. Жовтневе, вул. Фрунзе, 5 на строк до 31 грудня 2013 року. Вказує, що згідно з п. 5.2. вказаного договору оренди відповідач повинен був сплачувати Фірмі “Гарант” щомісячно орендну плату в строк до 10-го числа наступного календарного місяця за минулий в сумі 850000,00 грн. Втім відповідач не виконав свої договірні зобов'язання і жодного разу не сплатив орендну плату, таким чином за період з 25 квітня 2013 року по теперішній час утворилася заборгованість в сумі 850000,00 грн., а відповідно до договору оренди за 8 місяців (час на який був укладений договір оренди) склала 6800000,00 грн. При цьому позивач пояснює, що заявлена сума у позовних вимогах Фірми “Гарант” у розмірі 850000,00 грн. є частиною суми у розмірі 6800000,00 грн., яка заявлена в заяві про грошові вимоги. Таким чином, оскільки відповідач у встановлений договором строк не розрахувався та належних грошових коштів не сплатив на підставі ст. 224 ГК України повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, тому позивач вважає свої вимоги законними та обґрунтованими і наполягає на їх задоволенні. Разом з тим повідомляє суду, що розгляд у справі за заявою Фірми “Гарант” про грошові вимоги в сумі 6800000,00 грн. відбудеться 05.05.2015 року об 11:00.
20.07.2015 року до суду від позивача надійшла заява, за змістом якої останній повідомляє суд про результати розгляду грошових вимог Фірми “Гарант” до ТОВ “Нафтолюкс” в сумі 6800000,00 грн., а саме, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірми “Гарант” на ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.04.2015 року залишено без задоволення. Вказує, що наразі Фірмою “Гарант” подається касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.02.2016 року на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України було поновлено провадження у справі № 908/1771/15-г, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.02.2016 року о 10:00.
24.02.2016 року на електронну адресу суду та 01.03.2016 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про перенесення слухання справи, призначеного на 25.02.2016 року о 10:00, на іншу дату, у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання його представника через зайнятість в іншому судовому процесі, а саме в Жовтневому суді міста Харкова. При цьому в заяві вказує, що докази будуть надані у наступному судовому засіданні.
Вказане клопотання позивача задоволено судом про що свідчить винесена ухвала від 17.02.2016 року, якою призначений розгляд справи на 03.03.2016 року об 11:00.
01.03.2016 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що заявлена сума 850000,00 грн. є частиною суми 6800000,00 грн. При цьому також повідомляє, що касаційна скарга на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року не подавалась. Вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
02.03.2016 року до суду від арбітражного керуючого та ліквідатора відповідача ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, в яких остання зазначає, що постановою господарського суду Запорізької області від 25.02.2015 року у справі № 908/4360/14 про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Нафтолюкс» (ЄДРПОУ 36548753), яке зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. м. Сніжне, Доненька область 86500, визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3 Статтею 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон) передбачено, що у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Разом з тим ч. 3 ст. 17 Закону передбачено, що якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову. Вказує, що 26.11.2014 року на офіційному веб-сайті Вищою господарського суду України опубліковане оголошення про порушення справи про банкрутство відносно ТОВ «Нафтолюкс», помер публікації 11779, а 25.02.2014 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України опубліковане повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відносно ТОВ «Нафтолюкс», номер публікації 15103. В подальшому 07.04.2015 року (з порушенням строку на звернення з вимогами до боржника, передбаченого ч. 3 ст. 17 Закону) до суду в межах справи № 908/4360/14 про банкрутство ТОВ «Нафтолюкс» надійшла заява Фірми «Гарант» з грошовими вимогами до боржника у розмірі 6822500,00 грн. Листом від 08.04.2015 року № 908/4360/14 господарський суд Запорізької області відповідно до вимог ст. 24 Закону повідомив Фірму «Гарант» про недоліки у заяві про грошові вимоги та встановив граничний строк усунення недоліків до 20.04.2015 року. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.04.2015 року по справі № 908/4360/14 повернуто заяву Фірми «Гарант» з грошовими вимогами заявнику у зв'язку з тим, що недоліки не були усунені. В подальшому Фірма «Гарант» подала до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.04.2015 року по справі № 908/4360/14, за наслідками розгляду якої судом апеляційної інстанції 30.06.2015 року винесена постанова у справі № 908/4360/14, якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.04.2015 року у справі № 908/4360/14 залишено без змін. При цьому повідомляє, що 03.08.2015 року на адресу ліквідатора надійшла заява Фірми «Гарант» в межах справи № 908/1771/15-г про подання касаційної скарги, але жодних доказів подання такої скарги надано не було, в Єдиному державному реєстру судових рішень ухвали щодо прийняття касаційної скарги та її розгляд відсутні. Станом на сьогодні інших заяв з кредиторськими вимогами до ТОВ «Нафтолюкс» від Фірми «Гарант» не надходило, а відтак Фірма «Гарант» не скористалась своїм правом щодо пред'явлення кредиторських вимог до банкрута ТОВ «Нафтолюкс». Ліквідатор вважає, що оскільки порядок задоволення вимог кредиторів до боржника у справі про банкрутство передбачений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та є єдиним порядком, передбаченим діючим законодавством України, позов Фірми «Гарант» не підлягає задоволенню.
02.03.2016 року на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про перенесення слухання справи, призначеного на 03.03.2016 року об 11:00, на іншу дату, у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання його представника через зайнятість в іншому судовому процесі, а саме в Жовтневому суді міста Харкова. При цьому в заяві вказує, що докази будуть надані у наступному судовому засіданні.
Вказане клопотання позивача задоволено судом про що свідчить винесена ухвала від 03.03.2016 року, якою розгляд справи відкладений на 10.03.2016 року о 12:15.
09.03.2016 року до суду від арбітражного керуючого та ліквідатора відповідача ОСОБА_3 надійшов лист № 02-12/72 від 09.03.2016 року про надання до матеріалів справи копій оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Нафтолюкс» від 26.11.2014 року, постанови Господарського суду Запорізької області від 25.02.2015 року у справі № 908/4360/14 та повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури від 25.02.2015 року.
Безпосередньо в судовому засіданні 22.03.2016 року представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні 22.03.2016 року проти позову заперечив.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 25.04.2013 року між Фірмою “Гарант” (в подальшому Орендодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Нафтолюкс” (в подальшому Орендар) був укладений договір оренди, далі Договір, предметом якого (1.1.) є надання Орендодавцем за плату у тимчасове володіння та користування Орендарю (в оренду, майновий найм) підприємства в цілому як майнового комплексу (далі за текстом підприємство) з працюючим персоналом, який використовується для здійснення підприємницької діяльності з наступним викупом. Характеристика (опис) підприємства: міні НПЗ, який знаходиться за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, село Жовтневе, вул. Фрунзе, 5.
Відповідно до п. 1.2. Договору до складу майнового комплексу (підприємства), який передається в оренду, входять і передаються Орендарю будівлі, споруди, обладнання та інші основні засоби, які входять до складу підприємства, перелік та опис (характеристики) яких зазначені у додатку 1 до даного договору оренди, та є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 2.1. - 2.5. Договору передача Орендодавцем підприємства Орендарю здійснюється по передаточному акту, в якому сторонами договору повинні бути зазначені наступні дані:
- про склад підприємства;
- про повідомлення кредиторів про оренду підприємства;
- відомості про виявлені недоліки переданого у складі підприємства майна;
- дані по фінансовим питанням та ін.
Сторони договору визначили, що Орендодавець здійснює підготовку підприємства до передачі його Орендарю, в тому числі складання та надання на підписання передаточного акту. Зазначені дії здійснюються Орендодавцем власними силами та за власний рахунок. Передаються Орендарю разом із зданим в оренду у складі підприємства обладнанням (майном) його приналежності та документи, які до нього відносяться: технічні паспорти, інструкції з експлуатації (користування), сертифікати якості, придатності, свідоцтва електробезпеки, технологічний регламент ТР № 32015332.001:2009 зі змінами (малотоннажної установки з переробки нафти) и т. ін. Підприємство, передбачають сторони, буде вважатись переданим від Орендодавця Орендарю з моменту підписання передаточного акту обома сторонами договору. З цього моменту до Орендаря переходить ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження майна, переданого Орендарю у складі підприємства. Зі спливом строку дії договору оренди підприємство (якщо договір не був подовжений) або у разі припинення дії договору за іншими підставами майновий комплекс повинен бути повернутий Орендодавцю з дотриманням правил, передбачених діючим законодавством України. Орендар зобов'язується при цьому підготувати підприємство до передачі Орендодавцю, скласти акт прийому-передачі та надати його на підпис. Вказані дії Орендаря здійснюються його силами та за його рахунок. Інше може бути встановлено сторонами договору.
Умовами п. 5.1. - 5.3. Договору сторони узгодили, що вартість користування підприємством, переданим в оренду (майновий найм) Орендарю, за один місяць його оренди складає - 850000,00 (вісімсот п'ятдесят тисяч) гривень. Орендар компенсує Орендодавцю комунальні витрати (газ, електроенергію, оренду плату за землю, зарплату та податки із заробітної плати персоналу) згідно виставлених рахунків. Оплата оренди здійснюється Орендарем шляхом перерахування платіжним дорученням нарахованої суми на розрахунковий рахунок Орендодавця. Вказані платежі повинні бути здійснюватися Орендарем до 10-го числа наступного календарного місяця за минулий. Розмір (вартість) орендної плати, за наявності в тому необхідності та об'єктивних реальностей, може в період строку дії договору змінюватися за письмовою угодою сторін у строки, які можуть бути додатково визначені сторонами договору оренди, але не частіше одного разу на рік.
Згідно з п. 12.1. - 12.3 Договору даний договір набирає чинності (вважається укладеним) з дня його підписання в установленому порядку, з якого і стає обов'язковим для сторін, які його уклали. Умови даного договору застосовуються до відносин сторін, які виникли тільки після укладення даного договору. Даний договір діє з моменту підписання акту приймання-передачі та діє до 31 грудня 2013 року. Припинення (закінчення) строку дії даного договору тягне за собою припинення зобов'язань сторін за ним, але не звільняє сторони договору від відповідальності за його порушення, якщо такі мали місце при виконанні умов даного договору оренди підприємства.
Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов Договору не виконав свої договірні зобов'язання і жодного разу не сплатив орендну плату внаслідок чого за період з 25 квітня 2013 року по теперішній час у останнього утворилась заборгованість в сумі 850000,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору за актом прийому-передачі № 3 від 25.04.2013 року позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв в оренду технологічний регламент ТР № 32015332.001:2009 зі зміною малотоннажної установки з переробки нафти (а.с. 30, 78).
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору та в підтвердження надання відповідачу послуг оренди підприємства позивачем був складений та підписаний зі свого боку акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 від 31.05.2013 року на загальну суму 850000,00 грн., засвідчена копія якого міститься справі (а.с. 27). Втім вказаний акт не підписаний з боку відповідача. Разом з тим до матеріалів справи позивачем також були надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 31.05.2013 року та № ОУ-0000008 від 31.07.2013 року на оплату комунальних послуг (газ та електроенергія), не підписані з боку відповідача (а.с. 28, 29).
Втім відповідач зобов'язання зі сплати орендної плати за договором не виконав, внаслідок чого позивач намагається стягнути з останнього заборгованість в сумі 850000,00 грн. в судовому порядку.
Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили орендну плату, порядок здійснення розрахунків, строк дії договору, порядок прийому-передачі майна в оренду та його повернення, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 759 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України). Статтею 286 ГК України унормовано, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України). Орендна плата встановлюється в грошовій формі (ч. 3 ст. 286 ГК України). Орендна плата встановлюється в грошовій формі ( ч. 3 ст. 286 ГК України). Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України), про що сторони диспозитивно домовилися у розділі 5 Договору, зокрема в п. 5.2. Договору.
Так, умовами п. 5.2. Договору сторони визначили, що оплата оренди здійснюється Орендарем шляхом перерахування платіжним дорученням нарахованої суми на розрахунковий рахунок Орендодавця. Вказані платежі повинні бути здійснюватися Орендарем до 10-го числа наступного календарного місяця за минулий.
Втім в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а саме докази сплати орендної плати в сумі 850000,00 грн., що свідчить про порушення ним умов Договору.
В процесі розгляду даної справи з'ясовано, що в провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/4360/14 про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Нафтолюкс” (відповідач у даній справі).
В рамках вказаної справи господарським судом була винесена ухвала від 26.11.2014 року про порушення провадження у справі про банкрутство боржника: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Нафтолюкс”, якою визнано вимоги ТОВ “Магнатек-Форт” до ТОВ “Нафтолюкс” в розмірі 2735413,58 грн., з яких 2388191,19 грн. - основна заборгованість та 347222,39 грн. - неустойка, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3. При цьому 26.11.2014 року на офіційному веб-сайті Вищою господарського суду України було опубліковане оголошення про порушення справи про банкрутство відносно ТОВ «Нафтолюкс», помер публікації 11779, що підтверджується засвідченою копією оголошення, наданого представником відповідача до справи.
Постановою господарського суду Запорізької області від 25.02.2015 року у справі № 908/4360/14 про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Нафтолюкс» (ЄДРПОУ 36548753), яке зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. м. Сніжне, Доненька область 86500, визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, про що 25.02.2014 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було опубліковане повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відносно ТОВ «Нафтолюкс», номер публікації 15103, що підтверджується засвідченою копією оголошення, наявного в матеріалах справи.
Згідно даних бази Діловодства спеціалізованого суду (ДСС) 07.04.2015 року до суду в межах справи № 908/4360/14 про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Нафтолюкс» надійшла заява Фірми «Гарант» з грошовими вимогами до боржника у розмірі 6822500,00 грн.
Листом від 08.04.2015 року № 908/4360/14 господарський суд Запорізької області повідомив Фірму «Гарант» про недоліки у заяві про грошові вимоги та встановив граничний строк усунення недоліків до 20.04.2015 року.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.04.2015 року у справі № 908/4360/14 у зв'язку з не усуненням недоліків заяву Фірми «Гарант» з грошовими вимогами повернуто заявнику.
Матеріали справи свідчать, що вказана ухвала господарського суду була оскаржена Фірмою «Гарант» до Донецького апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції 30.06.2015 року прийнята постанова у справі № 908/4360/14, якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.04.2015 року у справі № 908/4360/14 залишено без змін.
При цьому станом на дату проведення судового засідання в даній справі в базі даних Діловодства спеціалізованого суду (ДСС) в рамках справи про банкрутство № 908/4360/14 будь-які інші заяви з кредиторськими вимогами до ТОВ «Нафтолюкс» від Фірми «Гарант» не зареєстровані, разом з тим ліквідаційна процедура боржника: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Нафтолюкс» триває та згідно останньої ухвали суду від 02.03.2016 року судове засідання призначене на 29.03.2016 року о 10:20.
Таким чином, станом на момент розгляду даної справи відповідач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Нафтолюкс» визнаний банкрутом та знаходиться в процедурі ліквідації.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів врегульовані приписами спеціального Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ від 14.05.1992 року, далі - Закон.
Так, статтею 17 Закону (ч. 1 - 3) передбачений порядок розгляду позовних вимог конкурсних кредиторів до боржника, а саме: у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.
З аналізу приписів вказаної статті Закону вбачається, що вона передбачає порядок розгляду позовних вимог конкурсних кредиторів, за яким до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство суди мають приймати та розглядати заяви конкурсних кредиторів на загальних підставах, а у разі офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство настають наслідки, передбачені частинами другою - п'ятою цієї статті Закону (тобто або у вигляді зупинення позовного провадження, або відмови в позові, або припинення провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України).
Як свідчать матеріали справи офіційне оприлюднення оголошення про порушення у справі про банкрутство № 908/4360/14 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Нафтолюкс» здійснено на офіційному веб-сайті Вищою господарського суду України 26.11.2014 року.
Разом з тим постановою господарського суду Запорізької області від 25.02.2015 року у справі № 908/4360/14 про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Нафтолюкс» (ЄДРПОУ 36548753) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо нього.
Приписами ч. 1 ст. 23 Закону визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Згідно з абзацом четвертим частини восьмої статті 23 Закону до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають будь-які (незалежно від характеру правовідносин) поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури кредитори з поточними вимогами до боржника повинні звертатися з такими вимогами до останнього в межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, чи розглянуті відповідні вимоги у позовному провадженні (п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/606/2013 від 28.03.2013 року Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»). Отже, імперативні приписи вказаної статті Закону у разі знаходження боржника на стадії визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури відсилають кредиторів для задоволення їх вимог до боржника звертатись з такими вимогами саме в межах провадження у справі про банкрутство.
Матеріалами справи підтверджений факт звернення позивача - Фірми «Гарант» 07.04.2015 року із заявою з грошовими вимогами до боржника в межах справи № 908/4360/14 про банкрутство ТОВ «Нафтолюкс», втім у зв'язку з виявленими при поданні вказаної заяви недоліками, які не були усунуті позивачем у наданий судом строк, остання була повернута ухвалою суду від 27.04.2015 року. Інших заяв з кредиторськими вимогами до ТОВ «Нафтолюкс» від позивача до суду в рамках справи про банкрутство № 908/4360/14 не надходило, а відтак останній не скористався своїм правом щодо пред'явлення кредиторських вимог до банкрута ТОВ «Нафтолюкс» у строк, встановлений імперативними приписами ч. 1 ст. 23 Закону.
Враховуючи відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство № 908/4360/14, щодо визнання відповідача у справі - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Нафтолюкс» банкрутом та в т.ч. не звернення позивача - Фірми «Гарант» як кредитора у встановлений Законом строк із заявою про визнання його грошових вимог до боржника ТОВ «Нафтолюкс» у справі про банкрутство № 908/4360/14, в силу імперативних приписів ч. 3 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в задоволенні позовних вимог у даній справі слід відмовити. При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що в силу приписів ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» останній не позбавлений можливості звернутися з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 850000,00 грн. за договором оренди від 25.04.2013 року в рамках справи про банкрутство № 908/4360/14.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, у задоволенні позову Фірми “Гарант” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Нафтолюкс» про стягнення заборгованості в сумі 850000,00 грн. за договором оренди від 25.04.2013 року слід відмовити.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 17000,00 грн. та витрати за послуги адвоката в сумі 5500,00 грн. покладаються на позивача у справі - Фірму “Гарант”, згідно вимог ст. ст. 44, ч. 5 ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 22.03.2016 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було оголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Фірми “Гарант” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Нафтолюкс” про стягнення заборгованості в сумі 850000,00 грн. за договором оренди від 25.04.2013 року - відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору в сумі 17000,00 грн. та витрати за послуги адвоката в сумі 5500,00 грн. покладаються на позивача у справі - Фірму “Гарант”.
Повне рішення складено - 25.03.2016 року
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.