ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.03.2016Справа № 910/1335/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг фінанси»
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача - Бондаренко Н.О. (представник за довіреністю);
від відповідача - Коновалов О.С. (представник за довіреністю), Гусєв Д.С. (директор).
У січні 2016 року ПАТ «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Палмарчука В.В. звернулось до суду з позовом до ТОВ «Факторинг фінанси» про зобов'язання повернути грошові кошти в розмірі 2841388,07 грн, отриманих за договором про внесення змін від 30.04.2015 до договору банківського вкладу «Стандартний» № DU1219/2014-1від 16.05.2014.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 16.05.2014 між сторонами укладено договір банківського вкладу «Стандартний» № DU1219/2014-1, за умовами якого Банк прийняв від відповідача грошову суму у розмірі 20000000 грн зі сплатою вкладнику відсоткової ставки за користування депозитом в розмірі 17% річних на строк розміщення депозиту з 16.05.2014 по 16.05.2015 включно.
У випадку розірвання депозитного договору з ініціативи вкладника відсотки за користування депозитом нараховуються за відсотковою ставкою 2% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку (п.3.7 договору).
Додатковою угодою до депозитного договору від 30.04.2015, укладеною між сторонами, банк прийняв на себе зобов'язання сплатити відповідачу суму нарахованих відсотків без застосування перерахунку за зниженою відсотковою ставкою.
На підставі заяви відповідача від 29.04.2015, Банк здійснив виплату відповідачу, у зв'язку з достроковим розірванням депозитного договору, суми вкладу та нарахованих відсотків за відсотковою ставкою 17% річних.
У зв'язку з віднесенням Банку, Постановою правління НБУ від 05.06.2015 № 358 до категорії неплатоспроможних, та запровадження у Банку тимчасової адміністрації з 08.06.2015, а також наступним початком ліквідаційної процедури Банку згідно постанови Правління НБУ від 28.08.2015 №563, уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснено перевірку договору від 30.04.2015 про внесення змін до депозитного договору та виявлено, що вказаний договір про внесення змін є нікчемним згідно п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Оскільки договір про внесення змін від 30.04.2015 є нікчемним, здійснена виплата відповідачу нарахованих відсотків за депозитним договором за ставкою 17% річних є безпідставною.
На підставі викладеного просить зобов'язати відповідача повернути отримані грошові кошти у розмірі 2841388,07 грн., як такі, що отримані без достатніх правових підстав.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, додатково вказав, що між сторонами, 16.05.2014 також було укладено додаткову угоду до депозитного договору, якою положення п.3.7, яким передбачено виплату зменшеної відсоткової ставки у різі дострокового розірвання договору, викладено в іншій редакції. Вказаною редакцією змінено умови абзаців 1 та 2 пункту 3.7 договору. При цьому абзац 3 залишився у попередній редакції. Також, представником Банку зазначено, що між сторонами також укладався кредитний договір, повернення кредиту за яким було обов'язковою умовою для дострокового розірвання депозитного договору. Відповідач одночасно з розірванням депозитного договору виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, достроково погасивши кредит та суму нарахованих відсотків. Заборгованість відповідача за кредитним договором відсутня.
Представник відповідача проти позову заперечував, вказуючи на те, що депозитний договір дійсно було укладено між сторонами, за умовами якого відповідач розмістив у Банку депозит в розмірі 20000000 грн, строком з 16.05.2014 по 16.05.2015 включно зі сплатою 17% річних за користування депозитом. Проте, 16.05.2014 сторони уклали договір про внесення змін №1 до вказаного депозитного договору, яким виклали пункт депозитного договору 3.7 в новій редакції, умовами якої не передбачено перерахунок відсоткової ставки за зменшеним розміром у випадку дострокового розірвання депозитного договору.
Крім того, додаткова угода до депозитного договору від 30.04.2015 не є нікчемною, оскільки станом на час укладення додаткової угоди умови депозитного договору щодо відсоткової ставки не змінювались, вказана відсоткова ставка залишилась на попередньому рівні 17% річних. Відтак вказаною угодою банк не відмовлявся від власних майнових вимог.
На підставі викладеного вказав, що Банком правомірно. Здійснено виплату 30.04.2015 суми депозиту та нарахованих відсотків без перерахунку за зниженою відсотковою ставкою, відповідно підстав для повернення Банку грошових коштів немає.
Просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить д висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст..1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Статтею 1060 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Згідно положень норм ст..1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом.
Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу.
У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Судом встановлено, що 16.05.2014 між ПАТ «Банк Національний кредит» (Банк) та ТОВ «Факторинг фінанси» (вкладник) укладено договір про депозитний вклад «Стандартний» № DU1219/2014-1 строком на 12 місяців+1 день (366 днів) в національній валюті без капіталізації процентів (депозитний договір), відповідно до умов якого вкладник передає, а Банк приймає на депозитний рахунок грошові кошти в розмірі 20000000 грн. національній валюті на строк з 16.05.2014 по 16.05.2015 включно та сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом в розмірі 17% річних.
Пунктом 3.3 депозитного договору передбачено, що нарахування та сплата процентів здійснюється щомісячно у валюті депозиту за фактичну кількість днів у місяці та році не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.
Положеннями пункту 3.7 депозитного договору сторони погодили, що вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово, попередивши про це Банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику.
Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з для подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику.
У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2% річних за весь період заходження коштів на депозитному рахунку.
Також, 16.05.2014, сторони уклали Договір про внесення змін №1 до депозитного договору, яким внесли зміни до окремих положень депозитного договору, зокрема пункт 3.7 виклали в наступній редакції: « 3.7. Вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав №04-1182/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному )рахунку від 16.05.2014 звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це Банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику".
Після припинення дії договору застави майнових прав №04-1182/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 16.05.2014 Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника, відкритий у ПАТ «Банк Національний кредит».
Вказаний договір про внесення змін №1 підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін.
На виконання депозитного договору, з урахуванням змін, внесених договором про внесення змін, відповідачем 16.05.2014 внесено на рахунок у Банку депозит в розмірі 20000000 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача та не заперечується представниками сторін.
30.04.2015 між Банком та ТОВ «Факторинг фінанси» підписано договір про внесення змін до депозитного договору та викладено абзац третій п.3.7 депозитного договору в наступній редакції: «У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою в розмірі 17% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку».
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, у зв'язку зі зверненням відповідача до Банку листом № 264 від 29.04.2015 про дострокове припинення дії депозитних договорів, в тому числі і № DU1219/2014-1 без втрати нарахованих відсотків, позивачем було повернуто відповідачу суму депозитного вкладу в розмірі 20000000 грн та нараховані на вклад відсотки за ставкою 17% річних за час фактичного розміщення вкладу з ь16.05.2014 по 30.04.2015.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що Банком, на вимогу відповідача, у відповідності до положень договору та вимог норм законодавства достроково розірвано депозитний договір та виплачено відповідачу суму депозиту та нараховані відсотки за користування депозитом з розрахунку 17% річних за час фактичного розміщення вкладу.
При цьому суд зазначає, що відповідачем виконано всі умов депозитного договору, з урахуванням змін, внесених договором про внесення змін № 1 від 16.05.2014 до депозитного договору, зокрема направлено Банку відповідну вимогу, у порядку, визначеному умовами договору та припинено дію договору застави майнових прав, укладеного на забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором, укладеним з Банком16.05.2014 №05.1-158ю/2014/2-1. Вказане підтверджується поясненнями представників обох сторін, згідно яких відповідач виконав свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином повернувши суму отриманого кредиту та нарахованих відсотків, а також тим, що позивачем у даній справі фактично оспорюється виключно розмір нарахованих на вклад відсотків за договором, проте не ставиться під сумнів правомірність отримання відповідачем суми вкладу взагалі, у зв'язку з невиконанням умов договору вкладу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Банком сплачено суму нарахованих відсотків за депозитним договором, з розрахунку 17% річних правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для стягнення з відповідача різниці по нарахованим відсоткам за депозитним договором з розрахунку 2% річних, в сумі 2841388,07 грн., як безпідставно отриманих.
Щодо заперечень Банку стосовно нікчемності договору про внесення змін від 30.04.2015 до депозитного договору та залишенням без змін абзацу третього п.3.7 депозитного договору після підписання договору про внесення змін №1 від 16.05.2014 до депозитного договору, суд зазначає таке.
Відповідно до положень ч.2 та п.1 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Закон) протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема з такої підстави, як факт безоплатного здійснення банком відчуження майна, прийняття на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмови від власних майнових вимог.
Як встановлено судом, Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 №114, прийнятого на підставі постанови Правління НБУ від 05.06.2015 № 358, у Банку з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру виведення Банку з ринку. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.08.2015 №159, прийнятого на підставі постанови правління НБУ від 28.08.2015 №563 припинено з 31.08.2015 здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк національний кредит» та розпочато процедуру ліквідації Банку з 31.08.2015.
Листом від 28.09.2015 №09/15-59 Банк повідомив відповідача, що договір про внесення змін від 30.04.2015 до депозитного договору є нікчемним з підстав, визначених п.1 ч.3 ст. 38 Закону, оскільки у зв'язку з незастосуванням Банком перерахунку процентів за зниженою ставкою, Банк відмовився від власних майнових вимог.
Разом з тим, як вбачається зі змісту депозитного договору та договору №1 про внесення змін до депозитного договору, укладених одночасно 16.05.2014, сторони змінили редакцію пункту 3.7 депозитного договору, яким було передбачено виплату відсотків за зниженою ставкою у разі дострокового розірвання договору. При цьому договір про внесення змін №1 від 16.05.2014 містить умову про викладення вказаного пункту у новій редакції повністю, тобто заміни умов п.3.7, передбаченого депозитним договором умовами вказаного пункту у редакції договору №1 про внесення змін від 16.05.2014 без застережень щодо залишення в силі третього абзацу цього пункту попередньої редакції. Отже, виклавши, п.3.7 у новій редакції, сторони дійшли згоди про відсутність у депозитному договорі умови щодо виплати відсотків за депозитним договором за зменшеною ставкою у разі дострокового розірвання договору.
Підписанням додаткової угоди від 30.04.2015 сторони фактично доповнили пункт 3.7 депозитного договору третім абзацом, яким підтвердили відсоткову ставку в розмірі 17% річних за депозитним договором при достроковому його розірванні.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обов'язок Банку сплатити відсотки за користування депозитом з розрахунку 17% річних, встановлено умовами депозитного договору з урахуванням положень договору №1 про внесення змін від 16.05.2014 і підписання сторонами додаткової угоди від 30.04.2015 фактично не змінило умов виплати відсотків за депозитом, а лише підтвердило попередній розмір відсоткової ставки, що не суперечить ні умовам депозитного договору, ні вимогам закону.
Таким чином, виплата Банком відсотків за користування депозитом з розрахунку 17% річних є належним виконанням Банком своїх зобов'язань за депозитним договором,і не може вважатись відмовою Банку від власних майнових вимог, відповідно відсутні підстави вважати додаткову угоду від 30.04.2015 нікчемною.
Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідно до положень ст..49 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписаний 14.03.2016
Суддя Я.В. Маринченко