16 березня 2016 року Справа № 910/9619/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,
суддівБожок В.С., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ТМО", м. Київ
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року
у справі господарського суду міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Київобленерго", м. Вишневе, Київська обл.
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТМО", м. Київ
простягнення 130 941,41 грн.
за участю представників
позивача: Перевознікова Н.І.,
відповідача: Кармазін П.В., Кожанов Б.О.
Публічне акціонерне товариство "Київобленерго" (далі за текстом - ПАТ "Київобленерго") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТМО" (далі за текстом - ТОВ "ТМО") про стягнення вартості не облікованої електричної енергії на суму 130 941, 41 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено, що застосування ним оперативно-господарської санкції, яка полягає в покладенні на позивача обов'язку оплатити 130 941, 41 грн. вартості не облікованої електричної енергії, здійснено на підставі факту порушення позивачем взятого на себе господарського зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2015 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю: присуджено до стягнення з ТОВ "ТМО" на користь ПАТ "Київобленерго" вартість не облікованої електричної енергії на загальну суму 130 941, 41 грн. та судовий збір.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано законністю та обгрунтованістю позовних вимог, оскільки факт порушення споживачем Правил користування електричною енергією, зафіксований в Акті, підтверджений належними доказами та є доведеним, а тому стягнення з відповідача 130 941, 41 грн. грн. вартості не облікованої електричної енергії є правомірним.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "ТМО" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року, а рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2015 року залишити без змін.
ПАТ "Київобленерго" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року - скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2015 року залишити без змін, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відносини між споживачами та енергопостачальниками регулюються Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ), іншими нормативними актами.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.01.2014 року ПАТ "Київобленерго" (постачальник) та ТОВ "ТМО" (споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії № 169 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 120 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами Договору. Приєднана потужність у точці підключення становить 160 кВА.
03.07.2014 року представниками ПАТ "Київобленерго" проводилася контрольна перевірка дотримання споживачами вимог правил користування електричною енергією. Під час здійснення даної перевірки по вул. Київська, 1а в селі Лишня, Макарівського району Київської області було виявлено факт порушення п. 6.40 ПКЕЕ, а саме, виявлено ознаки втручання в параметри розрахункових засобів обліку з метою зміни їх показів, виявлено самовільний вплив на електролічильник магнітним полем шляхом встановлення на лічильник неодимового магніту, внаслідок чого електроенергія споживалася та лічильником не враховувалася.
У зв'язку з цим, у відповідності до п. 6.41 ПКЕЕ позивачем було складено Акт про порушення правил користування електричною енергією № 026474 та Акт-вимогу № 007952 від 03.07.2014 року щодо дотримання договірних умов, стану, схем розрахункових обліків у відповідності вимог Правил улаштування електроустановок, ПКЕЕ, яким зобов'язано відповідача вжити невідкладних заходів по усуненню виявлених невідповідностей та замінити розрахунковий облік на держповірений типу НІК прямого виключення, встановити електролічильник зовні КТП № 346, в пластмасовий ящик п. 3.2, п. 3.7. ПКЕЕ та струмообмежуючий автоматичний вимикач згідно договірної величини.
Вищевказаний Акт про порушення правил користування електричною енергією було складено представниками позивача: заступником начальника Макарівського РП ПАТ "Київобленерго" Мироненко Д.В., інженером ОСОБА_10, інженером ОСОБА_11, а зі сторони споживача в Акті міститься підпис ОСОБА_12
Судом апеляційної інстанції встановлено, що особа відповідача допустила на територію та до приладу обліку представників позивача, у зв'язку з чим у них не було підстав для сумніву у повноваженнях ОСОБА_12, оскільки територія відповідача є огородженою, вільний доступ до електроустановки відповідача з боку сторонніх осіб відсутній.
Доводи ТОВ "ТМО" про те, що Акт про порушення правил користування електричною енергією № 026474 від 03.07.2014 року зі сторони споживача підписано не уповноваженою на те особою, яка на час проведення перевірки не перебувала у трудових відносинах з відповідачем, а тому відсутній факт порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи та приписами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є: порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж суб'єктів електроенергетики та споживачів енергії, виготовлення, монтажу, налагодження та випробування енергоустановок і мереж, виконання проектних робіт на енергоустановках і мережах; крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; розкомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів; створення перешкод у здійсненні державного енергетичного нагляду та у виконанні робіт, пов'язаних з обслуговуванням об'єктів електроенергетики; порушення правил охорони електричних мереж; порушення правил користування енергією; дії, які перешкоджають оперативному персоналу та посадовим особам об'єктів електроенергетики виконувати свої службові обов'язки; незабезпечення енергією споживачів, що не допускають порушень своїх обов'язків перед енергопостачальниками; припинення або обмеження електропостачання навчального закладу незалежно від форми власності протягом навчального року.
Згідно з п. 6.41 Правил користування електричною енергією у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт, в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Здійснюючи правовий аналіз вказаного пункту ПКЕЕ, суд касаційної інстанції відзначає, що зазначене нормативне положення містить способи захисту прав як споживача, так і постачальника електроенергії. Так, якщо споживач не погоджується зі змістом акта, він робить про це зауваження в самому акті. Втім, і постачальник енергії має засоби для захисту своїх прав у випадку, якщо споживач відмовляється від підпису акта (рівно як відмовляється назвати своє прізвище та/або посаду, або від участі у проведенні перевірки) - ПКЕЕ передбачають дійсність акта про порушення, якщо він підписаний трьома представниками постачальника.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Акт про порушення правил користування електричною енергією № 026474 від 03.07.2014 року підписаний трьома представниками ПАТ"Київобленерго", зі сторони ТОВ "ТМО" вказаний акт містить підпис ОСОБА_12 Правила користування електричною енергією не надають електропостачальнику інших засобів довести факт порушення споживачем вказаних Правил. За таких обставин вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо дійсності Акта про порушення у даному випадку.
Слід зауважити, що дефекти акта не можуть спростовувати факту порушення, якщо воно знайшло своє підтвердження в сукупності інших доказів, наприклад, в протоколі засідання комісії тощо.
Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.07.2014 року за участю директора ТОВ "ТМО" - Кожанова Б.О. відбулось засідання комісії по розгляду Акту про порушення правил користування електричною енергією, за результатами якого було прийнято рішення про проведення нарахування споживачу вартості недорахованої електричної енергії. Зазначене рішення оформлено протоколом № 0296 від 09.07.2014 року.
В подальшому, 13.08.2014 року (протокол № 0070 від 13.08.2014 року) вдруге та 17.09.2014 року (протокол № 0004 від 17.09.2014 року) втретє відбулось засідання комісії по розгляду Акту про порушення правил користування електричною енергією № 026474 від 03.07.2014 року, яким прийнято рішення провести перерахунок по Акту про порушення правил користування електричною енергією № 026474 від 03.07.2014 року і в подальшому нараховано споживачу 130 941, 41 грн. вартості не облікованої електричної енергії.
Відтак, Актом про порушення правил користування електричною енергією № 026474 від 03.07.2014 року зафіксоване саме порушення Правил користування електричною енергією, яке мало місце на об'єкті відповідача, а рішення щодо виявленого порушення приймалось комісією позивача за участю представника відповідача, який отримав копію рішення та розрахункові документи.
Таким чином, факт порушення споживачем Правил користування електричною енергією, зафіксований в Акті, не було спростовано під час проведення засідань комісії за участю відповідача і свідчить про правомірність нарахування вартості не облікованої електричної енергії.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірним висновок суду апеляційної інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог, з огляду на те, що факт вчинення відповідачем порушення у сфері електроенергетики підтверджений належними доказами та є доведеним, а тому стягнення з відповідача 130 941, 41 грн. грн. вартості не облікованої електричної енергії є правомірним та таким, що не суперечить Правилам користування електричною енергією, Методиці визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 року № 562, та іншим нормативно-правовим актам у даній галузі.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ "ТМО", викладені в касаційній скарзі, зводяться до підписання Акту про порушення зі сторони споживача не уповноваженою особою, проте не спростовують самого факту порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, зафіксованих в Акті, для дійсності якого достатньо підписів трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії, та підстав для нарахування вартості не облікованої електричної енергії.
Інші доводи ТОВ "ТМО", викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки спонукають до переоцінки наявних у справі доказів, свідчать про вільне тлумачення скаржником правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року у справі № 910/9619/15 - залишити без змін.
Головуючий суддяО.М. Сибіга
СуддіВ.С. Божок
Т.Ф. Костенко