номер провадження справи 33/4/16
22.03.2016 Справа № 908/199/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора ЛТД» (69001, м.Запоріжжя, вул. 12 Квітня, буд. 68-Б)
до відповідача ОСОБА_1 «Міські теплові мережі» в особі філії ОСОБА_1 «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району (69057, м.Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)
про зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Мірошниченко М.В.
Секретар судового засідання Левченко І.О.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - дов. № 145 від 15.01.2016р., ОСОБА_3 - дов. від 21.03.2016р., ОСОБА_4 керівник - Витяг з ЄДРПОУ № 15-09 від 11.04.2014р.;
від відповідача : ОСОБА_5 - дов. від 05.01.2015р. № 58/20-19
В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора ЛТД» про зобов'язання ОСОБА_1 «Міські теплові мережі» в особі філії ОСОБА_1 «МТМ» Орджонікідзевського району здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю «Фора ЛТД» з березня 2012р. по червень 2012р. включно за договором від 01.06.2006р. № 202058 на постачання теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 50539,93грн.
Обґрунтовуючи позовну вимогу позивач посилався на наступні обставини.
Правовідносини сторін щодо постачання відповідачем теплової енергії позивачу врегульовані договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202058 від 01.06.2008р. Пунктом 5.1 договору передбачено, що облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом. У відповідності до п.6.3 договору підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання - передачі. Пунктом 6.1 договору купівлі-продажу передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних встановлених розрахунковим способом. Згідно з п.3 Додатку № 1 до Договору, дата зняття Споживачем показань приладів комерційного обліку - до 26 числа поточного місяця; надання звіту - не пізніше 26 числа. При відсутності звіту в установлений термін розрахунок виконується згідно до договірних теплових навантажень (п.4 Додатку № 1). Додатком № 1 до Договору встановлено приєднане (максимальне) теплое навантаження на гаряче водопостачання 0,017882 Гкал/год.
Позивач зазначив, що згідно з Актом приймання та посвідчення приладів автоматики та вузла обліку абонентського вводу від 16.05.2000р., у приміщенні відповідача по пр. Леніна, 151-Б у м.Запоріжжі, встановлений лічильник ГВП тип КВ1,5, заводський номер 098991.
Посилаючись на норми ст.ст.11, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 13 Закону України «Про теплопостачання», позивач зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин законодавством встановлення тарифів для кінчевих споживачів на послуги, які спрямовані на задоволення потреби юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, опаленням, відноситься до повноважень органу місцевого самоврядування, якими визначено виконавців житлово-комунальних послуг та встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Також позивач зазначив, що від працівників відповідача він дізнався про те, що станом на червень 2012р. йому нарахована заборгованість за спожиту гарячу воду в сумі 50539,93грн., натомість станом на 01.02.2012р. позивач мав заборгованість на суму 1792,80грн. Зазначена сума була погашена в червні 2012року. З жовтня 2011р. позивачем було встановлено електричний водонагрівач і він перестав користуватись централізованим водопостачанням, про що свідчить Акт звіряння взаємних розрахунків за 2011рік, Акти перевірки водоміру, що складені представниками відповідача. Пломби на комерційному приборі обліку не пошкоджені (підтверджено Актом). Повірка цього прибору в липні 2012р. ніяких пошкоджень не виявила. Посилаючись на п.п.5.5, 6.5 договору купівлі-продажу позивач вказує, що сума 50539,93грн. не обгрунтована ані показниками прибору комерційного обліку, ані розрахунками.
Також позивач посилаючись на ст.93 ГПК України (яка передбачає підстави для поновлення строку подання апеляційної скарги на рішення господарського суду) вказує, що позивачу не було відомо про наявність такої заборгованості і про її наявність позивач дізнався у липні 2015р. та вживав дії для оскарження рішення господарського суду від 19.09.2012р. у справі № 6009/3142/12, однак строк для оскарження судового рішення не було поновлено Харківським апеляційним господарським судом.
Просив поновити строк для подання цієї позовної заяви та позов задовольнити.
ОСОБА_1 «Міські теплові мережі» в особі філії ОСОБА_1 «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району, відповідач у справі, заперечив проти заявленого позову у повному обсязі. Зокрема відповідач вказав, що ОСОБА_1 «МТМ» звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з ТОВ «Фора ЛТД» суми 50539,93грн. заборгованості за теплову енергію, яка утворилась в період з березня 2012р. по червень 2012р. Господарським судом Запорізької області було прийнято рішення від 19.09.2012р. по справі № 5009/3142/12 про задоволення позову, яким встановлено, що теплова енергія надавалась ТОВ «Фора ЛТД» в період з березня 2012р. по червень 2012р. на суму 50539,93грн.
У відповідності до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, як зазначив відповідач, факт правомірності нарахування за період з березня по червень 2012р. вартості теплової енергії вже встановлений рішенням господарського суду у справі № 5009/3142/12 і не підлягає повторному доказуванню.
Крім того, у доповненні до відзиву (вих. № 1250/27 від 01.03.16р.) відповідач вказав, що пунктом 4 Додатку № 1 до договору купівлі-продажу теплової енергії від 01.06.2008р. передбачено, що при відсутності звіту, складеного Споживачем у відповідності до п.5.3 договору, розрахунок виконується згідно договірних теплових навантажень. Оксільки за період березень - червень 2012р. позивач в порушення умов договору таких Звітів не надавав, обсяг спожитої теплової енергії визначався розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження, що склало суму 50539,93грн. Також вказує, що в порушенням умов п.6.3, 6.7 договору, позивач не з'являвся до відповідача з метою отримання розрахункових документів: рахунку-фактури, акту приймання-передачі теплової енергії, податкової накладної. Відповідач направляв розрахункові документи за спірний період на адресу позивача простою кореспонденцією. Однак, отримавши вказані документи, позивач в порушення п.6.7.1 договору акти приймання-передачі теплової енергії не оформив зі свого боку і не повернув відповідачу. Таким чином нарахування були правомірно здійснені відповідачем.
Крім того, посилаючись на приписи норм ст.ст. 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, позивач заявив про застосування строку позовної давності, мотивуючи тим, що оскільки періодом, за який позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, є березень 2012р. - червень 2012р., тому строк позовної давності за цією вимогою сплив, що є підставою для відмови у позові.
Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.01.2016 р. порушено провадження у справі № 908/199/16, розгляд справи призначено на 09.02.2016 р.
Ухвалою суду від 09.02.2016р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 01.03.2016р.
В судовому засіданні 01.03.2016р. на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву на 22.03.2016р.
В судових засіданнях (у тому числі у засіданні 22.03.2016р.) представники сторін в повному обсязі підтримали доводи позовної заяви та доводи відзиву на неї.
За клопотанням присутніх у судових засіданнях представників сторін, фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
В судовому засіданні 22.03.2016р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступних обставин справи.
01.06.2008р. між ТОВ «Фора ЛТД» (Споживач) та ОСОБА_1 «Міські теплові мережі» в особі Орджонікідзевської філії (Теплопостачальна організація) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202058, у відповідності до п.1.1 якого Теплопостачальна організація прийняла зобов'язання відпускати теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього.
У відповідності до п.5.1 договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за правилами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Згідно до п.5.3 договору, Споживач, що має прилади комерційного обліку, щомісячно надає до Теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії в терміни, передбачені в доадтку № 1 до цього договору.
Порядок розрахунків узгоджено сторонами пунктами 6.1-6.11 вказаного договору.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих під час розрахунків та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
Так, підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п.6.3).
Оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.6.4).
Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим повинен отримати від теплопостачальної організації рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії та податкову накладну (п.6.7).
Отриманий акт споживач зобов'язаний підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації протягом п'яти днів з дати отримання (п.6.7.1).
У разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у встановлений п.6.7.1 термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п.6.7.2).
При відсутності звіту в установлений термін розрахунок виконується згідно до договірних теплових навантажень. (п.4 Додатку № 1).
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу п. 1 ст. 692 ЦК України за договором купівлі-продажу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, системний аналіз пунктів 5.1, 5.3, 6.1, 6.3, 6.4, 6.7, 6.7.1 договору свідчить про наявність наступних альтернативних правовідносин сторін:
1) Споживач (позивач) зобов'язався щомісячно складати та надавати до
Теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії і, в свою чергу, Теплопостачальна організація (відповідач) зобов'язалась на підставі фактичних данних про спожиту теплоенергію за розрахунковий місяць (за даними звіту) скласти та передати Споживачу рахунок - фактуру та Акт приймання передачі спожитої теплової енергії, які є підставами для оплати;
2) В випадку не подання Споживачем (позивачем) звіту про фактичне
споживання теплової енергії за звітний період (місяць), Теплопостачальна організація (відповідач) встановлює фактичне споживання теплової енергії розрахунковим способом ( згідно до договірних теплових навантажень) і зобов'язалась скласти та передати Споживачу рахунок - фактуру та Акт приймання передачі спожитої теплової енергії, які є підставами для оплати. При цьому, у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у встановлений п.6.7.1 термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Суд зауважує, що в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України з боку позивача не надано до суду будь-яких належних і допустимих доказів, що позивач виконав свій обов'язок і передавав у період березень - червень 2012р. відповідачу щомісячні Звіти про фактичне споживання теплоенергії ( зокрема - із нульовими показниками) і доказів того, що позивач передавав відповідачу оформлені з його боку та підписані Акти про приймання-передачі спожитої теплдоенергії (із нульовими показниками) або надавав обгрунтовані заперечення проти підписання таких актів.
Таким чином, суд констатує, що за наявності вказаних обставин справи, відповідач мав в силу умов договору від 01.06.2008р. право на визначення обсягу спожитої теплової енергії протягом березня - червня 2012року розрахунковим способом ( згідно до договірних теплових навантажень) у загальній сумі 50539,93грн.
Посилання ТОВ «Фора ЛТД» на акти дослідження системи теплопостачання від 28.02.2012р. та від 26.06.2012р. (щодо дослідження приладу обліку позивача та наявності пломб, в яких наявні показники приладу обліку) не має істотного значення для вирішення спору у справі № 908/199/16, оскільки такі Акти дослідження у відповідності до умов договору купівлі-продажу № 202058 від 01.06.2008р. та ст.ст. 599 - 609 Цивільного кодексу України ніяким чином не припиняють обов'язок ТОВ «Фора ЛТД» надавати звіти про фактичне споживання теплової енергії та Акти приймання-передачі теплової енергії (зокрема - із нульовими показниками), а за їх відсутності, відповідно, ніяким чином не позбавляє ОСОБА_1 «МТМ» права на нарахування обсягу спожитої теплової енергії розрахунковим способом (згідно до договірних теплових навантажень).
При цьому відносно обставини наявності суми 50539,93грн. основного боргу за спожиту теплову енергію протягом березня - червня 2012р. за договором купілі-продажу № 202058 від 01.06.2008р., суд зауважує наступне.
У відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.09.2012р. у справі № 5009/3142/12 за позовом ОСОБА_1 «Міські теплові мережі» в особі Філії ОСОБА_1 «МТМ» Орджонікідзевського району про стягнення з ТОВ «Фора ЛТД» суми 50539,93грн. заборгованості за спожиту протягом березня - червня 2012р. теплову енергію за договором № 202058 від 01.06.2008р., позов було задоволено шляхом стягнення зазначеної суми боргу з ТОВ «Фора ЛТД».
Судом у рішенні від 19.09.2012р. по справі № 5009/3142/12 встановлені наступні обставини: « Як свідчать вивчені матеріали, на оплату наданих відповідачу послуг з постачання теплової енергії за період березень - червень 2012 р. позивачем направлено відповідачу акти приймання-передачі теплової енергії. Відповідач акти приймання теплової енергії не підписав та не повернув теплопостачальній організації, зауважень не висловив.
Як вказує позивач, відповідач в порушення умов договору в узгоджені строки та в узгоджених розмірах не розрахувався за спожиту теплову енергію, внаслідок чого за ним склалася заборгованість за період березень - червень 2012 р. в сумі 50539 грн. 93 коп. У відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати боргу позивачу, позовні вимоги не оспорив, суд вважає, що вимоги про стягнення 50539 грн. 93 коп. основного боргу за період березень -червень 2012 р. за договором № 202058 від 01.06.2008 р. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та підлягають задоволенню».
Рішення господарського суду від 19.09.2012р. у справі № 5009/3142/12 набрало законної сили, оскільки ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015р. було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Фора ЛТД» про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду від 19.09.2012р., а апеляційну скаргу повернуто заявнику без розгляду. В касаційному порядку ухвалою Вищого господарського суду України від 20.10.2015р. у справі № 5009/3142/12 касаційну скаргу ТОВ «Фора ЛТД» було залишено без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Таким чином, обставини щодо наявності у ТОВ «Фора ЛТД» перед ОСОБА_1 «Міські теплові мережі» в особі Орджонікідзевської філії основного боргу у сумі 50539,93грн. не доказуються у справі № 908/199/16 (тобто є звільненими від доказування) - на підставі ст. 35 ГПК України.
Додатково суд зазначає, що посилання позивача у позовній заяві на ст. 93 ГПК України (щодо можливості поновлення строку для подання апеляційної скарги) та його клопотання «про поновлення строку для подання цієї позовної заяви» є процесуально безпідставним та таким, що не має значення для вирішення спору. Так, господарський суд першої інстанції не застосовує ст. 93 ГПК України, яка регламентує можливість поновлення пропущеного строку подання апеляційнолї скарги саме судом апеляційної інстанції. Крім того, в даному випадку господарським судом першої інстанції вирішується по суті спір за позовною заявою, а не за апеляційною скаргою. До того ж клопотання позивача про «поновлення строку для подання позовної заяви» є процесуально необгрунтованим, оскільки така процесуальна дія не передбачена діючим ГПК України. Якщо позивач мав на увазі поновлення строку позовної давності (але не строку для подання позовної заяви - про що він заявив у клопотанні), то нормою ч.2 ст. 267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. В даному випадку позовна заява ТОВ «Фора ЛТД» про захист порушеного права і була прийнята господарським судом до розгляду по суті у справі № 908/199/16.
Що стосується клопотання (заяви) ОСОБА_1 «МТМ» про застосування строку позовної давності на підставі ст. 267 ЦК України у справі № 908/199/16, то вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки в даному випадку суд відмовляє у задоволенні позову по суті спірних правовідносин (а не внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності), внаслідок чого відсутні підстави для застосування строку позовної давності.
Вказані обставини справи свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позову за вимогою про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок спожитої позивачем протягом березня - червня 2012р. теплової енергії на загальну суму 50539,93грн. У позові слід відмовити.
Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 25.03.2016р.
Суддя М.В. Мірошниченко