Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "21" березня 2016 р. Справа № 906/57/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Прядко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Могильницька І.М. - довір. від 08.02.2016;
від відповідача: не прибув
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (м. Житомир)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)
про стягнення 5715,58 грн
Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 5715,58 грн, з яких: 4207,81 грн основного боргу за договором №83996 від 06.10.2015, 399,15 грн пені, 1051,95 грн 25% штрафу, 27,22 грн 3% річних та 29,45 грн інфляційних нарахувань.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві; надав клопотання про долучення до матеріалів справи довідки від 21.03.2016 вих. № 266 про стан заборгованості відповідача станом на 29.02.2016, згідно з якою повідомлено про часткову оплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 100,00 грн (а. с. 60, 61).
Представник відповідача в судове засідання не прибув. 15.03.2016 до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання" повернулася не врученою копія ухвали господарського суду Житомирської області від 29.02.2016, направлена відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 (а. с. 57 - 59).
Відповідно до наданого суду письмового відзиву на позовну заяву (а. с. 38), відповідач не заперечив наявність заборгованості перед позивачем за поставлений товар, однак вказав, що останнім проігноровано його прохання щодо подальшої зміни порядку проведення розрахунків за отриману продукцію. За даними відповідача, 04.01.2016 ним було сплачено позивачу в рахунок погашення заборгованості 465,25 грн, однак доказів проведених оплат відповідачем до суду додано не було. Вимоги ухвал суду щодо проведення звірки розрахунків з позивачем відповідачем не виконано, акт звірки суду не надано.
Відповідно до приписів пунктів 3.9.1 та 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, а також те, що 21.03.2016 закінчився передбачений ч. 1 ст. 69 ГПК України строк вирішення спору, суд дійшов до висновку про можливість вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача, повідомленого про час і місце розгляду справи належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
06.10.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (позивач/постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач/покупець) було підписано договір № 83996 (далі - договір, а. с. 10), за умовами якого постачальник, на умовах передбачених даним договором, зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити переданий від постачальника товар.
Пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що кількість, асортимент та ціна товару зазначаються у видаткових накладних постачальника.
Товар передається партіями (п. 1.2 договору).
Поставка товару здійснюється постачальником за рахунок покупця. Вартість поставки товару вказується в видатковій накладній (п. 1.6 договору).
У п. 3.1 договору визначено, що покупець зобов'язується перерахувати кошти за товар в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або внести в касу підприємства постачальника не пізніше 5 календарних днів з моменту прийомки товару.
Окрім того, сторони домовились, що у випадку виникнення у покупця заборгованості, всі кошти які надійшли від нього будуть зараховуватись постачальником як оплата за попередньо отриманий товар (п. 3.3 договору).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору, за період з 09.10.2015 по 20.11.2015 позивач, згідно з видатковими накладними (а. с. 13 - 27), поставив відповідачу товар на загальну суму 4750,58 грн.
За вказаних обставин, у відповідача виникло зобов'язання провести розрахунки за отриманий товар у строки, передбачені п. 3.1 договору.
Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків виконав частково, сплативши позивачеві лише 2873,88 грн (а. с. 35). Також матеріалами справи підтверджено, що частина боргу була погашена відповідачем шляхом повернення товару на суму 437,98 грн, доказом чого є накладні на повернутий товар (а. с. 28 - 31).
При цьому, суд зазначає, що з акту звірки (а. с. 35) вбачається, що станом на 09.10.2015 за відповідачем вже рахувалася заборгованість за минулі періоди по поставці товару на суму 2769,09 грн, з огляду на що сплачені відповідачем кошти були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди, що узгоджується з п. 3.3 договору поставки, та в залишку суми (264,05 грн) частково в рахунок оплати товару, поставленого по видатковій накладній № 289867 від 09.10.2015, внаслідок чого заборгованість по ній склала 144,91 грн ( 408,96 - 264,05).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 07.12.2015 вих. № 457 з вимогою погасити наявну заборгованість за товар (а. с. 39).
У відповідь на претензію відповідач листом від 19.01.2016 вих. № 4/19-14 повідомив позивача, що визнає заборгованість, однак у зв'язку зі складним фінансовим становищем, просить надати можливість оплачувати суму боргу частинам протягом першого кварталу 2016 року. Оплату гарантував (а. с. 38 зі звороту).
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Таким чином, враховуючи невиконання відповідачем грошових зобов'язань, передбачених умовами договору поставки, станом на дату подачі позову до суду у відповідача залишився неоплаченим товар на суму 4207,81 грн (2769,09 грн + 4750,58 грн - 2873,88 грн - 437,98 грн).
Разом з тим, в процесі розгляду справи відповідачем було додатково сплачено на рахунок позивача 100,00 грн основної заборгованості, що підтверджується меморіальним ордером від 09.02.2016 (а. с. 52).
Оскільки вказана сума була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині стягнення 100,00 грн слід припинити на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 4107,81 грн, несплачених відповідачем в рахунок оплати поставленого товару.
Що стосується здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних, слід зазначити, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку (а. с. 11, 12), позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 29,45 грн за період листопад - грудень 2015 року, а також 27,22 грн 3% річних за аналогічний період.
Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних та річних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.
При перевірці обґрунтованості та законності нарахування позивачем пені у розмірі 399,15 грн та 1051,95 грн 25% штрафу, суд враховує, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.
Так, за статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Умовами Договору (п. 6.3) сторони передбачили, що при порушенні терміну оплати, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу, а також штраф у розмірі 25% від суми неоплаченого товару. Загальна сума пені та штрафу розраховується за весь період прострочення.
В той же час, приписами статті 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами спірного договору, а саме п. 6.3 передбачено застосування пені та штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору.
Враховуючи вище викладене, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, суд дійшов висновку про неможливість їх одночасного застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за договором поставки, що свідчить про недотримання сторонами в договорі положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
При вирішення питання щодо можливості одночасного застосування до вказаних правовідносин відповідальності у вигляді штрафу і пені за невиконання одного і того ж виду договірного правопорушення, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові № 6-2003цс15 від 21.10.2015.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення 25% штрафу від суми неоплаченого товару в розмірі 1051,95 грн. В стягненні 399,15 грн пені слід відмовити.
Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач доказів сплати заборгованості по договору поставки № 83996 від 06.10.2015 не надав. Заперечення відповідача, викладені у письмовому відзиві на позовну заяву, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та доводами суду.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 5216,43 грн, з яких: 4107,81 грн основного боргу, 1051,95 грн 25% штрафу, 27,22 грн 3% річних та 29,45 грн інфляційних нарахувань. В частині стягнення 399,15 грн пені слід відмовити, а в частині стягнення 100,00 грн основного боргу провадження у справі припинити.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, буд. 12, код ЄДРПОУ 32265298):
- 4107,81 грн основного боргу,
- 1051,95 грн 25% штрафу,
- 27,22 грн 3% річних,
- 29,45 грн інфляційних нарахувань,
- 1281,77 грн судового збору.
3. В частині стягнення 100,00 грн основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 25.03.16
Суддя Прядко О.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу - рек. з повід.