23.03.16р. Справа № 904/251/16
За позовом: Приватного підприємства "КОМБАТ КР", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медпром", с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг по охороні об'єкта № 003 від 01.12.2009 року у розмірі 485 246,49 грн.
Суддя Крижний О.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 паспорт серії АЕ 660896, виданий Жовтневим РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 17.07.1997 р., директор
від відповідача: не з'явився
Приватне підприємство "КОМБАТ КР" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медпром" в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 222 462,04 грн., пеню у розмірі 139 639,53 грн., 3 % річних у розмірі 10 156,98 грн. та індекс інфляції у розмірі 112 987,94 грн., загалом 485 246,49 грн.
Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг по охороні об'єкта № 003 від 01.12.2009 року, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції на загальну суму 485 246,49 грн.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, про день, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином. При чому, ухвали суду направлялися на усі відомі суду адреси відповідача та на адреси засновників товариства. Засновники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такі ухвали отримали 19.03.2016 року та 16.03.2016 року відповідно.
За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 є керівником відповідача, тобто особою, що має право виступати від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Медпром". Ухвала про розгляд справи 23.03.2016 року отримана ОСОБА_4 16.03.2016 року. Отже, відповідач є належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання.
Крім того, судові засідання неодноразово відкладалися, а матеріали справи містять поштові повідомлення про вручення поштового відправлення про порушення провадження у справі, яке отримане відповідачем 01.02.2016 року (а.с.63), а отже відповідач є належним чином повідомленим про перебування даної справи на розгляді у господарському суді Дніпропетровської області.
Суд звертає увагу, що основною причиною відкладення розгляду справи була неявка відповідача в судові засідання та не подання останнім витребуваних судом документів, а у черговий раз відкладати розгляд справи не має можливості, у зв'язку із закінчення строку розгляду справи, передбаченого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку - вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відзиву на товариство з обмеженою відповідальністю "Медпром" до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
Розгляд справи був відкладений з 04.02.2016 року на 17.02.2016 року, з 17.02.2016 року на 02.03.2016 року, з 02.03.2016 року на 23.03.2016 року.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2016 року строк розгляду справи продовжувався на 15 днів.
У судовому засіданні 23.03.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
01.12.2009 року між Приватним підприємством "КОМБАТ КР" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Медпром" (замовник) було укладено договір про надання послуг по охороні об'єкта №003, відповідно до п.1 розділу 1 якого виконавець зобов'язується надати послуги по пропускному режиму та охороні об'єкта замовника, вказаного у дислокації (додаток №1 до договору), згідно інструкції по пропускному режиму даного об'єкту, затвердженою та погодженою сторонами, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначені послуги.
Згідно доданої дислокації позивачем надаються послуги з охорони на виробничому майданчику (перепускний режим) по вул. Коломойцівська, 2.
Додатковою угодою від 21.06.2010 року до договору 003 від 01.12.2009 року внесено зміни до додатку №1 (дислокація об'єкта), збільшивши кількість постів охорони та додатку №3 (протокол узгодження договірної ціни) установивши вартість охорони в місяць. Дані зміни набирають чинності з 21.06.2010 року.
Відповідно до нової дислокації позивачем надаються послуги з охорони на виробничому майданчику (перепускний режим та охоронна територія) по вул. Коломойцівська, 2.
Відповідно до п. 1 розділу 2 договору сума оплати за цим договором визначається сторонами на підставі розрахунку (додаток №2 до договору) та затверджується протоколом узгодження договірної ціни (додаток №3 до договору). Вартість послуг, яка підлягає оплаті в місяць, розраховується відповідно до фактично відпрацьованого часу. У разі зміни норм витрат виконавця, у тому числі при проведенні державою індексації доходів населення, інших заходів, що викликають зміну суми витрат на утримання співробітників виконавця. Сума договору змінюється на підставі наданого виконавцем подання замовнику шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. Не оформлення додаткової угоди на протязі 30 днів з дати надання виконавцем подання є достатньою підставою для розірвання виконавцем договору в односторонньому порядку.
Згідно розрахунку (додаток №2 до договору) сторонами погоджено, що вартість 1 години охорони складає 12,00 грн., середньомісячна вартість охорони складає 8 784,00 грн., вартість послуг за рік становить 105 408,00 грн. Протоколом узгодження договірної ціни, який набуває чинності з 01.12.2009 року сторонами погоджено ціну за охорону 12 грн. за 1 годину одним охоронцем.
Протоколом узгодження ціни, який набуває чинності з 21.06.2010 року сторонами погоджено ціну за охорону у розмірі 12 500 грн. за місяць.
Оплата за надані охоронні послуги, відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони, здійснюються щомісячно до 25 числа поточного місяця на підставі рахунку-фактури (п.2 розділу 2 договору).
Згідно з п.3 розділу 2 договору акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору. Оплата за виконані згідно з цим договором заходів охорони об'єкта здійснюється в національній валюті України (п.4 розділу 2 договору).
Цей договір укладається строком на 1 рік і набуває чинності з 01.12.2009 року. Якщо за десять діб до закінчення строку дії договору жодна з сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах ще на черговий термін (п.1 розділу 8 договору).
На виконання умов договору позивачем надані відповідачеві послуги з охорони, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) з серпня 2012 по жовтень 2013 року на суми 12 500,00 грн., за листопад 2013 року на суму 15 481,88 грн., за грудень 2013 року на суму 15 970,16 грн., за січень 2014 року на суму 13 400,00 грн., за лютий 2014 року на суму 13 860,00 грн., за березень 2014 року на суму 1 440,00 грн., за квітень 2014 року на суму 13 210,00 грн., за травень 2014 року на суму 12 860,00 грн., за червень 2014 року на суму 12 500,00 грн., за липень 2014 року на суму 12 500,00 грн., за серпень 2014 року на суму 12 500,00 грн., за вересень 2014 року на суму 12 500,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 13 400,00 грн., за листопад 2014 року на суму 13 980,00 грн., за грудень 2014 року на суму 13 980,00 грн., за січень 2015 року на суму 13 980,00 грн. Надання послуг у лютому та березні 2015 року позивач підтверджує наданими рахунками №10 та 12 на суми 14 360,00 та 13 540,00 грн. - відповідно. При цьому позивач надає акти виконаних здачі-прийняття робіт за лютий та березень 2015 року, які не підписані відповідачем. Позивач зазначає, що дані акти направилися відповідачу для підписання супровідним листом №77 від 21.04.2015 року, однак підписаними не повернулися.
Також позивач зазначає, що послуги з охорони надавалися по 31.03.2015 року, оскільки 31.03.2015 року позивачем складно акт про припинення надання послуг з охорони об'єкту ТОВ "Медпром".
Позивач зазначає, що відповідачем частково оплачені послуги у розмірі 109 500,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку за період з 01.01.2013 року по 01.09.2014 року (а.с.48), та неоплаченими залишись надані послуги з охорони на суму 222 462,04 грн.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про охоронну діяльність" встановлено, що суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.
Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до п. 2 розділу 2 договору оплата за надані охоронні послуги, відповідно до визначених тарифів та кількості годи охорони, здійснюється щомісячно до 25 числа поточного місяця на підставі рахунку-фактури.
Однак, у договорі сторонами не визначено яким саме чином відповідач отримує у позивача рахунки-фактури.
У той же час сторонами у п.3 розділу 2 зазначено, що акти виконаних робіт підписуються сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору.
Між тим, із актів виконаних робіт, копії яких залучені до матеріалів справи, вбачається, що у деяких місяцях надавались послуги на різні суми. Так, зокрема, у листопаді 2013 року на суму 15 481,88 грн., у грудні 2013 року на суму 15 970,16 грн., у січні 2014 року на суму 13 400,00 грн., у лютому 2014 року на суму 13 860,00 грн., у березні 2014 року на суму 1 440,00 грн., у квітні 2014 року на суму 13 210,00 грн., у травні 2014 року на суму 12 860,00 грн., у жовтні 2014 року на суму 13 400,00 грн., у листопаді 2014 року на суму 13 980,00 грн., у грудні 2014 року на суму 13 980,00 грн., у січні 2015 року на суму 13 980,00 грн.
Доказів вручення рахунків до 25 числа поточного місяця позивач не надав.
У той же час реалізація п.2 розділу 2 договору, а саме - здійснювати щомісячно оплату до 25 числа поточного місяця на підставі рахунку-фактури, можлива за наявності фіксованої ставки послуг з охорони. Тобто, коли відповідач чітко знає суму, яку потрібно сплатити за послуги.
Однак, матеріалами справи підтверджується, що у актах виконаних робіт, які підписуються в кінці місяця зазначена різна вартість робіт (при цьому наявні у справі акти підписані відповідачем, а отже останній погоджується із зазначеною у акті вартістю наданих послуг), відповідач до 25 числа поточного місяці жодним чином не може здійснити таку оплату, оскільки вартість наданих послуг дізнається лише в кінці місяця, коли отримає акт виконаних робіт для підписання. А тому обов'язок оплатити надані послуги виникає в день підписання акту виконаних робіт (коли відповідач дізнався про вартість наданих послуг у поточному місяці).
Відповідно до ч.1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (частина 4 вказаної статті).
Відтак, обов'язок оплати наданих послуг настає в день виконання робіт та підписання акту виконаних робіт.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.10.2013 року по справі №901/672/13г.
Однак, суд звертає увагу на те, що акти виконаних робіт за лютий та березень 2015 року, відповідачем не підписані, а отже, неможливо встановити чи дійсно у ці місяці надавались послуги із охорони та приймались такі послуги замовником. Позивачем не доведено шляхом подання належних доказів надання послуг з охорони відповідачу у лютому та березні 2015 року.
Позивач доводить, що повідомлення про припинення послуг з охорони отримане відповідачем 20.03.2015 року, що підтверджується відміткою на цьому листі, однак доказів того, що відмітка вчинена дійсно бухгалтером відповідача - немає.
Будь-яких інших допустимих доказів надання послуг у вказані місяці позивач не надав. Отже, позовна вимога в частині стягнення заборгованості із наданих охоронних послуг за лютий та березень 2015 року задоволенню не підлягає.
Матеріалами справи підтверджується, що неоплаченими залишились послуги за договором про надання послуг з охорони об'єкта №003 від 01.12.2009 року на загальну суму 194 562,04 грн.
Доказів оплати наданих послуг з охорони відповідач не надав, позовні вимоги не спростував, а отже вимога про стягнення з відповідача на користь позивач заборгованості за надані послуги охорони підлягають частковому задоволенню у розмірі 194 562,04 грн.
Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 1 розділу 5 договору за кожний день прострочки платежів за охорону об'єкту, замовник сплачує пеню а 0,5% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
За несвоєчасну оплату наданих послуг позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 139 639,53 грн. за період з 31.07.2013 року по 20.01.2016 року.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року: щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Сторонами у договорі не передбачено іншого строку, за який нараховується пеня, нарахування пені має припинитися через шість місяців після виникнення прострочення оплати. При цьому слід звернути увагу, що прострочка оплати виникає з наступного дня, після дня настання оплати (підписання акту виконаних робіт), а отже розрахунок пені слід здійснювати за кожним актом окремо, обмежуючи кожне нарахування шестимісячним строком.
При перевірці правильності нарахування пені судом встановлено допущення відповідачем помилки при визначенні початкового періоду нарахування пені, оскільки, як зазначено вище строк оплати настав у день складання актів на виконані робити, а отже прострочка виникає з наступного дня після складання акту. Відповідно до п 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
З урахуванням того, що позивачем здійснено невірний розрахунок пені, судом здійснено перерахунок, при цьому такий перерахунок здійснювався по кожному акту окремо, на суму акту, із визначенням початкового періоду прострочки (наступний день після підписання акту) та обмежуючи шестимісячним строком. Також судом враховувалося, що день часткової оплати не входить до періоду прострочення (на суму такої часткової оплати). Також позивачем неправомірно було нараховано пеню на вартість послуг у лютому-березні 2015 року, надання яких не доведене.
На підставі викладеного, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 29 232,90 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 31.07.2013 року по 20.01.2016 року у розмірі 10 156,98 грн. та індекс інфляції за загальний період з серпень 2013 року по листопад 2013 року у розмірі 112 987,94 грн.
При перевірці правильності розрахунку 3% річних судом встановлено неправильність їх нарахування, оскільки позивачем невірно визначено початок прострочення та відповідно і дату закінчення нарахування. Також у період з 02.03.2015 року по 20.01.2016 року позивачем відбулося нарахування 3% на більші суми, ніж ті, які підлягають стягненню (на вартість послуг у лютому-березні 2015 року, надання яких не доведене).
За викладеного, вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 9 265,61 грн.
Аналогічні помилки допущені позивачем і при нарахуванні індексу інфляції. Судом здійснено перерахунок індексу інфляції відповідно до вимог чинного законодавства. З урахуванням перерахунку вимога про стягнення індексу інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 105 049,25 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати наданих послуг відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість послуг) у власність позивача.
За викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача підлягає стягненню 338 109,80 грн. (194 562,04 грн. - основний борг, 29 232,90 грн. - пеня, 9265,61 грн. - 3% річних, 105 049,25 грн. - індекс інфляції).
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 5071,65 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медпром" (53032, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Вільне, вул. Криворізьке шосе, майданчик, 1, ідентифікаційний код 32627092) на користь Приватного підприємства "КОМБАТ КР" (50081, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, 5мкрн Зарічний, 85/84, ідентифікаційний код 36510342) заборгованість у розмірі 194 562,04 грн., пеню у розмірі 29232,90 грн., 3% річних у розмірі 9 265,61 грн., індекс інфляції у розмірі 105049,25 грн. та судовий збір у розмірі 5 071,65 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено - 25.03.2016 року.
Суддя О.М. Крижний