24.03.16р. Справа № 904/441/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь", м. Дніпропетровськ
Про: стягнення пені у розмірі 91 815,53 грн. та 3% річних у розмірі 5 202,90 грн.
Суддя: Крижний О.М.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 299-4016 від 31.12.2014 року, представник
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 157 від 20.05.2014 року, представник
Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" пеню у розмірі 96 430,07 грн. та 3% річних у розмірі 5 433,63 грн., загалом на суму 101 863,70 грн.
Позовні вимоги мотивовані несвоєчасною оплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар за договором поставки феросплавів № 151001/1406481 від 10.12.2014 року, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню та 3% річних.
Відповідач, згідно відзиву на позов, проти задоволення позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що оплата здійснювалась не за конкретним рахунком за поставлену продукцію, а згідно договору, то посилання позивача на прострочення поставок за період з 28.02.2015 року по 26.06.2015 року на суму 27 603 529,41 грн. належним чином не доведено. Відповідач вказує, що згідно довідки банку від 12.11.2015 року, яку позивачем надано в підтвердження доказів оплати, суми оплат не співпадають із сумами поставки, підписаного акту звірки позивачем не надано, а тому позовні вимоги безпідставні.
18.03.2016 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 91 815,53 грн. та 3% річних у розмірі 5 202,90 грн. Заява про зменшення позовних вимог позивач обґрунтовує тим, що відповідно до п.5 Специфікацій № 2, 4, 5, 6 ціна, при зміні курсу більш ніж на 3% для розрахунку за поставлену продукцію, розраховується по формулі, наведеній у цих Специфікаціях, а тому по рахунках №19840 від 28.02.2015 року, №199339 від 12.04.2015 року, №199617 від 23.04.2015 року та №199660 від 25.04.2015 року було проведено коригування, згідно зі зменшенням курсу у відповідності до умов договору та Специфікацій.
23.03.2016 року від позивача надійшли пояснення відповідно до яких позивач підтримує позовні вимоги та просить їх у повному обсязі.
Розгляд справи був відкладений з 17.02.2016 року на 02.03.2016 року, з 02.03.2016 року на 10.03.2016 року, з 10.03.2016 року на 22.03.2016 року, з 22.03.2016 року на 23.03.2016 року, у судовому засіданні 23.03.2016 року оголошено перерву до 24.03.2016 року.
У судовому засіданні 24.03.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
10.12.2014 року між публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" (покупець) було укладено договір поставки №151001/1406481, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити згідно п.3.4 договору феросплави, далі - товар, протягом строку з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, на умовах, в кількості та строки, зазначені у Специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п.8.6 договору даний договір набирає чинності з 01 січня 2015 року і діє до 01 квітня 2016 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань за договором.
Сторонами погоджено та підписано Специфікації до договору поставки №151001/1406481 від 10.12.2014 року, в яких визначено найменування товару, якість, упаковка, кількість, ціна для розрахунків за поставлену продукцію, базова ціна на дату відвантаження, ринок збуту, строки поставки.
Відповідно до п.2.3 договору датою поставки товару та переходу права власності, при поставці залізничним транспортом, вважається дата штемпеля на залізничній накладній. Постачальник приймає на себе зобов'язання з організації та оплати транспортування і супроводження товару. Постачальник несе ризик випадкової втрати та/ або пошкодження товару до моменту прибуття товару на залізничну станцію Нижньодніпровськ, Придніпровської залізниці, що підтверджується штемпелем залізничної станції на залізничній накладній. Покупець зобов'язаний протягом 2 робочих днів з дати прибуття товару, направити безпосередньо факсимільним та/або електронним зв'язком, з подальшою відправкою кур'єрською поштою в адресу постачальника, засвідчену покупцем копію залізничної накладної зі штемпелем залізничної станції Нижньодніпровськ, Придніпровської залізниці. При поставці товару автотранспортом датою поставки вважається дата передання товару покупцю (найнятому ним перевізнику) на складі вантажовідправника, зазначена у накладній на відпуск товару. Моментом переходу права власності на товар є дата поставки товару.
Відповідно до п.3.4 договору покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 120 календарних днів з дати поставки товару. Постачальник повідомляє покупця про дату поставки товару шляхом передання безпосередньо електронним чи факсимільним зв'язком наступних документів: рахунку постачальника, копій залізничних квитанцій, сертифікатів якості, у відповідності до п.3.7 цього договору.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за залізничними накладними від 28.02.2015 року, від 12.04.2015 року, від 23.04.2015 року, від 25.04.2015 року, від 10.05.2015 року, 26.06.2015 року та видатковою накладною №004647 від 09.06.2015 року.
Позивачем надані відповідачеві рахунки на оплату товару: №198640 від 28.02.2015 року на суму 3 179 460,66 грн., №199339 від 12.04.2015 року на суму 5 737 051,52 грн., №199617 від 23.04.2015 року на суму 5 698 355,70 грн., №199660 від 25.04.2015 року на суму 3 781 322,83 грн.. №199912 від 10.05.2015 року на суму 5 115 799,31 грн., №200387 від 09.06.2015 року на суму 544 676,39 грн., №200756 від 26.06.2015 року на суму 3 546 863,00 грн.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
З урахуванням положень п.3.4 договору, строк оплати є таким, що настав.
Позивач зазначає, що відповідачем оплачений отриманий товар у повному обсязі, що підтверджується довідкою від 12.11.2015 року №Е.21.0.0.0/4-8563, однак такі оплати проводись із порушенням строків, визначених у п.3.4 договору, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню та 3% річних.
Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.7.6 договору у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, вартість якого розрахована згідно п.5 Специфікацій цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді, за кожний день прострочки оплати.
За порушення строків оплати за поставлений товар позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 91 815,53 грн., при цьому здійснено розрахунок за кожним рахунком окремо.
Однак при перевірці правильності нарахування пені, судом встановлено невірність її нарахування, оскільки за рахунком №198640 від 28.02.2015 року строк оплати за договором настав 30.06.2015 року, при цьому оплату відповідачем здійснено 01.07.2015 року. Фактично відповідачем оплачено поставку наступного дня за днем її оплати згідно договору, однак відповідно до п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Відтак, штрафні санкції не нараховуються.
Також позивачем невірно здійснено зарахування оплат. Позивач у своїх поясненнях зазначає, що оскільки відповідачем у платіжних дорученнях не зазначено призначення платежу, а лише вказано, що оплата відбувається згідно договору поставки №151001/1406481 від 10.12.2014 року, то позивач самостійно, у зручний для себе спосіб визначає в який рахунок погашення зарахувати відповідні оплати.
Суд звертає увагу, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.
Отже, за таких обставин, позивач неправильно визначив період прострочення за рахунком №199660 від 25.04.2015 року, де нарахував пеню у період з 26.08.2015 року по 02.11.2015 року, оскільки 10.09.2016 року відповідачем було здійснено оплату, а отже нарахування пені за вказаним рахунком має припинитися 09.09.2016 року.
Таку ж правову позицію підтримує Вищий господарський суд України, зокрема постановах від 14.04.2005 року у справі №11/274(12/5), від 25.12.2003 у справі №10/172 та Верховний Суд України (ухвала від 23.06.2005 року у справі №11/274(12/5)).
У судовому засіданні 23.03.2016 року судом за участю сторін та співробітника фінансового відділу - представника позивача перевірено правильність зарахування оплат і сторони погодилися з вищевказаним зарахуванням у хронологічному порядку.
Таким чином, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 87739,63 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних за загальний період з 29.06.2015 року по 24.10.2015 року у розмірі 5 433,63 грн.
Судом проведено перевірку правильності нарахування 3% річних, якою встановлено допущення позивачем аналогічних помилок при розрахунку пені, а отже, з урахуванням викладеної вище позиції вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 4 997,16 грн.
За викладеного, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню 92 736,89 грн., з яких пеня у розмірі 87 739,63 грн. та 3% річних у розмірі 4 997,16 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1391,05 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Винокурові, буд. 4, ідентифікаційний код 337184304643) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ідентифікаційний код 00186520) пеню у розмірі 87 739,63 грн., 3% річних у розмірі 4 997,16 грн. та судовий збір у розмірі 1 391,05 грн., про що видати наказ.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено - 25.03.2016 року.
Суддя О.М. Крижний