22 березня 2016 року Справа № 910/27190/15
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постановувід 03.02.2016
Київського апеляційного господарського суду
у справі Господарського суду міста Києва № 910/27190/15
за позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
простягнення 42453,07грн,
за участю представників: позивача - Цівінська Н.М.
відповідача -Мельник В.В.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі №910/27190/15 (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.), задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач) про стягнення 42253,07грн заборгованості за договором від 30.01.2014 №14-118-ПР на транспортування природного газу трубопроводами.
Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 525, 526, 599, 614 Цивільного кодексу України, ст. ст. 47, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник зазначає, що до укладення Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" з відповідачем договору купівлі-продажу природного газу для покриття обсягів негативного розбалансування, останній не має правових підстав для підписання акту наданих послуг з транспортування газу та, відповідно, їх оплати.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 30.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (замовник) укладено договір №14-118-ПР на транспортування природного газу трубопроводами, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору (п.1.1 договору); підставою для транспортування газу трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (підтверджені обсяги) (п.2.1 договору); замовник передає виконавцю газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в трубопроводи виконавця (п.2.2 договору); виконавець приймає газ від замовника на пунктах приймання-передачі газу в трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі (п.2.4 договору); послуги з транспортування газу оформлюються виконавцем і замовником актами наданих послуг з транспортування газу трубопроводами. У випадку, якщо замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до трубопроводу виконавця, кількість протранспортованого виконавцем газу замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку, встановлених на ГРС. Якщо замовник та/або споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу замовнику та/або його споживачам (п.3.1 договору); виконавець до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою виконавця (п.3.2 договору); замовник протягом 2-х днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути виконавцю один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або у судовому порядку (п.3.3 договору); вартість фактично наданих виконавцем замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п. 5.4 договору); остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п. 5.6 договору); замовник, який замовляє послуги для транспортування газу власним споживачам, зобов'язується не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку місяця транспортування газу надати виконавцю документи щодо наявності ресурсів газу, які планується поставити споживачам, плановий розподіл місячного обсягу газу в розрізі регіонів, газорозподільних підприємств та споживачів відповідно до укладених ним договорів про постачання газу. Плановий розподіл місячного обсягу газу по споживачах не повинен перевищувати обсягу ресурсів газу замовника на відповідний місяць (пп. "а" п. 6.3.9 договору); коригування постачання місячного обсягу газу споживачам у бік його збільшення допускається на той обсяг газу, на який замовник має документальне підтвердження про наявність додаткових ресурсів газу (пп. "в" п. 6.3.9 договору); у разі відбору споживачами замовника в поточному місяці обсягів газу більше, ніж обсяг надходження газу замовника до трубопроводів виконавця, останній до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, зобов'язаний провести закупівлю газу та документально оформити таку закупівлю або здійснити відбір газу з ПСГ, який йому належить, у тому числі страхового запасу, та документально оформити такий відбір на умовах договору зберігання газу в обсязі, достатньому для покриття різниці між обсягом надходження газу замовника і обсягом газу, поставленого споживачам (пп. "г" п. 6.3.9 договору); договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склалися з 01.01.2014 і діє до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за надані виконавцем послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором (п.11.1 договору в редакції додаткової угоди від 03.12.2014 до договору).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актом прийому-передачі природного газу для транспортування від 01.09.2015, складеними між ГПУ "Шебелинкагазвидобування" та ПАТ "Харківгаз", у серпні 2015р. газовидобувним підприємством по мережах високого тиску подано для транспортування через ГРС ГПУ "Шебелинкагазвидобування" в розподільчі газові мережі ПАТ "Харківгаз" 2646,324 тис.м3 природного газу, з них розбалансування становить 602,045 тис.м3, а згідно з аналогічним актом від 01.09.2015, складеним з ГПУ "Полтавагазвидобування", в розподільчі газові мережі ПАТ "Харківгаз" в серпні 2015р. подано 754,500 тис.м3 природного газу, з них розбалансування становить 61,699 тис.м3.
Щодо вказаних обсягів розбалансування позивачем складено окремий акт №8/2 від 31.08.2015 наданих послуг з транспортування газу трубопроводами, з визначенням загальної вартості - 42453,07грн послуг з транспортування загального обсягу розбалансованого газу - 663,744 тис.м3, який листом від 15.09.2015 №21-2061 направлено відповідачеві як замовнику для підписання.
Втім, листом від 16.09.2015 № 6-1700-15 відповідач повернув акт від 31.08.2015 № 8/2 не підписаним, мотивувавши свою відмову від підписання тим, що станом на серпень 2015 року ПАТ "Харківгаз" не має оформлених належним чином ресурсів природного газу для покриття обсягів розбалансування, тому відповідач не має підстав здійснити підписання даного акта.
Зазначені обставини стали підставою для звернення ПАТ "Укргазвидобування" до господарського суду з позовом про стягнення з ПАТ "Нафтогаз України" 42253,07грн в якості заборгованості за договором від 30.01.2014 №14-118-ПР на транспортування природного газу трубопроводами, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обсяги розбалансування природного газу, які протранспортовані позивачем через трубопроводи ГПУ "Шебелинкагазвидобування" та ГПУ "Полтавагазвидобування" до ПАТ "Харківгаз" належать відповідачеві, у зв'язку з чим, встановивши ненадання останнім доказів оплати вказаних послуг, дійшов висновку про підставність позовних вимог.
Втім, такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасним, тобто, такими, що стали наслідком порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на таке.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 укладеного між сторонами договору підставою для транспортування газу трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (підтверджені обсяги); замовник передає виконавцю газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в трубопроводи виконавця.
У змісті пункту 6.3.9 договору сторони узгодили, що плановий розподіл місячного обсягу газу по споживачах не повинен перевищувати обсягу ресурсів газу замовника на відповідний місяць; коригування постачання місячного обсягу газу споживачам у бік його збільшення допускається на той обсяг газу, на який замовник має документальне підтвердження про наявність додаткових ресурсів газу; у разі відбору споживачами замовника в поточному місяці обсягів газу більше, ніж обсяг надходження газу замовника до трубопроводів виконавця, останній до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, зобов'язаний провести закупівлю газу та документально оформити таку закупівлю або здійснити відбір газу з ПСГ, який йому належить, у тому числі страхового запасу, та документально оформити такий відбір на умовах договору зберігання газу в обсязі, достатньому для покриття різниці між обсягом надходження газу замовника і обсягом газу, поставленого споживачам.
Отже, відносини сторін за договором виникли щодо транспортування газу, обсяг та, відповідно, приналежність якого відповідачеві були підтверджені у визначений сторонами спосіб.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу наявності/відсутності у відповідача зобов'язання оплатити послуги позивача з транспортування трубопроводами природного газу в серпні 2015р. в розбалансованому обсязі.
Так, згідно з пунктами 2.3, 2.4 Положення про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.02.2004 N 112 (далі - Положення), акт обліку обсягів розбалансування природного газу (додаток 2) складається щомісяця та затверджується керівником Підприємства (суб'єкти господарювання незалежно від організаційно-правових форм та форм власності, які транспортують газ ГРМ та постачають його споживачам на підставі договорів і мають відповідні ліцензії) і до 12-го числа місяця, наступного за звітним, направляється до ДК "Газ України". ДК "Газ України" на підставі отриманих від Підприємств актів обліку обсягів розбалансування газу формує Зведений реєстр обсягів розбалансування газу в ГРМ та до 15-го числа місяця, наступного за звітним, направляє його до НАК "Нафтогаз України". Для компенсації обсягів негативного розбалансування газу Підприємство у місяці, в якому вони утворилися, закуповує ці обсяги газу у ДК "Газ України" з ресурсів НАК "Нафтогаз України" за ціною, що відповідає граничному рівню ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, встановленому Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ), з урахуванням тарифу на його транспортування магістральними газопроводами та податку на додану вартість.
Відповідно до п. 2.5 вказаного Положення договори поставки природного газу для компенсації обсягів негативного розбалансування газу в газорозподільних мережах підприємств укладаються між НАК "Нафтогаз України" та ДК "Газ України", а також між ДК "Газ України" та Підприємством на рік у межах обсягів природного газу, що не перевищують обсяги такого розбалансування газу у Підприємств за попередній рік.
Такти чином, вказаними приписами встановлено порядок та спосіб оформлення обсягів розбалансування газу, визначено вид та форму документів, що засвідчують обсяг розбалансування.
Втім, ні умовам договору, які визначають порядок оформлення обсягів розбалансованого газу, ані відповідним приписам вказаного Положення попередніми судовими інстанціями взагалі не надано правової оцінки, документи, які у відповідності до умов укладеного між сторонами договору надавали б протранспортованому обсягу розбалансованого газу статусу "підтверджених обсягів", судами не зазначені, доводи відповідача про те, що оплата протранспортованого газу може бути здійснена лише після підписання актів обліку обсягів розбалансування природного газу та додаткового укладення договору купівлі-продажу обсягів, що відповідають негативному розбалансуванню, судами не спростовані.
При цьому, враховуючи, що жодних доказів, якими б сторони взаємно документально оформили обсяг розбалансування та, відповідно, підтвердили б, що протранспортований позивачем газ належить до ресурсів відповідача, матеріали справи не містять, висновки попередніх судових інстанцій про задоволення позову є передчасними.
Наведене свідчить, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язується законність вирішення спору по суті.
Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
Порушення судами процесуальних норм, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у справі та не з'ясування обставин, від яких залежить законність рішення, є підставою для скасування оскаржуваних судових актів та скерування справи до суду першої інстанції для нового розгляду. При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у справі Господарського суду міста Києва № 910/27190/15 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у цій справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді С.В. Бакуліна
О.І. Поляк