328/338/16-ц
24.03.2016
2/328/188/16
Рішення
іменем України
24 березня 2016 року м. Токмак
Токмацький районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Андрущенка О.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Гончарук В.О.,
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача - адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 по визнання правочину недійсним,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в розмірі 176050 грн. за договором позики. В позові зазначив, що 15.01.2015 року між ним та відповідачем укладено договір позики за яким він позичив відповідачу 7000 доларів США за умови повернення суми позики до 15.07.2015 року. У вказаний строк відповідач кошти не повернув, у зв'язку з чим, змушений звернутися до суду.
Не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просив визнати договір позики від 15.01.2015 року, укладений між ним та ОСОБА_2, недійсним та таким, що не був укладеним. В обґрунтування зазначив, що фактично договір позики укладався між ОСОБА_1 та дружиною відповідача за первісним позовом - ОСОБА_4 про що нею написано розписку. ОСОБА_2 кошти від ОСОБА_1 не отримував, а розписку від свого імені написав на прохання ОСОБА_1 щоб він мав можливість вимагати повернення коштів як від дружини відповідача так і від самого відповідача. На переконання ОСОБА_2 написана ним розписка була лише порукою за виконання його дружиною грошових зобов'язань.
Позивач за первісним позовом позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що 15.01.2015 року ним позичено відповідачу та його дружині ОСОБА_4 кошти в сумі 14000 доларів США, кожному по 7000 доларів США з умовами повернення до 15.07.2015 року. Про отримання зазначених коштів відповідач та його дружина написали власноручні розписки. Передача коштів та написання розписок відбувалась в офісі ОСОБА_5. Зустрічний позов не визнає, зазначив, що твердження відповідача (позивача за зустрічним позовом) про неотримання ним коштів в розмірі 7000 доларів США є не правдивими.
Відповідач (за зустрічним позовом позивач) позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що дійсно ним 15.01.2015 року була написана розписка про отримання від ОСОБА_1 коштів в сумі 7000 доларів США з умовами повернення до 15.07.2015 року. Однак, кошти він не отримував, а розписка була написана для забезпечення виконання зобов'язань його дружини, яка цього дня позичила в ОСОБА_1 кошти в сумі 7000 доларів США та зобов'язувалася повернути до 15.07.2015 року. Таким чином, договір позики ним укладений у зв'язку з помилкою, вважав, що ним в дійсності укладено договір поруки.
Представник відповідача (за зустрічним позовом позивача) підтримав позицію свого довірителя та зазначив, що розписка ОСОБА_2 написана на вимогу ОСОБА_1 для забезпечення виконань зобов'язань його дружини перед ОСОБА_1 згідно розписки від 15.01.2015 року за якою вона отримала в позивача грошові кошти в сумі 7000 доларів США з датою повернення 15.07.2015 року. Фактично кошти ОСОБА_2 в сумі 7000 доларів США від ОСОБА_1 не отримував, а тому договір позики є неукладеним. Просив відмовити в задоволенні первісного позову в повному обсязі та задоволити зустрічний позов і визнати договір позики від 15.01.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, недійсним та таким, що не підлягає виконанню.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що до нього звернулась сім'я ОСОБА_2 з проханням позичити гроші на що він відмовився через відсутність вільних коштів та познайомив їх з ОСОБА_1, який міг їм позичити гроші. 15.01.2015 року в його офісі по вул. Короленка в м. Токмак Запорізької області ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 та ОСОБА_4 кошти в сумі по 7000 доларів США кожному. Про отримання зазначених коштів було написано розписки. В його безпосередній присутності відбувалася передача коштів, їх перерахунок та написання розписок.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що 15.01.2015 року вона отримала від ОСОБА_1 кошти в сумі 7000 доларів США для розвитку підприємництва її чоловіком - відповідачем по справі, про що написала власноручно розписку. На вимогу ОСОБА_1 її чоловік - ОСОБА_2 також написав від свого імені розписку про отримання 7000 доларів США, хоча фактично кошти він не отримував. Як пояснив ОСОБА_1 розписка йому була необхідна для можливості вимагати повернення коштів як від неї так і від її чоловіка. За користування коштами вона сплачувала ОСОБА_1 відсотки в розмірі 8 % щомісячно, а пізніше по 10 % щомісячно.
Допитані в якості свідків позивач та відповідач підтвердили свої пояснення які ними надавалися як сторонами по справі.
Суд вислухавши пояснення сторін, представника відповідача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про задоволення позовних вимог за первісним позовом та відмову в задоволенні зустрічного позову.
Судом встановлено, що 15.01.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики за яким ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 7000 доларів США та зобов'язався віддати до 15.07.2015 року, що підтверджується розпискою. Як зазначено в розписці, вона написана без будь-якого тиску в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4.
Відповідач ОСОБА_2 не повернув позивачу ОСОБА_1 кошти в зазначені у розписці строки.
На день звернення позивача до суду офіційний курс гривні щодо долару США НБУ встановлений наступний: 100 доларів США складає 2515,1769 грн..
Суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_4, оскільки, вона є дружиною відповідача і особою яка прямо зацікавлена в даній справі, її свідчення не узгоджуються з матеріалами справи, а її пояснення щодо щомісячної сплати нею позивачу відсотків за користування коштами в розмірі 8%, а в подальшому 10 %, що відповідно складає 92 % та 120 % річних, дають обґрунтовані підстави сумніватися в правдивості її свідчень.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такі самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Незважаючи на те, що на день винесення судом рішення офіційний курс гривні до долара США складає 2601.5065 грн. за 100 доларів США, отже, стягненню підлягає 182105грн. 45 коп., що складає 7000 доларів США, суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог та збільшувати суму позову.
З приводу доводів зустрічного позову суд зазначає, що частиною 2 ст. 1051 ЦК України визначено, що якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті підстави, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним, його представником не надано належних та допустимих доказів укладення договору позики від 15.01.2015 року під впливом обману. Надане рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 15.03.2016 року згідно якого стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики не доводить обґрунтованості зустрічного позову, а свідчить про наявність зобов'язань між сторонами.
Крім цього, покази свідка ОСОБА_5 про отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від ОСОБА_1 коштів в розмірі 7000 доларів США кожним повністю узгоджуються з матеріалами даної справи та рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 15.03.2016 року.
За таких обставин зустрічний позов задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, з відповідача на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в розмірі 1760 грн. 50 коп.
Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 214-215, 294 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму позики за договором позики від 15.01.2015 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в розмірі 176050 (сто сімдесят шість тисяч п'ятдесят) грн..
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики від 15.01.2015 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 50 коп..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя