Справа № 565/155/16-а
04 березня 2016 року 10 год. 55 хв. м. Кузнецовськ
Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі
головуючого судді Демчини Т.Ю.,
при секретарі судового засідання Ковальчук В.С.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Костючик О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі засідань Кузнецовського міського суду адміністративний позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області про зобов'язання призначити пенсію, -
До суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області (далі - УПФ м.Кузнецовська) з вимогою зобов'язати призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з 18.01.16 р., знизивши пенсійний вік відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 15.07.88 р. і по даний час він зареєстрований в м.Кузнецовську Рівненської області, проте фактично до березня 1993 року проживав на території Цмінівської сільської ради Маневицького району Волинської області, де і працював, дана територія відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, і відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державної пенсії, як особа, яка постійно проживала чи постійно працювала у цій зоні за умови, що станом на 01.01.93 р. проживала або працювала у цій зоні не менше 3 років та додатково 1 рік за кожні 2 роки проживання, але не більше 6 років. Відповідач відмовляється призначити йому пенсію на пільгових умовах.
В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився, подав заяву про повне підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.
Представник позивача ОСОБА_1 вимоги позову ОСОБА_3 підтримав в повному обсязі та пояснив, що позивач зареєстрований в м.Кузнецовську Рівненської області з 15.07.88 р., хоча фактично до березня 1993 року проживав у с.Новий Чарторийськ на території Цмінівської сільської ради Маневицького району Волинської області, працюючи там же у колгоспі до січня 1990 року, в подальшому працював в м.Кузнецовську Рівненської області, проте продовжував проживати на території с.Цміни Маневицького району Волинської області у батьківській хаті до березня 1993 року, після чого переїхав до м.Кузнецовська Рівненської області. Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні з підстав, викладених у позові, просив суд його задовольнити.
Представник відповідача Костючик О.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю та подала письмові заперечення, які обґрунтовуються тим, що з наданих позивачем документів про період проживання та роботи на території зони гарантованого добровільного відселення вбачається, що підтверджений довідкою період проживання є недостатнім для зниження пенсійного віку. Костючик О.А. підтвердила, що 18 січня 2016 року позивач звернувся з пакетом необхідних для призначення пенсії документів до відповідача, однак у зв'язку з відсутністю документально підтвердженого часу проживання в с.Цміни Маневицького району Волинської області йому було відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку на 6 років, про що його письмово повідомлено. Представник відповідача також підтвердила, що спір щодо права ОСОБА_3 на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виник лише в частині зарахування до періоду його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення передбаченого законодавством строку для зменшення пенсійного віку на 6 років. З підстав відсутності документів у підтвердження проживання та роботи такий період у зазначеній зоні, представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю вимог.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши інші докази у справі, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. При цьому суд встановив та врахував наступне.
Позивач ОСОБА_3 має статус особи, постраждалої від наслідків катастрофи на ЧАЕС категорії 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 01.02.97 р. Рівненською обласною державною адміністрацією.
З довідки Цмінівської сільської ради Маневицького району Волинської області № 271 від 01.02.16 р. вбачається, що ОСОБА_3 з 1980 року по 13.07.88 р. був зареєстрований та проживав в с.Цміни Маневицького району Волинської області, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.91 р. відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС.
З копії паспорта позивача серії НОМЕР_2, виданого Кузнецовським МВ УМВС України в Рівненській області 16.05.07 р., вбачається що з 15.07.88 р. ОСОБА_3 зареєстрований в АДРЕСА_1.
З копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 вбачається, що з 01.09.82 р. по 08.01.90 р. ОСОБА_3 працював шофером у колгоспі «Зоря комунізму», з 19.01.90 р. прийнятий на посаду слюсаря на Рівненську дільницю ПОП «Хмельницькатоменергоремонт».
З довідки Цмінівської сільської ради Маневицького району Волинської області № 273 від 01.02.16 р. вбачається, що колгосп «Зоря комунізму» знаходився на території Цмінівської сільської ради Маневицького району Волинської області, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.91 р. відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 показали, що ОСОБА_3 від народження і березень 1993 року постійно проживав в с.Новий Чарторийськ Маневицького району Волинської області у домогосподарстві своїх батьків, при чому з липня 1988 року був зареєстрований в м.Кузнецовську Рівненської області, однак продовжував проживати в селі та працювати у колгоспі, а в подальшому їздив на роботу та повертався з роботи з м.Кузнецовська Рівненської області у будинок батьків.
Враховуючи показання свідків, пояснення представника позивача та письмові докази, суд визнає доведеним факт постійного проживання ОСОБА_3 на території Цмінівської сільської ради Маневицького району Волинської області у період до березня 1993 року.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 року, с.Цміни Маневицького району Волинської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
З аналізу вказаної норми вбачається, що максимальне зниження пенсійного віку для осіб, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, складає шість років.
Відповідно до ст.26 Закону України"Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Отже, вік, по досягненні якого ОСОБА_3 набуває право на пенсію із зменшенням пенсійного віку, за наявності належним чином підтвердженого пільгового стажу проживання (роботи) визначений час на території гарантованого добровільного відселення, складає: 60 років - 6 років = 54 роки.
З копії паспорта ОСОБА_3 вбачається, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1, отже, ІНФОРМАЦІЯ_2 йому виповнилось 54 роки.
З копії заяви ОСОБА_3 від 18.01.16 р. та відповіді УПФ м.Кузнецовська № 212/С-3 від 27.01.16 р. вбачається та підтверджується поясненнями сторін, що позивач звернувся до відповідача 18 січня 2016 року із заявою про призначення пенсії. З відповіді вбачається також, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували факт постійного проживання заявника у зоні гарантованого добровільного відселення до 01.01.93 р. встановленої законодавством тривалості.
При зверненні із заявою про призначення пенсії позивач надав посвідчення особи, потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 3, що є достатнім підтвердженням того, що він протягом не менше 3 років станом на 01.01.93 р. проживав або постійно працював саме у зоні гарантованого добровільного відселення, а тому відмова відповідача, яка ґрунтується на відсутності документів, які підтверджували відомості про постійне місце проживання у забрудненій зоні, є неправомірною.
Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №41 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи із зазначеного принципу покладення обов'язку доказування, відповідач не довів правомірності своїх дій.
Частиною 1 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи межі позовних вимог, беручи до уваги, що ОСОБА_3 просить зобов'язати відповідача призначити йому пенсію із зменшенням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, яка постійно проживала у гарантованого добровільного відселення з дня звернення за призначенням пенсії - 18 січня 2016 року, а пенсійного віку з урахуванням положень ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він досяг ІНФОРМАЦІЯ_2, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та зобов'язання призначити позивачу пенсію з 12 лютого 2016 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 138, 160-163, 167 КАС України, ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області призначити ОСОБА_3 пенсію за віком з 12 лютого 2016 року, знизивши йому пенсійний вік відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Кузнецовський міський суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий: