Справа № 175/4457/15-ц
Провадження № 2/175/1794/15
(з а о ч н е)
07 березня 2015 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Рись Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Ювілейному цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку квартири, -
В листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на частку квартири, в якому просив постановити рішення, яким визнати за ним, ОСОБА_1, як добросовісним покупцем право власності на 1/3 частку квартири № 36, розташованої у будинку № 22 по вул. Фрунзе в смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області.
В обґрунтування позову позивач вказав, що 12 вересня 2015 року між ним та відповідачем був укладений Попередній договір за яким вони домовилися укласти Основний договір купівлі-продажу 1/3 частки квартири № 36, розташованої у будинку № 22 по вул. Фрунзе в смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, яка належала відповідачу на праві особистої приватної власності згідно свідоцтва про право власності на житло виданого 16 квітня 1997 року. Ним була зібрана відповідна сума коштів для остаточного розрахунку з відповідачем за майно, і починаючи з 10 жовтня 2015 року він намагався зв'язатися з відповідачем засобами телефонного зв'язку, як це було передбачено п. 6.3 Договору, однак телефон було вимкнено. 14 жовтня 2015 року він з'явився до нотаріуса для укладення Основного договору купівлі-продажу, де пробув цілий день, оскільки відповідач до нотаріуса не з'явився. На його думку відповідач ухиляється від укладення Основного договору, а тому звернувся до суду за захистом своїх майнових прав.
Позивач надав суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку у відповідності до п. 5 ч. 5 ст. 74 ЦПК України, що також підтверджується Реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції за 01.02.2016 року (а.с.27), а тому зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Встановлено, що 12 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений Попередній договір, за яким сторони зобов'язалися в майбутньому, в строк обумовлений п. 6.1 Договору, а саме: 14 жовтня 2015 року, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу 1/3 частки квартири № 36, розташованої у будинку № 22 по вул. Фрунзе в смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області (а.с.7-8), яка є власністю ОСОБА_2 і належить йому на праві особистої приватної власності згідно свідоцтва про право власності на житло виданого 16.04.1997 року Дніпроагрострой згідно з розпорядженням (наказом) від 04.03.1997 року за № 4-П-97 та зареєстрованого у Новомосковському МГ БТІ і записаного в реєстрову книгу під № 978-4 (а.с.13).
Згідно п. 2.1 Попереднього договору від 12 вересня 2015 року, продавець стверджує, що він згоден продати, а покупець стверджує, що він згоден купити зазначене нерухоме майно, що є предметом цього Договору, за ціною 220 000 грн., що за комерційним курсом ПАТ КБ «ПриватБанк» на день укладення Договору еквівалентно 10 000 доларів США. А згідно п. 2.2 Договору, за винятком суми зазначеної в п. 5.1 Договору, покупець сплачує продавцю за комерційним курсом купівлі долару США, встановленого ПАТ КБ «ПриватБанк» на день підписання та нотаріального посвідчення Основного договору.
Встановлено, що до підписання Попереднього договору, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу квартири та своєї платіжної спроможності, покупець ОСОБА_1 передав, а продавець ОСОБА_2 отримав, суму авансу у розмірі 198 000 грн., що на день пропозиції еквівалентно за комерційним курсом купівлі долару США встановленого ПАТ «ПриватБанк» 9000,00 доларів США, що підтверджується п. 5.1 Попереднього договору від 12 вересня 2015 року (а.с.7-8).
Назначений день для укладення Основного договору припав на офіційний неробочий день в Україні, а тому 15 жовтня 2015 року, позивач з'явився до нотаріуса для укладення договору, що підтверджується свідоцтвом від 15 жовтня 2015 року (а.с.11), однак відповідач до нотаріуса так і не з'явився, чим не виконав взятих на себе зобов'язань щодо укладення Основного договору купівлі-продажу частини квартири, внаслідок чого ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Згідно довідки Комунального підприємства Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації» № 133 від 10.09.2014 року, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках, кожному по 1/3 частині (а.с.12). ОСОБА_3 не заперечувала проти продажу ОСОБА_2 своєї частини квартири, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 12 вересня 2015 року (а.с.9).
Згідно з ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася і у липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та її до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Суд прийшов до висновку, що позивач є добросовісним покупцем, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення ч. 2 ст. 635 ЦК України, містять спеціальну норму, якою передбачено перелік правових наслідків порушення попереднього договору. Цією нормою встановлено обов'язок сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
За змістом ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Зазначеною нормою закріплено презумпцію законності набуття права власності, тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності встановлена рішенням суду, а також встановлено відкритість переліку підстав набуття права власності з обмеженням їх виключно тими, що прямо передбачені в законодавстві.
Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Враховуючи викладене, суд вважає, що є підстави для визнання за позивачем як за добросовісним покупцем право власності на частину квартири, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 321, 628, 635 ЦК України, ст. 10, 15, 57-61, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку квартири - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії АН № 627619 виданий Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області від 13 липня 2007 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 38,1 кв.м.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя : Озерянська Ж.М.