Справа № 183/6742/14
№ 2/183/98/16
17 березня 2016 року
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Городецького Д.І.
секретаря Макаренко А.О.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» про поновлення строку звернення до суду, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування завданої моральної шкоди,
21 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення завданої матеріальної шкоди, відшкодування завданої моральної шкоди. (а.с.1)
Позивач ОСОБА_1 уточнювала свої вимоги (а.с.14,49)
27 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в остаточній редакції до Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» про поновлення строку звернення до суду, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування завданої моральної шкоди. (а.с.62)
12.11.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про уточнення дати видачі наказу про її звільнення - 24.07.2014 року.
В обґрунтування вимог позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що з 14.01.2013 року вона працювала на посаді юриста КП «Новомосковський комбінат комунальних підприємств».
За час її роботи на підприємстві жодних нарікань на її роботу як на спеціаліста не було, вона працювала, сумлінно виконуючи всі накази керівництва та обов'язки, передбачені посадовою інструкцією.
16.03.2014 року згідно розпорядження Новомосковського міського голови ОСОБА_3 директором КП «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» було призначено ОСОБА_4
3 перших днів роботи на посаді директора ОСОБА_4 зневажливо відносився до працівників підприємства, спілкувався з ними в грубій формі, давав завдання працівникам, які за їх специфікою не передбачені посадовими інструкціями і не входили до їх компетенції, постійно погрожував звільненням та безпідставно виносив догани.
Наказом директора ОСОБА_4 № 67 від 13.06.2014 року вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності, нібито, за порушення трудової дисципліни.
Вона вважає зазначений наказ № 67 від 13.06.2014 року незаконним і таким, що винесений з особистих мотивів директора, оскільки вона не вчиняла жодних дисциплінарних проступків, не порушувала трудової дисципліни та належним чином і в повному обсязі виконувала всі свої посадові обов'язки.
ОСОБА_1 зазначила, що після винесення догани, вона працювала ще біля місяця на підприємстві, на протязі цього часу директор зневажливо ставився до неї не тільки як до працівника, а й як до людини. Постійно доручав роботу, яка не входить до обов'язків та спеціалізації юриста, а також давав на виконання даної роботи найкоротші терміни, чим намагався спровокувати її на звільнення за власним бажанням.
Оскільки дана робота є єдиним джерелом доходу для неї та двох неповнолітніх дітей, вона намагалася виконувати всі накази керівника у вказані ним терміни та у повному обсязі.
ОСОБА_1 в заяві посилалася на те, що 24.07.2014 року зранку вона погано себе почувала, в неї була підвищена температура та головний біль, тому, з дозволу заступника директора підприємства ОСОБА_5 поїхала до Комунального закладу «Новомосковська міська лікарня», де звернулася до лікаря.
В кабінеті лікаря вона була о 8 години 10 хвилин, після огляду, лікар порадив декілька днів побути вдома, оформив лікарняний лист.
Після лікарні вона одразу поїхала на роботу, щоб повідомити про свою тимчасову відсутність у зв'язку з хворобою та передати поточні справи іншому юристу підприємства.
Вона зайшла у приймальню керівника та повідомила інженера відділу кадрів про хворобу. Через декілька хвилин, не давши пройти на своє робоче місце, до неї підійшов інженер з техніки безпеки ОСОБА_6, який застосовуючи грубу фізичну силу, взяв її за руку і затягнув до кабінету директора.
Директор запропонував їй написати заяву про звільнення, на що вона відмовилася, після чого директор підприємства в грубій формі почав погрожувати їй, після чого повідомив, що її звільнено з 24.07.2014 року та попросив звільнити робоче місце.
В період з 24.07.2014 року по 28.07.2014 року вона хворіла, що підтверджується листком непрацездатності.
ОСОБА_1 посилалася в заяві на те, що наказ про її звільнення та трудова книжка їй не вручалися, розрахунок по заробітній платі не був проведений в повному обсязі.
Одразу вона звернулася до Новомосковського МВ УМВС України в Дніпропетровській області з заявою про порушення її прав при звільненні, в наступному, з матеріалів справи отримала копію наказу про звільнення.
Так, в наказі про звільнення № 88 від 24 липня 2014 року зазначено, що її звільнено за допущення помилки у документації з конкурсних торгів, що призвело до сплати підприємством невідомого рахунку.
В той же час, вона ніякого відношення до документації конкурсних торгів не має, оскільки згідно з Законом України «Про здійснення державних закупівель» документацію по проведенню конкурсних торгів на закупівлю товарів за державні кошти розробляє голова комітету з конкурсних торгів самостійно або за допомогою секретаря комітету, вона була лише членом комітету з конкурсних торгів.
Загальну документацію по закупівлям перевіряє голова комітету і ставить власний підпис, тому і відповідає за зміст зазначеної документації та відповідність її законодавству, що регламентує здійснення державних закупівель за державні кошти.
В зв'язку з наведеним, в позовній заяві ОСОБА_1 просила суд:
-поновити строки подачі позовної заяви про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням;
-скасувати наказ директора Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» № 88 від 24.07.2014 року «Про звільнення юриста Кольцової А.В.»;
-поновити її на роботі на посаді юриста Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підриємств»;
-стягнути з Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» заборгованость по заробітній платі, середній заробіток за час вимушеного прогулу;
-стягнути з Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» на відшкодування завданої моральної шкоди 3000 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заяву в повному обсязі, посилалася на підстави звернення до суду, викладені в заяві, просила суд задовольнити позов, уточнила, що усно текст наказу був оголошений їй 24.07.2014 року директором підприємства, але наказ їй не надали прочитати. В цей же день вона подала заяву про незаконне звільнення до прокуратури та міліції, ознайомилася з наказом лише 10.10.2014 року в приміщення Новомосковського МВ ГУВС України в Дніпропетровській області. Після того, як її був закритий листок непрацездатності, вона на роботу не виходила, зверталася до інспектора відділу кадрів надати їй наказ про звільнення та трудову книжку, але остання відмовила їй.
В судовому засіданні представник відповідача - Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилався на те, що звільнення ОСОБА_1 проведене з дотриманням вимог законодавства про працю, 24.07.2014 року о 09-00 годині ОСОБА_1 була запрошена до кабінету директора підприємства, де їй був оголошений наказ про звільнення. Позивач ознайомилася з наказом про звільненні, відмовилася поставити підпис про ознайомлення, про що складений відповідний акт. Відомо, що після оголошення наказу ОСОБА_1В звернулася до лікарні де був оформлений листок непрацездатності. Позивач була звільнена з роботи на підстав ч. 3 ст. 40 КЗпПУ - за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Так, 13.06.2014 року був винесений наказ про оголошення ОСОБА_1 догани в зв'язку з відсутністю на робочому місці, а підставою винесення наказу про звільнення від 24.07.2014 року стало суттєві порушення процедури проведення конкурсних торгів, які допущені ОСОБА_1 Трудова книжка ОСОБА_1 не вручалася та не направлялася, оскільки 01 вересня 2014 року встановлений факт зникнення трудових книжок працівників підприємства, в тому числі і ОСОБА_1 Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду, визначений Кодексом законів про працю, в зв'язку з чим, просив застосувати наслідки спливу позовної давності.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.
У відповідності до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю та гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 21 КЗпПУ визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною 1 статті 61 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Так, сторонами визнаний та не заперечувався той факт, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді юриста Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств».
Згідно до вимог ст. 139 КЗпПУ, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 147 КЗпПУ визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:1) догана; 2) звільнення.
На підставі ст. 148 КЗпПУ, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
У відповідності до ст. 149 КзПУ до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Згідно акту, складеного 24 липня 2014 року, ОСОБА_1 запропоновано надати письмові пояснення щодо грубих порушень в роботі з тендерною документацією та її зберіганням, але ОСОБА_1 відмовилася від надання пояснень. (а.с.36)
На підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
У відповідності до ст. 43-1 КЗпПУ, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;
Згідно довідки Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств», ОСОБА_1 не є членом профспілки підприємства. (а.с.39,40).
Судом встановлено, що 13 червня 2014 року директором Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» винесений наказ № 67 «Про оголошення догани ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_8М.», відповідно до якого ОСОБА_1, юристу КП «НККП», була оголошена догана за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці без відома керівника протягом 1 години 04.06.2014 року.)
Встановлено, що 24 липня 2014 року директором Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» винесений наказ № 88 «Про звільнення юриста КП «НККП» ОСОБА_1В.», відповідно до якого ОСОБА_1, юриста КП «НККП» було звільнено з 24.07.2014 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. (п.3 ст. 40 КЗпП України) (а.с.8)
Підставою звільнення в наказі зазначене те, що юристом КП «НККП» ОСОБА_1 при оформленні документації на проведення процедури конкурсних торгів було допущено суттєве порушення заповнення оголошення про результати конкурсних торгів. Внаслідок цього порушення було зірвано строки реєстрації договору про закупівлі за державні кошти в управлінні державної казначейської служби у м. Новомосковську, чим було зірвано забезпечення підприємства паливно-мастильними матеріалами. За виправлення скоєного порушення підприємство було вимушене понести додаткові грошові витрати. Юрист Кольцова А.В. неодноразово порушувала свої трудові обов'язки та правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, до неї застосовувався захід дисциплінарного стягнення - догана (наказ № 67 від 13.06.2014 p.).
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що з листопада 2013 року працював на посаді юриста Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств», позивач ОСОБА_1 також працювала на посаді юриста підприємства. Йому відомо, що директор підприємства ОСОБА_4 передвзято відносився до ОСОБА_1, виніс безпідставно наказ про оголошення догани, заставляв підробляти документи по тендерним закупівлям. На той час ОСОБА_1 була членом тендерного комітету підприємства, а він був секретарем зазначеного комітету. ОСОБА_4 заставляв ОСОБА_1 внести відомості до протоколу про переможця торгів, перешивати листи по пропозиціям, але ОСОБА_1 відмовлялася. 24.07.2014 року він був на роботі, заступник директора ОСОБА_5 повідомив його, що ОСОБА_1 захворіла та поїхала до лікарні. Обставини звільнення ОСОБА_1 йому не відомі, вона була звільнена з роботи за допущені помилки в тендерній документації, але, за підготовку, проведення тендеру, оформлення відповідної документації відповідальність несе голова тендерного комітету ОСОБА_10 та він, ОСОБА_9, як секретар комітету.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 24.03.2014 року був прийнятий на посаду заступника директора Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств», позивач ОСОБА_1 працювала на посаді юриста зазначеного підприємства. Робочій день на підприємстві починається о 07-00 годині. 24.07.2014 року приблизно о 07-20 годині він знаходився біля будівлі, в якому розташоване підприємство за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул.. З.Білої № 156-б. На вході в приміщення знаходилася ОСОБА_1, яка повідомила, що погано себе почуває і він дозволив їй піти до лікаря. Близько 09-00 години інспектор відділу кадрів ОСОБА_11 повідомила його, що ОСОБА_1 звільнена з роботи, підстави звільнення йому невідомі. Також, ОСОБА_11 повідомила, що близько 09-00 години ОСОБА_1 забрав інженер з техніки безпеки ОСОБА_12 та повів до кабінету директора підприємства. Що відбувалося в наступному, йому не відомо, наступного дня його також було звільнено з підприємства.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що працює на посаді інженера з ремонту доріг Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств», також займав посаду голови тендерного комітету, позивач ОСОБА_1 працювала на посаді юриста підприємства, була членом тендерного комітету. Йому відомо, що 24.07.2014 року ОСОБА_1 була звільнена з посади за помилки, допущені в роботі, а саме, як член тендерного комітету, ОСОБА_1 в оголошенні про результати тендерних торгів на закупівлю паливно-мастильних матеріалів, переплутала дати, внаслідок чого, документи по тендеру були повернуті, на виправлення помилки підприємство витратило значні кошти.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що працює на посаді слюсаря Комунального підприємства «Новомосковська комбінат комунальних підприємств», позивач ОСОБА_1 працювала на посаді юриста підприємства. Станом на липень 2014 року він працював на посаді інженера з охорони праці. 28.07.2014 року приблизно з 08-00 до 08-30 годин директор підприємства запросив працівників на оперативну нараду на якій був оголошений наказ про звільнення ОСОБА_1, вона не була присутня при оголошенні наказу.
Пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_12, фактично, підтверджують факт звільнення позивача з роботи, підстави звільнення.
В той же час, судом встановлено, що у відповідності до наказу № 8 від 13.01.2014 року Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств», були затверджені зміни до складу функцій голови, заступника, секретаря та членів комітету з конкурсних торгів, заступником голови комітету з конкурсних торгів призначена юрист Кольцова А.В. (а.с.26,27)
У відповідності до функцій членів комітету з конкурсних торгів Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств», затверджених наказом № 8 від 13.01.2014 року, заступник голови комітету ОСОБА_1:
-здійснює контроль за використанням бюджетних коштів на закупівлю товарів, робіт та послуг, несе відповідальність за реєстрацію документів в органах казначейства, відповідає за проплату по укладеним договорам згідно зазначених у договорі умов проплати та цін, контролює складання річного плану закупівель, переліку товарів, робіт, послуг та внесення до змін протягом року; при відсутності голови комітету з конкурсних торгів виконує його обов'язки. (а.с. 27-30)
Згідно до вищезазначених функцій, оприлюднення інформації, яка стосується процедури закупівлі на веб-порталі та в віснику державних закупівель віднесено до компетенції секретаря комітету з конкурсних торгів - ОСОБА_9
У відповідності до функцій членів комітету з конкурсних торгів Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств», затверджених наказом № 8 від 13.01.2014 року, голова комітету з конкурсних торгів ОСОБА_10, крім іншого, вирішує питання стосовно забезпечення діяльності комітету з конкурсних торгів, визначає функції кожного члена комітету з конкурсних торгів, приймає рішення щодо створення робочих груп комітету конкурсних торгів, тощо. Рішення голови комітету з конкурсних торгів щодо створення робочих груп комітету з конкурсних торгів, заміщення відсутніх членів комітету з конкурсних торгів та вирішення інших питань оформлюються письмово.
На підставі ст.ст. 10,60 ЦПК кожна сторона повинна надати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не надано суду доказів того, що приймалося таке, що оформлене письмово, рішення голови комітету з конкурсних торгів, відповідно до якого функцій оприлюднення інформації, яка стосується процедури закупівлі, були покладені на заступника голови комітету ОСОБА_1
У відповідності до ст.10 Закону України «Про державні закупівлі», затвердженого наказом Міністерства економіки України № 916 від 26.07.2010 року, відповідальність за ноту та достовірність інформації, що публікується в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель, та оприлюднюється на веб-порталі уповноваженого органу, несуть голова та секретар комітету з конкурсних торгів замовника.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державні закупівлі», типового положення «Про комітет з конкурсних торгів», затвердженого наказом Міністерства Економіки України №916 віл 26.07.2010 року, керівництво роботою комітету з конкурсних торгів здійснює його голова. Голова комітету з конкурсних торгів організовує роботу та несе персональну відповідальність за невиконання покладених на комітет функцій.
В зв'язку з наведеним, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1, як заступник голови комітету з конкурсних торгів Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» не може відповідати за порушення, допущені при заповненні оголошення про результати конкурсних торгів, (яке було підставою для її звільнення), оскільки функції оприлюднення інформації, яка стосується процедури закупівлі покладені на секретаря комітету з конкурсних торгів та голову комітету.
Відповідно до ст. 2411 КЗпП строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.
Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
Такими чином, якщо в наказі на звільнення зазначено дата звільнення, в даному випадку - 24.07.2014 року, працівник вважатиметься звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення.
Зазначене підтверджується п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.93 р. № 58, де зазначено, що днем звільнення вважається останній день роботи. Таким чином, день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.
У відповідності до вимог ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона працює на посаді сімейного лікаря Комунального закладу «Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги». 24.07.2014 року приблизно о 09-10 годин до неї звернулася ОСОБА_1 із скаргами на кашель, температуру, виявлене захворювання бронхів та був оформлений лікарняний лист.
Судом встановлено, що в період з 24 липня 2014 року по 27 липня 2014 року ОСОБА_1 хворіла, що підтверджується листком непрацездатності. (а.с.4)
В зв'язку з наведеними підставами, наказ Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» від 24.07.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи не відповідає вимогам чинного законодавства.
У відповідності до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно до вимог ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Так, нормами Кодексу законів про працю України встановлена скорочена позовна давність, а саме, у відповідності до ст. 233 КЗУпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У відповідності до ст. 261 ЦК України, п еребіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві та в судовому засіданні зазначила, що текст наказу був їй оголошений 24.07.2014 року директором підприємства.
Згідно до акту від 24.07.2014 року, ОСОБА_1 відмовилася ознайомитися під розпис з наказом № 88 від 24.07.2014 року.
Зазначений факт підтверджується поясненнями свідків.
Так, свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона працює на посаді наглядача кладовища Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств», позивач ОСОБА_1 працювала на посаді юриста підприємства. Дату вона не пам'ятає, приблизно о 08-00 годині, директором підприємства проводилася оперативна нарада на якій був оголошений наказ про звільнення з роботи ОСОБА_1 Директор підприємства оголосив наказ, ОСОБА_1 відмовилася від підпису в ознайомленні та вийшла з кабінету.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що працює на посаді начальника планово-економічного відділу Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств», ОСОБА_1 працювала на підприємстві на посаді юриста. Йому відомо, що ОСОБА_1 була звільнена з посади за допущені помилки при проведенні тендеру, а саме, в оголошенні про результати конкурсних торгів, в результаті чого, була фактично зірвана робота підприємства внаслідок відсутності паливно-мастильних матеріалів. Наказ про звільнення був оголошений ОСОБА_1 на оперативній нараді 24.07.2014 року, вона відмовилася від підпису про ознайомлення за наказом.
Крім того, судом встановлено, що 24.07.2014 року ОСОБА_1 звернулася до Новомосковського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області з заявою про її незаконне звільнення, що підтверджується талоном-повідомленням від 24.07.2014 року. (а.с.52), а 22.08.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040350003185 були внесені відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч.1 ст. 172 КК України, за повідомленням ОСОБА_1 про те, що 24.07.2014 року службовими особами КП «НККП» її було незаконно звільнено з посади юриста.
Таким чином, судом встановлено, що 24.07.2014 року ОСОБА_1 був оголошений наказ про її звільнення та їй достовірно було відомо про порушення свого права.
Оскільки звільнення відбулося 24.07.2014 року, останнім днем звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про поновлення на роботі є 24.08.2014 року.
Згідно до позовної заяви, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про скасуванню наказу та поновлення на роботі 21.10.2014 року, тобто, з пропуском строку звернення.
У відповідності до ч.5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Аналогічна норма міститься і у вимогах ст. 234 КЗпПУ, відповідно до якої, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Як зазначалося вище, ОСОБА_1 просила поновити строк звернення до суду, посилаючись на підстави пропуску зазначеного строку, а саме - те, що вона хворіла, також, їй не був вручений наказ про звільнення та трудова книжка.
Розглянувши доводи позивача, суд приходить до наступного.
У відповідності до ст. 47 КЗпПУ, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Судом встановлено, що позивачу не була видана копія наказу про її звільнення, не була видана трудова книжка.
Судом встановлено, що у відповідності до акту про результати проведення службового розслідування від 01 вересня 2014 року, який проведений у відповідності до наказу № 79 від 30.07.2014 року, комісією Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» встановлена відсутність трудових книжок працівників підприємства, в тому числі і ОСОБА_1, посадових інструкцій, журналів обліку прийнятих та звільнених працівників та руху трудових книжок. (а.с. 58)
В той же час, суд приходить до переконання, що сам по собі факт невидачі працівникові копії наказу та трудової книжки, не може бути підставою для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.
Як зазначалося вище, у відповідності до статі 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав 24.07.2014 року, то перебіг позовної давності починається саме з зазначеної дати, а той факт, що їй не вручена копії наказу про звільнення та трудова книжка не позбавляє її права на звернення до суду з позовом про вчинення відповідачем зазначених дій.
Також, у відповідності до листка непрацездатності, ОСОБА_1 хворіла в період з 24.07.2014 року по 27.07.2014 року.
В той же час, суд враховує, що ОСОБА_1 лікувалася чотири дні, в період хвороби зверталася з заявою до правоохоронних органів, та до суду звернулася 21.10.2014 року, тобто, через 2 місяці 24 днів після звільнення та 2 місяці 20 дні після одужання від хвороби, отже майже втричі перевищила строки звернення до суду з позовом.
В зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для поновлення позивачу строків звернення до суду.
У відповідності до ст. 267 ЦПК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи наведене, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі належить відмовити, в зв'язку із спливом позовної давності.
Згідно вимог ст. 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути сплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В позовній заяві ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь заборгованість по заробітній платі.
Як зазначалося вище, не підставі ст.ст. 10,60 ЦПК кожна сторона повинна надати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Позивачем не надано суду доказів наявності заборгованості по заробітній платі, не надано доказів розміру такої заборгованості, при розгляді справи позивачем не заявлялися клопотання про витребування у відповідача довідок про розмір заборгованості по заробітній платі, в зв'язку з чим, в задоволенні зазначеної частини позовних вимог належить відмовити
У відповідності до ст. 235 КЗпПУ при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог про поновлення на роботі, відсутні і підстави, передбачені ст.. 235 КзПП України для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У відповідності до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає … у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї.
У відповідності до ч.3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обстави, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 відмовлено в поновленні на роботі, відсутні також і підстави для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, та в задоволенні зазначених вимог належить відмовити..
Враховуючи вищевикладене і керуючись ст.ст.10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» про поновлення строку звернення до суду, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування завданої моральної шкоди - відмовити.
Судові витрати покласти за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Д.І. Городецький