"22" березня 2016 р. Справа № 917/495/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М.
при секретарі Пляс Л.Ф.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (дов. №14-127 від 13.05.2014 р.)
відповідача - ОСОБА_2 (дов. №10-72/3369 від 21.03.2016 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№570П/1-8) на рішення господарського суду Полтавської області від 08 лютого 2016 року у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава
про стягнення грошових коштів
Позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому після уточнень просив стягнути з ПАТ "Полтаваобленерго" суму заборгованості за договором №1943/14-БО-24 від 12.02.2014 р. а саме: пеню в розмірі 1730 852,00 грн.; 3% річних в розмірі 137 242,53 грн.; інфляційні в розмірі 2 915359,21 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.02.2016 р. у справі №917/495/15 (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 86 542,55 грн. пені, 137 242,53 грн. 3% річних, 2 540 299,73 грн. інфляційних втрат та 42 228,76 грн. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.
Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції в частині відмови в стягненні 865426,05 грн. пені не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи. Зокрема, зазначає, що зменшення судом розміру пені на 50% від нарахованої суми спричиняє позивачу додаткові збитки та дозволяє відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови. Просить рішення господарського суду в частині відмови в стягненні 865 426,05 грн. пені скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. В іншій частині рішення просить залишити без змін, судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що в даному випадку у ПАТ "Полтаваобленерго" існують виняткові обставини, які вірно були враховані господарським судом Полтавської області для зменшення розміру пені на 50%. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2014 р. між “НАК “Нафтогаз України” (продавець) та ПАТ "Полтаваобленерго" (покупець) був укладений договір №1943/14-БО-24 купівлі-продажу природного газу, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ “НАК “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (т. 1 а.с. 14-19).
Протягом дії договору сторонами були укладені додаткові угоди до нього: додаткова угода №1 від 14.04.2014 р., додаткова угода №2 від 14.05.2014 р., додаткова угода №3 від 30.06.2014 р., якими сторони змінювали умови договору щодо ціни за 1 куб. м газу (т. 1 а.с. 20-22).
Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. газ обсягом до 9 032 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень - 1 390, лютий - 2 042, березень - 1 600, квітень - 900, жовтень - 400, листопад - 1 100, грудень - 1 600.
Згідно з п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Термін дії, встановлений п. 11 договору, до 31 грудня 2014 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Продавець протягом січня-грудня 2014 року зобов'язання за договором з постачання природного газу виконав, передавши покупцю природний газ на загальну суму 38 980 269,59 грн.
Факт отримання поставленого газу покупцем підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 р., корегуючим актом від 20.06.2014 р., 28.02.2014 р., корегуючим актом від 20.06.2014 р., 31.03.2014 р., корегуючим актом від 20.06.2014 р., 31.04.2014 р., корегуючим актом від 20.06.2014 р., 31.05.2014 р., 30.06.2014 р., 31.07.2014 р., 31.08.2014 р., 30.09.2014 р., 31.10.2014 р., 30.11.2014 р., 31.12.2014 р. (т. 1 а.с. 23-46).
Покупець в порушення умов договору своєчасно та в повному обсязі розрахунок за отриманий газ не здійснив, в зв'язку з чим у підприємства перед ПАТ “НАК “Нафтогаз України” утворилась заборгованість в розмірі 8 015290,80 грн., що підтверджується сальдо підприємства та випискою по операціях по підприємству (т. 1 а.с. 39-42).
ПАТ "Полтаваобленерго" в добровільному порядку суму боргу не сплатило, що стало підставою для звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до господарського суду з позовом про стягнення з ПАТ "Полтаваобленерго" заборгованості в розмірі 8 760 501,32 грн., з яких: 8 015 290,80 грн. - основний борг, 279 865,08 грн. - пеня, 27 716,22 грн. - 3% річних, 437 629,22 грн. - інфляційних втрат, за неналежне виконання зобов'язань по оплаті природного газу за договором №1943/14-БО-24 від 12.02.2014 р.
В обґрунтування позову ПАТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на умови договору, зокрема, п. 6.1, 7.2, та приписи статтей 231 Господарського кодексу України, 625 Цивільного кодексу України.
Під час розгляду справи позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог, в якій, у зв'язку із сплатою відповідачем суми основного боргу, просив стягнути з ПАТ "Полтаваобленерго" на свою користь пеню у розмірі 1 730 852,10 грн., 3% річних у розмірі 137 242,53 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 915 359,21 грн.
Приймаючи рішення по справі, місцевий господарський суд, з урахуванням уточнень до позову, дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, а також частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми пені, зменшивши її розмір на 50%.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та 50% від заявленої до стягнення суми пені, виходячи з наступного.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 Цивільного кодексу України).
Факт наявності заборгованості за договором на постачання природного газу №1943/14-БО-24 від 12.02.2014 р. підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Під час розгляду справи сума основного боргу в розмірі 8 015 290,80 грн. сплачена боржником, у зв'язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог на зазначену суму (т. 1 а.с. 168-169).
В позовній заяві позивач просить стягнути з ПАТ "Полтаваобленерго" пеню, інфляційні втрати та 3% річних за несвоєчасні розрахунки з урахуванням вимог статті 625 Цивільного кодексу України.
Пунктом 7.2. договору сторони узгодили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, позивачем було нараховано пеню в розмірі 1730 852,00 грн. за період з 15.12.2014 р. по 14.07.2015 р. (т. 1 а. с. 170-174).
Колегія суддів підтримує позицію місцевого господарського суду, який не погодився з твердженням відповідача, який заперечував проти стягнення пені, посилаючись на те, що згідно з п. 3.4 договору акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами; позивачем в порушення умов договору акти приймання-передачі газу несвоєчасно повернуто на адресу відповідача, тобто, саме із-за прострочення кредитора не були здійснені остаточні розрахунки у порядку, передбаченому у п. 6.1 та 3.4 договору.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з умовами договору акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, разом з цим, пункт 6.1. розділу 6 договору містить положення щодо порядку та умов проведення розрахунків, який не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з підписанням актів приймання-передачі, вказаний пункт договору встановлює строк для остаточного розрахунку за фактично переданий газ, який є граничним для проведення остаточної оплати. Отже, підписання між сторонами актів приймання-передачі природного газу не змінює строку оплати, що встановлений пунктом 6.1. договору, та не є підставою для відстрочення відповідачем виконання свого обов'язку з оплати.
За умовами спірного договору акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, та саме відповідач, як покупець, зобов'язується скласти та надати продавцеві акти приймання-передачі, в яких зазначати фактичні обсяги переданого природного газу. Отже, відповідач, який щомісячно самостійно визначає обсяг спожитого ним газу, мав обов'язок оплатити визначені ним обсяги навіть за наявності розбіжностей щодо обсягів поставки газу з позивачем з можливим подальшим коригуванням та усуненням розбіжностей; відсутність підписано акту приймання-передачі не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлений йому позивачем природний газ.
В п. 6.1. договору встановлений чіткий строк проведення остаточного розрахунку - до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
При цьому, строк проведення оплати не прив'язано до строку надходження до відповідача актів приймання-передачі.
ОСОБА_2 того, в договорі відсутні умови щодо звільнення відповідача від оплати отриманого газу в разі неповернення йому актів чи перенесення строку оплати до дати повернення актів.
Враховуючи наведене, беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним п. 6.1 договору, посилання відповідача на відстрочення виконання зобов'язання на підставі ст. 613 Цивільного кодексу України в зв'язку з простроченням кредитора, а саме неможливості проведення відповідачем платежів до отримання актів є безпідставними та необґрунтованими.
Перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій в цій частині колегія суддів дійшла висновку, що сума пені, заявленої позивачем до стягнення в розмірі 1 730 852,00 грн. є вірною.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені до однієї тисячі гривень (т. 1 а.с. 67-94), дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про його часткове задоволення, зменшивши її розмір на 50%, з огляду на таке.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.
За приписами ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Як вказує в обґрунтування заявленого клопотання відповідач, філія ПАТ "Полтаваобленерго" Кременчуцька ТЕЦ займається виробленням теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води мешканцям міста Кременчука та юридичним особам; рівень тарифів на опалення не покриває затрати товариства на виробництво теплової енергії; дана діяльність є збитковою; наявна значна заборгованість споживачів за отримані послуги з опалення та гарячого водопостачання; контрагенти відповідача несвоєчасно розраховуються також і за електричну енергію; зазначене призводить до незадовільного майнового стану відповідача.
Наявність заборгованості пояснюється не тільки незадовільним фінансовим станом відповідача, а й об'єктивними причинами, які підтверджені документально. Зокрема, звітом про фінансові результати та виконання кошторису витрат з ліцензованих видів діяльності за 12 місяців 2012 року, за 12 місяців 2013 року та за 12 місяців 2014 року.
Відповідач не може впливати на компенсації з Державного бюджету України, на пільги і субсидії, які надаються споживачам підприємства на оплату послуг з централізованого опалення відповідно до нормативних актів України.
На момент винесення рішення відповідачем повністю здійснено оплату отриманих за договором №1943/14-БО-24 від 12.02.2014 р обсяг природного газу.
З огляду на наведене, застосування до відповідача штрафних санкцій у повному обсязі у розмірі 1 730 852,00 грн. може привести до погіршення тяжкого фінансового стану відповідача, яке забезпечує життєво необхідними послугами населення та соціальну сферу в місті Полтава, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності.
Погоджуючись із зменшенням стягнення неустойки на 50%, у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України та на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України., колегія суддів враховує ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, а саме той факт, що відповідачем повністю здійснено оплату за поставлений газ, а також те, що несвоєчасній оплаті сприяла наявність значної заборгованості відповідача перед позивачам.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що розмір зменшеної пені не є співрозмірним в контексті інтересів сторін, а суд не об'єктивно оцінив всі обставини у їх сукупності, не спростовують висновків суду.
Колегія суддів вважає, що зменшена на 50% сума пені є адекватною відповідальністю за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та є проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України. боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши наявні в матеріалах справи надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно визнав позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 137 242,53 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 915 359,21 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позову про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та 50% від заявленої до стягнення суми пені.
Разом з тим, зі змісту мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваного рішення вбачається, що господарським судом було невірно обрахована до стягнення сума пені: замість 865 426,00 грн. вказано 86 542,55 грн.
З огляду на наведене, беручи до уваги, що неправильне визначення стягуваної суми не було наслідком невірного застосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні шляхом правильного зазначення суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а саме - 865 426,00 грн.
ОСОБА_2 того, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання розподілу судових витрат, господарський суд дійшов неправомірного висновку, поклавши його на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 4 пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. за №18, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Пунктом 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви; за подання позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
З матеріалів справи вбачається, що ціна позову у даній справі становить 4 783 453,84 грн.
Таким чином, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 71 751,80 грн.
Проте, судом першої інстанції в порушення вимог чинного законодавства щодо розподілу судових витрат, було неправомірно стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 42 228,76 грн.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення від 08.02.2016 р. у справі №917/495/15 господарський суд Полтавської області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені зміні, в частині стягнення судового збору - скасуванню.
Керуючись статтями 22, 49, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. п. 3, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 08.02.2016 р. у справі №917/495/15 в частині стягнення 86542,55 грн. пені змінити, в частині стягнення 42 228,76 грн. судового збору скасувати.
Абзац третій сторінки п'ятої мотивувальної частини рішення змінити та викласти в наступній редакції:
"Враховуючи сплату відповідачем суми основного боргу, те, що позивач не підтвердив наявність збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені на 50% - до 865 426,00 грн. "
Пункт другий резолютивної частині рішення змінити та викласти в такій редакції :
"Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, (код ЄДРПОУ 00131819) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, (код ЄДРПОУ 20077720) 865 426,00 грн. пені, 137 242,53грн - 3% річних, 2 540 299,73 грн. інфляційних втрат та грн. 71 751,80 грн. судового збору".
В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 08.02.2016 р. у справі №917/495/15 залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 78 926,98 грн. за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Полтавської області на виконання постанови видати наказ.
Повна постанова складена 25.03.2016 р.
Головуючий суддя Івакіна В.О.
Суддя Камишева Л.М.
Суддя Пелипенко Н.М.