донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.03.2016 р. справа №908/5188/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 - за довіреністю; не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролюкс-Холдинг", м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від11.12.2015 р.
у справі№ 908/5188/15 (суддя Колодій Н.А.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Полі-Бег", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролюкс-Холдинг", м. Запоріжжя
простягнення 1 162 394 грн. 43 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полі-Бег" (далі - ТОВ "Полі-Бег", позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролюкс-Холдинг" (далі - ТОВ "Євролюкс-Холдинг", відповідач) боргу у сумі 948 636 грн. 54 коп. за договором поставки № 01062014 від 01.06.2014 р., борг з наданих послуг у сумі 98 467 грн. 89 коп., інфляційних втрат у сумі 10 815 грн. 42 коп., 25 % річних у сумі 51 364 грн. 39 коп., пені у сумі 113 728 грн. 35 коп.
В процесі розгляду місцевим господарським судом даної справи позивач зменшив розмір позовних вимог та за остаточними вимогами просить стягнути з відповідача на його користь борг у сумі 948 636 грн. 54 коп. за договором поставки № 01062014 від 01.06.2014 р., борг з наданих послуг у сумі 98 467 грн. 89 коп., 25 % річних у сумі 41 584 грн. 07 коп., пеню у сумі 73 187 грн. 96 коп., та 3 % річних за несвоєчасну оплату послуг у сумі 517 грн. 97 коп.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.12.2015 р. у справі № 908/5188/15 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача борг у сумі 948 636 грн. 54 коп. за договором поставки № 01062014 від 01.06.2014 р., борг з наданих послуг у сумі 98 467 грн. 89 коп., 25 % річних у сумі 41 584 грн. 07 коп., пеню у сумі 73 187 грн. 96 коп., 3 % річних за несвоєчасну оплату послуг у сумі 517 грн. 97 коп., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 17 435 грн. 91 коп.
Рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ТОВ "Євролюкс-Холдинг" подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Полі-Бег" до ТОВ "Євролюкс-Холдинг" відмовити в повному обсязі та клопоче про надання відстрочки сплати судового збору за подання зазначеної апеляційної скарги до прийняття Донецьким апеляційним господарським судом постанови у даній справі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.
Зокрема, відповідач зазначає, що надані позивачем докази в обґрунтування заявленого позову є недостатніми для підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором.
Скаржник стверджує, що посилання позивача на договір поставки № 01062014 від 01.06.2014 р. є безпідставним, оскільки вказаний договір сторонами не укладався, натомість, на його думку, сторонами укладено договір поставки № 010614 від 01.06.2014 р., на підтвердження чого в матеріалах справи містяться податкові накладні № 329 від 05.12.2014 р. на суму 19 094 грн. 40 коп., № 364 від 23.12.2014 р. на суму 21 337 грн. 01 коп. та від 09.12.2014 р. на суму 16 757 грн. 28 коп.
Представник позивача у судових засіданнях проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник відповідача у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 01 червня 2014 р. між відповідачем, як покупцем, та позивачем, як постачальником, укладено договір поставки № 01062014 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю певну продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором приймати й оплачувати продукцію.
Згідно з п. 1.2. договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару, яку повинен поставити постачальник визначається у погодженому між сторонами додатку до договору, що є невід'ємною частиною договору. На основі погодженого сторонами додатку до договору постачальник складає видаткову накладну, яка підписується сторонами при прийманні - передачі товару та після її підписання стає невід'ємною частиною договору.
У додатку до договору та видатковій накладній сторони вказують ціну, вартість та кількість товару, його асортимент, номенклатуру за видами, групами, підгрупами, марками, типами, розмірами, які є предметом поставки конкретної партії товару.
Відповідно до п. 3.3. договору товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем в момент підписання сторонами видаткової накладної на товар. Всі ризики випадкового знищення чи випадкового пошкодження товару переходять до покупця з моменту передачі йому товару. Право власності на партію товару виникає у покупця після оплати ним вартості цієї партії товару.
Відповідно до п. 4.1. договору загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається сторонами у додатку до договору.
Відповідно до п. 4.2. договору крім вартості кожної окремої партії товару в додатку до договору, що підписується сторонами, повинні також бути визначені: кількість товару, ціна за одиницю товару та строк і умови розрахунку за партію товару.
Згідно з п. 4.3. договору підставою для проведення взаємних розрахунків є видаткова накладна, підписана представниками сторін з відповідними на те повноваженнями.
За умовами п. 6.2. договору у випадку несвоєчасної оплати (не оплати) товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожен день прострочення.
Пунктом 6.3. договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати товару, встановлених у додатках до договору, покупець на вимогу постачальника окрім штрафних санкцій (сплата пені згідно п. 6.2. договору) зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25 % (двадцять п'ять ) процентів річних від простроченої суми згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
Сторони відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 6.4. договору).
Умовами п. 6.5. договору визначено, що сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.
Відповідно до п. 9.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до "31" грудня 2014 року.
Згідно з п. 9.2. договору якщо жодна із сторін протягом 30 (тридцяти) календарних днів до дати припинення дії договору у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений, не виявить бажання припинити дію договору, строк дії договору вважається продовженим на наступний календарний рік.
З матеріалів справи вбачається, що строк дії договору після 31.12.2014 р. було продовжено.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Встановлено, що відповідач отримав від позивача та не оплатив товар за видатковими накладними: - №РН-0000305 від 23.12.2014 р. на суму 21 337 грн. 01 коп.; - №РН-0000304 від 09.12.2014 р. на суму 16 757 грн. 28 коп.; - №РН-0000133 від 11.06.2014 р. на суму 151 581 грн. 72 коп.; - №РН-0000160 від 14.07.2015 р. на суму 196 637 грн. 88 коп.; - №РН-0000163 від 17.07.2015 р. на суму 7 119 грн. 84 коп.; - №РН-0000185 від 17.08.2015 р. на суму 196 188 грн. 96 коп.; - №РН-0000200 від 31.08.2015 р. на суму 4 425 грн. 00 коп.; - №РН-0000201 від 31.08.2015 р. на суму 1 417 грн. 64 коп.; - №РН-0000228 від 11.09.2015 р. на суму 232 634 грн. 40 коп.; - №РН-0000213 від 02.09.2015 р. на суму 15 200 грн. 64 коп.; - №РН-0000225 від 07.09.2015 р. на суму 71 833 грн. 32 коп.; - №РН-0000219 від 07.09.2015 р. на суму 19 860 грн. 98 коп., всього на загальну суму 934 994 грн. 67 коп.
Крім того, відповідач отримав від позивача товар за видатковою накладною № РН-0000286 від 05.12.2014 р. на суму 19 094 грн. 40 коп., який оплатив частково, а саме, лише в сумі 5 452 грн. 51 коп., залишок боргу за даною видатковою накладною склав 13 641 грн. 89 коп.
Отже, всього за вищепереліченими видатковими накладними борг з боку відповідача перед позивачем склав 948 636 грн. 54 коп.
З видаткових накладних вбачається, що одночасно з передачею товару позивач виставляв відповідачу відповідний рахунок для здійснення оплати.
Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачем направлено відповідачу претензію № 1 від 17.09.2015 р. (а.с. 64) з вимогою сплатити борг за отриманий товар в сумі 948 636 грн. 54 коп.
Відповідачем не доведено, що товар за вищевказаними видатковими накладними був ним отриманий від позивача не за договором, який є однією з підстав, на яких заявлений позов, а за іншими правовідносинами.
За таких обставин заявлений до стягнення борг за отриманий товар за вищевказаними видатковими накладними в загальній сумі 948 636 грн. 54 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Позивачем обґрунтовано, виходячи з умов п. п. 6.2, 6.5. договору, розрахована за період з 29.09.2015 р. по 30.11.2015 р. та заявлена до стягнення пеня у сумі 73 187 грн. 96 коп., а тому, у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач за несвоєчасну оплату товару розрахував 25 % річних за період з 29.09.2015 р. по 30.11.2015 р. та наполягає на стягненні 25 % річних в сумі 41 584 грн. 07 коп.
Матеріали справи свідчать про те, що сторонами додатки до договору не складались та не підписувались, а тому, судова колегія вважає, що за несвоєчасну оплату товару необхідно розраховувати 3 % річних, а не 25 % річних.
Тобто, за несвоєчасну оплату товару, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, до стягнення підлягають 3 % річних в сумі 4 990 грн. 09 коп., а у стягненні річних в сумі 36 593 грн. 98 коп. слід відмовити за необґрунтованістю вимог у цій частині.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Вбачається, що крім правовідносин за договором щодо поставки товару, між сторонами існували правовідносини з надання послуг, а саме, позивач надав відповідачу послуги з нанесення флексо печаті, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг): № ОУ - 0000002 від 31.03.2015 р. на суму 21 009 грн. 31 коп., № ОУ - 0000005 від 29.04.2015 р. на суму 37 631 грн. 88 коп., № ОУ - 0000006 від 28.05.2015 р. на суму 3 303 грн. 30 коп., № ОУ - 0000008 від 26.06.2015 р. на суму 10 032 грн. 98 коп., № ОУ - 0000011 від 17.07.2015 р. на суму 10 644 грн. 60 коп., № ОУ - 0000014 від 17.08.2015 р. на суму 12 566 грн. 40 коп., № ОУ - 0000015 від 31.08.2015 р. на суму 1 150 грн. 50 коп, всього на загальну суму 98 467 грн. 89 коп.
Зазначені акти підписані та завірені печатками сторін, відомостей щодо претензій з боку відповідача, які стосуються якості та обсягу наданих позивачем послуг, матеріали справи не містять.
В кожному з актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) є посилання на відповідний рахунок, що свідчить про виставлення позивачем відповідачу цих рахунків для оплати наданих послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З вищезгаданої претензії слідує, що крім вимоги оплати боргу за отриманий товар в сумі 948 636 грн. 54 коп., позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити борг з наданих послуг в сумі 98 467 грн. 89 коп.
Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо здійснення оплати за надані позивачем послуги з нанесення флексо печаті, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 98 467 грн. 89 коп., доказів погашення якої відповідачем суду не надано, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач розрахував 3 % річних за несвоєчасну оплату послуг за період з 29.09.2015 р. по 30.11.2015 р. в сумі 517 грн. 97 коп.
Вимоги позивача у частині стягнення 3% річних в сумі 517 грн. 97 коп. є обґрунтованими, а тому господарський суд Запорізької області на законних підставах стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 517 грн. 97 коп.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.12.2015 р. надано відстрочку сплати судового збору до ухвалення постанови.
На стадії апеляційного провадження до прийняття даної постанови відповідач судовий збір за апеляційною скаргою не сплатив, а тому, з відповідача на користь Державного бюджету підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 19 179 грн. 50 коп.
З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в загальній сумі 1 047 104 грн. 43 коп., 3 % річних в загальній сумі 5 508 грн. 06 коп., пені в сумі 73 187 грн. 96 коп.
Судові витрати за позовом та апеляційною скаргою покладаються на сторони відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролюкс-Холдинг" на рішення господарського суду Запорізької області від 11.12.2015 року у справі № 908/5188/15 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 11.12.2015 року у справі № 908/5188/15 скасувати частково.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-Бег" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролюкс-Холдинг" на його користь боргу в загальній сумі 1 047 104 грн. 43 коп., 25 % річних в сумі 41 584 грн. 07 коп., пені в сумі 73 187 грн. 96 коп., 3 % річних в сумі 517 грн. 97 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролюкс-Холдинг" (69091, м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39199934) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-Бег" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 15, код ЄДРПОУ 38952879) борг в сумі 1 047 104 грн. 43 коп., 3 % річних в сумі 5 508 грн. 06 коп., пеню в сумі 73 187 грн. 96 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 16 894 грн. 53 коп.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролюкс-Холдинг" (бул. ГвардійськийАДРЕСА_1, м. Запоріжжя, 69091, код ЄДРПОУ 39199934) до Державного бюджету витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 19 179 грн. 50 коп., отримувач коштів: УДКСУ в м. Харкові, код отримувача 37999649, код банку отримувача (МФО) 851011, р/р 31217206782002.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-Бег" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 15, код ЄДРПОУ 38952879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролюкс-Холдинг" (69091, м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39199934) судові витрати за апеляційною скаргою у сумі 595 грн. 52 коп.
Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
.
Головуючий К.І. Бойченко
Судді О.В. Стойка
ОСОБА_3