донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
23.03.2016 справа №908/5377/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддівТатенко В.М. Ломовцева Н.В., Скакун О.А.
за участю представників сторін:
від позивача:Заславська Н.П. - за довіреністю
від відповідача:ОСОБА_5 - за паспортом
від третьої особи:Не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформтрейд», м. Харків
на рішення господарського судуЗапорізької області
від18.12.2015 року
по справі№ 908/5377/15 (суддя: Попова І.А.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформтрейд», м. Харків
доФізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Токмак, Запорізька область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Приватного акціонерного товариства «Українська гірнично-металургійна компанія», м. Київ
простягнення 255' 789,08 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінформтрейд», м. Харків (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Токмак, Запорізька область (далі - «Відповідач») грошових коштів у розмірі 255' 789,08 грн. на відшкодування шкоди в порядку регресу, за участю у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства «Українська гірнично-металургійна компанія», м. Київ (далі - «Третя особа»).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.12.2015 року у справі № 908/5377/15 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформтрейд», м. Харків відмовлено повністю через недоведеність.
Не погодившись з прийнятим рішенням Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 18.12.2015 року у справі № 908/5377/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформтрейд», м. Харків в повному обсязі.
Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема скаржник зазначає, що оскільки Позивач відшкодувало Третій особі збитки за втрату вантажу, яка сталася з вини відповідача, під час перевезення цього вантажу автомобілем, що належав Відповідачу, - Позивач набув право регресної вимоги до Відповідача в порядку ст. 1191 ЦК України.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.02.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформтрейд» було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.02.206 року.
24.02.2016 року, розгляд справи було відкладено в порядку ч. 1, ст.. 77 ГПУ України у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів. Датою наступного слухання призначено 23.03.2016 року.
Сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Представник Позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та на виконання ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року надав пояснення № б/н від 21.03.2016 року.
Через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 надійшли пояснення по справі № б/н від 11.03.2016 року. В судовому засіданні Відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представник Третьої особи в судове засідання не з'явився, поважність причин неявки суду не повідомив.
Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника Третьої особи.
Надані сторонами додаткові пояснення по справі були досліджені судовою колегією та приєднані до матеріалів справи.
Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням норм діючого законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2013 року між Позивачем та Третьою особою був укладений договір № 001/13-ПВ перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - «Договір перевезення»), за умовами якого Позивач взяв на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною) за маршрутами, відповідно до підписаних сторонами заявок, які є невід'ємною частиною договору, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплатити плату за перевезення вантажу. приймає на себе обов'язки за плату і за рахунок клієнта організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням та обробленням вантажів в міжнародному та/або регіональному сполученні.
Відповідно до п. 3.1.12 Договору перевезення Позивач зобов'язався забезпечити збереження ватажу з моменту його прийняття для перевезення та до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на одержання вантажу особі.
Пунктом 6.2 Договору перевезення встановлено, що саме Позивач несе повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту його отримання в пункті відправлення та до моменту видачі його вантажоодержувачу вказаному замовником. При цьому він, як перевізник, відповідає за прийнятий до перевезення вантаж по кількісним параметрам, які вказані у товарно-транспортних накладних або інших супровідних документах та несе відповідальність у випадку втрати або пошкодження вантажу. Вартість вантажу визначається, виходячи з його ціни, вказаної у товарно-транспортній накладній або іншому документі, застосованому при здійсненні перевезення.
У відповідності до умов Договору перевезення, за товарно-транспортною накладною № Зп1 298/712 від 07.12.2014 року Третьою особою передано Позивачу вантаж вартістю 203' 200,16 грн. для перевезення автомобілем НОМЕР_1/НОМЕР_2. В зазначеній товарно-транспортній накладній пунктом розвантаження зазначено АДРЕСА_1.
Передача вантажу вантажоодержувачу, за адресою розвантаження - не відбулася.
За вимогою Третьої особи (претензія № 4466 від 09.10.2014 року та доповнення до неї № 620/1 від 18.02.2015 р.) Позивач платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи № 1804 від 17.08.2015 року, № 1816 від 19.08.2015 року, № 1822 від 20.08.2015 року, № 1826 від 21.08.2015 року, № 1834 від 25.08.2015 року. добровільно перерахував Третій особі 203' 200,16 грн. - вартість втраченого вантажу та на відшкодування втраченої вигоди - 52' 588,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на те, що 06.10.2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір - заявку на перевезення вантажів орендованим автомобільним транспортом № 1026645 (далі - «Договір - заявка») (а.с. 13).
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформтрейд», в судовому засіданні зазначив, що Договір - заявку, після усної домовленості з відповідачем, складено саме позивачем, підписано, скріплено печаткою позивача, після чого, відсканована копія була направлена для узгодження та підписання відповідачу на адресу електронної пошти останнього, після чого, підписаний відповідачем електронний примірник Договору - заявки був отриманий позивачем від відповідача на адресу електронної пошти позивача.
Втім, Віповідач, проти отримання підписаного Позивачем електроноого примірника Договору-заявки та підписання його зі свого боку - заперечує.
Позивачем, у наданих ним поясненнях № б/н від 21.03.2016 року, належним чином не доведено, що відсканована копія Договору - заявки дійсно була направлена для узгодження та підписання Відповідачу на адресу його електронної пошти, а отже, зазначене, не приймається апеляційним судом до уваги у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю.
Статтею ст. 909 ЦК України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
За приписами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст.. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як - то: - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; - шкідливий результат такої поведінки (збитки);- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; - вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, за приписами ст. 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.
За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що втрата, нестача і пошкодження вантажу є наслідком його незбереження під час перевезення, свідчить про неналежне виконання перевізником своїх обов'язків за договором перевезення та є підставою господарсько-правової відповідальності перевізника. Під втратою вантажу слід розуміти неможливість видачі вантажу одержувачеві протягом встановленого строку у зв'язку з його фізичною загибеллю, крадіжкою або знищенням. Нестача (часткова втрата) має місце тоді, коли перевізник видає одержувачеві вантаж у меншій кількості або меншої ваги, ніж його було прийнято від відправника за єдиним транспортним документом. Псування - це хімічні або біологічні зміни вантажу, а пошкодження - це механічні зміни (поломка, руйнування), що викликають зниження цінності вантажу внаслідок зменшення ефективності використання його за призначенням.
Загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник відповідає за збереження вантажу після прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або його пошкодження сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, а саме сталися не з його вини (презумпція вини перевізника).
Автомобільний перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо він не доведе, що це сталося через обставини, яким він не міг запобігти і усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок: а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача); б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться; в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі; г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні; д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми. При визначенні кількості вантажу за допомогою зважування перевізник не несе матеріальної відповідальності у випадках розходження між масою вантажу, що зазначена у товарно-транспортних документах, і фактичною масою вантажу, якщо різниця маси не перевищує: а) відповідних нормативів природних втрат маси вантажу, визначених відповідно до чинного законодавства; б) технічних норм точності вагів.
При цьому, чинним законодавством передбачена поряд із презумпцією вини перевізника, також, презумпція відсутності вини перевізника. Суть презумпції відсутності вини перевізника полягає в тому, що перевізник несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред'явник претензії доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини перевізника. Тобто, перевізник вважається невинним до моменту доведеності вантажовідправником чи вантажоодержувачем його вини.
Презумпція відсутності вини автомобільного перевізника має місце у випадках, коли: а) вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж - з справними захисною маркіровкою, бандеролями, пломбами вантажовідправника або виготовлювача; б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок природних причин, зв'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; в) вантаж перевозився у супроводі експедитора вантажовідправник а (вантажоодержувача); г) недостача вантажу не перевищує норм природних втрат.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди. Тобто, перевізник не зобов'язаний відшкодовувати доходи, які одержувач або відправник міг б реально одержати за звичайних обставин, якби їх право не було б порушене (упущену вигоду).
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
За приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що під час здійснення судового розгляду справи, господарським судом обґрунтовано не було прийнято до уваги, додану до матеріалів справи, копію Договору - заявки на перевезення вантажів орендованим автомобільним транспортом № 1026645 від 06.10.2014 року, як допустимий доказ на підтвердження вимог Позивача.
До складу збитків, згідно статті 225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язань другою стороною.
За змістом ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження існування письмового договору між позивачем та відповідачем, а отже не має підстав вважати у даній справі Фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 «перевізником» з правами та обов'язками, що встановлені главою 64 ЦК України та Законом України «Про транспортно - експедиторську діяльність».
За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права. Рішення господарського суду Запорізької області від 18.12.2015 року у справі № 908/5377/15 відповідає зазначеним вимогам, на підставі чого, підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст.. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформтрейд», м. Харків - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 18.12.2015 року у справі № 908/5377/15 - залишити без змін.
Головуючий суддя: В.М. Татенко
Судді: Н.В. Ломовцева
О.А. Скакун
Надруковано примірників:
1 - позивачу;
1 - відповідачу;
1 - третій особі;
1 - до справи;
1 - ГСЗО;
1 - ДАГС.