23.03.2016 року Справа № 904/4167/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Широбокової Л.П. (доповідач)
суддів: Орєшкіної Е.В., Герасименко І.А.
секретар судового засідання: Однорог О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №632/15 від 06.11.2015р.;
представник Відповідача та Третя особа у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Сільгосновація Плюс", с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12. 2015р. у справі №904/4167/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Аваль",
м. Київ
до Фермерського господарства "Сільгосновація Плюс",
с.Широке Криворізького району Дніпропетровської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3,
с. Красне Криворізького району Дніпропетровської області
про звернення стягнення на предмет іпотеки
По справі оголошувалася перерва з 09.03.2016р. по 23.03.2016р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015р. у даній справі (колегія суддів у складі головуючого судді Крижного О.М., суддів Бондарєва Е.М., Рудовської І.А.) припинено провадження у справі в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_2 Аваль” в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством “ОСОБА_2 Аваль” по відсоткам за користування кредитними коштами згідно кредитного договору № 014/03-03/105 від 15.02.2007р. у сумі 582,33 грн.
Позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: нежитлову окремо розташовану одноповерхову будівлю центральної механічної майстерні під літерою “А” загальною площею 1140,2 м2 за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район. с. Широке, провулок Центральний, 25-б, яка належить на праві власності Фермерському господарству “Сільгоспновація Плюс”, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством “ОСОБА_2 Аваль” по кредитному договору №014/03-03/105 від 15.02.2007р. у розмірі 299 561,72 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 178 785,44 грн, заборгованості за процентами - 61747,12 грн, пені за порушення строків сплати кредиту - 36 513,76 грн, пені за порушення строків сплати процентів - 22 515,40 грн.
Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення публічних торгів у порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”.
Визначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки - на рівні не нижчому 841 613,00 грн.
Стягнуто з Фермерського господарства “Сільгоспновація Плюс” на користь Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_2 Аваль” витрати зі сплати судового збору - 5 752,34 грн, витрати по оплаті судової експертизи - 4 920,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, Фермерське господарство "Сільгосновація Плюс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, провадження у справі припинити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що судом при прийнятті рішення не було вжито всіх заходів для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи в сукупності, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення та помилкових висновків. Стверджує, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального права, а саме: ст.ст. 253, 258, 260 Цивільного кодексу України - не застосовано позовну давність щодо вимог про стягнення пені, обчислення якої здійснюється протягом 180 днів з дня порушення зобов'язання; не було досліджено судове рішення у цивільній справі №177/1342/14-ц, яким з Третьої особи стягнута заборгованість по кредиту в загальній сумі 194 853,13 грн, яка станом на 10.12.2015р. погашена; виконавче провадження ВП №45200743 на підставі цього закінчено. Зазначив також, що судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим позбавлено можливості надати письмові докази щодо сплати заборгованості та закінчення виконавчого провадження, що безпосередньо впливає на результат вирішення спору.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. справа прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В.
22.03.2016р. у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Пруднікова В.В. по справі здійснений автоматичний перерозподіл, за результатами якого визначено для розгляду колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Герасименко І.М.
Позивач проти апеляційної скарги заперечив. Зазначив, що права Позивача оспорюваним рішенням порушені не були, оскільки часткове виконання основного зобов'язання третьою особою відбулося після прийняття рішення у справі, на підставі чого 18.01.2016р. судом було винесено ухвалу про визнання наказу від 05.01.2016р. таким, що не підлягає виконанню в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі сплачених коштів. Вказав про безпідставність застосування у спірних відносинах ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки кредит надавався фізичній особі, тобто спір виник з цивільних правовідносин, до яких норми Господарського кодексу України не застосовуються.
В судовому засіданні 23.03.2016р. представник Позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін.
Представник Відповідача, Третя особа в судове засідання 23.03.2016р. не з'явились, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
З огляду на те, що будь-яких клопотань від сторін до суду не надходило, а наявних матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі відсутніх представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Позивача, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 15 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_2 Аваль", яке в подальшому змінило назву на Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_2 Аваль", як банком (надалі - Позивач) та ОСОБА_3 як позичальником (надалі - Третя особа) був укладений кредитний договір №014/03-03/105 (надалі - Договір) строком дії з моменту підписання до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором в повному обсязі (пункт 7.3 частини 2 Договору).
Відповідно до пункту 1.1 частини 2 Договору Позивач зобов'язався надати Третій особі кредит у розмірі та валюті, визначеній у частині 1 Договору (300 000,00 грн на розвиток бізнесу зі строком повернення до 14.02.2017р.), а Третя особа - належним чином використати та повернути Позивачу суму кредиту, а також відповідну плату за користування ним, виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у Договорі.
Відповідно до пункту 1.5.1 частини 2 Договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється Третьою особою щомісяця у розмірі та строки, визначені у ОСОБА_4 повернення кредиту та сплати процентів (Додаток №1 до цього договору) шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим розрахунком на позичковий рахунок, вказаний в частині 1 Договору.
Нараховані в порядку передбаченому Договором проценти сплачуються Третьою особою одночасно з погашенням відповідної частини кредиту у строк передбачений в ОСОБА_4 повернення кредиту та сплати процентів (пункт 1.2.1.1 частини 2 кредитного договору).
Умовами договору передбачена фіксована процентна ставка 18% річних, яка переглядається 1 раз на рік (пункт 3 частини 1 Договору).
Відповідно до пункту 1.4.1.5 частини 2 Договору сторони домовились, що у разі порушення Третьою особою зобов'язань, встановлених в пунктах 2.3.4, 2.3.6, 2.3.10, 2.3.11 Договору фіксована процентна ставка підвищується на 2% річних з розрахунку річної бази нарахування процентів. Підвищення процентної ставки не звільняє Третю особу від виконання вище зазначених пунктів цього договору. При цьому сторони передбачили 2 застереження: 1. Позивач має право не вимагати виконання п. 1.4.1.5 Договору виключно на власний розсуд; 2. Сторони розуміють, що таке підвищення процентної ставки буде здійснено в силу настання вище зазначених умов та не потребує укладення будь-якої додаткової угоди до цього договору чи/та ОСОБА_4 повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції, та сторони згодні з таким підвищенням по відношенню до всієї неповернутої суми кредиту. На вимогу Третьої особи банк може укласти з Позивачем ОСОБА_4 повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції.
Позивач направляє Третій особі мотивоване рішення про підвищення процентної ставки не менш ніж за 5 банківських днів до початку місяця, в якому ця процентна ставка підвищується (пункт 1.4.1.5.2 частини 2 Договору).
Відповідно до пункту 2.4.1.2 частини 2 Договору проценти нараховуються не пізніше дати, визначеної у ОСОБА_4 повернення кредиту та сплати процентів (Додаток №1 до Договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день виділу та виключаючи день повернення, та сплачуються Третьою особою відповідно до умов ст. 1.5 Договору.
Проценти (крім процентів за прострочений кредит) сплачуються Третьою особою на рахунок процентів Позивача, вказаний у частині 1 Договору в розмірі, визначеному пунктами 1.4.1.1-1.4.1.4 Договору. Якщо дата повернення нарахованих процентів припадає на не банківський день, платежі здійснюються Третьою особою у банківський день, наступний за таким не банківським днем, але не пізніше передостаннього дня поточного місяця (пункт 2.4.1.3 частини 2 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Позивач надав Третій особі кредит у сумі 300 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №4/0-03/105від 15.02.2007р. (а.с. 23, том 1).
Згідно ОСОБА_4 повернення кредиту (додаток №1 до Договору) встановлено розмір погашення відповідної частки суми кредиту та процентів за користування ним у період з 12.03.2007р. по 10.02.2017р. включно. Всього до сплати за тілом кредиту - 300 000,00 грн, процентів - 354 647,54 грн. Позивач направляє кошти на погашення боргових зобов'язань в узгодженій черговості. При цьому відповідно до п. 1.5.1.4 ч. 2 Договору Позивач має право змінити порядок погашення боргових зобов'язань за Договором, про що інформує Третю особу за запитом останньої.
На виконання умов Договору згідно з ОСОБА_4 повернення кредиту Третьою особою було сплачено: 10.12.2013р. по тілу кредиту - 3 197,43 грн, по процентам - 2 316,69 грн, 10.01.2014р. по тілу кредиту - 3 086,54 грн, по процентам - 2 427,58 грн, 10.02.2014р. по тілу кредиту - 3 133,72 грн, по процентам - 2 380,40 грн. З червня 2013 року Третя особа не здійснювала погашення боргових зобов'язань по сплаті кредиту, а з грудня 2013 року по сплаті процентів.
15.02.2007р. між Позивачем як іпотекодержателем та Фермерським господарством "Сільгосновація Плюс" як іпотекодавцем (надалі - Відповідач) був укладений договір іпотеки №014/03-03/105/1, яким забезпечені вимоги Позивача, що випливають з Договору щодо повернення кредиту в розмірі 300000,00 грн, сплати процентів за його користування, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафу), в розмірі, строки та у випадках передбачених Договором, а також виконання інших умов кредитного договору та відшкодування Позивачу інших збитків, понесених останнім внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов Договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежитлова окремо розташована одноповерхова будівля центральної механічної майстерні під літерою "А-1", загальною площею 1140,2 м2, яка знаходиться у селі Широкому Криворізького району Дніпропетровської області, по провулку Центральному, за номером 25б (двадцять п'ять з літерою "б"), розташована на земельній ділянці площею 1,7 гектарів (надалі - предмет іпотеки), яка надана Відповідачу в тимчасове користування строком на п'ять років. Власником вказаного нерухомого майна відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 13.10.2005р. приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5, є Відповідач.
Відповідно до пункту 3.1.4 договору іпотеки у випадку невиконання Відповідачем зобов'язань за цим договором або Третьою особою за Договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, Позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 6 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.
Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки врегульовано розділом 6 договору іпотеки. Так, відповідно до пункту 6.1 договору іпотеки у разі порушення боргового зобов'язання, умов Договору або умов цього договору Позивач надсилає Відповідачу та Третій особі письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміг порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Позивача залишається без задоволення, останній вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вказаний пункт договору іпотеки кореспондується із п. 1.9.1 ч.2 Договору, яким сторонами узгоджено зобов'язання Третьої особи не пізніше 30 календарних днів з дати одержання ним вимоги Позивача про оплату заборгованості виконати боргові зобов'язання. Цим пунктом Договору також визначено право Позивача вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання Третьою особою та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених пунктами 2.3.7 - 2.3.12 та ст. 3 цього договору) та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки. Окрім того, пункт 1.9.1 частини 2 Договору має застереження, що реалізація положень пункту 1.9.1 Договору не буде розглядатися сторонами як одностороння зміна умов Договору.
У зв'язку з наведеним, 13.01.2014р. Позивачем було направлено Третій особі та Відповідачу повідомлення - вимогу про виконання порушеного зобов'язання (вих. №16 від 09.01.2014р.), в якому, посилаючись на наявність заборгованості за Договором у сумі 187 411,41 грн (за кредитом у сумі 179362,22 грн, в тому числі прострочена заборгованість 20 568,62 грн; по процентам 8 049,19 грн, в тому числі прострочені 5 395,61 грн), відповідно до пункту 1.9 Договору він вимагав дострокового виконання кредитних зобов'язань у повному обсязі.
Вказане повідомлення-вимога отримано Третьою особою 22.01.2014р., а Відповідачем - 18.01.2014р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 24, том 1 на звороті).
У зв'язку із непогашенням Третьою особою та Відповідачем заборгованості за Договором, Позивач звернувся із даним позовом. З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 11.11.2015р. №140-9-0-00/12-1727, що надійшла до суду першої інстанції 13.11.2015р., Позивачем визначено розмір заборгованості Третьої особи за Договором у загальній сумі 300 144,05 грн, з яких борг за кредитом - 178 785,44 грн, борг за процентами - 62 329,45 грн, пеня за порушення строків сплати кредиту - 36 513,76 грн, пеня за порушення строків сплати процентів - 22 515,40 грн. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення зазначеної заборгованості.
З огляду на зазначене, спір виник з відносин кредитування, до яких застосовуються положення параграфа 2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати проценти.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно абз.2 ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Враховуючи наведене, а також те, що строк оплати платежів за ОСОБА_4 настав, Третьою особою були порушені умови Договору щодо сплати заборгованості відповідно до вимоги Позивача протягом тридцяти днів, розрахунки здійснені вірно, заявлена Позивачем заборгованість Третьої особи за кредитом в сумі 178 785,44 грн є правомірною. Окрім того, згідно листа ВДВС Криворізького РУЮ №02-14/23252 від 08.12.2015р. з Третьої особи в рамках виконавчого провадження також стягнуто та перераховано Позивачу грошові кошти у загальному розмірі 582,33 грн: 292,66 грн згідно платіжного доручення від 12.11.2015р. та 289,67 грн згідно платіжного доручення №1795 від 03.12.2015р. Позивачем вказані кошти зараховані в рахунок погашення процентів, заборгованість за якими становить 61 747,12 грн (довідка від 10.12.2015р., а.с. 39, том 2). Вказане, як вірно зазначено судом першої інстанції, є підставою для припинення провадження у справі в частині звернення стягнення на предмет іпотеки по відсоткам за користування кредитом в сумі 582,33 грн на підставі п.1.1, ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх погашення відбулося під час розгляду справи в суді першої інстанції. Відсотки за користування кредитом у сумі 61 747,12 грн вірно розраховані та є правомірними.
Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 4.1.1 частини 2 Договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, Третя особа зобов'язана сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.
За прострочення повернення кредиту Позивачем заявлена до стягнення пеня за період з 10.11.2014р. по 09.10.2015р. у сумі 36 513,76 грн.
За прострочення сплати процентів за користування кредитом Позивачем заявлена до стягнення пеня за період з 10.11.2014р. по 09.10.2015р. у сумі 22 515,40 грн.
Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Враховуючи, що позовна заява з додатками надійшла до господарського суду Дніпропетровської області 12.06.2014р., строк позовної давності за вимогами про стягнення пені не сплив, тому підстави для застосування ч. 3 ст.267 Цивільного кодексу України відсутні.
Перевіривши правильність розрахунку пені по кожному з періодів її нарахування, судом встановлено відповідність розрахунку умовам Договору та чинного законодавства. Таким чином, вимоги про стягнення пені за порушення строків сплати кредиту у сумі 36 513,76 грн, пені за порушення строків сплати процентів у сумі 22 515,40 грн заявлені Позивачем правомірно.
Апеляційний суд також погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності застосування до спірних відносин норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки Відповідач погодився відповідати за виконання зобов'язання фізичної особи. Відносини за Договором є цивільними правовідносинами та до них норми Господарського кодексу не застосовуються.
Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.
В силу частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотека є різновидом застави - заставою нерухомого майна.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (частина 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку", яка кореспондується з п. 6.5 договору іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Як було зазначено, вимога Позивача про виконання порушеного зобов'язання у визначений договорами строк ані Третьою особою, ані Відповідачем виконана не була, тому позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості Третьої особи перед Позивачем по Договору в сумі 299 561,72 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 178 785,44 грн, заборгованості за процентами у розмірі 61747,12 грн, пені за порушення строків сплати кредиту у розмірі 36 513,76 грн, пені за порушення строків сплати процентів у розмірі 22515,40 грн є правомірними.
В силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки, яка встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Судом першої інстанції було призначено судову експертизу та відповідно до висновку комплексної судової будівельно-технічної експертизи №548/01-15 від 10.08.2015р. у справі №904/4167/14, вартість предмету іпотеки складає 841613,00 грн.
З огляду на зазначене, а також враховуючи, що умовами договору іпотеки сторонами визначена заставна та балансова вартість предмету іпотеки на 2007 рік (п.1.5 договору іпотеки), судом першої інстанції правомірно визначено початкову ціну предмета іпотеки на рівні не нижчому 841 613,00 грн.
З приводу заперечень скаржника апеляційний суд зауважує наступне.
Відповідно до пункту 4.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" виконання основного зобов'язання виключає можливість задоволення вимог за рахунок забезпечувального зобов'язання. Разом з тим, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.
Відтак, відсутні підстави для припинення провадження у справі щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в межах існуючої заборгованості до надання суду доказів погашення такої заборгованості в повному обсязі, яка є більшою ніж стягнено з боржника, оскільки визначена банком за більший період прострочення повернення кредиту.
Як було зазначено судом першої інстанції, не зважаючи на наявність рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2014р. у справі №177/1342/14-ц, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.10.2014р., про стягнення з Третьої особи заборгованості за Договором у розмірі 194 853,13 грн, доказів сплати заборгованості на час вирішення спору та прийняття рішення у справі суду надано не було, тому посилання апелянта на те, що суд не врахував сплату зазначеної заборгованості відповідно до квитанції від 10.12.2015р. (а.с 126, том 2), не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
При цьому апеляційний суд зауважує, що Відповідач був обізнаний про час та місце розгляду справи, призначений на 10.12.2015р. (в справі наявне клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на цю дату - а.с. 27,том 2), тому не був позбавлений права надати квитанцію про сплату заборгованості до судового засідання.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2016р. у цій справі, яка набрала законної сили, на підставі звернення Відповідача з урахуванням рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2014р. у справі №177/1342/14-ц та здійсненої оплати заборгованості за поданою квитанцією від 10.12.2015р., наказ від 05.01.2016р. у цій справі, виданий на виконання оскаржуваного рішення, був визнаний таким, що не підлягає виконанню в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості Третьої особи по Договору за кредитом у сумі 178 785,44 грн та заборгованості за процентами у сумі 12 664,50 грн.
Таким чином, судом першої інстанції був застосований механізм, передбачений ч. 4 ст.117 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого порушення прав Відповідача відсутнє.
Апеляційний суд також зауважує на безпідставність твердження апелянта відносно закінчення строку дії Договору з моменту, вказаному у вимозі про виконання порушеного зобов'язання, оскільки повідомлення - вимога №16 від 09.01.2014р. (а.с.24, том 1) стосується виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором та договором іпотеки, про припинення Договору в ній не йдеться. Підстави припинення зобов'язання відповідно до ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України також відсутні.
З огляду на норми ст. 28 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд також не вбачає порушення норм процесуального права, оскільки учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника (як свого працівника, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами). Про вказане зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.
Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Сільгосновація Плюс", с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровського області від 10.12. 2015р. у справі № 904/4167/14 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.
Повний текст постанови складений 25.03.2016р.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Герасименко
Суддя Е.В. Орєшкіна