24.03.2016 Справа № 920/75/16
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Суми,
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Суми,
про визнання недійсним пункту договору та зобов'язання вчинити дії,
Суддя Жерьобкіна Є.А.
Представники:
Від позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (довіреність б/н від 19.02.2016 р.);
Від відповідача - не з'явився;
При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.,
Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд: 1) визнати недійсним п. 4.2 договору оренди №11/14 від 11.04.2014року нежилого приміщення за адресою: м. Суми, АДРЕСА_1, площею 275 кв.м, укладений між сторонами, в наступній частині: «Пропозиція щодо розміру орендної плати у цьому разі вносяться за ініціативою орендодавця з направленням орендарю рекомендованого листа чи вручення особисто під розпис додаткової угоди до цього договору, який підписується сторонами на протязі 3 (трьох) днів з моменту отримання особисто чи такого рекомендованого листа орендарем. У разі недосягнення сторонами згоди щодо розміру орендної плати на наступний період даний договір автоматично припиняє свою дію з 4-го (четвертого) дня з дня отримання такого додатку орендарем.»; 2) зобов'язати відповідача виконувати умови договору оренди №11/14 від 11.04.2014року нежилого приміщення за адресою: м. Суми, АДРЕСА_1, площею 275 кв.м, укладеного між сторонами, та не чинити перешкод позивачу у користуванні орендованим приміщенням.
27.01.2016року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії з припинення газопостачання, водопостачання, електропостачання до нежилого приміщення площею 275 кв.м за адресою: м. Суми, АДРЕСА_1, що передане в користування позивачу за договором оренди №11/14 від 11.04.2014року.
Відповідач подав відзиву на позовну заяву (вх. № 2556 від 16.03.2016 року), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що порядок встановлення розміру орендної плати на подальший період було узгоджено сторонами та викладено в додатковій угоді до договору оренди від 31.03.2015року, у зв'язку з чим, посилання позивача на порушення приписів ст.188 ГК України є помилковим. Позивач з 12.01.2016 року не сплачує орендну плату та комунальні платежі, а з кінця січня 2016 року почав здійснювати демонтаж обладнання на об'єкті оренди, одночасно здійснюючи протиправні дії щодо недопущення відповідача на об'єкт оренди. Відповідачем 18.02.2016 року на адресу позивача було направлено повідомлення щодо фактичного повернення об'єкту оренди згідно акту приймання - передачі для визначення його стану на момент повернення. У зв'язку з відмовою позивача взяти участь в обстеженні об'єкту оренди відповідач вимушений був здійснити обстеження об'єкта оренди з залученням судового експерта. Згідно результатів обстеження, викладених у висновку експертного дослідження № 3 від 23.02.2016 року встановлено пошкодження стелі підвісної, пошкодження декоративного оздоблення, зняття плитки облицювання, пошкодження барної стійки, зняття приборів освітлення, пошкодження системи вентиляції та опалення, демонтовано міжкімнатні двері, сліди бруду та сміття в приміщеннях. Вищезазначені дії позивача свідчать про припинення спірного договору оренди, тому його позовні вимоги носять безпредметний, штучний характер та направлені на ухилення позивача від зобов'язань щодо повернення об'єкта оренди в належному стані, сплати боргу по комунальним платежам. Відповідач заперечує обставини припинення газопостачання, водопостачання з 03.01.2016року, електропостачання з 22.01.2016 року з вини відповідача. Позивач не повідомляв відповідача про наявність перешкод в користуванні об'єктом оренди, не надсилав будь-які акти з цього приводу на адресу відповідача. Припинення постачання електроенергії відбулося 29.01.2016 року з причини заборгованості позивача за користування електроенергією в сумі 11521,61 грн., що підтверджується актом про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії протягом розрахункового періоду від 09.01.2016 року до 29.01.2016 року, актом про відключення від 29.01.2016 року; припинення постачання газу відбулося 08.02.2016 року з причини заборгованості позивача за користування послугами з газопостачання, що підтверджується рахунками на оплату від 25.01.2016року, від 31.01.2016 року та докладною від 08.02.2016 року про відмову позивача сплачувати борг за спожитий газ.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Позивач в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову посилається на те, що договір оренди є чинним і строк його дії спливає лише 17.04.2017 року, однак відповідач в порушення п. 3.1.3 договору оренди №11/14 від 11.04.2014р. припинив водо- та газопостачання 03.01.2016р., а 22.01.2016р. - електропостачання до орендованого приміщення та доступ до мережі Інтернет, що підтверджується складеними позивачем актами.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
З урахуванням викладеного, розглянувши заяву позивача від 27.01.2016року про забезпечення позову, суд відмовляє у задоволенні останньої за її необґрунтованістю, оскільки заходи до забезпечення позову, які просить вжити позивач фактично є тотожними заявленим позовним вимогам та позивачем не подано належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
11.04.2014року між сторонами укладено договір №11/14 відповідно до умов якого, відповідач передає у тимчасове оплатне володіння та користування, а позивач приймає по акту прийому-передачі нежиле приміщення загальною площею 275 кв.м., що розташоване за адресою: м. Суми, АДРЕСА_1, для розміщення об'єкта громадського харчування.
Факт передачі в оренду позивачу приміщення підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 11.04.2014року.
Відповідно до п. 2.5. договору, термін його дії складає з 11 квітня 2014року до 10 квітня 2017року з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення.
За умовами п. 3.1.3 договору, відповідач зобов'язується забезпечити позивача доступом до мережі Інтернет, водопостачання, водовідведення, теплопостачання, газопостачання, електропостачання та інш. Відповідач не має права на відключення або втручання в забезпечення позивача комунальними послугами, крім випадку наявності боргу за такі послуги. Неможливість користування позивачем комунальними послугами з вини відповідача є збитками позивача та звільняє його від плати як за ненадані послуги, так і за користування об'єктом оренди.
За умовами п. 4.1. договору, базова ставка орендної плати за використання об'єкта оренди до 12.04.2015року складає 7000 грн. 00 коп.: з 11.04.2014року по 11.05.2014року 7000 грн. 00 коп.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується як базова ставка орендної плати збільшена на індекс інфляції за розрахунковий місяць.
Відповідно до п. 4.2. договору, після 12.03.2015року сторони визначають розмір орендної плати на наступний період дії договору оренди. Пропозиція щодо розміру орендної плати у цьому разі вносяться за ініціативою орендодавця з направленням орендарю рекомендованого листа чи вручення особисто під розпис додаткової угоди до цього договору, який підписується сторонами на протязі 3 (трьох) днів з моменту отримання особисто чи такого рекомендованого листа орендарем. У разі недосягнення сторонами згоди щодо розміру орендної плати на наступний період даний договір автоматично припиняє свою дію з 4-го (четвертого) дня з дня отримання додаткової угоди орендарем.
З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2015року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди №11/14 від 11.04.2014року, згідно з умовами якої п. 4.1., 4.2. договору викладено у новій редакції:
Пунктом 4.1. договору визначено, що розмір орендної плати за використання об'єкта оренди з 12.04.2015року до 12.01.2016року складає 19250 грн. 00 коп.
Після 12.01.2016року сторони визначають розмір орендної плати на наступний період дії договору оренди. Пропозиція щодо розміру орендної плати у цьому разі вносяться за ініціативою орендодавця з направленням орендарю рекомендованого листа чи вручення особисто під розпис додаткової угоди до цього договору, який підписується сторонами на протязі 3 (трьох) днів з моменту отримання особисто чи такого рекомендованого листа орендарем. У разі недосягнення сторонами згоди щодо розміру орендної плати на наступний період даний договір автоматично припиняє свою дію з 4-го (четвертого) дня з дня отримання такого додатку орендарем.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір оренди №11/14 від 11.04.2014року є чинним і строк його дії спливає 17.04.2017року, однак відповідач в порушення п. 3.1.3. договору припинив водо- та газопостачання 03.01.2016року, а 22.01.2016року - електропостачання до орендованого позивачем приміщення та доступ до мережі Інтернет, що підтверджується складеними позивачем актами. Разом з цим, п. 4.2. договору в частині встановлення іншого строку розгляду змін до договору, ніж передбачено законом, та порядку автоматичного припинення договору оренди, є незаконним, та суперечить ст. ст. 188, 291 ГК України, ст. 781 ЦК України.
Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Згідно зі ст. 781 Цивільного кодексу України, договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.
Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частиною 1 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, вказані норми відносять до істотних умов договору не тільки умови, що визначені законом як істотні, а й всі умови щодо яких сторонами досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 759 Цивільного кодексу визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Судом встановлено, що сторонами досягнуто і погоджено істотні умови договору оренди №11/14 від 11.04.2014року, а саме предмет договору найму, строк, на який укладається договір оренди, орендну плату, умови повернення орендованого майна.
За умовами п. 4.1. договору, розмір орендної плати за використання об'єкта оренди з 12.04.2015року до 12.01.2016року складає 19250 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 4.2. договору, після 12.01.2016року сторони визначають розмір орендної плати на наступний період дії договору оренди. Пропозиція щодо розміру орендної плати у цьому разі вносяться за ініціативою орендодавця з направленням орендарю рекомендованого листа чи вручення особисто під розпис додаткової угоди до цього договору, який підписується сторонами на протязі 3 (трьох) днів з моменту отримання особисто чи такого рекомендованого листа орендарем. У разі недосягнення сторонами згоди щодо розміру орендної плати на наступний період даний договір автоматично припиняє свою дію з 4-го (четвертого) дня з дня отримання такого додатку орендарем.
За умовами п. 6.4. договору, договір припиняється, в тому числі у випадку, передбаченому п. 4.2. договору.
Як вказує позивач, договір найму припиняється у випадках визначених ст. 291 Господарського кодексу України та ст. 781 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, договір найму припиняється і на загальних підставах припинення зобов'язань, передбачених ЦК України та ГК України.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 604 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Підписуючи редакцію договору позивач погодився з передбаченими ним оспорюваними умовами без заперечень.
Разом з цим, судом встановлено, що визначені сторонами у п. 4.2. договору умови щодо порядку внесення змін до договору в частині розміру орендної плати та припинення дії договору в разі недосягнення сторонами згоди щодо розміру орендної плати на наступний період не суперечить чинному законодавству. Заборони на врегулювання між сторонами в договірному порядку вказаних умов не містять і ст. ст. 188, 291 Господарського кодексу України, ст. 781 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.
З урахуванням викладеного, суд вважає відсутніми підстави для визнання недійсним п. 4.2 договору оренди №11/14 від 11.04.2014року нежилого приміщення в частині «Пропозиція щодо розміру орендної плати у цьому разі вносяться за ініціативою орендодавця з направленням орендарю рекомендованого листа чи вручення особисто під розпис додаткової угоди до цього договору, який підписується сторонами на протязі 3 (трьох) днів з моменту отримання особисто чи такого рекомендованого листа орендарем. У разі недосягнення сторонами згоди щодо розміру орендної плати на наступний період даний договір автоматично припиняє свою дію з 4-го (четвертого) дня з дня отримання такого додатку орендарем», оскільки вказані умови є додатковими умовами, які погоджені сторонами у встановленому законодавством порядку та не суперечать ст. ст. 188, 291 Господарського кодексу України, ст. 781 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині за їх необґрунтованістю та безпідставністю.
За умовами п. 3.1.3 договору, відповідач зобов'язується забезпечити позивача доступом до мережі Інтернет, водопостачання, водовідведення, теплопостачання, газопостачання, електропостачання та інш. Відповідач не має права на відключення або втручання в забезпечення позивача комунальними послугами, крім випадку наявності боргу за такі послуги. Неможливість користування позивачем комунальними послугами з вини відповідача є збитками позивача та звільняє його від плати як за ненадані послуги, так і за користування об'єктом оренди.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 4.2. договору, 12.01.2016року відповідачем позивачу направлено проект додатку до договору, щодо викладення пунктів 4.1., 4.2. договору у новій редакції стосовно розміру орендної плати (33000 грн. 00коп.) та періоду перегляду зміну розміру плати за користування майном (після 12.06.2016року сторони визначають розмір орендної плати на наступний період дії договору оренди), що підтверджується фіскальним чеком від 12.01.2016року та описом вкладення у цінний лист від 12.01.2016року.
Проект додатку до договору отриманий позивачем 23.01.2016року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 67).
15.01.2016року позивачем відповідачу було направлено листа з пропозицією після 12.01.2016року, тимчасово, на декілька місяців, до 01.07.2016року знизити розмір орендної плати до 15 000 грн. на місяць.
У відповідь на пропозицію позивача про зменшення розміру орендної плати, відповідач листом від 28.01.2016року повідомив, що у зв'язку з непогодженням розміру орендної плати та не підписанням додатку до договору, договір є припиненим.
Доказів досягнення сторонами згоди щодо розміру орендної плати на період після 12.01.2016року матеріали справи не містять, такі докази сторонами не подано.
Таким чином, враховуючи умови п. 4.2., п. 6.4. договору, у зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо розміру орендної плати на період після 12.01.2016року, договір припинив свою дію з 4-го (четвертого) дня з дня отримання позивачем від відповідача додатку до договору, тобто з 27.01.2016року.
Надані позивачем докази на підтвердження припинення відповідачем, в порушення п. 3.1.3. договору, водо- та газопостачання 03.01.2016року, а 22.01.2016року - електропостачання до орендованого позивачем приміщення та доступу до мережі Інтернет, а саме акти від 3 - 9 січня 2016 року, від 20-22 січня 2016року, від 26 січня 2016 року, суд не приймає до уваги в якості належних та допустимих доказів, оскільки останні складені позивачем в односторонньому порядку.
Згідно з листом філії «Сумський міський район електричних мереж» ПАТ «Сумиобленерго» № 5901/188 від 22.02.2016року, електроенергія по АДРЕСА_1 в м. Суми була відключена 29.01.2016року, тобто після припинення договору.
З урахуванням викладених обставин, суд вважає вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виконувати умови договору оренди №11/14 від 11.04.2014року нежилого приміщення за адресою: м. Суми, АДРЕСА_1, площею 275 кв.м, укладеного між сторонами, та не чинити перешкод позивачу у користуванні орендованим приміщенням, необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Згідно зі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 66-67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 від 27.01.2016року про забезпечення позову - відмовити.
2. У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 25.03.2016року
Суддя Є.А. Жерьобкіна