73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
17 березня 2016 р. Справа № 923/2050/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Комунального підприємства "Очисні споруди", м. Скадовськ, Херсонська обл.,
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19", м.Херсон,
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Строй-Ки", м. Херсон
про стягнення 28 634,85 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, уповн. представник, довіреність № 2 від 06.01.2016р.;
від відповідача-1 - ОСОБА_2, уповн. представник, довіреність від 10.03.2016р.;
від відповідача-2 - ОСОБА_3, уповн. представник, довіреність від 24.02.2016р.
Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом КП "Очисні споруди" (позивач) до ТОВ "Пересувна механізована колона № 19" (відповідач-1) з вимогами про стягнення 28 634,85 грн. заборгованості за скид стічних вод до каналізаційної мережі м. Скадовськ в період з лютого 2014 року по жовтень 2015 року, за відсутності договору про надання послуг водовідведення, на підставі складеного позивачем акту від 18.09.2015р. про скид стічних вод по об'єкту відповідача-1- магазин "33 кв. Метри", за адресою Херсонська обл., м. Скадовськ, вул. Паризької Комуни, 107.
Відповідач-1 надав відзив, за яким просить відмовити повністю в задоволенні позову:
- в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за скид стічних вод в період з лютого 2014 року по грудень 2014 року, у зв'язку з наявністю між позивачем та відповідачем-1 відповідних договірних відносин, зокрема, на підставі укладеного ними 01.04.2014р. договору про надання послуг з водовідведення, що є чинним по цей час;
- в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за скид стічних вод в період з січня 2015 року по жовтень 2015 року, у зв'язку з передачею відповідачем-1 вказаного магазину в оренду Товариству з обмеженою відповідальність "Мир Строй-Ки" з 01.01.2015р. на підставі договору від 01.01.2015р., яке з 01.01.2015р. й є фактичним користувачем цим магазином та споживачем комунальних послуг по цьому об'єкту (магазину), згідно положень п. 5.1., п.5,2. договору оренди.
Відзив відповідача-1 містить заяву про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за листопад 2014 року та з 01 по 20 грудня 2014 року, з підстав того, що за своєю правовою природою заявлені до стягнення суми є штрафними санкціями, а позов, за яким порушено справу, подано (надіслано поштою) 21.12.2015р. до суду.
Ухвалою суду від 28.01.2016р. залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Мир Строй-Ки" в якості іншого відповідача (відповідач-2).
Відповідач-2 надав відзив на позов, за яким визнав позовні вимоги в частині вимог про стягнення заборгованості в період з січня 2015 року по жовтень 2015 року, оскільки з 01.01.2015р. відповідач-2, на підставі укладеного з відповідачем-1 договору оренди, є користувачем магазину, з місцезнаходженням Херсонська обл., м. Скадовськ, вул.Паризької Комуни, 107, та споживачем комунальних послуг по цьому об'єкту.
В судовому засіданні 25.02.2016р. було оголошено перерву до 17.03.2016р. 10-00 год.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 17.03.2016р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
При проведенні перевірки каналізаційних мереж м. Скадовська Херсонської області комісією з працівників Комунального підприємства "Очисні споруди" (надалі - позивач) був складений акт від 18.09.2015р. обстеження стану об'єктів системи відведення стічних вод, згідно з яким зафіксований факт надходження до міської каналізаційної мережі стічних вод від магазину "33 кв. Метри", що розташований за адресою вул. Паризької Комуни, 107, а також, вказано, що власником цього магазину, обладнаного засобами обліку споживання води, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" (надалі - відповідач-1), що скид стічних вод від цього магазину до каналізаційної мережі м. Скадовськ здійснюється за відсутності договору про надання послуг водовідведення та що працівників позивача не допущено до засобів обліку споживання води для зняття їхніх показів.
Комунальне підприємство "Водне господарство" Скадовської міської ради Херсонської області надало позивачеві, на його запит, інформацію про щомісячні обсяги водоспоживання по вказаному магазину "33 кв. Метри", згідно показів приладів обліку, вказавши споживачем цих послуг відповідача-1, на підставі укладеного цим відповідачем з КП "Водне господарство" договору. Згідно цієї інформації за період з січня 2014 року по вересень 2015р. обсяг водоспоживання по цьому об'єкту склав 347 м3, з них 200 м3 у 2014 році (зокрема, 17 м3 у січні 2014 року) та 147 м3 протягом січня - вересня 2015 року.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а також, п.2.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за № 936/15627, із змінами (надалі - Правила користування системами водопостачання), та п. 1.8. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. № 37 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за № 403/6691, приймання стічних вод підприємств у систему каналізації здійснюється, виключно, на договірній основі (з укладанням відповідних договорів).
Згідно з п. 3.1. Правил користування системами водопостачання розрахунки за скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Згідно з п. 3.14. цих самих Правил, у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.
Згідно з п. 2.1. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. № 37 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за №403/6691, обсяги стічних вод, які підлягають оплаті, визначаються згідно з Правил користування системами водопостачання, а за скид обсягів стічних вод при відсутності договору на скид стічних вод (або при закінченні строку дії такого договору) весь обсяг скинутих стічних вод за час відсутності договору підлягає сплаті в п'ятикратному розмірі встановленого тарифу.
На підставі наведених правових норм, а також, висновків позивача за актом обстеження від 18.09.2015р. щодо скиду стічних вод від магазину відповідача-1 до каналізаційної мережі м. Скадовськ, за відсутності договору на скид стічних вод, інформації КП "Водне господарство" про обсяги водоспоживання по вказаному об'єкту за період з січня 2014 року по вересень 2015р., згідно тарифів позивача на послуги водовідведення для категорії споживачів "інші споживачі", які затверджено рішеннями виконавчого комітету Скадовської міської ради від 21.04.2010р. № 61, а саме, 14,07 грн. (з ПДВ) за 1 м3, та від 15.09.2014р. № 174, а саме, 17,59 грн. (з ПДВ) за 1 м3, позивач нарахував відповідачеві-1 до сплати 28 634,85 грн. за скид стічних вод до каналізаційної мережі м. Скадовськ в період з лютого 2014 року по вересень 2015 року, за відсутності договору про надання послуг водовідведення.
Щодо розрахунку заявленої до стягнення суми 28 634,85 грн. (а.с.3-4), суд зазначає.
1. Згідно розрахунку його здійснено позивачем за два періоди: перший -"протягом лютого - листопада 2014 року", іншій - "протягом листопада 2014 року - жовтня 2015 року".
Разом з тим, з позовної заяви слідує, що цей розрахунок виконано з урахуванням періодів дії тарифів позивача на послуги водовідведення для категорії споживачів "інші споживачі", які затверджено вказаними рішеннями виконавчого комітету Скадовської міської ради від 21.04.2010р. № 61 та від 15.09.2014р. № 174.
Тариф, який затверджений рішенням виконавчого комітету Скадовської міської ради від 21.04.2010р. № 61 діяв до 01.11.2014р., що слідує з п.7 рішення виконавчого комітету Скадовської міської ради від 15.09.2014р. № 174 (а.с.16).
Таким чином, правильним визначенням тривалості (часових меж) першого періоду, за який позивачем здійснено нарахування заявлених до стягнення грошових коштів, є "протягом лютого - жовтня 2014 року".
2. Також, з позовної заяви слідує, що розрахунок виконано на підставі інформації КП "Водне господарство" про обсяги водоспоживання (а.с.9), виходячи з того, що обсяг водовідведення по об'єкту дорівнює (відповідає) обсягу водоспоживання по об'єкту.
2.1. Згідно розрахунку обсяг стічних вод за період протягом листопада 2014 року - жовтня 2015 року визначено позивачем як 192 м3. Проте, згідно інформації КП "Водне господарство" обсягу водоспоживання 192 м3 по об'єкту відповідає часовий період протягом листопада 2014 року - вересня 2015 року.
192 м3 = 16 м3 (листопад 2014р) + 17 м3 (грудень 2014р) + 12 м3 (січень 2015р) + 15 м3 (лютий 2015р) + 6 м3 (березень 2015р) + 15 м3 (квітень 2015р) + 25 м3 (травень 2015р) + 18 м3 (червень 2015р) + 12 м3 (липень 2015р) + 27 м3 (серпень 2015р) + 29 м3 (вересень 2015р)
Позивачем не надано суду доказів отримання з будь-яких джерел інформації про обсяги водоспоживання по об'єкту за жовтень 2015 року.
Таким чином, правильним визначенням тривалості (часових меж) другого періоду, за який позивачем здійснено нарахування заявлених до стягнення грошових коштів, є "протягом листопада 2014 року - вересня 2015 року".
2.2. Згідно з інформацією КП "Водне господарство" обсяг відповідного водоспоживання протягом лютого - жовтня 2014 року складає 150 м 3.
150 м3 = 9 м3 (лютий 2014р) + 21 м3 (березень 2014р) + 15 м3 (квітень 2014р) + 17 м3 (травень 2014р) + 16 м3 (червень 2014р) + 13 м3 (липень 2014р) + 29 м3 (серпень 2014р) + 7 м3 (вересень 2014р) + 23 м3 (жовтень 2014р).
Проте, у розрахунку позивача обсяг стічних вод за період протягом лютого - жовтня 2014 року визначено як 167 м3 . Тобто, завищено на 17 м3, проти вказаного в інформації КП "Водне господарство" обсягу водоспоживання.
Також, судом встановлено, що позивачем було складено та підписано (з скріпленням відбитком печатки позивача) акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013р. по 12.09.2014р. за договором водовідведення (а.с.42) та акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2014 року - листопад 2014 року за договором водовідведення (а.с.43).
Крім того, судом встановлено, що 01.04.2014р. між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір № 33 про надання послуг з водовідведення, з протоколом розбіжностей, на умовах якого, позивач зобов'язався надавати відповідачеві-1 послуги з водовідведення по об'єкту, що розташований за адресою вул. Паризької Комуни, 107 та обладнаний засобами обліку споживання води, а відповідач-1 зобов'язався своєчасно сплачувати послуги водовідведення за встановленими тарифами та у встановлені цим договором строки. Згідно з п. 15 цього договору відповідач-1 несе відповідальність згідно з законодавством та цим договором за недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг. Згідно з п. 21 цього договору даний договір укладається на один рік, набирає чинності з дня його укладання, вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору однією з сторін не буде письмово повідомлено про розірвання цього договору або необхідність його перегляду. Згідно з п. 22 цього договору, в редакції даного пункту договору згідно підписаного сторонами договору протоколу розбіжностей до цього договору, договір може бути розірваний достроково у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови відповідача-1 від користування послугами позивача, а також, у разі переходу права власності (користування) на приміщення до іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Згідно ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладання, а строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку на допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Згідно з частиною 2 цієї ж статті сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Згідно з частиною 4 цієї ж статті у разі, якщо сторони на досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк у урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, які (пояснення) на вимогу суду, мають бути викладені письмово. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
1. У матеріалах справи наявні підписані позивачем та скріплені печаткою позивача акти звіряння взаємних розрахунків з відповідачем-1, перший за період з 01.01.2013р. по 12.09.2014р., а іншій - за період січень 2014 року - листопад 2014 року. За текстом обох цих актів вказано про складання таких актів з метою проведення звіряння взаємних розрахунків позивача з відповідачем-1, саме, за договором водовідведення.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачем відповідачеві-1 в період з 01.01.2013р. до 01.04.2014р. будь-яких претензій, приписів, попереджень, у зв'язку з скиданням з об'єктів відповідача-1 у міську каналізацію м.Скадовськ стічних вод без укладання відповідного договору з позивачем.
На підставі вказаного, суд дійшов висновку про підтвердження, при розгляді даної справи, факту наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем-1 щодо приймання позивачем від відповідача-1 стічних вод у міську каналізацію, зокрема, протягом лютого 2014 року - березня 2014 року.
Доказів того, що вказані договірні відносини існували відносно іншого об'єкту відповідача-1, ніж магазин "33 кв. Метри", за адресою Херсонська обл., м. Скадовськ, вул.Паризької Комуни, 107, суду не надано.
2. Факт укладання між відповідачем-1 та позивачем договору від 01.04.2014р. № 33 про надання послуг з водовідведення від об'єкту відповідача-1 - магазин "33 кв. Метри", за адресою Херсонська обл., м. Скадовськ, вул. Паризької Комуни, 107, підтверджується такими первинними документами, як:
- лист від 01.04.2014р. № 47 відповідача-1 до позивача про укладання договору про надання послуг з водовідведення та реєстрацію лічильників води по вказаному об'єкту, з відповідними резолюціями посадових осіб позивача (а.с.10);
- безпосередньо, вказаним договором, який підписано обома сторонами договору, з скріпленням підписів відбитками печаток сторін (а.с.54-57);
- підписаний обома сторонами договору, з скріпленням цих підписів відбитками печаток сторін, протоколом розбіжностей до вказаного договору (а.с.58),
- актами надання послуг водовідведення за вересень 2014 року (а.с.41) та за жовтень 2014 року (а.с.40);
- актом звіряння взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем-1 за договором водовідведення за період з 01.01.2013р. по 12.09.2014р. (а.с.42);
- актом звіряння взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем-1 за договором водовідведення за період січень 2014 року - листопад 2014 року (а.с.43);
- претензією позивача від 03.12.2014р. № 1139 про погашення заборгованості за надані послуги водовідведення згідно договору від 01.04.2014р. № 33 про надання послуг з водовідведення (а.с.38-39);
- листом позивача від 12.01.2015р. № 15 про втрату примірника договору (а.с.12).
3. Суд констатує про те, що з тексту п. 21. цього договору, за яким вказано про укладання договору на один рік, не можливо однозначно встановити чи обмежений строк дії цього договору межами календарного року, в якому цей договір було укладено (й, в такому випадку, договір діє по 31.12.2014р., включно) або ж річний строк дії цього договору має обраховуватися від 01.04.2014р. - дати укладання цього договору (й, в такому випадку, договір діє по 01.04.2015р., включно).
Разом з тим, суд констатує, що за будь-якого з вказаних двох способів визначення граничної дати періоду дії договору від 01.04.2014р. № 33 про надання послуг з водовідведення, при розгляді справи не встановлено доказів того, що даний договір не продовжив свою дію на 2015 рік. У матеріалах справи відсутні докази звернень позивача до відповідача-1 або відповідача-1 до позивача, в порядку п. 21 цього договору, як за місяць до 31.12.2014р., так і за (або ж) за місяць до 01.04.2015р. з приводу розірвання договору або необхідність його перегляду.
Лист відповідача-1 від 25.12.2014р. до позивача щодо укладання договору на водовідведення не є таким доказом, оскільки цього листа надіслано менш ніж за один місяць до 31.12.2014р., за текстом цього листа відсутня пропозиція про перегляд чи-то розірвання договору від 01.04.2014р. № 33 про надання послуг з водовідведення.
Надісланий 15.01.2015р. відповідачеві-1 лист позивача про повторне направлення до підписання відповідачеві-1 двох примірників договору, у зв'язку з втратою позивачем власного примірника укладеного між сторонами договору, за своїм змістом, також, не є доказом припинення дії договору від 01.04.2014р. № 33 в порядку п. 21 цього договору, у зв'язку з закінченням річного строку, на який цей договір було укладено, або ж був дострокового його розірвання в порядку п. 22 цього договору.
Надіслане 05.03.2015р. відповідачеві-1 позивачем письмове попередження № 170 від 04.03.2015р. щодо неприпустимості скидання стічних вод в комунальну каналізацію, при відсутності відповідного договору, за своїм змістом, також, не є таким доказом (у ньому стверджується про відсутність між сторонами договірних відносин), й надіслано менш ніж за один місяць до 01.04.2015р. - дати завершення річного строку дії договору, при обрахуванні такого строку від дня укладання договору.
Таким чином, суду не надано доказів того, що укладений між позивачем та відповідачем-1 договір від 01.04.2014р. № 33 про надання послуг з водовідведення припинив свою дію в порядку п. 21 цього договору, у зв'язку із закінченням річного строку, на який цей договір було укладено, або ж був достроково розірваний, в порядку п.22 цього договору. Виходячи з наведеного, слідує вважати, що цей договір, в порядку п.21. цього договору, продовжив з 01.01.2015р. свою дію на новий календарний рік (на 2015 рік, тобто, з 01.01.2015р. по 31.12.2015р.), або ж продовжив з 01.04.2015р. свою дію на новий річний термін (по 01.04.2016р), з розрахунку від 01 квітня відповідного року.
На підставі вказаного, суд дійшов висновку про підтвердження, при розгляді даної справи того факту, що укладений між позивачем та відповідачем-1 договір від 01.04.2014р. № 33 про надання послуг з водовідведення продовжив свою дію після 01.01.2015р. та залишався діючим, зокрема, протягом січня - вересня 2015 року.
За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 заборгованості у сумі 28634,85 грн. за скид стічних вод до каналізаційної мережі м. Скадовськ в період з лютого 2014 року по вересень 2015 року, за відсутності договору про надання послуг водовідведення, не підлягають задоволенню, у зв'язку з недоведенням позивачем факту відсутності відповідних договірних відносин між позивачем та відповідачем-1 в період з лютого 2014 року по вересень 2015 року.
Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно ж до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Виходячи з положень наведених правових норм та оскільки при розгляді справи не знайшов підтвердження факт порушення відповідачем-1 прав позивача, клопотання відповідача-1 про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог не має значення. Цей висновок суду узгоджується з роз'ясненнями, що містить п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".
Крім того, судом встановлено, що відповідач-1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Мир Строй-Ки" (надалі - відповідач-2) уклали 01.01.2015р. між собою договір оренди нежитлових приміщень, на умовах якого відповідач-1 зобов'язався передати відповідачеві-2 в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, з місцезнаходженням Херсонська обл., м. Скадовськ, вул. Паризької Комуни, 107, а саме, адміністративна будівля - ОСОБА_2. А., адміністративна будівля - ОСОБА_2. Б, туалет - ОСОБА_2. О, пункт заправки - ОСОБА_2. П, мийка - ОСОБА_2. Ф, Н, малярний цех - ОСОБА_2. Р, службове приміщення - ОСОБА_2. С, котельня - ОСОБА_2. Т, електроцех - ОСОБА_2. У, акумуляторна - ОСОБА_2. Х, побутове приміщення - ОСОБА_2. Ч, вулканізаторна - ОСОБА_2. Ш, склад - ОСОБА_2. Щ, виробничо-торговельний комплекс - ОСОБА_2. Ю, склад-магазин - ОСОБА_2. Я, огорожа, мостіння, загальною балансовою вартістю цього майна 2049 289,19 грн., строком на 35 (тридцять п'ять) місяців з моменту передання приміщень за актом передачі відповідачеві-2, для використання цих приміщень відповідачем-2 для проведення роздрібної торгівлі продовольчою та непродовольчою групами товарів.
01.01.2015р. відповідач-1 та відповідач-2 склали акт про передачу відповідачем-1 відповідачеві-2 вказаного майна.
Згідно з п. 5.1. цього договору оренди орендна плата за користування приміщенням та порядок її сплати встановлюється додатковою угодою, яка є частиною цього договору, до орендної плати не входять видатки на електропостачання, водопостачання, водовідведення, теплопостачання та газопостачання. Згідно з п. 5.2. цього договору оренди відповідач-2 зобов'язався самостійно здійснювати розрахунки за спожиту електроенергію, водопостачання, водовідведення, теплопостачання, з підприємствами, що надають вказані комунальні послуги. Згідно з п.7.11.12. цього договору оренди відповідач-2 протягом 10-ти днів з моменту укладання даного договору зобов'язаний укласти договори на водовідведення та інші комунальні послуги (по об'єкту оренди).
При цьому, суду не надано доказів:
- повідомлення позивача відповідачем-1, в порядку п. 22 укладеного між ними договору від 01.04.2014р. № 33 про надання послуг з водовідведення, про наявність обох передбачених цим договором підстав для його дострокового розірвання: зникнення у відповідача-1 потреби в отриманні послуги та перехід права користування на приміщення до іншої особи, після укладання вказаного договору оренди;
- доказів укладання відповідачем-2 договорів на водовідведення та інші комунальні послуги по об'єкту оренди;
- доказів здійснення відповідачем будь-яких платежів за комунальні послуги по об'єкту оренди;
- доказів внесення змін до вказаного договору оренди, в частині обов'язку відповідача-2 здійснювати платежі за комунальні послуги по об'єкту оренди.
Про будь-які причини вказаного суду не повідомлено.
Відповідач-2 не надав суду жодних первинних документів на підтвердження фактичного використання цим відповідачем з 01.01.2015р. по теперішній час об'єкта оренди, який вказаний в укладеному між відповідачами у справі договорі оренди, або ж доказів сплати орендної плати. Також, суду не надано доказів узгодження між відповідачем-1 та відповідачем-2 розміру орендної плати за вказаним договором оренди від 01.01.2015р.: відповідної додаткової угоди до цього договору.
У зв'язку із чим, надані відповідачем-1 виписки банку, згідно з яким відповідач-2 здійснив у липні 2015 року, сплату орендної плати на користь відповідача-1, не можуть бути достовірно ідентифіковані судом як сплата орендних платежів, саме, за укладеним між відповідачами у справі договором оренди вказаного об'єкту нерухомості, з місцезнаходженням у м. Скадовську.
Відповідно до листа КП "Водне господарство" від 23.02.2016р. (а.с.69), станом на 23.02.2016р. за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, вул ОСОБА_4, 107, абонентом обліковується відповідач-1, на підставі укладеного між відповідачем-1 та цим комунальним підприємством договору від 27.01.2014р. № 17 про надання послуг водопостачання, у 2014-2016рр. оплата рахунків за послуги водопостачання здійснюється, саме, відповідачем-1, інші споживачі за цією адресою не обліковуються.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України та ч. 1 ст. 78 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, шляхом подання до суду відповідної письмової заяви. Відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України та ч. 5 ст. 78 ГПК України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо така дія суперечить законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
У п.3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", із змінами, роз'яснено, що згідно з ч. 5 ст. 78 ГПК України господарський суд приймає рішення про задоволення позову у разі визнання позову відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявою відповідача про визнання позову. На підставі ч. 6 ст. 22 ГПК України у разі, якщо визнання позову суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.
Відзив відповідача-2, що містить у собі визнання цим відповідачем позову в частині вимог про стягнення заборгованості за період з січня 2015 року по вересень 2015 року підписаний представником відповідача-2 за довіреністю (а.с.77), який, згідно з цією довіреністю, має повноваження на визнання позовних вимог повністю або частково.
Разом з тим, за висновком суду, визнання відповідачем-2 позову у вказаній частині порушуватиме:
- встановлене ст. 193 Господарського кодексу України та ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" право Комунального підприємства "Водне господарство" Скадовської міської ради Херсонської області на отримання від відповідача-1 належного виконання договірних зобов'язань відповідача-1, згідно укладеного між цими комунальним підприємством та відповідачем, договору про надання послуг з водопостачання від 27.01.2014р. № 17, в частині здійснення відповідачем-1 оплати таких послуг, з яким узгоджується встановлений для відповідача-1 цим договором та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг;
- встановлене п. 4 та п. 5. ч. 1 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" право Комунального підприємства "Водне господарство" Скадовської міської ради Херсонської області вимоги до відповідача-1 щодо дотримання ним всіх обов'язків, що встановлені вказаним договором від 27.01.2014р. № 17 та законом для споживача комунальних послуг.
З цих підстав суд не приймає визнання відповідачем-2 позову в частині вимог про стягнення заборгованості за період з січня 2015 року по вересень 2015 року.
За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги не підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог має бути відмовлено в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з відмовою в повному обсязі у задоволенні позову, судовий збір повністю, тобто, у сумі 1 218,00 грн., має бути покладений на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Повне рішення складено 25.03.2016р.
Суддя К.В. Соловйов