73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
22 березня 2016 р. Справа № 923/1883/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м.Херсон
до: відповідача-1- органу самоорганізації населення Будинковий комітет "Поповича, 15", м. Херсон
відповідача - 2 - комунального підприємства "Дніпровський" виконавчого комітету Херсонської міської ради, м. Херсон
третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - управління комунальної власності Херсонської міської ради, м. Херсон
третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради
третя особа-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Департамент житлово-комунального господарства Херсонської міської ради
про стягнення 180914грн. 16 коп.
та
за зустрічним позовом органу самоорганізації населення Будинковий комітет "Поповича, 15" м. Херсон
до публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон
про визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом - уповноважені особи ОСОБА_1, довір. від 30.12.2015р., ОСОБА_2, довір. від 30.12.2015р.
від відповідача-1 за первісним позовом - голова ОСОБА_3, уповноважена особа ОСОБА_4, довір. від 09.12.2015р.
від відповідача-2 за первісним позовом - уповноважена особа ОСОБА_5, довір. від 26.01.2016р.
від третьої особи-1 - не прибули
від третьої особи -2 - не прибули
від третьої особи- 3 - не прибули
Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач) звернулось до суду з позовом до Органу самоорганізації населення Будинковий комітет "Поповича,15" (відповідач) про стягнення 180914грн. 16коп. заборгованості, з яких: 112674грн. 61коп. основного боргу, 40954грн. 92коп. втрат від інфляції, 3285грн. 02коп. 3% річних та 23999грн. 61коп. пені.
Ухвалою від 14.12.2015р. прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Органу самоорганізації населення Будинковий комітет "Поповича,15" до публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про визнання недійсним договору № 39 від 15.11.2013р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Ухвалою суду від 14.01.2016р. залучено до участі у справі в якості відповідача-2 комунальне підприємство "Дніпровський" виконавчого комітету Херсонської міської ради та в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - управління комунальної власності Херсонської міської ради.
Ухвалою від 28.01.2016р. судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради та Департамент житлово-комунального господарства Херсонської міської ради.
У зв'язку із обставинами, що були з'ясовані під час розгляду справи, позивач своєю заявою змінив предмет позовних вимог, розділивши суми, що підлягають стягненню між відповідачами таким чином:
1. Стягнути з відповідача-1 (ОСНБК "Поповича, 15") основний борг у сумі 65325грн. 55 коп., втрати від інфляції у сумі 23745 грн. 66 коп., 3% річних у сумі 1904грн. 65 коп., пеня у сумі 13914 грн. 97 коп.
2. Стягнути з відповідача-2 (КП "Дніпровський") основний борг у сумі 47349грн. 06коп., втрати від інфляції у сумі 17209 грн. 26 коп., 3% річних у сумі 1380 грн. 37 коп., пеня у сумі 10084 грн. 64 коп.
Відповідач-1 про прийняття до розгляду та задоволення зазначеної заяви не заперечував.
Відповідач-2, не заперечуючи проти прийняття заяви позивача до розгляду, заперечував проти її задоволення. Крім того, відповідач-2 заявив клопотання про витребування у позивача за первісним позовом детального розрахунку нарахованої вартості послуг з теплопостачання з урахуванням опалювальних площ будинку №15 по вул. Поповича, а саме: площ приміщень, в яких на момент проведення сторонами у справі спільного обстеження приміщень будинку були встановлені прилади опалення - батареї.
Позивач та відповідач-1 проти зазначеного клопотання заперечували, з огляду на те, що кількість спожитого тепла визначається не кількістю встановлених приладів опалення, а показниками приладу обліку, яким обладнано теплові мережі будинку. Крім того, представник позивача зазначив, що спірним періодом є опалювальні сезони 2013-2014 років та 2014-2015 років, в той час, як відповідач-2 наводить дані про стан подій у лютому 2016 року, не надаючи доказів, що опалювальні прилади були демонтовані саме у спірний період. Представники відповідача-1 повідомили, що опалювальні прилади були демонтовані лише після опалювального періоду 2014-2015 року, тобто твердження відповідача-2 не відповідають дійсності. Також представник відповідача-1 ОСОБА_3 підтвердив, що він особисто знімає показання приладу обліку тепла та надає відповідні відомості звіти до ПАТ "Херсонська ТЕЦ", копії цих звітів наявні в матеріалах судової справи.
Врахувавши наведені аргументи, суд зауважив, що вони підтверджуються матеріалами справи та не мають належного документального спростування з боку відповідача-2, з огляду на те, що до первісного позову надано копії відомостей-звітів, що містять інформацію про показники приладу обліку теплової енергії, копії рахунків, які містять порядок розрахунку безпосередньої вартості наданих ПАТ "Херсонська ТЕЦ" послуг. Також судом враховано, що обстеження приміщень будинку №15 по вул. Поповича здійснено спільно учасниками судової справи, в тому числі за участю представника відповідача-2, що підтверджується відповідним підписом на акті, складеному за результатами обстеження. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача-2 щодо витребування у позивача розрахунку позовних вимог не підлягає задоволенню.
Заява позивача про зміну предмету позову, відповідає вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подана у відповідності до встановлених Кодексом правил, тому приймається судом до розгляду.
Позивач за первісним позовом позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач-1 за первісним позовом проти вимог первісного позову заперечував частково, зазначив, що члени ОСНБК "Поповича, 15" не згодні сплачувати пеню, втрати від інфляції та 3% річних, нарахованих ПАТ "Херсонська ТЕЦ", наявність заборгованості за отримані послуги не спростовував.
Відповідач-2 позовні вимоги не визнав, мотивуючи свою позицію тим, що між ПАТ "Херсонська ТЕЦ" та КП "Дніпровський" відсутній господарський договір, який міг би зумовити виникнення заборгованості, що є предметом розгляду в межах цієї судової справи. Відповідач-2 вважає, що не несе зобов'язань по утриманню приміщень будинку №15 по вулиці Поповича в місті Херсоні.
Крім того, відповідач-2 заявив клопотання про заміну неналежного відповідача-2 на належного відповідача - Департамент житлово-комунального господарства Херсонської міської ради.
Позивач та відповідач-1 проти задоволення зазначеного клопотання заперечували.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача-2 про заміну відповідача на належного, виходячи з наступного.
Департамент житлово-комунального господарства Херсонської міської ради є органом місцевого самоврядування, діє в межах повноважень, визначених законом "Про місцеве самоврядування в України". Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі житлово-комунального господарства визначено статтею 30 вказаного Закону, зокрема, управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню. При цьому, чинним законодавством не надано органам місцевого самоврядування повноважень із здійснення господарської діяльності у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, а саме: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Враховуючи, що Департамент житлово-комунального господарства Херсонської міської ради є лише балансоутримувачем будинку №15 по вулиці Поповича, не наділений спеціальними законами повноваженнями щодо здійснення господарської діяльності у сфері управління житловим будинком, Департамент житлово-комунального господарства Херсонської міської ради не може виступати відповідачем у цій господарській справі.
Таким чином, клопотання відповідача-2 про заміну відповідача не підлягає задоволенню.
Треті особи, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення їм ухвали від 09.03.2016р. про відкладення розгляду справи на 22.03.2016р., в засідання суду не прибули.
Позивач за зустрічним позовом (ОСНБК "Поповича, 15") свої позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у зустрічному позові.
Відповідач за зустрічним позовом (ПАТ "Херсонська ТЕЦ") проти позовних вимог за зустрічним позовом заперечував з підстав, наведених у відзиві.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Між публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач) та органом самоорганізації населення Будинковий комітет "Поповича, 15" (відповідач-1) укладено договір від 15.11.2013 № 39 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі договір), за умовами якого (п.1) позивач зобов'язався надати споживачеві послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач-1 зобов'язався оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.
Позивач за зустрічним позовом (відповідач-1 за первісним позовом) - ОСНБК "Поповича, 15" - просить визнати недійсним договір від 15.11.2013 №39. Позовні вимоги мотивовані вимогами частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України.
Представник позивача за зустрічним позовом зазначає, що голова ОСНБК "Поповича, 15" не мав повноважень щодо укладання оскаржуваного договору. Крім того, за своїм організаційно-правовим статусом позивач не має права укладати господарські договори, а також не може виступати стороною договору про надання житлово-комунальних послуг згідно вимог закону "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідач за зустрічним позовом (ПАТ "Херсонська ТЕЦ") проти зустрічного позову заперечує, вважає, що він не підлягає задоволенню з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов.
Суд не вважає можливим прийняти до уваги аргументи позивача за зустрічним позовом про відсутність повноважень голови ОСНБК "Поповича, 15" гр. ОСОБА_3 щодо підписання оскаржуваного договору, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 22 Закону "Про органи самоорганізації населення" до повноважень керівника органу самоорганізації населення належать повноваження представляти цей орган у відносинах з фізичними і юридичними особами. Крім того, надані суду реєстраційні документи підтверджують, що гр. ОСОБА_3 є керівником ОСНБК "Поповича, 15", відомостей про обмеження його прав щодо підписання договорів до Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено.
Згідно статті 1 Закону "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Одним із основних обов'язків споживача теплової енергії, визначених статтею 24 Закону "Про теплопостачання" є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
ОСНБК "Поповича, 15" є споживачем послуг з опалення, тобто укладання відповідного договору з теплопостачальною організацією (ПАТ "Херсонська ТЕЦ") є обов'язковим.
Оскаржуваний договір укладений між сторонами на добровільних принципах та погоджено між сторонами всі істотні умови. Сторони не повідомили суд про існування спору щодо істотних умов договору не етапі його укладання. Договір підписаний обома сторонами та завірений їх відповідними печатками. Отже на момент укладання договору сторонами дотримано всіх необхідних вимог, які передбачені діючим цивільним та господарським законодавством України, що не суперечить вимогам статті 180 Господарського кодексу України.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та іншими актами законодавства.
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Позивач за зустрічним позовом не заперечує, що зміст оскаржуваного договору відповідає вимогам чинного законодавства, його укладання не призводить до ущемлення інтересів споживачів.
Крім того, позивачем за зустрічним позовом не надано суду відомостей про вжиття заходів щодо зміни умов договору на етапі його укладання. Викладене свідчить, що договір був укладений сторонами у відповідності до вищезазначених норм чинного законодавства та підстави для визнання його недійсним в порядку статті 215 Цивільного кодексу України відсутні.
Крім того, судом враховано пояснення представників позивача за первісним позовом щодо визнання наявності заборгованості за спожиті послуги з опалення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 1 договору виконавець (ПАТ "Херсонська ТЕЦ") зобов'язується надати споживачеві послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач (ОСНБК "Поповича, 15") зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.
Згідно пункту 3 договору визначено об'єкт надання послуг, а пункту 2 - місцезнаходження приміщення відповідача.
Пунктом 8 договору передбачено, що оплата за спожиті послуги здійснюється в строк не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до пункту 15 договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в строки, встановлені договором.
Пунктом 30 договору сторони узгодили, що договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду. За весь час, пропозицій про розірвання договору не надходило, тому договір є пролонгованим і чинним до тепер.
Відповідно до статті 1 Закону "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат визначено статтею 15 цього ж Закону одним із основних завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання.
Частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до пункту 5 договору при зміні тарифів на послуги з теплопостачання взаєморозрахунки виконуються по тарифам, затвердженим (погодженим) державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими органами, які мають право на встановлення або заміну тарифів.
Вартість послуг з теплопостачання, що застосовувалась ПАТ "Херсонська ТЕЦ" з листопада 2013 року по березень 2014 року затверджена постановою Національної комісії з регулювання елетроенергетики від 14.12.2010 № 1746, у листопаді 2014 року затверджена постановою № 595 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України від 23.05.2014, протягом грудня 2014 - лютого 2015 року постановою №618 від 28.11.2014, протягом березня 2015 року постановою №282 від 27.02.2015 року.
Позивачем були виставлені відповідачу-1 рахунки №64а для оплати послуг за період за листопада 2013 року по березень 2015 року: за листопад 2013 року на суму 2711грн. 32 коп., за грудень 2013 року - 12785 грн. 08 коп., за січень 2014 року - 11553грн. 25 коп., за лютий 2014 року - 16445 грн. 68 коп., за березень 2014 року - 15007грн. 46 коп., за листопад 2014 року - 9106 грн. 79коп., за грудень 2014 року - 20589грн. 48 коп., за січень 2015 року - 21411 грн. 35 коп., за лютий 2015 року - 17788грн. 48коп., за березень 2015 року - 16088 грн. 04 коп.
Нарахована ПАТ "Херсонська ТЕЦ" вартість наданих послуг сплачувалась відповідачем-1 частково, з порушенням термінів оплати, встановлених договором. Загалом, протягом періоду з листопада 2013 року по березень 2015 року відповідачем-1 сплачено на користь ПАТ "Херсонська ТЕЦ" 30812 грн. 32коп.
Загальну суму заборгованості, що виникла, відповідач-1 не визнав. Свою позицію обґрунтував тим, що будинок за адресою вул. Поповича, 15 є гуртожитком. Мешканцями гуртожитку зайняті не всі приміщення будинку, частково приміщення не використовуються. Таким чином, за позицією відповідача-1 мешканці гуртожитку мають сплачувати лише за опалення тих приміщень, які по факту використовуються, тобто за фактично спожиті послуги з опалення. Щодо оплати опалення інших послуг, відповідачем-1 пояснено, що рішенням виконкому Херсонської міської ради від 19.11.2013 №308 гуртожиток прийнято до комунальної власності та цим же рішенням передано на обслуговування комунальному підприємству "Дніпровський", яке є виконавцем житлово-комунальних послуг.
За поясненнями представників відповідача-1 КП "Дніпровський" здійснює обслуговування будинку за адресою вул. Поповича, 15, тобто й оплата за послуги з теплопостачання має здійснювались цим підприємством.
За клопотанням позивача за первісним позовом, з урахуванням виявлених обставин, КП "Дніпровський" було залучено до справи у якості відповідача-2. З метою встановлення суми, що підлягає стягненню з відповідача-2 на виконання доручення суду сторонами у справі здійснено спільне обстеження приміщень будинку за адресою вул. Поповича, 15 та проведено звіряння площ приміщень, що фактично використовуються мешканцями гуртожитку.
За результатами зазначеного звіряння, позивач за первісним позовом змінив предмет позову шляхом розподілу загальної суми заборгованості за послуги з опалення приміщень будинку №15 по вул. Поповича та нарахованих пені, втрат від інфляції та 3% річних між відповідачем-1 та відповідачем-2 пропорційно з урахування площ приміщень, що використовуються мешканцями гуртожитку та площ приміщень, що мають обслуговуватись КП "Дніпровський".
Суд прийняв до розгляду зазначену заяву позивача з огляду на те, що визначення ціни позову по відношенню до кожного із відповідачів стало можливим лише після проведення дій, вчинених під час розгляду справи, а саме: звіряння площ приміщень гуртожитку, звіряння розрахунків.
Вимоги договору, укладеного між ПАТ "Херсонська ТЕЦ" та ОСНБК "Поповича, 15", є обов'язковими для виконання обома сторонами згідно з ст. 629 ЦК України.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Проте, в порушення положень договору № 39 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, вимог статей 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги", відповідач-1 не розрахувався за спожиту теплову енергію, хоча претензій по виконанню ПАТ "Херсонська ТЕЦ" взятих на себе зобов'язань у сторін не виникало.
Відповідачу-1 направлялись вимоги про сплату заборгованості, зокрема, від 01.07.2015 №06-1/1378 та акт звірки взаєморозрахунків від 07.07.2015.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до пункту 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач за первісним позовом зобов'язання щодо надання послуг з централізованого опалення виконував належним чином, що підтверджується відомостями-звітами про спожиту теплову енергію та параметри теплоносія за показаннями теплолічильника за періоди з грудня 2013 року по березень 2014 року та з жовтеня 2014 року по березень 2015 року помісячно.
В порушення положень договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідач-1 свої обов'язки виконував не належним чином, не в повному обсязі оплачував послуги з централізованого опалення, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Таким чином, виходячи з фактичного обсягу спожитих послуг з опалення, узгодженого сторонами, заборгованість відповідача-1 становить 65325 грн. 55коп.
Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції в розмірі 23745 грн. 66 коп. та 3% річних в розмірі 1904 грн. 65 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню
У відповідності до пункту 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з положеннями пункту 12 договору за несвоєчасне внесення плати із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки терміну сплати, сума інфляційних втрат за весь час прострочення, та три відсотки річних від простроченої суми заборгованості.
У зв'язку з несвоєчасними розрахунками відповідача-1 за договором позивач нарахував пеню в сумі 13914 грн. 97 коп.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно із частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При цьому, суд враховує, що відповідач-1 є органом самоорганізації населення, є неприбутковою організацією. Відповідачем-1 частково сплачувалась вартість отриманих послуг з теплопостачання.
За таких обставин суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача-1 до суми 1 грн.
Стосовно позовних вимог щодо відповідача-2, суд виходить з наступного.
Як зазначалось, рішенням виконкому Херсонської міської ради гуртожиток за адресою вул. Поповича, 15 передано на обслуговування КП "Дніпровський". Згідно визначень, наведених у статті 1 Закону "Про житлово-комунальні послуги", управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.
Отже, КП "Дніпровський" є управителем зазначеного будинку.
Одним із обов'язків управителя, визначених статтею 25 Закону "Про житлово-комунальні послуги" є обов'язок забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами.
Відповідно до статті 127 Житлового кодексу УРСР гуртожитки можуть використовуватись для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.
Порядок експлуатації гуртожитків, їх утримання і ремонту, разом із іншими питаннями, визначено Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради міністрів УРСР від 03.06.1986 №208. Пунктом 20 цього положення встановлено, що експлуатація гуртожитку здійснюється житлово-експлуатаційною організацією, а при її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією, у віданні якої перебуває гуртожиток, відповідно до єдиних правил і норм експлуатації та ремонту житлового фонду.
Таким чином, саме КП "Дніпровський", як управитель гуртожитку, має забезпечувати належну експлуатацію будинку, в тому числі забезпечення опалення будинку у відповідності до діючих санітарних норм.
Через ухилення КП "Дніпровський" від виконання своїх обов'язків, як управителя гуртожитку, розташованого в будинку №15 по вул. Поповича, ПАТ "Херсонська ТЕЦ" не отримала плату за постачання тепла до приміщень зазначеного будинку, що не використовувались безпосередньо мешканцями гуртожитку.
За умов виконання КП "Дніпровський" належним чином своїх зобов'язань ПАТ "Херсонська ТЕЦ" могло і повинно було отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача-2 стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток.
Разом з тим, позовні вимоги ПАТ "Херсонська ТЕЦ" про стягнення із відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання гуртуються на правових нормах, що обумовлюють зобов'язання відповідачів належним чином виконати свої господарські зобов'язання.
Відповідно до положень статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем за первісним позовом не надано доказів наявності договірних відносин між ПАТ "Херсонська ТЕЦ" та КП "Дніпровський" щодо опалення приміщень будинку №15 по вулиці Поповича.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з КП "Дніпровський" саме заборгованості за послуги, надані ПАТ "Херсонська ТЕЦ", не можуть бути задоволені з огляду на те, що не відповідають викладеним у позовній заяві правовим підставам.
При цьому, ПАТ "Херсонська ТЕЦ" не позбавляється права щодо захисту своїх порушених з боку КП "Дніпровський" прав та інтересів шляхом обрання належного правового способу захисту.
Щодо розподілу судових витрат, то суд виходить з наступного.
Судом в порядку ст. 83 ГПК України зменшено суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача-1.
Пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Таким чином, з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 1573 грн. 36коп. витрат зі сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.
2. Стягнути з Органу самоорганізації населення Будинкового комітету "Поповича, 15" (м. Херсон, вул. Поповича, 15, код ЄДРПОУ 38971949) на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771):
- на р/р 26036303006572 в ХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457, - основного боргу в сумі 65325 грн. 55 коп.;
- на р/р 26009052309463 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 352479, - інфляційні втрати в сумі 23745грн. 66коп., 3 % річних у розмірі 1904грн. 65коп., пеню у розмірі 1грн.00коп. та 1573 грн. 36коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В решті первісного позову відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 25.03.2016 р.
Суддя В.П.Ярошенко