Рішення від 22.03.2016 по справі 922/594/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2016 р.Справа № 922/594/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельне підприємство "Скиф", м. Харків

про стягнення коштів в розмірі 87 565,60 грн.

за участю :

Представник позивача - ОСОБА_1 довіреність №38-1867 від 28.05.2010 року;

Представник відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельне підприємство "Скиф" (відповідач) про стягнення основної заборгованості у розмірі 67 272,70 грн., пені у розмірі 5 846,32 грн., інфляційних втрат у розмірі 13 097,47 грн. та 3% річних у розмірі 1 349,11 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором про постачання теплової енергії №4099 від 01 листопада 2001 року.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн..

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.03.2016 року за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/594/16 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 березня 2016 року.

21 березня 2016 року позивач з супровідним листом (вх.№9205) надав до суду документи на виконання вимог ухвали суду для їх долучення до матеріалів справи.

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні, підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. До суду повернулась ухвала суду про порушення провадження по справі від 02.03.2016 року, яка була направлена на адресу відповідача, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.02.2016 року, із довідкою пошти "за закінченням строку зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельне підприємство "Скиф", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) згідно пункту 1.1 Статуту засновано відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про підприємства в Україні", Закону України "Про підприємництво", Закону України "Про власність" та інших законодавчих актів України. Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова відповідно до рішення № 191/03 від 24 вересня 2003 року XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова".

Метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення міста Харкова, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності у якісній тепловій енергії при найменших витратах, одержання прибутку для розвитку підприємства, забезпечення інтересів його працівників та задоволення їх економічних і соціальних потреб.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельне підприємство "Скиф" (відповідач) займає нежитлові приміщення будинку за адресою - місто Харків, вул. Костичева, буд. 7.

01 листопада 2001 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (Електропостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельним підприємством "СКИФ" (Споживач) було укладено Договір про постачання теплової енергії № 4099.

Згідно пункту 1.1. Договору про постачання теплової енергії № 4099 Електропостачальна організація взяла на себе зобов"язання постачати Споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов"язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в термін, передбачені договором.

01 травня 2008 року в договір про постачання теплової енергії № 4099 від 01 листопада 2001 року внесені зміни шляхом підписання додатку № 1 та № 4, а саме: внесені зміни щодо обсягу постачання теплової енергії Споживачу.

Відповідно до розділу 6 Договору про постачання теплової енергії № 4099 облік споживання теплової енергії проводиться за розрахунковим способом.

За умовами пункту 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт на відпуск-получення теплової енергії.

Згідно пункту 6.3. Договору відповідач повинен був за 10 днів до початку розрахункового періоду сплатити позивачу попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

На підставі пункту 10.4. Договору про постачання теплової енергії № 4099, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Таким чином усі істотні умови Договору про постачання теплової енергії №4099 від 01 листопада 2001 року були погоджені, в тому числі й теплове навантаження та обсяги постачання теплової енергії.

Система опалення відповідача централізована, єдина з системою опалення будинку, окремого теплового вводу в приміщення відповідача немає. Цей факт підтверджується актами про підключення та відключення опалення до приміщень відповідача, де зазначено, що опалення приміщень - централізоване. Підключення та відключення споживачів, що мають єдину з житловими будинками систему опалення, здійснюється одночасно з підключенням та відключенням внутрішньої системи палення та гарячого водопостачання житлових будинків в цілому. Опалення є системою, яка гідравліино та теплотехнічно об'єднує усі приміщення в житловому судинку. У зв'язку з тим, що приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельного підприємства "СКИФ" не обладнані окремим тепловим вводом, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" не мало технічної можливості провести окреме відключення приміщень відповідача від джерела теплової енергії, оскільки це спричинило б порушення теплового балансу усього будинку в цілому та порушення прав та інтересів мешканців цього будинку. Можливості відключення окремих приміщень в житловому будинку немає.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" на підставі Розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2014-2015 років, Розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2015-2016 років та Договору про постачання теплової енергії № 4099 від 01 листопада 2001 року здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень будинку за адресою: м. Харків, вул. Костичева, буд. 7. Система теплопостачання відповідача є невід'ємною частиною системи теплопостачання зазначеного будинку за адресою: м. Харків, вул. Костичева, буд. 7. На підставі зазначеного відповідачу були направлені рахунки за спожиту теплову енергію. Відповідач сплачував рахунки, але не в повному обсязі.

Матеріали справи свідчать про те, що Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" свої зобов'язання виконало в повному обсязі, на підставі Договору про постачання теплової енергії № 4099 від 01 листопада 2001 в період з жовтня 2014 року по лютий 2016 року здійснило відпуск теплової енергії у приміщення відповідача та направило на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії за вищевказаний період.

Станом на 25 лютого 2016 року заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельного підприємства "СКИФ" перед позивачем складає 67 272,70 грн., яка утворилася за період з жовтня 2014 року по лютий 2016 року. Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення теплової енергії у приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельного підприємства "СКИФ". Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками представників Комунального аідприємства "Харківські теплові мережі" та повноважним представником балансоутримувача житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. вул. Костичева, буд. 7.

Надаючи правову оцінку правовим вимогам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Слід зазначити, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження відсутності опалення у спірний період або його відключення у встановленому порядку, не доведено, що у спірний період приміщення, які є його власністю, ним не використовувались, не доведено, що ці приміщення використовувались будь-якими юридичними або фізичними особами.

Таким чином, своїми діями відповідач порушив умови Договору про постачання теплової енергії №4099 від 01 листопада 2001 року та вимоги ст.526 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту в період з жовтня 2014 року по лютий 2016 року теплову енергію у розмірі 67 272,70 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, Позивач, посилаючись на порушення Відповідачем зобов"язань за Договором про постачання теплової енергії №4099 від 01 листопада 2001 року, просить стягнути з нього 5846,32 грн. пені, 13097,47 грн. - інфляційних втрат та 1349,11 грн. - 3% річних.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно п.7.2.3 Договору у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманої теплової енергії у строк, встановлений Договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в розмірі 5846,32 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, здійснивши перерахунок суми 3% річних, суд визнав позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 1349,11 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 3769,20 грн. за період заявлений у позовних вимогах, суд враховує, що відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судом здійснено перерахунок, та встановлено, що позивачем не вірно нараховано суму інфляційних втрат, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та становлять суму у розмірі 12805,17 грн.

В решті стягенння інфляційних втрат у розмірі 292,30 грн. слід відмовити, як безпідставно нарахованих.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за подання позову до суду, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 5 ст. ст.49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову частково судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно із ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи із викладеного та враховуючи те, що спір доведено до суду з вини відповідача, суд покладає на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу суму судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1378,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 11, 275, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 625, 627, 714 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 180, 193,Господарського кодексу України,ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 65 ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельного підприємства "СКИФ" (61105, м. Харків, вул. Костичева, буд. 7, код ЄДРПОУ 24123765) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, розрахунковий рахунок 260333012313 ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) 67272,70 гривень заборгованості за неналежне виконання договірних зобов"язань, 12805,17 гривень інфляційних витрат, 1349,11 гривень - 3% річних, 5846,32 гривень пені за договором постачання теплової енергії № 4099 від 01 листопада 2001 року та 1378,00 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині нарахованих інфляційних втрат в розмірі 292,30 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 24.03.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

Справа №922/594/16.

Попередній документ
56723864
Наступний документ
56723866
Інформація про рішення:
№ рішення: 56723865
№ справи: 922/594/16
Дата рішення: 22.03.2016
Дата публікації: 30.03.2016
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Харківської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії