ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.03.2016Справа №910/1123/16
За позовомДержавного комунального підприємства "Луцьктепло"
доПриватного акціонерного товариства "Телесистеми України"
простягнення 30 174, 71 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:Кравчук Л.О. - представник за довіреністю;
від відповідача:не з'явився.
Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" про стягнення боргу у розмірі 30 174, 71 грн., в тому числі, основного боргу у розмірі 25 500, 00 грн., пені у розмірі 3 620, 29 грн., суми на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 823, 65 грн., 3% річних у розмірі 230, 77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору про надання послуг з обслуговування обладнання № O-01/W VOL LCK0452/010508 відповідачем не виконано зобов'язання щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2016 р. порушено провадження у справі № 910/1123/16, розгляд справи призначено на 18.03.2016 р.
Представник позивача у судовому засіданні 18.03.2016 року на позові наполягав, надав усні пояснення по справі, а також подав заяву про виправлення описки в Ухвалі Господарського суду міста Києва від 29.01.2016 року у справі № 910/1123/16, мотивуючи тим, що не вірно вказано організаційно-правову форму у назві відповідача по справі.
Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
З огляду на те, що ухвала суду була надіслана судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, а також на адресу відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).
Також, в матеріалах справи міститься рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, що свідчить про отримання відповідачем копії ухвали суду від 29.01.2016 року, у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про розгляд справи судом.
Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 18.03.2016 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
01 червня 2008 між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (далі - виконавець) та Закритим акціонерним товариством "Телесистеми України" (далі - замовник, ПрАТ "Телесистеми України") укладено договір № О-01/W VOL LCK010608/010608 про надання послуг з обслуговування обладнання, відповідно до умов якого замовник передає, а виконавець приймає на утримання та обслуговування телекомунікаційне обладнання замовника згідно його переліку та місць утримання, які зазначені у додатку до договору, що є його невід'ємними частинами.
Згідно п. 1.2 Договору перелік та дата передачі виконавцю конкретного обладнання на утримання та обслуговування виконавцю зазначається сторонами в Акті (актах) прийому-передачі обладнання на обслуговування (акт готовності), що є підставою для визначення початку надання виконавцем послуг щодо конкретного обладнання. Передача обладнання не веде до переходу права власності на нього до виконавця, а також не перекладає на останнього відповідальності за роботу обладнання та його схоронність, крім випадків, коли з вини виконавця порушуються ізольованість місця розташування обладнання та обмежений доступ до третіх осіб, крім персоналу виконавця та замовника.
Сторонами обумовлено у п. 1.3 Договору, що місце утримання обладнання повинно бути ізольованим, мати захищений та обмежений доступ, бути обладнаним пожежною та охоронною сигналізацією. Проведення відповідних робіт у випадку відсутності належного облаштування місць утримання обладнання покладається на замовника.
Згідно з п. 3.4. Договору щомісячно, до 10-го числа місяця, наступного за звітним (місяцем оплати), виконавець надає замовнику два примірники акту здачі-приймання наданих послуг, що підписуються уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що вартість послуг, які надаються виконавцем замовнику за договором, вказується сторонами в додатку №1 до договору.
Так, згідно з додатком № 1 до Договору вартість послуг по обслуговуванню контейнера, антени і обладнання БС становить 3000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 500 грн. за надання послуг протягом повного місяця або пропорційно за частку місяця.
Сторони погодили у п.3.2. Договору, що вартість електроенергії визначається по її фактичному споживанню за даними обліку електролічильника.
Нарахування плати за послуги починається з дати підписання сторонами акту прийому-передачі обладнання на обслуговування (акт готовності) і продовжується до моменту вивозу замовником обладнання з місця його утримання (п.3.3. Договору).
Відповідно до п. 3.5. Договору послуги оплачуються замовником на підставі акту здачі-приймання наданих послуг і рахунку на оплату послуг протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг та отримання відповідного рахунку.
Вартість електроенергії сплачується окремо на підставі рахунку виконавця у строки, встановлені на оплати послуг (п. 3.6 Договору).
На підставі п.3.7 Договору у випадку зростання інфляції розмір плати за послуги може бути переглянутий шляхом підписання додаткової угоди між сторонами.
Відповідно п.7.1. Договору строк його дії - з дати укладання до 30 квітня 2011 р. з можливістю подальшої пролонгації. За місяць до закінчення строку дії договору, сторона, яка бажає припинити його дію або продовжити її з коригуванням умов договору повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, договорі вважається продовженим на кожний наступний аналогічний попередньому термін.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до наявного в матеріалах справи підписаного обома сторонами акту готовності до Договору від 01.06.08 р. виконавцем підготовлені, а замовником погоджено як прийняте для розміщення обладнання стільникового зв'язку замовника, а саме: контейнер, телекомунікаційне обладнання ЗАТ "ТСУ" в кількості один комплект, на умовах, зазначених в Договорі, наступне місце утримання обладнання згідно додатку до Договору - котельня по вул. Конякіна, 24. Як зазначено сторонами в акті, місце розташування обладнання знаходиться у задовільному технічному стані та може використовуватися у цілях, визначених у вищезгаданому Договорі.
Як встановлено судом за матеріалами справи, підтверджено представником позивача в судовому засіданні, на виконання умов Договору позивачем за березень 2015 р. - грудень 2015 р. було надано відповідачу послуги по розміщенню та обслуговуванню телекомунікаційного обладнання на загальну суму 25 500,00 грн., про що відповідачу виставлялись щомісячні рахунки на оплату: № 422 від 31.03.2015 року; № 599 від 30.04.2015 року; № 876 від 31.05.2015 року; № 1094 від 30.06.2015 року; № 1398 від 31.07.2015 року; № 1590 від 31.08.2015 року; № 1840 від 30.09.2015 року; № 2054 від 31.10.2015 року; № 2256 від 30.11.2015 року, № 2473 від 31.12.2015 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
Заперечення щодо факту отримання та обсягів наданих позивачем послуг з розміщення обладнання за вказаними актами в матеріалах справи відсутні.
Як вбачається із матеріалів справи, доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів надання послуг, доказів опротестування виставлених позивачем актів здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) та наявності письмових претензій або відмов у прийнятті послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ДКП "Луцьктепло" умов Договору з боку відповідача відсутні.
За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню послуг з розміщення та обслуговування обладнання, обумовлених Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги без будь - яких зауважень.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Крім того, сторонами 30.03.2009 укладено додаткову угоду №1 до Договору №О-01/W VOL LCK0452/010608 про надання послуг з обслуговування обладнання від 01.06.2008, відповідно до якої додаток №1 до договору викладено в наступній редакції: загальна щомісячна плата за надання виконавцем обумовлених договором послуг складає (без вартості спожитої електроенергії) - 2550,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 425, 00 грн.
Як зазначив позивач, рахунки на оплату послуг направлялися відповідачу одночасно з актами здачі-приймання робіт.
При цьому, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до ДКП "Луцьктепло" з питань неотримання рахунків за надані послуги згідно вказаних приписів Договору, можливість посилання на відсутність (неодержання) рахунків як на підставу невиконання зобов'язань зі своєчасної та повної їх оплати у відповідача відсутня.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За результатами вивчення матеріалів справи судом встановлено, що за надані ПрАТ "Телесистеми України" в період з березня 2015 р. по грудень 2015 р. послуги з утримання та обслуговування телекомунікаційного обладнання відповідач в обумовлений Договорами термін не здійснив оплату за надані послуги, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним Договором на загальну суму 25 500, 00 грн.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення даної заборгованості відповідач суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за надані за вказаним Договором послуги у розмірі 25 500, 00 грн. підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 620, 29 грн., 3% річних у розмірі 230, 77 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 823, 65 грн.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати за послуги, що сталася з вини замовника, він сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ, що діяла у період,за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати штрафних санкцій.
Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати наданих позивачем послуг, то стягнення з відповідача штрафу пені у розмірі 3 620, 29 грн. є правомірним.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних та інфляційних нарахувань, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 230, 70 грн. та збитків втрат від інфляції у розмірі 823, 65 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 529, 530, 549, 610, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Державного комунального підприємства "Луцьктепло" задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 7; код ЄДРПОУ 22599262) на користь Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (43007, м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20; код ЄДРПОУ 30391925) суму основного боргу у розмірі 25 500, 00 грн., 3% річних у розмірі 230, 77 грн., інфляційних втрат у розмірі 823, 65 грн., пеню у розмірі 3 620, 29 грн. та судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення - 21.03.2016 р.
Суддя Ю.О. Підченко