номер провадження справи 27/11/16
23.03.2016 Справа № 908/246/16
За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Артрембуд” (69096 АДРЕСА_1)
про 28 014 грн. 98 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 225/20-19 від 15.10.2015р.
від відповідача: не з'явився
Господарським судом Запорізької області розглядається позов Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Артрембуд”, м. Запоріжжя про стягнення грошових коштів в розмірі 28 014 грн. 98 коп. за договором підряду № 883 від 20.09.2013 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2016р., справу № 908/246/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 01.02.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/246/16, присвоєно справі номер провадження 27/11/16 та призначено судове засідання на 24.02.2016р.
Ухвалою суду від 24.02.2016р. розгляд справи відкладався на 23.03.2016р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.
23.03.2016р. продовжено розгляд справи № 908/246/16.
До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
У судовому засіданні 23.03.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, наданих до канцелярії суду 16.02.2016р. (додані до матеріалів справи). Просить суд стягнути з відповідача 28 014 грн. 98 коп. за договором підряду № 883 від 20.09.2013 року.
Представник відповідача у судові засідання, відкриті 24.02.2016р. та 23.03.2016р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
На вимогу господарського суду, позивачем надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого місцем знаходження відповідача у справі: 69096 АДРЕСА_1.
Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 24.02.2016р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 23.03.2016р., надіслано на адресу відповідача: 69096 АДРЕСА_1, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Артрембуд”, згідно статті 28 ГПК України.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.
Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Господарським судом встановлено, що 20.09.2013р. між Концерном “Міські теплові мережі” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Артрембуд” (підрядник) укладено договір підряду № 883.
Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов'язується на власний ризик, власними та залученими силами, із застосуванням матеріалів та устаткування замовника і власних матеріалів, якісно та в зазначений термін виконати роботу, визначену в п. 1.2 договору, а Замовник зобов'язується забезпечити своєчасну оплату та прийняття результату виконаних робіт відповідно до умов договору.
Найменування роботи: «Модернізація вузлів обліку теплової енергії з улаштуванням тепловодолічильників СВТУ-10М у комплекті та расходомірів ИРКА в комплекті з обчислювачем СПТ-961. Комерційний вузол обліку теплової енергії котельні по вул. Щаслива, 2а - витрата гарячої води на опалення» (п. 1.2 договору).
Згідно із п. 3.1 договору договірна ціна за цим договором визначається згідно з ДБН Д.1.1-1-2000 (із змінами та доповненнями) на підставі кошторису, є невід'ємною частиною договору (Додаток 1), динамічною і на момент укладання цього договору без урахування зворотних сум вартості матеріальних ресурсів поставки замовника складає 50 765,82 (п'ятдесят тис. сімсот шістдесят п'ять грн. 82 коп.), у т.ч. 20% ПДВ -
8 460,97 грн.
Відповідно до п. 3.4 договору, вартість фактично виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається з урахуванням обсягів виконаних робіт і фактичних витрат підрядника, та підтверджується актами виконаних робіт (форма КБ-2в), Довідкою КБ-3 та іншими первинними документами.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що замовник здійснює попередню оплату в розмірі 33 291 ( тридцять три тисячі двісті дев'яносто одна гривні 04 коп.), у тому числі 20 % ПДВ - 5 548,51 грн., на підставі виставленого підрядником рахунку, протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунку.
Відповідно до 4.2 договору. Акти виконаних робіт (форм КБ-2, КБ-3) віддаються на розгляд замовнику кожного місяця. Протягом десяти днів замовник повинен підписати їх або повернути підряднику з актом мотивованої відмови. При відсутності мотивованої відмови протягом десяти днів з моменту передачі акту виконаних робіт роботи підрядника вважаються прийнятими та обов'язковими до сплати.
Щомісячно на підставі підписаної сторонами довідки (форма КБ-3) та виставленого підрядником рахунку замовником здійснюється оплата виконаних робіт за вирахуванням вартості матеріалів поставки підрядника, протягом 20-ти календарних днів.
Остаточний розрахунок за даним договором проводиться по завершенні виконання робіт шляхом безготівкового перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника на підставі рахунку на оплату, згідно актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3), підписаних сторонами.
Згідно із п. 5.1 договору підрядник виконує роботи згідно з календарним графіком виконання робіт, який є невід'ємною складовою частиною договору (Додаток 2). Строки виконання робіт можуть збільшуватися згідно корегованого графіку виконання робіт у випадку несприятливих погодних умов, з попереднім письмовим попередженням замовника.
Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір діє до 31.12.2013 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань, в тому числі гарантійних.
Додатковою угодою № 1 від 07.10.2013 року до договору, п. 10.1 викладено в новій редакції, яким передбачено, що цей договір діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань, в тому числі гарантійних. Сторонами погоджено новий графік виконання робіт.
На виконання п. 4.1 договору замовником сплачено попередню оплату в сумі 33 291,04 грн. платіжним дорученням №11034 від 25.09.2013.
Підрядником виконано роботи за договором у повному обсязі, сторонами підписано акт форми КБ-2в, довідку КБ-3 за серпень 2014 на суму 5 276,06 грн.
Переплата Замовника становить 28 014,98 грн. = (33 291,04 грн. оплачених коштів мінус 5 276,06 грн. виконаних робіт)
Відповідно до 4.5 договору, у разі виникнення переплати коштів за виконані Підрядником роботи Підрядник зобов'язаний повернути надмірно сплачену суму Замовнику протягом п'яти днів з моменту виставлення Замовником відповідної вимоги.
Замовник, на підставі п. 4.5 договору та діючого законодавства направив на адресу відповідача вимогу (вих. № 6349/20 від 08.12.2015) про повернення грошових коштів в сумі 28 014,98 грн. (двадцять вісім тисяч чотирнадцять гривень 98 коп.) до 15.12.2015 року.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З аналізу вказаної статті вбачається, що цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги. В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Вимога була направлена відповідачу 08.12.2015р., встановлений строк для повернення попередньої оплати 15.12.2015р. сплив, отже з урахуванням поштового перебігу, на день пред'явлення позову у позивача з'явилося право на звернення до суду за захистом своїх прав.
Вказана вимога була надіслана позивачем 08.12.2015р. цінним листом з оголошеною цінністю та описом вкладення на адресу відповідача, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 69096, м. Запоріжжя, вул. Маршала Чуйкова, б. 19 кв. 44. ЄДРПОУ 35147458 та на поштову адресу, яка зазначена відповідачем у договорі, про що свідчать квитанції, описи вкладення.
Отже, з урахуванням приписів ст.ст. 253, 530 ЦК України, термін повернення коштів для відповідача сплив 15.12.2015р., а з 16.12.2015р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Не зважаючи на те, що кожна із сторін договору прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, відповідач станом на день розгляду справи переплату за договором у розмірі 28 014 грн. 98 коп. не повернув.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини сторін врегульовано договором підряду.
Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонту речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідач не виконав умови договору підряду 883 від 20.09.2013р., факт виконання зобов'язань за договором підряду відповідач належним чином не довів.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.
Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Артрембуд”, м. Запоріжжя грошових коштів в розмірі 28 014 грн. 98 коп. за договором підряду № 883 від 20.09.2013 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
На підставі статті 85 ГПК України - 23.03.2016року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
Позовні вимоги Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Артрембуд”, м. Запоріжжя задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Артрембуд” (69096 АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35147458) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 28 014 (двадцять вісім тисяч чотирнадцять) грн. 98 коп., 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення оформлено та підписано 25.03.2016р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.