23 березня 2016 року Справа № 920/1262/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого : Кравчука Г.А.,
суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2015
у справі Господарського суду№ 920/1262/15 Сумської області
за позовомпублічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"
допублічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз"
провнесення змін до договору
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Довганюк Р.М., дов. від 01.03.2016 № 10-19/17-Д/13;
відповідача: Єфіменко Л.І., дов. від 01.12.2015 № 10-822/д;
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" (далі -Товариство) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, у якій просило вважати укладеним в його редакції Додаток № 1 "Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії споживачу та субспоживачу" до договору про постачання електричної енергії № 3 від 29.05.2003, укладеного між Товариством та публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" (далі - Управління), в редакції, викладеній у позовній заяві (а.с. 6-7).
Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (далі - Правила користування електричною енергією) обґрунтувало тим, що в процесі узгодження договірних величин споживання електричної енергії на 2015 рік сторони не дійшли згоди щодо внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 3 від 29.05.2003, у зв'язку із чим такі зміни підлягають внесенню в судовому порядку, в редакції, запропонованій позивачем, яка відповідає положенням законодавства.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.10.2015 (суддя Рунова В.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 (колегія суддів: Істоміна О.А., Барбашова С.В., Білецька А.М.), позов задоволено.
Вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених Товариством у позовній заяві.
Управління звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 і рішення Господарського суду Сумської області від 12.10.2015 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Викладені у касаційній скарзі вимоги Управління обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі умови укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії № 3 від 29.05.2003, приписи ст. 69 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 188 ГК України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 4.2 Правил користування електричною енергією.
Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Управління, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Управління не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:
- між Товариством (постачальник) та Управлінням (споживач) 29.05.2003 укладено договір про постачання електричної енергії № 3, за яким постачальник зобов'язався постачати електричну енергію споживачу, а споживач зобов'язався сплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (далі - Договір);
- сторони домовились керуватися Правилами користування електричною енергією під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим правочином (абз. 1 розділу 2 Договору);
- на кожний наступний рік сторони визначають та узгоджують договірні величини споживання електричної енергії, які вказуються в додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу" до Договору. Так, відповідно до п. 5.1 Договору для визначення договірних величин споживання електроенергії та потужності на наступний рік, споживач, не пізніше 15 листопада поточного року, надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії;
- в процесі укладення додатку № 1 до Договору між сторонами у справі були узгоджені всі величини обсягів електричної енергії у відповідні розрахункові періоди 2015 року, за виключенням двох площадок вимірювання, а саме: "Артюхівка" та "В. Бубни";
- листом від 23.03.2015 № 13-01/2079 Управління повернуло Товариству запропонований проект додатку № 1 "Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії споживачу та субспоживачу на 2015 рік (тис. кВт/год.)" до Договору (в редакції, викладеній у позовній заяві) з протоколом розбіжностей, яким по 2-х об'єктах запропонувало визначити обсяги споживання електричної енергії наступним чином: об'єкт П/ст "В. Бубни" - 21 637 200 кВт/год на рік; об'єкт ТПП 35/6 кВ "Артюхівка" - 20 148 000 кВт/год на рік;
- Товариство не погодилось із запропонованим Управлінням в протоколі розбіжностей обсягом споживання електричної енергії на 2015 рік по об'єктах споживача П/ст "В. Бубни" і ТПП 35/6 кВ "Артюхівка", вважає, що запропонована редакція додатку № 1 до Договору у зазначеній частині суперечить Правилам користування електричною енергією та умовам Договору.
Таким чином недосягнення між сторонами згоди щодо обсягів постачання (договірних величин) електричної енергії споживачу та субспоживачу на 2015 рік (тис. кВт/год.) зумовило звернення Товариства до господарського суду з позовом про внесення змін до Договору в порядку статті 188 ГК України.
Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
За результатами дослідження та надання правової оцінки запропонованим сторонами редакціям додатку № 1 до Договору, господарські суди попередніх інстанцій визнали правомірною редакцію, запропоновану Товариством, з огляду на наступне.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією. Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
За приписами пунктів 5.1. та 5.5. Правил користування електричною енергією договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, зокрема, величину дозволеної потужності, договірні величини споживання електричної енергії та режим роботи електроустановки споживача.
У пункті 1.2. Правил користування електричною енергією передбачено, що дозволена потужність - це максимальна величина потужності, яку електропередавальна організація дозволила споживачу для одночасного використання (одночасного ввімкнення струмоприймачів) за кожним об'єктом споживача на підставі нормативно-технічних документів відповідно до умов договору; договірна величина споживання електричної енергії - це узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період; розрахунковий період - це період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.
Згідно пункту 4.2. Правил користування електричною енергією відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором. Постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами (пункт 4.1. Правил користування електричною енергією).
Виходячи вищенаведених положень Правил користування електричною енергією судами попередніх інстанції цілком вірно наголошено, що обсяги споживання електроенергії повинні узгоджуватися з умовами договору про постачання електроенергії (дозволеною потужністю та режимом роботи електроустановки), а договірна величина споживання електричної енергії, з урахуванням графіка роботи споживача, не повинна призводити до перевищення величини дозволеної потужності, погодженої в договорі про постачання електричної енергії.
Такі висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються із роз'ясненнями НКРЕ, викладеними у листах від 18.08.2014 № 4966/26/47-14 та від 24.07.2013 № 5055/26/47-13, відповідно до яких постачальник електричної енергії не має права відмовити споживачу в погодженні обсягів споживання електричної енергії у разі, якщо обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році узгоджуються з умовами договору про постачання електричної енергії (дозволеною потужністю та режимом роботи електроустановки). Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має здійснити коригування договірної величини споживання електричної енергії таким чином, щоб скоригована величина, з урахуванням графіка роботи споживача, не призвела до перевищення величини дозволеної потужності, що зазначена в договорі про постачання електричної енергії.
Як було з'ясовано судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи:
- відповідно до додатку № 4 "Порядок розрахунків" до Договору розрахунковим періодом вважається період з 01 числа місяця до 30 (31) числа місяця включно;
- згідно з додатком № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" до Договору дозволена потужність об'єкта споживача ПС 35/6 "В.Бубни" становить 1 000 кВт, а об'єкта ПС 35/6 кВ "Артюхівка" становить 1 500 кВт;
- у додатку № 12 "Перелік кількості встановленої потужності та кількості годин роботи споживача, його структурних підрозділів та його субспоживачів" до Договору сторони погодили, що режим роботи об'єктів споживача В. Бубнівський нафтопромисел та Артюхівський нафтопромисел становить 24 години;
- з урахуванням погоджених у Договорі режиму роботи, дозволеної потужності об'єктів споживача, а також встановленого Договором розрахункового періоду, річне (на 2015 рік) споживання електроенергії за Договором по об'єкту ПС 35/6 "В. Бубни" не може перевищувати 8 760 000 кВт/год (744 000 кВт/год. в січні, 672 000 кВт/год в лютому, 744 000 кВт/год в березні, 720 000 кВт/год в квітні, 744 000 кВт/год в травні, 720 000 кВт/год в червні, 744 000 кВт/год в липні, 744 000 кВт/год в серпні, 720 000 кВт/год у вересні, 744 000 кВт/год в жовтні, 720 000 кВт/год в листопаді, 744 000 кВт/год у грудні), по об'єкту ПС 35/6 кВ "Артюхівка" - 12 948 140 кВт/год (1 116 000 кВт/год в січні, 1 008 000 кВт/год в лютому,1 116 000 кВт/год в березні,1 080 000 кВт/год в квітні, 1 116 000 кВт/год в травні,1 080 000 кВт/год в червні, 1 116 000 кВт/год в липні, 1 116 000 кВт/год в серпні, 1 080 000 кВт/год у вересні, 1 116 000 кВт/год в жовтні, 1 080 000 кВт/год в листопаді, 1 116 000 кВт/год у грудні).
- саме такі значення споживання електричної енергії вказані в редакції додатку № 1 "Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії споживачу та субспоживачу" до Договору, що запропонована Товариством. Натомість Управління, згідно з протоколом розбіжностей, запропонувало визначити обсяги споживання електричної енергії на 2015 рік у більшому від максимально можливого розміру, а саме: по об'єкту ПС 35/6 "В. Бубни" - 21 637 200 кВт/год, по об'єкту ПС 35/6 кВ "Артюхівка" - 20 148 000 кВт/год.
За таких обставин справи, враховуючи те, що саме запропонована Товариством редакція додатку № 1 "Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії споживачу та субспоживачу" до Договору відповідає умовам Договору та положенням законодавства, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову на підставі ч. 4 ст. 188 ГК України.
Доводи касаційної скарги Управління наведених висновків не спростовують та не впливають на них.
З огляду на те, що сторонами було ініційовано процедуру внесення змін до Договору в частині визначення договірних величин споживання електричної енергії шляхом направлення взаємних пропозицій про редакцію таких змін, а також виникнення між ними з цього приводу спору, що є предметом розгляду у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає безпідставним посилання скаржника у касаційній скарзі на абз. 4 п. 4.2 Правил користування електричною енергією.
Посилання Управління на пріоритетність пропозицій споживача у питанні оформлення договірних величин споживання електричної енергії відхиляються колегією суддів касаційної інстанції з огляду встановлення факту невідповідності направлених споживачем пропозицій положенням Договору та законодавства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також відхиляє посилання скаржника на те, що положення статей 181, 188 ГК України регулюють внесення змін саме до договорів, а не додатків до них, оскільки за умовами Договору додатки до нього, у тому числі додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу" є його невід'ємними частинами.
Твердження Управління про порушення судами попередніх інстанцій при розгляді справи норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку, у зв'язку із чим відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги Управління не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанцій та не впливають на них, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 у справі № 920/1262/15 Господарського суду Сумської області - без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя А.Г. Полянський