Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 лютого 2016 р. Справа № 805/5224/15-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця I.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Головного управління Державної Казначейської служби України у Донецькій області про зобов'язання вчинити дії з нарахування і виплати суддівської винагороди та компенсації за невикористану щорічну відпустку, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Головного управління казначейської служби України у Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати незаконною бездіяльність ТУ ДСА України в Донецькій області в частині невчинення дій з нарахування та виплати на користь позивача заробітної плати за період з 01 вересня 2014 року по 08 жовтня 2015 року включно; компенсації за невикористані: щорічну основну відпустку за період роботи з 04 жовтня 2013 року по 04 жовтня 2014 року тривалістю 30 календарних днів; щорічну основну відпустку за період роботи з 04 жовтня 2014 року по 04 жовтня 2015 року тривалістю 30 календарних днів; додаткову відпустку за період роботи з 01 березня 2014 року по 01 березня 2015 року тривалістю 5 календарних днів;
- зобов'язати ТУ ДСА України в Донецькій області та ГУ Державної Казначейської служби України у Донецькій області вчинити дії з нарахування та виплати на користь позивача заробітної плати за період з 01 вересня 2014 року по 08 жовтня 2015 року включно; компенсації за невикористані: щорічну основну відпустку за період роботи з 04 жовтня 2013 року по 04 жовтня 2014 року тривалістю 30 календарних днів; щорічну основну відпустку за період роботи з 04 жовтня 2014 року по 04 жовтня 2015 року тривалістю 30 календарних днів; додаткову відпустку за період роботи з 01 березня 2014 року по 01 березня 2015 року тривалістю 5 календарних днів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом голови Центрально-міського районного суду м. Макіївка №9 від 29.08.2014р. у роботі суду з 01 вересня 2014 року було встановлено простій, а роботу судової установи було фактично припинено. З 07 жовтня 2014 року у Центрально-міському районному суді м. Макіївка Донецької області не було особи, яка б виконувала обов'язки керівника апарату суду, про що в.о. голови суду Кузнецов Р.О. листом від 10 жовтня 2014 року вих. №8/20061 повідомляв в.о. начальника ТУ ДСА України в Донецькій області Циганкову Т.О. Крім того, протягом певного періоду часу в.о. голови суду Кузнецов Р.О. звертався до ДСА України та ТУ ДСА України в Донецькій області з відповідними листами щодо забезпечення належного фінансування заробітних плат працівників Центрально-міського районного суду м. Макіївка Донецької області, однак, всі звернення залишились без відповіді.
Також позивач вказав, що 08 жовтня 2014 року наказом №7-к в.о. голови суду Кузнецова Р.О. її було звільнено у зв'язку з переведенням для подальшої роботи у Центрально-міському районному суді міста Кривий Ріг Дніпропетровської області з компенсацією за невикористані дні основних відпусток за період з 04 жовтня 2013 року по 04 жовтня 2014 року та з 04 жовтня 2014 року по 04 жовтня 2015 року, а також додаткової відпустки за період з 01 березня 2014 року по 01 березня 2015 року.
Проте, всупереч вимогам законодавства, відповідач не виконав покладені на нього обов'язки щодо забезпечення належного фінансування працівників апарату Центрально-міського районного суду м.Макіївка Донецької області, зокрема, з позивачем не проведено остаточних розрахунків по виплаті заробітної плати, а також їй не виплачена компенсація за невикористані дні щорічних основних та додаткової відпусток при звільненні її з посади помічника судді з подальшим переведенням до іншого суду.
У зв'язку з чим, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі позивача.
Представник відповідача Головного управління Державної Казначейської служби України у Донецькій області до суду не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області у судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника. Також, надіслав на адресу суду заперечення в обґрунтуванні яких зазначив, що Центрально - Міський районний суд м. Макіївки припинив свою роботу щодо здійснення правосуддя, його працівники до теперішнього часу не виконують свої службові обов'язки. Посилання позивача на встановлення простою у роботі суду є хибним, так як робота з відправлення правосуддя була припинена на підставі розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ». Тому період, протягом якого Центрально - Міський районний суд м. Макіївки не здійснює роботу з відправлення правосуддя не може вважатися простоєм. У Територіального управління ДСА України в Донецькій області відсутні копії документів розпорядчого характеру, видані головою суду, щодо зупинення роботи (простою) в суді. Відповідач зазначає, що наказ в.о. голови Центрально - Міського районного суду м. Макіївки, яким звільнено позивача не може бути законною підставою для його звільнення, оскільки лише Керівник апарату суду має призначати на посаду та звільняти з посади помічників суддів за поданням судді. Відповідач зазначає, що копія наказу керівника апарату Центрально - Міського районного суду м. Макіївки про звільнення позивача з посади помічника судді до ТУ ДСА України в Донецькій області не надходила. Щодо виплат заробітної плати позивачу та компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, відповідач зазначив, що наказ в.о. Голови Центрально-міського районного суду м. Макіївка від 08.10.2015 року №7-к «Про звільнення ОСОБА_1» не може бути законною підставою для звільнення позивача та проведення зазначених в ньому виплат. Крім того, зазначив, що відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 06.08.2014 р. №466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» банками України призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.
У зв'язку з наведеним, просить суд залишити позовні вимоги без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
ОСОБА_1 з 15 жовтня 2001 року по 08 жовтня 2015 року працювала в Центрально - міському районному суді м. Макіївки Донецької області, на час звільнення обіймала посаду помічника судді Центрально - Міського районного суду м. Макіївки, що підтверджується трудовою книжкою (а.с.10-16).
Наказом Голови Центрально - міського районного суду м. Макіївки Донецької області № 9 від 29 серпня 2014 року, у зв'язку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції, встановлено з 01 вересня 2014 року простій у роботі Центрально - міського районного суду м. Макіївки Донецької області зі збереженням за працівниками Центрально - міського районного суду м. Макіївки Донецької області середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.17).
Листом в.о. Голови Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 жовтня 2014 року повідомлено в.о. начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про те, що в Центрально - Міському районному суді м. Макіївки Донецької області станом на 10 жовтня 2014 року не має керівника апарату, у зв'язку з чим в.о. Голови Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області просить надати відповідні роз'яснення з цього проблемного питання, або самостійно визначити особу яка буде виконувати обов'язки керівника апарату суду (а.с.20).
В.о. Голови Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області направлено листа від 04 грудня 2014 року до Начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, в якому зазначено, що працівникам суду не виплачується грошове забезпечення, у зв'язку з чим працівники суду потрапили у скрутне фінансове становище, отже, просить роз'яснити у зв'язку з чим не відбувається відповідне грошове фінансування (а.с.19).
Проте, жодної відповіді на ці звернення в матеріалах справи не міститься.
Наказом № 7-К від 08 жовтня 2015 року в.о. Голови Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області ОСОБА_1 звільнено з посади помічника судді Центрально - міського районного суду м. Макіївки Донецької області із займаної посади 08 жовтня 2015 року на підставі заяви позивача та листа керівника апарату Центрально - Міського районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у зв'язку з переведенням для подальшої роботи у Центрально - Міський районний суд міста Кривий Ріг Дніпропетровської області. Цим же наказом ОСОБА_1 вирішено надати компенсацію за невикористані дні щорічні відпустки, а саме: за період роботи з 04 жовтня 2013 року по 04 жовтня 2014 року тривалістю 30 календарних днів; з 04 жовтня 2014 року по 04 жовтня 2015 року тривалістю 30 календарних днів та додаткова відпустка тривалістю 5 днів за період роботи з 01 березня 2014 року по 01 березня 2015 року (а.с.28).
Відповідно до наказу керівника апарату Центрально - Міського районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2015 року №76-К, ОСОБА_1 призначено на посаду помічника судді Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с.26).
Відповідно довідки про доходи № 08-725-15 від 01 вересня 2015 року, виданої ТУ ДСА України в Донецькій області ОСОБА_1, остання з вересня 2014 року по серпень 2015 року не отримувала заробітну плату (а.с.23-24).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 24 листопада 2015 року звернувся до ТУ ДСА України в Донецькій області з заявою про виплату грошових коштів.
Листом від 10 грудня 2015 року вих.№07-4090-15 ТУ ДСА України в Донецькій області надано відповідь на вищевказану заяву позивача, в якій зазначено, що копія наказу про звільнення позивача на їх адресу не надходила, а отже, вирішення питання щодо проведення зазначених виплат можливе лише після надходження копії відповідного наказу (а.с.21).
Так, ОСОБА_1, вважаючи, що її права були порушенні, й звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
При вирішенні даної справи, суд виходить з наступного.
За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Спірні правовідносини по виплаті заробітної плати регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України та іншими законодавчими актами України.
Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 98 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Відповідно до статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Статтею 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
В розумінні вказаної норми організаційне та фінансове забезпечення Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області здійснює Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Будь-яка публічна служба є державною службою.
Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу". Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Отже, правовий статус державних службовців, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Законом України "Про державну службу", а в частині, що не регламентується цими нормами, регламентуються Кодексом законів про працю України та іншими законодавчими актами.
Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 113 КЗпП України передбачено, що за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Згідно частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судом встановлено, що наказом Голови Центрально - міського районного суду м. Макіївки Донецької області № 9 від 29 серпня 2014 року встановлено з 01 вересня 2014 року простій у роботі Центрально - міського районного суду м. Макіївки Донецької області (а.с.17).
Виходячи з матеріалів справи, з позивачем на момент її звільнення не проведено розрахунку по заробітній платі, про що свідчить довідка від 01 вересня 2015 року № 08-725-15 ТУ ДСА України в Донецькій області про доходи ОСОБА_1 (а.с.23-24).
Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Оскільки позивач була звільнена з посади в жовтні 2015 року, розрахунок середньомісячної заробітної плати має бути проведений, виходячи з розміру грошового забезпечення за серпень та вересень 2015 року, проте, в серпні та вересні 2015 року позивачу не нараховувалась заробітна плата. Остання заробітна плата була нарахована ОСОБА_1 у липні 2014 року та серпні 2014 року.
Згідно довідки ТУ ДСА України в Донецькій області, грошове забезпечення позивача за липень 2014 року становить 94,29 грн. за серпень 2014 року - 4 168,39 грн. (а.с.44)
Загальне число робочих днів у липні 2014 року та серпні 2014 року відповідно до Листа Мінсоцполітики України від 4 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 складає 43 дні (23 робочих днів у липні та 20 робочих дня у серпні 2014 року).
Так, середньоденна заробітна плата складає: 94,29 грн. (липень 2014 року ) + 4 168,39 грн. (серпень 2014 року) : 43 робочих дні за два місяці (23 робочих днів у липні 2014 року та 20 робочих днів у серпні 2014 року) = 99 грн. 13 коп.
Період за який зберігалась у позивача заробітна плата на підставі статті 113 КЗпП України є період з 01 вересня 2014 року, тобто, з дати встановлення простою Центрально - міського районного суду м. Макіївки по дату звільнення, а саме по 08 жовтня 2015 року, з врахуванням Листа Мінсоцполітики України від 4 вересня 2013 року "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік" № 9884/0/14-13/13, Листа Мінсоцполітики України від 9 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік", складає: у вересні 2014 року - 22 робочих дні, у жовтні 2014 року - 22, у листопаді 2014 року - 21 робочий день, у грудні 2014 року - 23 робочих дні, у січні 2015 року - складає 20 робочих днів, у лютому 2015 року - складає 20 робочих днів, у березні 2015 року - складає 21 робочий день, у квітні 2015 року - складає 21 робочий день, у травні 2015 року - складає 18 робочих днів, у червні 2015 року - складає 20 робочих днів, у липні 2015 року - складає 23 робочих дні, у серпні 2015 року - складає 20 робочих днів, у вересні 2015 року - складає 20 робочих днів, у жовтні 2015 року - складає 6 робочих днів, тобто разом складає 277 робочих днів.
Таким чином, сума заробітної плати з 01 вересня 2014 року по 08 жовтня 2015 року (включно) підлягає до нарахування та виплати ОСОБА_1 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області в розмірі 27 459,01 грн. (99,13 грн. * 277 робочих днів).
Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам, а також порядок їх компенсації у разі звільнення особи, урегульовані приписами Закону України "Про відпустки".
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до наказу № 7-К від 08 жовтня 2015 року в.о. Голови Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області вирішено надати компенсацію ОСОБА_1 за невикористані дні щорічні відпустки, а саме: за період роботи з 04 жовтня 2013 року по 04 жовтня 2014 року тривалістю 30 календарних днів; з 04 жовтня 2014 року по 04 жовтня 2015 року тривалістю 30 календарних днів та додаткова відпустка тривалістю 5 днів за період роботи з 01 березня 2014 року по 01 березня 2015 року.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 не використала відпустку ані за 2014 рік, ані за 2015 рік, ані додаткову відпустку тривалістю 5 днів за період роботи з 01 березня 2014 року по 01 березня 2015 року.
Оскільки до суду не було надано відповідних розрахунків сум, які належать до виплати у період відпустки, з урахуванням наявних доказів в матеріалах справи, суд вважає необхідним зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток за період роботи з 04 жовтня 2013 року по 04 жовтня 2014 року тривалістю 30 календарних днів; з 04 жовтня 2014 року по 04 жовтня 2015 року тривалістю 30 календарних днів та додаткова відпустка тривалістю 5 днів за період роботи з 01 березня 2014 року по 01 березня 2015 року.
Отже, з наведеного вбачається, що бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нездійснення позивачу остаточного розрахунку при звільненні є протиправною.
У зв'язку з тим, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області не здійснено виплати компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустки, а також не здійснено остаточного розрахунку заробітної плати при звільненні, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести з позивачем остаточний розрахунок та сплатити їй заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористанні дні щорічної основної відпустки, невикористані дні додаткової відпустки.
Такого ж висновку дійшла колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в аналогічній справі № 826/5111/15.
Крім того, в ч. 2 ст. 8 КАС України визначається, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Кечко проти України» суд зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Виходячи із міжнародних стандартів у галузі права та загальних його принципів, суд вважає, що право працівника на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку за наявності передбачених для того законом підстав, є логічно обумовленим та прямо похідним від права на отримання самої оплачуваної відпустки. Крім того, виплата компенсації за невикористану відпустку за своєю суттю є відповідною гарантією з боку держави, яка визнає за особою право одержати грошову винагороду замість належних їй днів відпочинку, які не були використані.
Суд критично оцінює заперечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в частині того, що керівництвом Центрально - міського районного суду м. Макіївки Донецької області не дотримано законодавства про звільнення ОСОБА_1, котру звільнено наказом в.о. голови Центрально - Міського районного суду м. Макіївки, а саме - не так, як вимагає частина 3 статті 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто не керівником апарату, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 4, 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника, переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.
Статтею 38 вказаного Кодексу встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 звернулась до керівництва Центрально - міського районного суду м. Макіївки Донецької області із заявою про звільнення у зв'язку з переведенням для подальшої роботи у Центрально - Міському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, що підтверджується наказом № 7-К від 08 жовтня 2015 року в.о. Голови Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області про звільнення ОСОБА_1
Враховуючи вищевказане суд приходить до висновку, що позивачем жодних вимог Кодексу законів про працю України щодо порядку свого звільнення для подальшого переведення до іншого суду не порушено, а отже порядок звільнення в частині, яка безпосередньо залежала від ОСОБА_1 та її дій - виконаний.
Порушення процедури звільнення відбулося не з вини працівника, крім того, факт звільнення не є спірною обставиною між учасниками трудових відносин та сторонами трудового договору - ОСОБА_1 та Центрально - Міським районним судом м. Макіївки Донецької області. Наказ про звільнення ОСОБА_1 з Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області не оскаржувався, його правова оцінка не є предметом розгляду даної справи, а отже суд враховує його як належний та допустимий доказ у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями ст. ст. 4-15, 51, 69-72, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Головного управління Державної Казначейської служби України у Донецькій області про зобов'язання вчинити дії з нарахування і виплати суддівської винагороди та компенсації за невикористану щорічну відпустку - задовольнити повністю.
Визнати незаконною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в частині не вчинення дій з нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 вересня 2014 року по 08 жовтня 2015 року включно; компенсації за невикористані: щорічну основну відпустку за період роботи з 04 жовтня 2013 року по 04 жовтня 2014 року тривалістю 30 календарних днів; щорічну основну відпустку за період роботи з 04 жовтня 2014 року по 04 жовтня 2015 року тривалістю 30 календарних днів; додаткову відпустку за період роботи з 01 березня 2014 року по 01 березня 2015 року тривалістю 5 календарних днів.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01 вересня 2014 року по 08 жовтня 2015 року в сумі 27 459 (двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 01 коп.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані: щорічну основну відпустку за період роботи з 04 жовтня 2013 року по 04 жовтня 2014 року тривалістю 30 календарних днів; щорічну основну відпустку за період роботи з 04 жовтня 2014 року по 04 жовтня 2015 року тривалістю 30 календарних днів; додаткову відпустку за період роботи з 01 березня 2014 року по 01 березня 2015 року тривалістю 5 календарних днів.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Голошивець І.О.