"24" березня 2016 р. м. Київ К/800/45548/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя
на постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2015 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня
2015 року
у справі №337/3538/15-а
за позовом ОСОБА_4
до Управління Пенсійного Фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_4 звернувся до Хортицького районного суду м.Запоріжжя з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не перерахунку і не виплати пенсії за віком; зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії та призначити і виплатити пенсію у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря в період з січня 1987 року по вересень 1993 року.
Постановою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 14 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя щодо відмови ОСОБА_4 у проведенні розрахунку та виплати пенсії за віком. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, згідно довідки про заробітну плату від 20.11.2014 року № 132, виданої ДП «Вугільна компанія «Куйбишевська» м.Донецьк за період з січня 1987 року по вересень 1993 року.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління Пенсійного Фонду України в Хортицькому районі мЗапоріжжя звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_4 подав до Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наголошував на відповідності судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно копії трудової книжки позивач ОСОБА_4 з 02.08.1982 року по 17.10.1993 року працював шахтарем у м.Донецьку в шахтоуправлінні «Куйбишевське», з яких з 30.10.1982 року по 21.01.1985 року перебував на службі в армії (а.с.6-7).
Відповідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому районі від 16.03.2015 року № 2330002711 ОСОБА_4, який мешкав за адресою: АДРЕСА_1, перемістився 13.03.2015 року з тимчасово окупованої території до м.Запоріжжя (а.с.9).
В травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя для проведення розрахунку пенсії по Списку № 1.
Рішенням комісії УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя № 18 від 29.05.2015 року ОСОБА_4 було відмовлено у проведенні розрахунку пенсії за довідкою про заробітну плату від 20.11.2014 року №132, виданою ДП «Вугільна компанія «Куйбишевська» м.Донецьк за період роботи з січня 1987 року по вересень 1993 року, у зв'язку з неможливістю підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами ДП «Вугільна компанія «Куйбишевська», яка знаходиться у м.Донецьк (а.с.5).
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 30.03.2015 року звернувся до УПФУ з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 (а.с.68зв.). До вказаної заяви позивачем були надані відповідні документи, в тому числі і довідка про заробітну плату від 20.11.2014 року № 132, видана ДП «Вугільна компанія «Куйбишевська» м.Донецьк за період роботи з січня 1987 року по вересень 1993 року (а.с.19, 30зв.).
УПФУ було призначено позивачу пенсію за Списком №1 з 30.03.2015 року, яку він отримує і на теперішній час (а.с. 86, 88).
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що посилання комісії УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя в рішенні № 18 від 29.05.2015 року на ту обставину, що на теперішній час не можливе складання пенсійним органом акту співставлення даних, зазначених в довідці про заробітну плату з первинними документами, тобто за обставин, що незалежні від позивача, не може бути підставою для відмови в зарахуванні довідки.
Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України від 2 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон № 345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 28 січня 2014 року (справа № 21- 455а13).
За правилами статті 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналіз наведеної норми свідчить, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці») така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій належним чином не врахували вимоги вищевказаних норм. Зокрема, не з'ясували чи відноситься позивач до працівників, зазначених у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день, а також скільки саме років позивач відпрацював на таких роботах.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване і законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя - задовольнити частково.
Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі №337/3538/15-а - скасувати.
Справу №337/3538/15-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді