02 березня 2016 року м. Київ К/9991/12522/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Мартиненко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року
у справі № 2а-12335/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Агромаркетинг»
до Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова)
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тех-Агромаркетинг» (далі - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2010 року № 0000181550/0.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року позов був задоволений повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000181550/0 від 23 вересня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Тех-Агромаркетинг» сплачений судовий збір у сумі 3,40 грн.
17 січня 2012 року ТОВ «Тех-Агромаркетинг» подало до суду апеляційної інстанції клопотання про відкликання позовних вимог в частині донарахування податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по господарських операціях з ПП «Елітпромстандарт» на загальну суму 1886818,99 грн., у тому числі: за основним платежем - 1443706,99 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 443112,10 грн. (т.4 арк. справи 163).
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року було прийнято заяву ТОВ «Тех-Агромаркетинг» про відкликання частини позовних вимог. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року скасовано в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0000181550/0 від 23 вересня 2010 року в частині визначення ТОВ «Тех-Агромаркетинг» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1886818,99 грн., у тому числі: за основним платежем 1443706,99 грн. та за штрафними санкціями 443112,10 грн. Позовні вимоги в цій частині було залишено без розгляду. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року було залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова його правонаступником - Західною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Тех-Агромаркетинг» за червень 2010 року, за результатами якої складений акт № 2198/15-05-14 від 30 серпня 2010 року.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит за червень 2010 року на загальну суму податку на додану вартість - 4026361,86 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту червня 2010 податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП «Елітпромстандарт», ТОВ «Нафтооптторг», ТОВ «Інвестиційні бізнес системи», ПП «Курчата слобожанщини», оскільки відповідно до даних Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів були встановлені розбіжності між показниками податкового кредиту, задекларованими ТОВ «Тех-Агромаркетинг», та показниками податкових зобов'язань зазначених суб'єктів господарювання, які виникли через те, що: ПП «Елітпромстандарт» не подало декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року та декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року, стан підприємства « 9» - до ЄДР направлено повідомлення форми 18-ОПП про відсутність підприємства за місцезнаходженням; ТОВ «Нафтооптторг» не подало декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року, а згідно додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року не відобразило суму податкових зобов'язань по взаємовідносинах з позивачем; ТОВ «Інвестиційні бізнессистеми» має стан « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; ПП «Курчата слобожанщини» має стан підприємства « 9» - до ЄДР направлено повідомлення форми 18-ОПП про відсутність підприємства за місцезнаходженням, декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року та декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року не визнано як податкову звітність. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що факт неподання податкових декларацій та/або не зазначення обсягу продажів свідчить про відсутність об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань з податку на додану вартість та, як наслідок, відсутність у ТОВ «Тех-Агромаркетинг» правових підстав для формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначених контрагентів.
23 вересня 2010 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000181550/0, яким згідно підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Тех-Агромаркетинг» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 5234270,36 грн., у тому числі: 4026361,86 грн. - за основним платежем, 1207908,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «Тех-Агромаркетинг» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вказану суму податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагентів, які є належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з огляду на реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Нафтооптторг», ТОВ «Інвестиційні бізнес системи», ПП «Курчата слобожанщини», що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які податковим органом під час перевірки взагалі не досліджувались.
При цьому, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань по господарських операціях з ПП «Елітпромстандарт» на суму 1443706,99 грн. основного платежу та 433112,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та залишаючи позовні вимоги в цій частині без розгляду, виходив з того, що позивач скористався правом на відкликання позовних вимог в цій частині.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.
Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податків права на включення сплачених ним у складі вартості придбаних товарів сум податку до складу податкового кредиту із фактичною поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Нафтооптторг» (згідно договору поставки від 09 квітня 2010 року № 31/2 з урахуванням додаткових угод), ТОВ «Інвестиційні бізнессистеми» (згідно договору купівлі-продажу від 01 червня 2010 року № 100601/01), ПП «Курчата слобожанщини» (згідно договору поставки від 02 квітня 2010 року без номера), підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі тари, що підлягає поверненню, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, залізничними накладними, актами приймання-передачі векселів, векселями, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1 арк. справи 31-44, 60-67, 99-104, 118-142, т.2 арк. справи 28-56, 58-71, 73-77, 79-103, 114-124, т.3 арк. справи 108-141).
Також, матеріали справи містять договори та первинні бухгалтерські документи, які підтверджують використання позивачем отриманих від ТОВ «Нафтооптторг», ТОВ «Інвестиційні бізнессистеми», ПП «Курчата слобожанщини» товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а саме реалізації іншим суб'єктам господарювання (т.3 арк. справи 142-247, т.4 арк. справи 1-145).
Отже, позивачем були виконані всі необхідні умови, передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», для формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Нафтооптторг», ТОВ «Інвестиційні бізнес системи», ПП «Курчата слобожанщини».
Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що контрагенти позивача, а саме: ТОВ «Нафтооптторг», ТОВ «Інвестиційні бізнес системи», ПП «Курчата слобожанщини», не задекларували свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість, не подали до органів державної податкової служби податкові декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість, декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість не визнані як податкова звітність.
В свою чергу, судом апеляційної інстанції було встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі № 2-а-8491/10/2070 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі № 2-а-7363/10/2070 було визнано неправомірними дії ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо неприйняття до обліку та невизнання як податкової звітності декларацій ТОВ «Інвестиційні бізнес системи» з податку на додану вартість за квітень, травень та червень 2010 року та зобов'язано податковий орган визнати таку податкову звітність як своєчасно подану (т.4 арк. справи 169-174).
При цьому, первинні бухгалтерські документи позивача, які підтверджують його право на податковий кредит податковим органом взагалі не перевірялись, а підставою для вказаних вище висновків слугували лише дані системи автоматизованого співставлення даних звітності за червень 2010 року, про що вказано в пункті 2.5 акту перевірки (арк. справи 9).
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.
Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем або іншою особою у ланцюгу постачання (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про наявність підстав для часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2010 року № 0000181550/0 з урахуванням клопотання позивача від 17 січня 2012 року.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права щодо залишення частини позовних вимог без розгляду, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна