Справа № 817/104/16
18 березня 2016 року м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Бречко М.П.,
третьої особи позивача-1: представник Максимчук В.П.,
третьої особи позивача-2: представник не прибув,
відповідачів: представники не прибули,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5
до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Сарненського районного управління юстиції Мельник Наталії Михайлівни, до Сарненського районного управління юстиції
про визнання незаконним та скасування рішення
Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (далі - ПАТ "Рівнеобленерго") звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора права на нерухоме майно Сарненського районного управління юстиції Мельник Наталії Михайлівни, Сарненського районного управління юстиції (далі - Сарненське РУЮ) про визнання незаконним та скасування рішення від 03.09.2015 №24117155 про відмову у державній реєстрації прав та їх обмежень, яким було відмовлено у державній реєстрації іншого речового права, права користування (сервітуту), на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), розташованої в с.Селище Сарненського р-ну Рівненської обл., за ПАТ "Рівнеобленерго".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 протиправно відмовила у реєстрації речового права, заявленого ПАТ "Рівнеобленерго".
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила суду, що позивач на підставі договору про встановлення постійного земельного сервітуту на частину земельної ділянки з правом прокладання, експлуатації ліній електропередач, зв'язку, трубопроводів, інших комунікацій та проходу/проїзду, укладеного 15.06.2015 між ОСОБА_5 та ПАТ "Рівнеобленерго", звернувся до Сарненського РУЮ із заявою про проведення державної реєстрації речового права, права користування (сервітуту), на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), розташованої в с.Селище Сарненського р-ну Рівненської обл. Проте, державним реєстратором права на нерухоме майно Сарненського РУЮ Мельник Н.М., було прийнято рішення від 03.09.2015 №24117155 про відмову у державній реєстрації прав, заявлених ПАТ "Рівнеобленерго". Як на підставу прийняття такого рішення, державний реєстратор вказує про невиконання заявником вимог передбачених ст.79 Земельного кодексу України, а тому подані для проведення державної реєстрації прав документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Вказала, що таке рішення є не обґрунтованим, упередженим та неправомірним, оскільки до поданої заяви представником ПАТ "Рівнеобленерго" було надано всі необхідні, для реєстрації заявленого права, документи, зокрема, зазначений договір від 15.06.2015, технічну документацію із землеустрою щодо встановлення частини земельної ділянки, на яку поширюється право постійного земельного сервітуту та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.03.2015 №НВ-5601378882015. Відтак, оспорюване рішення відповідача 1 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки порушує права позивача передбачені Земельним та Цивільним кодексами України. Крім того, зазначила, що ПАТ "Рівнеобленерго" аналогічні договори укладає по всій Рівненській області та не отримувало з наведених підстав жодного рішення про відмову у проведенні державної реєстрації заявлених прав. Просила позов задовольнити повністю.
Відповідачі заперечень суду не надали, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.
В ході підготовчого провадження, судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області та ОСОБА_5.
У судовому засіданні представник третьої особи 1, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, підтримав позицію позивача та зазначив, що ПАТ "Рівнеобленерго" було подано всі необхідні документи для державної реєстрації заявлених прав, а тому підстави для відмови проведення такої реєстрації у відповідача 1 були відсутні. Крім того, нормативне обґрунтування даної відмови не відповідає чинному законодавству. Вважає оспорюване рішення від 03.09.2015 №24117155 незаконним.
Третя особа 2, ОСОБА_5, у судове засідання не прибула, про причини неприбуття суд не повідомила, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином.
Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи 1, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що в серпні 2015 року ПАТ "Рівнеобленерго" звернулося до Сарненського РУЮ із заявою (за реєстраційним №13028722) про проведення державної реєстрації іншого речового права, права користування (сервітуту), на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), розташованої в с.Селище Сарненського р-ну Рівненської обл., яка належить на праві власності ОСОБА_5 та надана позивачу в безстрокове користування на підставі договору встановлення земельного сервітуту (а.а.с.36-39).
За результатами розгляду такої заяви, державним реєстратором права на нерухоме майно Сарненського РУЮ Мельник Н.М. було прийнято рішення від 03.09.2015 №24117155 про відмову у державній реєстрації даного речового права (а.с.40).
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суд зазначає наступне.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV), який на момент виникнення спірних правовідносин діяв в редакції від 12.08.2015.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ч.3 ст.3 Закону №1952-IV, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.5 ст.3 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.
Частиною 1 статті 6 Закону №1952-IV передбачено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1952-IV передбачено, що орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.9 Закону №1952-IV, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);
- відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
- відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
- наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;
- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Згідно з п.2 ч.2, ч.4 ст.9 Закону №1952-IV, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Частиною 1 статті 15 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону №1952-IV, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії засвідчені в установленому порядку.
При цьому, в силу вимог ч.2 ст.15 Закону №1952-IV, орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав, який визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою від 17.10.2013 №868 (далі - Порядок №868), та на момент виникнення спірних правовідносин діяв в редакції від 05.04.2015.
Пунктом 15 Порядку №868 встановлено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього (п.36 Порядку №868).
За змістом пп.1 п.37 Порядку №868 документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.
За приписами п.2 ч.1 ст.4 Закону №1952-IV, державній реєстрації прав підлягають речові права, які є похідними від права власності, зокрема, і право користування (сервітут).
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.
Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (ч.2 ст.100 Земельного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2015 між ОСОБА_5 (Володілець) та ПАТ "Рівнеобленерго" (Сервітуарій) укладено договір про встановлення постійного земельного сервітуту на частину земельної ділянки площею 0,0019га, що згідно з державним актом серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), належить на праві власності Володільцю та розташована в с.Селище Сарненського р-ну Рівненської обл., для прокладання, експлуатації ліній електропередач, зв'язку, трубопроводів, інших комунікацій та проходу/проїзду (а.а.с.41-44).
Таким чином, зазначений договір про встановлення постійного земельного сервітуту від 15.06.2015 є документом, що підтверджує виникнення за ПАТ "Рівнеобленерго" речового права на нерухоме майно, яке є похідним від права власності, та в розумінні пп.1 п.37 Порядку №868 документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація такого права.
Згідно з п.20 Порядку №868, за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.
Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення (п.28 Порядку №868).
Частиною 1 статті 24 Закону №1952-IV визначено вичерпний перелік підстав для прийняття рішення державним реєстратором про відмову у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень, відповідно до якого у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Разом з тим, частиною 4 статті 24 Закону №1952-IV передбачено, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.
В обґрунтування прийняття оспорюваного рішення від 03.09.2015 №24117155 про відмову у державній реєстрації речового права заявленого ПАТ "Рівнеобленерго" державний реєстратор Сарненського РУЮ Мельник Н.М. зазначає, що подані для проведення державної реєстрації прав документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, тобто, таке рішення прийняте на підставі п.4 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV.
У якості нормативного обґрунтування такого рішення держреєстратор зазначає про відсутність в Державному земельному кадастрі відомостей про частину земельної ділянки, на яку поширюються заявлене право сервітуту, що передбачено ст.79 Земельного кодексу України.
Стаття 79 Земельного кодексу України не містить зазначених положень.
Натомість такі положення визначені ч.11 ст.79-1 Земельного кодексу України, згідно з якою, державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.
За змістом ч.1 ст.1 та ч.3 ст.5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 №3613-VI, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України та затверджений постановою від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051).
Підпунктом 13 пункту 24 Порядку №1051 передбачено, що до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди:
- координати поворотних точок меж;
- міри ліній по периметру;
- площа;
- вид земельного сервітуту згідно із статтею 99 Земельного кодексу України та його зміст;
- інформація про документи, на підставі яких встановлено сервітут чи право суборенди (назва, дата та номер рішення про затвердження технічної документації із землеустрою згідно із статтею 55-1 Закону України "Про землеустрій", найменування органу (особи), що його прийняв), електронні копії таких документів;
- відомості про зареєстровані права сервітуту та суборенди відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п.125 Порядку №1051, відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру до здійснення державної реєстрації цих прав.
Як вбачається з матеріалів справи, до Державного земельного кадастру внесені передбачені пп.13 п.24 Порядку №1051 відомості про частину земельної ділянки площею 0,0019га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована в с.Селище Сарненського р-ну Рівненської обл., та на яку поширюється дія сервітуту, визначеного договором від 15.06.2015. Ці обставини підтверджується технічною документацією із землеустрою та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.03.2015 №НВ-5601378882015 (а.а.с.8-35), що були подані позивачем для державної реєстрації речового права.
Таким чином, при прийнятті оспорюваного рішення, всупереч положенням ч.2 ст.9 Закону №1952-IV, державним реєстратором залишено поза увагою відомості з Державного земельного кадастру про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, що призвело до порушення прав позивача передбачених ст.98 Земельного кодексу України, ст.ст.401, 404 Цивільного кодексу України та ст.3 Закону №1952-IV.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сарненського РУЮ Мельник Н.М. від 03.09.2015 №24117155 про відмову у державній реєстрації речових прав, заявлених ПАТ "Рівнеобленерго", не відповідає встановленим КАС України критеріям правомірності, оскільки прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує на користь позивача понесені судові витрати.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сарненського районного управління юстиції Рівненської області Мельник Наталії Михайлівни від 03.09.2015 №24117155.
Присудити на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Сарненського районного управління юстиції судовий збір у розмірі 1378,00 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Гломб Ю.О.