22.03.16р. Справа № 904/423/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІФТСЕРВІС", м.Дніпродзержинськ
до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Оріон", м.Дніпродзержинськ
про стягнення 350 975,43 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
секретар судового засідання Найдьонова Я.О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 5 від 22.02.16р.
ОСОБА_2, керівник НОМЕР_1, виданий 18.07.2000р.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІФТСЕРВІС" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Оріон" (далі - відповідач) про стягнення 350 975,43 грн.
Ухвалою господарського суду від 28.01.16р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду в засіданні на 23.02.16р.
Ухвалою господарського суду від 23.02.16р. відкладено судове засідання на 22.03.16р.
22.03.16р. у судовому засіданні повноважні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи ОСОБА_2 звірки взаєморозрахунків.
В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи повноважний представник відповідача повідомлений належним чином, що підтверджує протокол судового засідання від 23.02.16р.
Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 22.03.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважних представників позивача, господарський суд, -
01.11.14р. між позивачем та відповідачем укладено підрядний договір № 14/17 на технічне обслуговування та поточний ремонт ліфтів при повному обслуговуванні (далі - Договір підряду), відповідно до умов п. 1.1. якого, відповідач доручає, а позивач приймає на себе організацію і виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту ліфтів за формою обслуговування - повне, що забезпечує справність та надійну експлуатацію ліфтів відповідача, згідно з вимогами ПББЕЛ на об'єктах відповідача, відповідно з Додатком № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору. Роботи з технічного обслуговування та поточного ремонту ліфтів позивач виконує у відповідності з Наказом № 150 від 10.08.04р. "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будівель, споруд" та складаються з комплексу ремонтних та регламентних робіт, а також нагляду (обходу) ліфтів, що знаходяться у довгостроковому простої.
Розділом 2 передбачена вартість предмету Договору.
За приписами п. 5.1. Договору, до 5-го числа наступного місяця позивач дає відповідачу акти виконаних робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту ліфтів, акти виконаних робіт по додатковим кошторисам та калькуляціям, та акти встановлення матеріалів, з зазначенням їх вартості, а також рахунок на оплату. Підписані акти є підставою для проведення розрахунків.
Положеннями п. 5.2. Договору передбачено, що відповідач підписує ОСОБА_2, засвідчує підпис печаткою і у 3-денний термін повертає один примірник ОСОБА_2 позивачу.
Відповідно до п. 5.3. Договору відповідач сплачує виконані роботи шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача до 15 числа наступного за розрахунковим місяця. Якщо відповідач своєчасно не сплачує виконані роботи згідно з цим пунктом, сторони укладають графік сплати заборгованості, але не більш ніж один місяць.
Договору діє з 01.11.14р. до 31.12.15р. (п. 8.1. Договору).
Як зазначає позивач, свої зобов'язання по вищезазначеному Договору останній виконав у повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 350 975,43 грн.
Позивач звертає увагу суду на те, що вищевказана заборгованість по Договору відповідачем визнана у повному обсязі, що підтверджує ОСОБА_2 звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.15р., який підписаний з боку відповідача без будь-яких зауважень або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за виконану роботу у розмірі 350 975,43 грн.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України).
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1. ст. 843 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Положеннями ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
В ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України зазначено про те, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, обставини справи, умови укладеного між сторонами Договору, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та визнаними відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.
За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 837, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Оріон" (51900, м.Дніпродзержинськ, вул. Республіканська, буд. 37, код ЄДРПОУ 30708593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІФТСЕРВІС" (51921, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31523095) заборгованість за виконані роботи у розмірі 350 975,43 грн. (триста п'ятдесят тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять грн. 43 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 5264,63 грн. (п'ять тисяч двісті шістдесят чотири грн. 63 коп.).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 25.03.16р.
Суддя ОСОБА_3