29 лютого 2016 року м. Київ
Суддя Верховного Суду України Романюк Я.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей», товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл», сільськогосподарського фермерського господарства «Гжебінський», Крижопільської селищної ради Вінницької області про визнання права власності на майно та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Крижопільської селищної ради Вінницької області, третя особа - Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, про визнання права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації,
встановив:
23 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із зазначеною заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2015 року.
Відповідно до ч. 1 статті 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
Частиною 4 статті 356 ЦПК України передбачено, що у разі пропущення строку, встановленого частинами першою - третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява. Питання про поновлення строку вирішується колегією суддів під час вирішення питання допуску справи до провадження.
Оскільки строк на звернення із заявою про перегляд рішення суду касаційної інстанції сплинув 3 лютого 2016 року, оскільки ухвали, на які заявник посилається як на приклади неоднакового застосування норм матеріального права, постановлені 17 вересня 2014 року, 3 грудня 2014 року, то ОСОБА_1 пропустив строк, передбачений частиною 1 статті 356 ЦПК України, при цьому питання про поновлення строку заявником не ставиться.
Відповідно до частини 2 статті 72 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для його поновлення.
Керуючись частиною 2 статті 72 та частиною 4 статті 356 ЦПК України,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2015 року залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Верховного Суду України Я.М. Романюк