Копія
Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
10 квітня 2012 року Справа № 1170/2а-943/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді Пасічника Ю.П.
при секретарі Юрчук Л.М.
за участю представників:- від позивача -не з'явився,
- від відповідача -не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Світловодськ про визнання вимоги незаконною та її скасування,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Світловодськ про встановлення відсутності повноважень стосовно прийняття вимоги №122 від 01.11.2010 року, визнання її незаконною та скасування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вимога №122 від 01.11.2010 року складена у відсутність повноважень відповідача відповідно до п.15.2, п.15.3, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року №64/8663 та п.2.1 розділу ІІ Порядку 2.2 від 05.11.2009 року №26-1 “Про порядок формування і представлення страхувальниками звітів відносно сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного фонду України” складати таку вимогу без наявності моєї заяви складеної за Додатком 28 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.
Відповідно до ч.1 ст.41 КАС у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, , всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
01 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі -Закон).
Положеннями ст.15 Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками згаданого внеску є фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, включаючи тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), котрі використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або договорами цивільно-правового характеру.
Статтею 20 Закону передбачено, що платник внеску зобов'язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня його закінчення.
Приписами ч.3 ст.18 Закону визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У відповідності до п.п.4 п.8 Розділу ХV Закону України до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах.
Разом з тим, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Отже, у період з 17 липня 2010 року по 01 січня 2011 року для фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, запроваджено обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у межах суми, котра з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відтак, позивач зобов'язаний був сплатити страхові внески за ІІІ квартал 2010 року до 20 жовтня того ж року та ІV квартал того ж року у строк до 20 січня 2011 року, у розмірі, що з урахуванням частини єдиного податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески.
Згідно абз.9 ст.1 Закону мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Відповідно до абз.6 п.4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року, розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3 - 2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції, тобто фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) - на 32 відсотки за 2004 -2005 роки; 31,8 відсотка за 2006 рік, 33,2 відсотка з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2010 року включно.
Частиною першою статті 53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27 квітня 2010 року встановлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01 липня -888 грн., з 01 жовтня -907 гривень, з 01 грудня -922 гривні.
Згідно з п 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року №64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу та надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.
01 листопада 2010 року відповідач, керуючись приписами ст.106 Закону (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) виніс вимогу про сплату боргу, розрахувавши його, виходячи із розміру мінімального страхового внеску за кожний місяць.
Суд визнає безпідставними доводи позивача стосовно неподання звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, передбаченого Порядком від 05 листопада 2009 року №26-1, що виключає можливість визначення їй відповідачем сум недоїмки зі сплати страхових внесків.
Так, частиною 6 статті 20 Закону встановлено граничний (кінцевий) термін сплати страхових внесків, а саме страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.
Наведене свідчить, що обов'язок сплатити страхові внески виникає у страхувальника, базовим звітним періодом для якого є квартал, не з поданням річного звіту, а у зв'язку з самостійним обчисленням ним страхових внесків за звітний квартал, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Несплачені своєчасно страхувальником суми страхових внесків є простроченою заборгованістю (недоїмкою), яка підлягає стягненню територіальними органами Пенсійного фонду України.
Суд також вважає безпідставним посилання позивача стосовно необхідності подання нею заяви про доплату до мінімального страхового внеску, оскільки відповідно до додатку 28 Інструкції така заява подається до Пенсійного фонду лише непрацюючими особами, які бажають добровільно доплачувати страхові внески для зарахування страхового стажу.
За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень ґрунтується на вимогах закону, що виключає наявність підстав стосовно задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя -підпис.
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_2