Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Кізюн Л.І.
№ 22-ц/796/5063/2016 Доповідач: Шебуєва В.А.
23 березня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,
секретар: Шпирук О.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №27-05-И/03 від 10 серпня 2005 року, укладеним між банком та ОСОБА_2 у розмірі 1 281 343,23 грн.
Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір в розмірі 3654,00 грн.
10 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року. Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимогПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором та не надав належної оцінки наданих ним доказам регулярного здійснення всіх необхідних платежів. 11 лютого 2015 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою укладений договір відступлення права вимоги № 17/4-В, за умовами якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступило Державній іпотечній установі право вимоги як за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2 так і за договорами забезпечення. Відтак, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не має права вимоги за кредитним договором.
В апеляційній інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явилася, повідомлена про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у її відсутність.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 серпня 2005 року між ТОВ Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (банк) таБулатовичем І.В. (позичальник) було укладено кредитний договір №27-05-И/03. Згідно умов договору ТОВ Банк «Фінанси та кредит» надало ОСОБА_2 кредит у сумі 50 000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі до 10 серпня 2020 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 11 % річних шляхом здійснення щомісячних платежів згідно Графіку зниження розміру заборгованості (а. с. 9-13).
31 липня 2013 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №27-05-И/03, згідно з якою позичальник зобов'язався повністю повернути отримані за цим договором кредитні ресурси до 10 серпня 2020 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов'язався щомісяця в термін з 1 до 10 числа (включно) кожного місяця, починаючи з 31 липня 2013 року здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами та проценти за користування кредитом у розмірі 376,20 доларів США згідно з Графіком зниження заборгованості .
Також додатковою угодою №1 до кредитного договору №27-05-И/03 передбачено, що в період з 01 серпня 2013 року по 10 липня 2014 року додатково до розміру щомісячного платежу позичальник зобов'язався щомісяця в термін з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, здійснювати погашення нарахованих та неоплачених відсотків за користування кредитними ресурсами рівними частинами по 215,88 доларів США(загальна сума 2590,57 доларів США) (а. с. 15).
Пунктом 4.7 кредитного договору передбачено, що позичальник щомісяця в строк до 10 числа кожного місяця,сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсі у розмірі 479,75 грн.
Згідно з п. 6.1 кредитного договору сторони визначити за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. п. 3.2, 3.4, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 10 серпня 2005 року між Банком «Фінанси та Кредит» (кредитор), ОСОБА_3 (поручитель) та ОСОБА_2 (боржник) було укладено договір поруки №27-05-П/03, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язалась відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором (а. с. 17-19).
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 неналежним чином виконує свої зобов'язання за кредитним договором, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 06 серпня 2015 року звернулося до суду з позовом. Просило стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором №27-05-И/03 від 10 серпня 2005 року, яка відповідно до наданих ним розрахунків станом на 30 березня 2015 року становить 1 281 343,23 грн. з яких: строкова заборгованість по основному боргу кредиту - 24 452,89 доларів США що за курсом НБУ становить 573 239,93 грн.; прострочена заборгованість по основному боргу кредиту - 6 054,68 доларів США, що за курсом НБУ становить 141 726,61 грн.; строкова заборгованість по відсоткам - 279,57 доларів США, що за курсом НБУ становить 6 553,85 грн., прострочена заборгованість по відсоткам - 5 354,12 доларів США, що за курсом НБУ становить 125 514,63 грн.; прострочена заборгованість по щомісячній комісії 2 398,75 грн., пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам та комісії за період з 30 березня 2014 року по 30 березня 2015 року - 431 909,46 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом неповно встановлені обставини по справі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуєтьсянадати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ст. ст. 553, 554 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним усіх зобов'язань і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки відшкодування збитків.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 разом із заявою про перегляд заочного рішення надав суду копію договору відступлення права вимоги № 17/4-В від 11 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою, а також повідомлення Державної іпотечної установи про відступлення права вимоги від 15 жовтня 2015 року.
Зі змісту вказаного договору та вимоги вбачається, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступило право вимоги за кредитним договором №27-05-И/03 від 10 серпня 2005 року та договором поруки Державній іпотечній установі. Вказаний договір набув чинності 17 вересня 2015 року.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт укладання договору відступлення права вимоги № 17/4-В від 11 лютого 2015 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою не заперечував в судовому засіданні представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Оскільки на час ухвалення рішення суду ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не мало права вимоги за кредитним договором №27-05-И/03 від 10 серпня 2005 року та договором поруки №27-05-П/03 від 10 серпня 2005 року, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 і ОСОБА_3
Враховуючи викладене, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києвавід 24 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді