АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-2461 Головуючий у 1-й інстанції - Савицький О.А.
Доповідач - Пікуль А.А.
23 березня 2016 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Невідомої Т.О.
СоколовоїВ.В.
секретар Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 4 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" про стягнення заборгованості по заробітній платі, витрат на службові відрядження, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та стягнення середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні,-
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 4 грудня 2015 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" ( далі - ДП "Укррибпроект") про стягнення заборгованості по заробітній платі, витрат на службові відрядження, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та стягнення середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні.
Суд стягнув з ДП "Укррибпроект" на користь ОСОБА_3 74 161 грн. 62 коп., з яких: 71 838 грн. 27 коп. - заборгованість по заробітній платі, 2 323 грн. 35 коп. - заборгованість по оплаті витрат у службових відрядженнях.
У задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права: Конституції України; КЗпП України; Закону України «Про оплату праці»; Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу про індексацію заборгованих сум для компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (відповідно до тексту апеляційної скарги; а.с.64-65).
Рішення суду в частині стягнення з ДП "Укррибпроект" на користь ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі та по оплаті витрат у службових відрядженнях у розмірі 74 161 грн. 62 коп. а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні сторонами не оскаржується, а тому у апеляційному порядку в цій частині не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: позивача, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, представника відповідача, ОСОБА_4, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
З 12 листопада 1979 року по 31 березня 2015 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посадах головного фахівця, заступника начальника відділу, начальника відділу, головного інженера проектів, головного інженера інституту, заступника директора-головного інженера інституту (а.с.11-18).
Наказом №15-К від 20 березня 2015 року ОСОБА_3 було звільнено з посади заступника директора - головного інженера ДП "Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" з 31 березня 2015 року за власним бажанням, згідно з ст.38 КЗпП та з достроковим розірванням додаткової угоди №4 від 31 грудня 2014 року до контракту №02/2011 від 1 червня 2011 року (а.с.5).
Відповідач має перед позивачем заборгованість по заробітній платі, розмір якої складає 71 838 грн. 27 коп., а також заборгованість по оплаті витрат позивача у службових відрядженнях у розмірі 2 323 грн. 35 коп., які не були виплачені ОСОБА_3 при звільненні, а тому підлягають стягненню у судовому порядку.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати не в повній мірі відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Відповідно до роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року предмет позовних вимог (у тому числі первісного, зустрічного позову та позову третьої особи із самостійними вимогами) зазначається виходячи з вимог закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та підстав заявленої вимоги.
Тобто суд при вирішенні справи повинен встановити її обставини і відповідно до встановлених обставини визначити правовідносини, що склались між сторонами, та закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ст. 215 ЦПК України).
Відповідно до встановленого ст. 11 ЦПК принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Водночас, як роз'яснив Верховний Суд України, відповідно до положень цивільного процесуального законодавства підстави заявленого позову - це виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України (ст.4, п.5.ч.2 ст. 119 ЦПК). Таким чином, при розгляді справи суд застосовує той закон, який регулює спірні правовідносини.
Підсумовуючи викладене, формулювання у рішенні суду предмету позовних вимог не відповідно до тексту позовної заяви, а виходячи з вимог закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та підстав заявленої вимоги, не є порушенням встановленого ст. 11 ЦПК принципу диспозитивності цивільного судочинства.
У даному конкретному випадку зі змісту позовної заяви убачається, що ОСОБА_3 заявив вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі та оплаті витрат у службових відрядженнях з індексацією заборгованих сум на інфляцію згідно з ч.5 ст.95 КЗпП України.
Відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановленим цим Кодексом.
За правилами ст.130 ЦПК попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи. Якщо спір не урегульований до судового розгляду, суд, зокрема: уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову; визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню; з'ясовує, які докази подані чи подаються на попередньому судовому засіданні кожною стороною для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин.
У даному випадку попереднє засідання у справі не було призначене, незважаючи на те, що позовна заява не містить обставин, якими позивач обґрунтовував заявлені ним позовні вимоги про індексацію заборгованих за попередні роки сум на інфляцію (відповідно до змісту позовної заяви; а.с.1-2).
З журналів судових засідань від 11 листопада та 4 грудня 2015 року (а.с.37-38; 48-49) та приєднаного до справи технічного запису цих судових засідання убачається, що районний суд в порушення вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи щодо указаних позовних вимог. Судом не було з'ясовано, з яких підстав позивач претендує на індексацію невиплаченої йому заробітної плати. Судом також не з'ясовувалося, на яку суму індексації претендує позивач, не роз'яснено стороні принципи цивільного судочинства та не запропоновано обґрунтувати заявлені вимоги і надати відповідний розрахунок.
Мотивувальна частина оскаржуваного рішення (а.с.53-54) в порушення вимог ст.215 ЦПК України не містить жодних мотивів та посилань на нормативно-правові акти щодо позовних вимог про індексацію невиплаченої заробітної плати.
Водночас, з тексту апеляційної скарги та поданих до апеляційного суду пояснень убачається, що ОСОБА_3 претендує на індексацію невиплаченої йому заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати на підставі положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Тобто указана позовна вимога фактично є вимогою про компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Таким чином, районним судом при вирішенні позовних вимог оскаржуваної у апеляційному порядку частини рішення допущені порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення цієї частини позову.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.3 ст.309 ЦПК), що має місце у даному випадку.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ч.2 ст. 309 ЦПК), що має місце у даному випадку, оскільки судом не застосовані до спірних правовідносин положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Ураховуючи вищевикладені обставини та норми закону у сукупності з даними про вік позивача 1940 року народження та його технічну освіту і відсутність у матеріалах справи даних про те, що районний суд роз'яснив стороні можливість отримати правову допомогу, апеляційним судом у порядку, визначеному ч.2 ст. 303 ЦПК України, досліджені надані позивачем у якості нових доказів розрахунки суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати (а.с.92-94).
За правилом ст. 7 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (ст. ст. 2, 7 Закону).
Наданий позивачем суду розрахунок компенсації на суму 48 550 грн. 82 коп. (а.с.93) відповідає вимогам статті третьої Закону, узгоджується з наявними у справі письмовими доказами щодо розмірів та строків виплачених позивачеві сум заробітної плати (заробітна плата на час розгляду справи не виплачена за двадцять три місяці; а.с.47), заборгованість з виплати якої має місце починаючи з серпня 2012 року. Правильність та достовірність цього розрахунку відповідачем не спростована.
При цьому, ураховуючи положення ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» у сукупності з положеннями ст. ст. 1-2 Закону України "Про оплату праці" та ст. ст. 94, 121 КЗпП України, апеляційний суд приходить до висновку, що на суми компенсації витрат під час службового відрядження, які не є заробітною платою та носять характер разових виплат, не може бути нарахована компенсація відповідно до положень цього Закону.
Ураховуючи наведене суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 48 550 грн. 82 коп.
За правилом ст.88 ЦПК, оскільки позивач є особою, звільненою від сплати судового збору, з ДП "Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 485 грн. 82 коп.
Керуючись ст.303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 4 грудня 2015 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" на користь ОСОБА_3 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 48 550 грн. 82 коп. (Сорок вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят грн. 82 коп.).
Стягнути з Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" в дохід держави судовий збір у розмірі 485 грн. 82 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Т.О. Невідома
В.В.Соколова