03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №367/2593/15-ц Головуючий у першій інстанції Цокол Л.І.
Апеляційне провадження №22-ц/796/324/2016 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.
22 березня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І., при секретарі Юрченко А.С.,
за участю представника позивача ОСОБА_4,
представника відповідача Накутної Н.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_6, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року, додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фордон Есет Менеджмент» про розірвання договору та стягнення збитків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково: розірвано договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-362/14 від 08.04.2014 укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Фордон Есет Менеджмент», що діє в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Ірпінська Інвестиційна група»; стягнуто з ТОВ «Фордон Есет Менеджмент», що діє в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Ірпінська Інвестиційна група», на користь ОСОБА_6 473218,31грн, сплачених на виконання умов договору, та 3654,00грн судового збору.
Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що 8 квітня 2014 року ТОВ «Про капітал Сек'юрітіз», від імені, в інтересах та за рахунок ТОВ «Фордон Есет Менеджмент», яке діяло від свого імені в інтересах таза рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Ірпінська Інвестиційна група», та ОСОБА_6 було укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-362/14. Згідно умов цього договору відповідач зобов'язався передати у власність позивачу цільові облігації (серія D) Приватного підприємства «Білдгрупменеджмент» загальною вартістю 456777,60грн.
Судом також установлено, що позивач на виконання умов договору №БВ-362/14 від 08.04.2014 здійснила переведення на рахунок відповідача 473218,31грн (ас16-29) та повідомила про це відповідача. Також установлено, що перереєстрація права власності на цінні папери відповідно до п.3.1. Договору здійснюється продавцем протягом 30 днів з моменту оплати позивачем загальної суми; фактично повну оплату за договором позивачем здійснено 12.09.2014, проте, відповідно до п.4.7.3. проспекту емісії облігацій термін обігу облігацій, які є предметом договору, закінчився 30.06.2014, а це унеможливило здійснення перереєстрації права власності на придбані позивачем цінні папери, на які закінчився їх час обігу. Виходячи з того, що відповідачем були порушені умови договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-362/14 від 08.04.2015, як наслідок позивач була позбавлена можливості отримати у власність нерухоме майно, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року та додаткове рішення від 29 січня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Представник відповідача просила відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів, стягнення сплачених за ним коштів та пені за прострочку виконання умов договору, а також відшкодування 3% річних на підставі ст.625 ЦК України. Оскільки оскаржуваним рішенням Печерського райсуду м Києва від 21.09.2015 та додатковим рішенням від 29.01.2016 позовні вимоги задоволені в частині розірвання договору та стягнення сплачених за ним сум, і в цій частині рішення суду жодною зі сторін не оскаржується, - предметом апеляційного розгляду є законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій на підставі умов договору та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до п.3.1 укладеного сторонами договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-362/14 від 08.04.2014 протягом тридцяти календарних днів з моменту повної оплати покупцем загальної суми договору у Національній депозитарній системі України здійснюється перереєстрація права власності на цінні папери з рахунку в цінних паперах продавця на рахунок в цінних паперах покупця. Проте, оскільки термін обігу облігацій предмету договору закінчився 30.06.2014, а остаточний розрахунок за договором позивач здійснила 12.09.2014, - відповідач був позбавлений можливості здійснити перереєстрацію права власності на придбані позивачем цінні папери. Зазначені обставини встановлені судом, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами і не заперечуються жодною зі сторін.
Отже, встановлено, що продавець цінних паперів у порушення умов договору фактично продав позивачу облігації, термін обігу яких збіг, чим допустив істотне порушення умов договору, адже позбавив покупця права придбати квартиру згідно укладеного 22.03.2014 ОСОБА_6 і ПП «Білдгрупменеджмент» Договору №КМ2/1-4-37 про резервування квартири, в якості оплати за яку мали бути передані цінні папери - предмет договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-362/14 від 08.04.2014, що стало підставою для розірвання цього договору (ч.2 ст.651 ЦК України).
Пунктом 5.2 договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-362/14 від 08.04.2014 передбачено, що у разі прострочення виконання продавцем умов п.3.1 договору він зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє протягом періоду, за який нараховується пеня, від загальної суми цього договору за кожний банківський день прострочки, але не більше 10% обумовленої п.1.3. суми.
Оскільки п.3.1 договору не виконано відповідачем, будь-яких заходів щодо повернення позивачу сплачених нею сум за договором у зв'язку з неможливістю виконання відповідачем свого зобов'язання згідно п.3.1. договору не вжито, колегія дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення пені грунтуються на умовах договору та вимогах закону (ст.549 ЦК України), а тому підлягають задоволенню. Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині не грунтується на встановлених обставинах справи і суперечить умовам договору і вимогам закону. В цій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Розрахунок розміру пені, що підлягає задоволенню, наданий представником позивача (ас4,135) відповідає умовам договору і вимогам закону, перевірений судом і складає 45677,76грн. У вказаній сумі позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних на підставі ст.625 ЦК України, то в цій частині правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність законних підстав для їх задоволення, адже за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-362/14 від 08.04.2014 у продавця виникло зобов'язання вчасно і відповідно до умов п.3.1. договору надати розпорядження депозитарній установі про перереєстрацію права власності на цінні папери, що не є грошовим зобов'язанням.
Передбачена п.5.2. договору відповідальність продавця за прострочку виконання ним передбаченого п.3.1. договору зобов'язання не є грошовим зобов'язанням за договором, крім того, відповідно до ч.2 ст.550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються.
Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують, не заслуговують на увагу як такі, що не грунтуються на вимогах закону, а тому в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 3% річних оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає залишенню без змін.
Питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню у передбаченому ст.88 ЦПК України порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,305,308,309,313-316 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_6, задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року, додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та удових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фордон Есет Менеджмент» на користь ОСОБА_6 45677,76грн пені та 3469,55грн судового збору, а всього стягнути 49147,31грн (сорок дев'ять тисяч сто сорок сім грн 31 коп.).
В іншій частині Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2015, додаткове рішення цього суду від 29.01.2016 залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Суддя-доповідач Н.О. Антоненко
Судді А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна