03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №759/3916/15-ц Головуючий у першій інстанції Миколаєць І.Ю.
Апеляційне провадження №22-ц/796/878/2016 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.
23 березня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І., при секретарі Юрченко А.С.,
за участю представника позивача ОСОБА_4,
відповідача ОСОБА_5,
представника відповідача ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_7, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Компанії «Представництво ГООЙООРД Б.В.», ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_7 до Компанії «Представництво ГООЙООРД Б.В.» (далі - Представництво), ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що 7 вересня 2013 року на перехресті нерівнозначних доріг по вул. Депутатська - бул. Вернадського в м. Києві з вини ОСОБА_5, який керував автомобілем «Тойота RAV-4»державний номер НОМЕР_1, власником якого є Представництво, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено транспортний засіб позивача.
26 грудня 2013 року ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» як страховик цивільно-правової відповідальності власника автомобіля «Тойота RAV-4» виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 39769,60грн за мінусом франшизи та 20% розміру податку на додану вартість. 20 лютого 2014 року страхова компанія здійснила доплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 6128,70грн.
Виходячи з того, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2014 у іншій справі (за позовом ОСОБА_7 до ПрАТ «АСК «Інго Україна», третя особа Компанія «Представництво ГООЙООРД Б.В.» про стягнення страхового відшкодування) було встановлено правильність нарахування та виплати страхового відшкодування ОСОБА_7, а також що витрати на проведення автотоварознавчого дослідження та відправлення телеграми є поточними витратами страхової компанії, а не позивача, - суд першої інстанції вважав відсутніми підстави для задоволення позову.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити у повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Відповідачі проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідачів солідарно різниці між фактичним розміром шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, і виплаченим страховим відшкодуванням, а також стягнення суми на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу пошкодженням його автомобіля.
Статтею 1194 ЦК України передбачено обов'язок особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Обставини, що мають значення для вирішення спору, повно та всебічно з'ясовані судом, проте, висновки суду не відповідають установленим обставинам, крім того, суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Так, установлено, що позивач отримав страхове відшкодування за пошкодження його автомобіля внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_5, який, виконуючи трудові обов'язки водія Компанії «Представництво ГООЙООРД Б.В.», в момент ДТП керував належним Представництву автомобілем і є винним у пошкодженні автомобіля позивача. Також установлено, що страхове відшкодування позивачу сплатила страхова компанія Представництва і що розмір страхового відшкодування відповідає вимогам закону.
Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Зазначена норма залишилася поза увагою суду.
Оскільки на момент звернення до суду з позовом позивач відремонтував пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль, у зв'язку з чим поніс реальні витрати у розмірі 61736,35грн (ас19-20,23,24), - саме зазначена сума є реальною вартістю втраченого майна позивача як потерпілого у ДТП на момент розгляду справи. З урахуванням положень ст.1194 ЦК України відшкодуванню потерпілому підлягає різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням): 61736,35грн - 45897,70грн = 15838,65грн.
За загальним правилом ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч.1 ст.1188 ЦК України): шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, особою, відповідальною за шкоду, завдану позивачу внаслідок ДТП, є Представництво, представник якого у судовому засіданні зазначену обставину не заперечував; погодився з нею і представник позивача. За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_7 про стягнення з Представництва 15838,65грн як різниці між фактично спричиненою шкодою і виплаченим страховим відшкодуванням законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню, а для задоволення позову до ОСОБА_5 передбачених законом підстав немає.
Оскільки витрати по оплаті за проведення експертизи автомобіля та відправлення телеграми поніс позивач (ас31-33), витрачені ним суми у розмірі 684грн + 67,32грн + 66,48грн = 817,80грн також підлягають стягненню з Представництва на підставі ст.ст.79,88 ЦПК України (15838,65грн + 817,80грн = 16656,45грн).
Крім того, за загальним правилом та відповідно до ст.1167 ЦК України завдана неправомірними діями моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. З урахуванням положень статей 1166, 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України у їх системному зв'язку моральна шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, підлягає відшкодуванню власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (правова позиція Верховного Суду України у справі №6-108цс13 від 06.11.2013).
З огляду на викладене спричинена позивачу як власнику пошкодженого у ДТП з вини водія Представництва автомобіля моральна шкода підлягає відшкодуванню Представництвом. Висновок суду першої інстанції про відсутність доказів щодо наявності факту спричинення моральної шкоди не грунтується на нормах матеріального права, адже сам по собі факт пошкодження автомобіля як майна позивача свідчить про факт спричинення йому моральної шкоди (пункт 3) ч.2 ст.23 ЦК України).
Розмір відшкодування моральної шкоди визначає суд з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та інших обставин справи (п.9 постанови Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 зі змінами від 25.05.2001 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди»). За таких обставин посилання суду першої інстанції на необґрунтованість позивачем заявленого розміру моральної шкоди не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про її відшкодування. Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачу, враховуючи наведені обставини, колегія дійшла висновку про часткове задоволення позову у цій частині.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі не відповідає обставинам справи і нормам матеріального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,309,313,316 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_7, задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути з Компанії «Представництво ГООЙООРД Б.В.» на користь ОСОБА_7 16656,45 грн матеріальної шкоди і судових витрат, 500грн моральної шкоди та 484,20грн судового збору, а всього стягнути 17643,65грн (сімнадцять тисяч шістсот сорок три грн 65 коп.).
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_7 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Суддя-доповідач Н.О. Антоненко
Судді А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна