22 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Мазурик О.Ф., Лапчевської О.Ф.
при секретарі: Синявському Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_6, поданою через представника ОСОБА_2, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрбізнесбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,
у серпні 2015 року ПАТ «Український Бізнес Банк» (надалі ПАТ «Укрбізнесбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_1, в якому просило стягнути солідарно з останніх заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 099 264, 13 грн., посилаючись на те, що відповідачами зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконуються.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24.11.2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 099 264, 13 грн. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Справа № 753/14136/15 Апеляційне провадження № 22-ц-796/1790/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Лужецька О.Р.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1, ОСОБА_1 через представника подали апеляційну скаргу, у якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, вважає, що суд безпідставно відхилив клопотання про відкладення розгляду справи ОСОБА_1, при цьому ОСОБА_6 взагалі не був повідомлений про розгляд справи. Суд не вірно визначив кінцевий строк виконання зобов'язань не врахувавши, що такий строк змінено до 03.07.2023 року відповідно до додаткової угоди та проценти річних у разі виникнення простроченої заборгованості вказав 32 % (чотирнадцять). Крім того, зміст п. 4.4 та п. 6.4 у рішенні суду не відповідає таким пунктам у кредитному договорі. Вважає також, що за відсутності первинних бухгалтерських документів надані позивачем докази розміру заборгованості не є належними доказами. Також позивачем не надано доказів отримання відповідачами вимоги про погашення боргу.
У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_7 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції без змін.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.07.2013 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КЗИПФ/1012460.1, за умовами якого банк надав останній довгостроковий кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в розмірі 1 000 000 грн. на споживчі цілі, зі сплатою 18, 20 % річних строком до 03.07.2018 року.
Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, за умовами якого останній зобов'язався солідарно нести відповідальність перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором.
26.06.2015 року банк, у зв'язку з виникненням заборгованості відповідачів, звернувся до них з вимогами за вих. № 3291 та за вих. № 3292 про виконання зобов'язань відповідно до умов кредитного договору про стягнення простроченої заборгованості за процентами та комісією.
Згідно з розрахунком заборгованість за кредитним договором станом на 31.07.2015 року складає 1 099 264, 13 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 923 158, 07 грн.; заборгованість по нарахованим процентам - 161 106, 06 грн.; заборгованість по комісії - 15 000 грн..
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що банк виконав взяті на себе зобов'язання, а відповідачі порушили умови кредитного договору та договору поруки.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ОСОБА_1 03.07.2013 року укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в розмірі 1 000 000 грн., зі сплатою 18, 20 % річних строком до 03.07.2018 року.
08.05.2014 року сторони уклали додаткову угоду до цього кредитного договору, якою змінили строк повернення кредиту до 03.07.2023 року та виклали у новій редакції п. 4.3, 4.5, 4.7 кредитного договору.
Пунктом 1.5 кредитного договору передбачено, що процентна ставка за користування кредитом становить 18,20 % річних без ПДВ.
Пунктом 4.4 цього договору визначено, що у разі виникнення простроченої заборгованості позичальник сплачує банку 36,40 % річних без ПДВ нарахованих на суму простроченої заборгованості від дати виникнення такої заборгованості до дати її погашення.
Згідно з п. 6.1 кредитного договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань, зазначених у п. 4.7 цього договору, за відсутності додаткової угоди про відстрочення, банк має право вимагати від позичальника сплати штрафу у розмірі 10 % від суми простроченої заборгованості.
Відповідно до п. 6.3 договору банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення та повернення кредитних коштів, сплати процентів, нарахованих за кредитом, комісій, неустойок і збитків у випадку непогашення позичальником процентів та/або щомісячного внеску до кредиту згідно графіка. Про намір дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, сплати неустойки і збитків банк повідомляє позичальника. Позичальник зобов'язаний протягом 30 днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредит, сплатити проценти, комісії, неустойки, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 8.10 позичальник зобов'язується в триденний термін повідомити банк про зміну своєї адреси, телефонів і інших реквізитів. У разі зміни позичальником своєї адреси без повідомлення про це банку, усі поштові відправлення, направлені за колишньою адресою, вважаються доставленими адресату належним чином.
Позичальник порушила умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, у зв'язку з чим позивач направив позичальнику та поручителю вимоги, за адресами, вказаними у кредитному договорі та договорі поруки про дострокове погашення кредиту, сплату заборгованості по процентам та комісії.
Вказуючи на те, що зазначеної вимоги не отримували, відповідачі не надали доказів про те, що повідомляли позивача про зміну адреси. Крім того, пред'явлення позову також є позовною вимогою, проте протягом 30 днів ні позичальник, ні поручитель таку вимогу не виконали.
За вказаних обставин суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач має право як на стягнення заборгованості по кредитному договору, так і на дострокове стягнення всієї суми кредиту. Такі висновки відповідають також положенням ст. 1050 ЦК України згідно з якою, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Саме по собі зазначення у рішенні суду змісту умов договору, які не відповідають тим пунктам кредитного договору та додаткової угоди, у тому числі неправильне зазначення розміру процентів, які застосовуються у разі виникнення простроченої заборгованості не призвело до неправильності висновків суду як щодо права позивача на стягнення боргу, так і щодо розміру заборгованості, оскільки у розрахунок заборгованості включено ті відсотки, які передбачені умовами договору.
Відповідно ж до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав. До того ж порядок виправлення описок у рішенні суду визначено ст. 219 ЦПК України.
Заперечуючи проти правильності розрахунку заборгованості відповідачі будь - яких доказів сплати коштів в рахунок погашення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії у інших розмірах не надали, наданий позивачем розрахунок не спростували, свого розрахунку не надали. Представнику відповідачів було роз'яснено право заявити клопотання про призначення судової економічно - бухгалтерської експертизи з наданням відповідно документів про розмір сум, сплачених на виконання кредитного договору, проте від проведення такої експертизи сторони відмовилися.
Розрахунок заборгованості підписаний уповноваженою на те особою, а саме уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрбізнесбанк» та завірений печаткою.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді