17 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів Ратнікової В.М., Борисової О.В.
при секретарях Хоменку О.С., Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року у справі за поданням головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Валявського Олександра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, -
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року подання головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Валявського О.А. задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа серії НОМЕР_1, до виконання зобов'язань згідно виконавчого провадження №48573043 про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 1 613 267,44 грн.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення норм процесуального права просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання.
В обґрунтування апеляційної скарги, вказував, що суд першої інстанції незаконно задовольнив подання державного виконавця, оскільки воно не обґрунтоване, не наведено доказів ухилення від виконання ним зобов'язань. Крім того, апелянт наголошує, що державний виконавець проводив листування з ним, вказуючи невірну адресу, оскільки боржник за нею не проживає та володіє майном за нею.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.
Заінтересована особа - стягувач ОСОБА_4 просив відхилити апеляційну скаргу, та залишити рішення суду першої ін. станції без змін.
Представник державної виконавчої служби у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду, причини неявки суду не повідомив. На підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.
Справа № 753/21976/15
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2613/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Колесник О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, представника ОСОБА_1, заінтересованої особи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що постановою державного виконавця від 01 вересня 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №753/2505/15, виданого 22.07.2015р. Дарницьким районним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 1 613 267,44 грн. (а.с. 7-8)
Постановою від 17 вересня 2015 року накладено арешт на майно боржника (а.с.21)
Постановою від 22 вересня 2015 року оголошено розшук майна боржника, а саме всіх транспортних засобів. (а.с.26)
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, суму боргу не сплатив у встановлені законом строки та не з'являється за викликами до державного виконавця.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV.
За змістом п.18 ч.3 ст.11 вказаного Закону державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Виходячи з викладеного, законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Під ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння ( дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України врегульовано статтею 377-1 ЦПК України.
Так, відповідно до ч.1 ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Державний виконавець обґрунтовував своє подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання по сплаті боргу у встановлений строк, державним виконавцем вжито, передбачені законом заходи по примусовому виконанню рішення суду, проте боржник ухиляється від сплати боргу.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що доказів направлення ОСОБА_1 постанов про відкриття виконавчого провадження від 01 вересня 2015 року, про накладення арешту на майно боржника 17 вересня 2015 року та про оголошення розшуку майна боржника від 22 вересня 2015 року, матеріали подання не містять.
Не відповідають дійсності і доводи подання державного виконавця та висновки суду першої інстанції про ухилення боржника від явки на виклики державного виконавця, оскільки належних доказів їх отримання боржником матеріали подання не містять.
Більш того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання державного виконавця в поданні на неявку боржника до державного виконавця як на підставу задоволення подання, оскільки на підставі п. 11 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», у разі неявки боржника без поважних причин державний виконавець має право виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ, що не було зроблено державним виконавцем.
Суд першої інстанції не з'ясував вказаних обставин, які мають значення для правильності вирішення питання, поверхнево розглянув подання в інтересах заявника, що призвело до постановлення необґрунтованої ухвали.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні подання державного виконавця, оскільки воно не містить доказів, які б свідчили про умисне ухилення боржником від виконання рішення суду та обґрунтованих доводів державного виконавця про доцільність тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року - скасувати та постановити нову ухвалу, наступного змісту:
У задоволенні подання головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Валявського Олександра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий
Судді