1[1]
17 березня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року, якою повернуто скаргу ОСОБА_7 на бездіяльність прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , що полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна під час обшуку,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника особи, яка подала скаргу, ОСОБА_6 , -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року скаргу ОСОБА_7 на бездіяльність прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , що полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна під час обшуку 16 січня 2016 року, повернуто, оскільки зі скаргою ОСОБА_7 звернулася з пропуском строку, встановленого ст. 304 КПК України, та не подала заяву про поновлення строку, а слідчий суддя позбавлений права вирішити питання про поновлення строку самостійно.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року скасувати; постановити нову ухвалу, якою визнати незаконною бездіяльність прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 щодо неповернення тимчасово вилученого майна ОСОБА_7 , зобов'язати прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 повернути ОСОБА_7 всі її речі, документи, матеріальні цінності та грошові кошти, вилучені з індивідуальних сейфів №20 та №75 в процесі проведення обшуку 16 січня 2016 року у приміщенні ПАТ АКБ «Львів» за адресою: місто Київ, вул. Гоголівська, буд. 17, а саме: купюри доларів США загальною сумою 173 380 доларів США; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ «222780»; реєстраційне посвідчення №020057; договір купівлі-продажу квартири від 13.04.1999;копія коду ОСОБА_9 ; лист 52/1-1488 від 13.04.2006;висновок за заявою ОСОБА_7 ;копія договору купівлі-продажу квартири від 13.04.1999;квитанція №1012;акт від 01.03.2014; постанова про арешт майна боржника від 12.07.2005;претензія №519 від 01.07.2004;кошторис по виконанню ремонтних робіт;договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями серія ВКА №478404;договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.12.2007 серія ВКА №478405; попередній договір від 19.07.2005 серія ВЕР №829645;попередній договір від 19.07.2005 серія 829643;витяг з державного реєстру прав №562827;технічний паспорт на житловий будинок;витяг з єдиного державного реєстру заборон нерухомого майна серії УВ №218129;копія витягу з СДР заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; лист №143/11/92939 від 10.10.2011;постанова про звільнення майна з-під арешту; копія свідоцтва про право власності на житло від 07.09.2004; копія реєстраційного посвідчення № НОМЕР_1 ; договір №ФР-2007844 купівлі-продажу автомобіля від 13.08.2007; акт 80002411 з додатками; копія договору купівлі-продажу квартири від 25.10.2011; ключі від автомобіля марки «Фольксваген» у кількості 2 шт.; ключі від автомобіля марки «Порше» 1 шт.
Свої вимоги апелянт мотивує такими доводами.
Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань ДФС України та слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002461 від 10 листопада 2015 року за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_10 від 13 січня 2016 року співробітниками ГСУ ДФС України в приміщенні ПАТ АКБ «Львів» 16 січня 2016 року було проведено обшук, під час якого вилучено грошові кошти, документи та інші матеріальні цінності, що належать ОСОБА_7 .
Вилучені матеріальні цінності ОСОБА_7 не входили до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносились до предметів, які вилучені законом з обігу, у зв'язку з чим вважалися тимчасово вилученим майном.
Однак, слідчий, прокурор у порушення вимог абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, з клопотанням про арешт такого майна протягом наступного дня після вилучення до суду не звернулися, та, у подальшому, майно ОСОБА_7 негайно не повернули.
01 лютого 2016 року адвокат ОСОБА_6 відповідно до положень ст. 220 КПК України подав клопотання прокурору відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про визнання тимчасово вилученого майна безпідставним та повернення його законному власнику - ОСОБА_7 . Зазначене клопотання у визначений законом триденний строк прокурором розглянуто не було та незаконно утримуване майно ОСОБА_7 їй не повернуто.
ОСОБА_7 09 лютого 2016 року було подано скаргу до Печерського районного суду м. Києва про визнання бездіяльності прокурора незаконною та зобов'язання повернути власнику всі її речі, документи та матеріальні цінності.
Однак, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року скаргу ОСОБА_7 необґрунтовано повернуто, чим, на думку апелянта, допущено істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Апелянт зазначає, що в порушення положень ст. 220 КПК прокурор не розглянув клопотання у визначений законом триденний строк, тому у ОСОБА_7 з 05 лютого 2016 року виникли правові підстави для оскарження такої бездіяльності до слідчого судді згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України. Тобто ОСОБА_7 , на думку представника, з 05 лютого 2016 року по 15 лютого 2016 року мала право оскаржити бездіяльність прокурора до слідчого судді, що й було нею зроблено 09 лютого 2016 року. Тому твердження слідчого судді Печерського районного суду міста Києва, викладені в ухвалі від 15 лютого 2016 року про пропущення заявником строків подачі скарги, на думку представника, не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку представника, який підтримав свою апеляційну скаргу, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
З матеріалів провадження за скаргою ОСОБА_7 убачається, що вона звернулася до Печерського районного суду зі скаргою на бездіяльність прокурора щодо неповернення безпідставно тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №42015000000002461, в якій просила визнати незаконною бездіяльність прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , що виражається у неповерненні ОСОБА_7 тимчасово вилученого майна із індивідуальних банківських сейфів №20 та 75 під час проведення 16 січня 2016 року обшуку у приміщенні ПАТ АКБ «Львів» за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 17 та зобов'язати прокурора ОСОБА_8 повернути ОСОБА_7 всі її речі, документи, матеріальні цінності та грошові кошти, вилучені із індивідуальних банківських сейфів №20 та 75 під час проведення 16 січня 2016 року обшуку у приміщенні ПАТ АКБ «Львів» за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 17, вказавши в скарзі їх конкретний перелік.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Отже, після проведення обшуку 16 січня 2016 року, під час якого прокурором було вилучено належне ОСОБА_7 майно, та в разі неподання на наступний день прокурором клопотання про арешт вилученого майна, це майно мало бути негайно повернуто ОСОБА_7 .
Виходячи з наведеного, бездіяльність прокурора по неповерненню тимчасово вилученого майна в даному випадку була вчинена 17 січня 2016 року.
Згідно з ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.
Таким чином, враховуючи момент вчинення бездіяльності прокурора по неповерненню тимчасово вилученого майна та вимоги ч. 1 ст. 304 КПК України, скарга на таку бездіяльність мала бути подана не пізніше 27 січня 2016 року.
Згідно з матеріалами провадження, скарга на бездіяльність прокурора була подана ОСОБА_7 до суду поштою 09 лютого 2016 року, тобто з пропуском строку, встановленого для подачі скарг не бездіяльність прокурора, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, встановленого ч. 1 ст. 304 КПК України.
При цьому, ОСОБА_7 не порушувала питання про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою.
Слідчий суддя, встановивши, що строк на звернення зі скаргою пропущено, за відсутності відповідного клопотання, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України, постановив законне та обґрунтоване рішення про повернення скарги особі, яка її подала.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про те, що слідчий суддя мав рахувати десятиденний строк на подачу скарги ОСОБА_7 на бездіяльність прокурора по неповерненню тимчасово вилученого майна з 05 лютого 2016 року, тобто після того, як прокурор протягом встановленого законом трьохденного строку не розглянув клопотання представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 від 01 лютого 2016 року про повернення тимчасово вилученого майна, є необгрунтованими з огляду на те, що ні представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ні ОСОБА_7 до суду зі скаргою на дії прокурора по розгляду клопотання у порядку ст. 220 КПК України не зверталися.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року про повернення скарги ОСОБА_7 на бездіяльність прокурора, що полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна під час обшуку, з наведених в апеляційній скарзі представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 підстав.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року про повернення скарги ОСОБА_7 на бездіяльність прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , що полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна під час обшуку 16 січня 2016 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Справа № 11-сс/796/851/2016 Категорія: ст. 303 КПК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_11
Доповідач ОСОБА_1