17 березня 2016року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів: Музичко С.Г., Прокопчук Н.О.
при секретарі: П'ятничук В.Г.
за участю:
представника відповідача Тищенка А.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, третя особа: Державна казначейська служба України про стягнення збитків,
У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України про стягнення з державного бюджету України на користь позивача завдані збитки в розмірі 423 338,68 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.10.2015 позовні вимоги залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що своїми рішеннями Брусилівський районний суд Житомирської області від 13.09.2012 та від 19.03.2013 наніс матеріальні збитки, шляхом заборони збирання посіяного позивачем соняшнику на площі 38 га, який зібраний невідомими особами. Зазначив, що відповідачем має бути держава України, яку представляє КМУ.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи. На підставі викладеного та керуючись вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Справа № 757/30059/15-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/3389/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Цокол Л.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.
Залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження протиправності дій КМУ, порушенняостаннім норм законодавства, не доведено причино-наслідковий зв'язок між заподіяною шкодою та діями відповідача, тому правові підстави для відшкодування шкоди відсутні.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 13.09.2012 в цивільній справі за позовом ТОВ «Долинівське» до Брусилівської районної ради, треті особи ОСОБА_2, відділ Держкомзему у Брусилівському районі Житомирської області про визнання недійсним державного акта серії НОМЕР_1 на право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га, виданого ОСОБА_2 26.04.2000, якою користується ТОВ «Долинівське» на даний час відповідно до договору оренди від 28.04.2011, було вжито заходів забезпечення позову, шляхом заборони відділу Держкомзему у Брусилівському районі Житомирської області поводити державну реєстрацію державного акта серії НОМЕР_1 на право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га, виданого ОСОБА_2 26.04.2000 до вирішення спору по суті; заборонено ОСОБА_2 проводити будь-які сільськогосподарські роботи, в тому числі, збору посіяного ТОВ «Долинівське» урожаю соняшника на земельній ділянці площею 50,00 га, яка знаходиться в межах Соболівської сільської ради до вирішення спору по суті; заборонено ОСОБА_2 проводити будь-які дії по відчуженню вказаної земельної ділянки (а. с. 13). Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 20.11.2012 вищевказану ухвалу про забезпечення позову скасовано (а. с. 7).Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 19.03.2013 заяву ОСОБА_2 про встановлення площі земельної ділянки, на якій ТОВ «Долинівське» посіяло соняшник, та про встановлення особи, що зібрала соняшник на його земельній ділянці площею 38,00 га до спільного розгляду з позовною заявою ТОВ «Долинівське» до Брусилівської районної ради, ОСОБА_2, третя особа відділ Держкомзему у Брусилівському районі Житомирської області про визнання недійсним державного акта залишено без задоволення (а. с. 8). Позивач,вважаючи, що внаслідок ухвали Брусилівського районного суду Житомирської області від 13.09.2012 ОСОБА_2 було заборонено збирати урожай, а ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 19.03.2013 не прийнято до розгляду заяви ОСОБА_2 про встановлення в судовому порядку площі земельної ділянки,на якій ТОВ «Долинівське» посіяло соняшник, та про встановлення особи, що зібрала соняшник на його земельній ділянці площею 38,00 га, він не зібрав урожай соняшника та поніс збитки, у зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом до суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій нанесені збитки (майнова шкода) в результаті порушення її громадянських прав, має право на їх відшкодування.Майновими збитками вважаються:- втрати, які особа понесла у зв'язку із знищенням або ушкодженням майна, а також витрати, які особа понесла або повинна понести для відновлення свого порушеного права(реальні збитки);- доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якби його право не було порушене(упущена вигода).
Відповідно до ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок.
Згідно з ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майновий збиток, нанесений неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також збиток, нанесений майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об'ємі особою, яка його нанесла. Особа, яка завдала збитку, звільняється від його відшкодування, якщо доведе, що збиток нанесений не з її вини.
Згідно з ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6 роз'яснено, що матеріальна шкода відшкодовується особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що підставою покладання на відповідача обов'язку відшкодувати шкоду належать: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням такої шкоди та встановлення вини особи, яка її заподіяла.
Враховуючи, що під час розгляду справи судом було встановлено, що відсутні докази на підтвердження протиправних дій КМУ, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог правильними.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що при розгляді вказаної справи суд першої інстанції не врахував положення ст. 108 ЦПК України, не підтверджуються матеріалами справи в зв'язку з чим не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Крім того, приймаючи таке рішення колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки позивач не довів свої позовні вимоги на підтвердження того, що саме в результаті дій чи бездіяльності відповідача йому було спричинено матеріальну та моральну шкоду, колегія суддів вважає і інші доводи апеляційної скарги такими, що не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції,
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.
Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: С.Г. Музичко
Н.О. Прокопчук