23 березня 2016 року Справа № 876/107/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,
представників позивача Достмана Л.С., Кравця В.Ю.,
представника відповідача Блюєва С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 30 листопада 2015 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Проектно-вишукувальний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект» до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради, Управління архітектури та містобудування Львівської міської ради про скасування ухвали,
У липні 2015 року приватне акціонерне товариство «Проектно-вишукувальний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект» (далі - ПрАТ ПВНДКТІ «Укрзахіденергопроект») звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати ухвалу Львівської міської ради (далі - Рада) від 29.01.2015 року № 4314 «Про продовження ПрАТ «Проектно-вишукувальний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект» терміну оренди земельної ділянки на вул. Академіка А.Сахарова, 46» в частині визначення строку оренди на 5 років та визначення функціонального використання земельної ділянки «для обслуговування споруд інституту за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції».
Окрім того, просило зобов'язати відповідача розглянути звернення ПрАТ ПВНДКТІ «Укрзахіденергопроект» щодо визначення термінів оренди та прийняти рішення, яким задовольнити звернення позивача про встановлення 20-річного строку оренди земельної ділянки та повернення визначення функціонального використання земельної ділянки «для обслуговування споруд інституту».
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 30.11.2015 року у справі № 461/8339/15-а вказаний позов було задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано ухвалу Ради від 29.01.2015 року № 4314 в частині визначення земельної ділянки за функцією використання, як землі комерції, та виключено із ухвали визначення земельної ділянки за функцією використання, як землі комерції. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі відповідач Рада просила постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПрАТ ПВНДКТІ «Укрзахіденергопроект» скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваної ухвали Ради діяла у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України.
Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просив скасувати постанову суду першої інстанції у частині, що оскаржена у апеляційному порядку, та прийняти нову про відмову в задоволенні позову ПрАТ ПВНДКТІ «Укрзахіденергопроект».
Представники позивача в судовому засіданні апеляційного суду заперечили обґрунтованість доводів апелянта та просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що продовжуючи ПрАТ ПВНДКТІ «Укрзахіденергопроект» термін оренди земельної ділянки Рада, як власник землі, саме у такий спосіб і в межах наданої компетенції розпорядилась наданими повноваженнями, а тому правових підстав скасовувати рішення сесії щодо визначення терміну оренди немає.
Разом із тим, норми Земельного кодексу України, а також Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України з земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 року, не містять такого визначення, як землі комерції, а отже у частині визначення земельної ділянки за функцією використання оскаржувану ухвалу Львівської міської ради слід скасувати.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив із того, що спір у цій справі має публічно-правовий характер та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Статтею 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.
За змістом статей 2 та 5 ЗК України міська рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що спірні відносини між сторонами склалися з приводу оренди земельної ділянки.
Представники позивача у ході апеляційного розгляду наполягали на тому, що не згідні із віднесенням земельної ділянки на вул. Академіка А.Сахарова, 46 у м. Львові до категорії земель комерції, що потягне за собою збільшення розміру орендної плати.
Відтак, на переконання апеляційного суду, відповідач у даному випадку діяв як власник землі і при цьому не здійснював владних управлінських функцій.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею, може бути розглянуто за правилами КАС.
Оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, ухвалені в ній судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, встановлені обставини та приписи п. 1 ч. 1 ст. 157 та ч. 1 ст. 203 КАС України свідчать про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у адміністративній справі.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.
Скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 30 листопада 2015 року у справі № 461/8339/15-а та закрити провадження у адміністративній справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
Л.П.Іщук
Ухвала у повному обсязі складена 24 березня 2016 року.