Справа: № 825/617/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
24 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Чернігівській області - Ананка Юрія Миколайовича на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Остерський промкомбінат» до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У 2014 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Остерський промкомбінат» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновок податкового органу про непідтверженість реальності здійснення господарських операцій з контрагентом позивача є помилковим, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем без достатніх правових підстав.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 року, адміністративний позов ТОВ «Остерський промкомбінат» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Козелецької ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівської області від 13.11.2013 року № 0000492200 та від 13.11.2013 року № 0000502200 та № (т. 2, а.с. 186-196, 216-221).
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2015 року у справі № К/800/44441/14 касаційну скаргу Козелецької ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівської області задоволено частково, скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 року, справу направлено на новий розгляд.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 13.11.2013 року № 0000502200 та № 0000492200.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Чернігівській області - Ананко Юрій Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Остерський промкомбінат» (код ЄДРПОУ - 02972552) зареєстровано в якості юридичної особи 28.07.1999 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 224-230 т. 6). Видами діяльності ТОВ «Остерський промкомбінат» за КВЕД є: 13.92 виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; 11.07 виробництво безалкогольних напоїв, виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; 14.13 виробництво іншого верхнього одягу; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель, що підтверджується записом 2 витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 217-218 т. 1).
Відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Остерський промкомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій з контрагентом ТОВ «Євростиль ЛТД» за період з 01.04.2012 року по 31.01.2013 року.
За результатами даної перевірки складено акт від 25.10.2013 року № 180/22-011/02972552, за змістом якої перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6. ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 219314,00 грн.; п. 138.2 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Остерський промкомбінат» занижено податок на прибуток на загальну суму 213761,00 грн. (т.1 а.с.11-37).
Не погоджуючись з висновками перевіряючих, вказаними в акті перевірки, ТОВ «Остерський промкомбінат» подано заперечення від 31.10.2013 року № 31/10 до акта позапланової виїзної перевірки від 25.10.2013року № 180/22-011/02972552 (а.с. 38-47 т. 1).
Позивачем отримано відповідь щодо розгляду заперечень від 31.10.2013 року № 31/10, якою в задоволенні заперечень фактично було відмовлено та зазначено про правомірність висновків, викладених в акті перевірки від 25.10.2013 року № 180/22-011/02972552 (а.с. 48-66 т. 1).
На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.11.2013 року № 0000502200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 213761,00 грн. за основним платежем та 53440,25 грн. за штрафними санкціями (а.с. 67 т. 1); № 0000492200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 219314,00 грн. за основним платежем та 54828,50 грн. за штрафними санкціями (а.с. 161 т. 1).
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
В силу положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України (тут і далі за текстом в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ та витрат у податковому обліку з реальним виконанням господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання таких активів у господарській діяльності. При цьому обов'язковою умовою визання даного виду витрат у податковому обліку платника є декларування доходу одержавного внаслідок понесення цих витрат.
Водночас згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеними законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.
Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Остерський промкомбінат» у перевіряємому періоді мало господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Євростиль ЛТД» (код ЄДРПОУ-35095726).
Між позивачем та ТОВ «Євростиль ЛТД» за період з 01.04.2012 року по 31.01.2013 року укладено договори купівлі-продажу від 02.04.2012 року (а.с. 219 т. 1); від 11.04.2012 року (а.с. 220 т. 1); від 27.04.2012 року (а.с. 221 т. 1); від 05.06.2012 року (а.с. 222 т. 1); від 13.06.2012 року (а.с. 223 т. 1); від 25.06.2012 року (а.с. 224 т. 1); від 02.07.2012 року (а.с. 225 т. 1); від 16.07.2012 року (а.с. 226 т. 1); від 06.08.2012 року (а.с. 227 т. 1); від 14.08.2012 року (а.с. 228 т. 1); від 22.08.2012 року (а.с. 229 т. 1); від 28.08.2012 року (а.с. 230 т. 1); від 03.09.2012 року (а.с. 231 т. 1); від 04.09.2012 року (а.с. 232 т. 1); від 12.09.2012 року (а.с. 233 т. 1); від 27.09.2012 року (а.с. 234 т. 1); від 04.10.2012 року (а.с. 235 т. 1); від 09.10.2012 року (а.с. 236 т. 1); від 13.09.2012 року (а.с. 237 т. 1); від 24.10.2012 року (а.с. 238 т. 1); від 05.11.2012 року (а.с. 239 т. 1); від 13.11.2012 року (а.с. 240 т. 1); від 13.11.2012 року (а.с. 241 т. 1); від 21.11.2012 року (а.с. 242 т. 1); від 27.11.2012 року (а.с. 243 т. 1); від 01.12.2012 року (а.с. 244 т. 1); від 11.12.2012 року (а.с. 245 т. 1); від 19.12.2012 року (а.с. 246 т. 1); від 08.01.2013 року (а.с. 247 т. 1); від 16.01.2013 року (а.с. 248 т. 1).
Відповідно до договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Євростиль ЛТД» за період з 01.04.2012 року по 31.01.2013 року ТОВ «Євростиль ЛТД» зобов'язалось постачати ТОВ «Остерський промкомбінат» ветош, а осаннє прийняти та оплатити товар.
На підтвердження правомірності вчинення такої господарської операції позивачем надано первинні документи, а саме: копії видаткових накладних, товаро-транспортних накладних, оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 за період квітень 2012 року - березень 2013 року, звіт по реалізації товару за перевіряемий період та зведений звіт по реалізації товару за період квітень 2012 року - березень 2013 року (том 3,4,5,6).
Оплата за товар придбанний у ТОВ «Євростиль ЛТД» підтверджується випискою банку (а.с. 131-223, т. 6).
Придбане у ТОВ «Євростиль ЛТД» ганчр'я (ветош) перероблялося позивачем для використання в якості обтирочного матеріалу та в подальшому було реалізовано покупцям, що підтвердужться розпечаткою податкової декларації з податку на прибуток підприємств позивача за 2012 та 2013 рік з повідомленням про отримання відповідачем (а.с. 3-24 т. 3)
З вказаних документів судом першої інстанції було встановлено, що діяльність позивача була спрямована на отримання прибутку і податок, за перевіряємий період, позивачем отриманий.
Доказів на підтвердження протилежного відповідач суду не надав.
Аналізуючи вищевказані документи колегією суддів враховано, що Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були обов'язковими для підтвердження формування податкового кредиту.
Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Надані позивачем документи є первинними документами у розумінні вимог статті 9 цього Закону та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірної господарської операції. При цьому співставленням даних, зазначених у таких документах, колегією суддів не встановлено будь-яких розбіжностей щодо обсягів, дати та вартості поставленого для ТОВ «Остерський промкомбінат» товару.
Таким чином, сукупність первинних, платіжних та інших документів, які зазвичай супроводжують відповідні господарські операції підтверджує фактичне здійснення поставки товару для позивача і не дає підстав для сумніву у їх реальності.
За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.
Крім цього, одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.
З врахуванням викладеного, документами, які підтверджують факт реальності здійснення операцій, є договори, товаро-транспорті накладні, видаткові накладні та платіжні доручення.
Отже, господарська операція, фактично здійснювана підприємством позивача, підтверджуються оформленими належним чином документами.
З урахуванням того, що чинним законодавством на позивача не покладено обов'язок контролювати діяльність контрагентів, позивачем обґрунтовано та правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість.
Судом першої інстанції було встановлено, що обгрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2015 року у справі № 336-856-14к, яким встановлено факт створення фіктивного підприємтва - ТОВ «Євростиль ЛТД» та непричетність засновників та директора цього товариства до фінансово-економічної діяльності. За таких обставин вважає неможливість реального здійснення і господарської операції між ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «Остерський промкомбінат».
Колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції вищезазначених доводів відповідача з огляду на наступне.
В даному випадку здійснення фіктивного підприємництва особою-контрагентом платника податків (стаття 205 Крімінального кодексу України) не може бути безумовним підтвердженням нереальності господарських операцій, відображених у податковому обліку добросовісним платником податків. У зв'язку з цим суд вважає за необхідне зазначити, що будь-яка неправомірна діяльність контрагента (в тому числі фіктивне підприємництво) не може бути визнано беззаперечною підставою для притягнення до відповідальності платника податку. Тобто оскільки згідно зі статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індівідуальний характер, добросовісний платник податків не повинен зазнати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Крім того, Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Правова позиція по даному питанню неодноразово висловлювалась Верховним Судом України та узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа «БУЛВЕС» АД проти Болгарії) констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача на протокол допиту свідка директора ТОВ «Євростиль ЛТД», оскільки доказів притягнення останнього до кримінальної відповідальності на час здійснення господарської операції відповідачем не надано.
Крім того, вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2015 року у справі № 336-856-14к засуджено ОСОБА_3, ОСОБА_4. Даний вирок не стосується контрагента позивача ТОВ «Євростиль ЛТД» та його керівника (директора).
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний поступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та чи вчинене воно цією особою.
Оскільки позвачем були укладені правочини з метою здійснення господарської діяльності, тому такі правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст.ст. 202, 203, 228 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Судом першої інстанції було встановлено, що викладені в акті висновки про порушення позивачем норм ПК України та заниження ПДВ за спірний період є необгрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. На підтвердження реальності господарський операцій та мети придбаного товару для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії договорів купівлі-продажу, товаро-транспортних накладних, видаткових накладних, банківських документів, а також розпечатку податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік та 2013 рік.
Наведене вказує, що ТОВ «Остерський промкомбінат» здійснювало витрати на придбання товарів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження протилежного відповідач суду не надав.
За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.
Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Крім цього, відповідно до статей 94, 98 КАС країни судовим рішенням вирішується питання розподілу судових витрат.
Ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року відповідачу відстрочено сплату судового збору за звернення до суду з даною апеляційною скаргою до розгляду справи по суті.
Розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги в адміністративній справі визначено Законом України «Про судовий збір» з урахуванням змін до вказаного Закону, що набрали чинності з 01.09.2015 року.
Сума судового збору, що підлягає сплаті в даній справі становить 5359,20 грн. (4 розміри мінімальної заробітної плати, встановленого на 2014 рік (1218*4) = 4872,20 грн. *110%).
Отже, колегія суддів вважає наявними підстави для стягнення з відповідача судового збору у вказаному розмірі.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Чернігівській області - Ананка Юрія Миколайовича - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року - без змін.
Стягнути з Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Чернігівській області ( адреса: 17000, вул. Толстого, 34а, смт. Козелець, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 39392183) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5359,20 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
В.Е. Мацедонська
Повний текст виготовлено 24.03.2016 року.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Мацедонська В.Е.
Грищенко Т.М.