про закриття провадження у справі
22 березня 2016 рокум. ПолтаваСправа № 816/161/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ясиновського І.Г.,
за участю: секретаря судового засідання - Петренко О. В.,
представника відповідача (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави) - Клекти І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, Кременчуцького гарнізону військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , про зобов'язання вчинити дії,
12 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, Кременчуцького гарнізону військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності відповідачів; зобов'язання квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави та Кременчуцького гарнізону військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України вчинити дії щодо зняття статусу "службове житло" із квартири АДРЕСА_1 житловою площею 16,83 кв. м.
29.02.2016 позивач уточнив позовні вимоги шляхом викладення позовних вимог у такій редакції: зобов'язання Кременчуцького гарнізону військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України відреагувати на рапорт позивача та направити до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави клопотання щодо виключення з числа службових однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 16,83 кв. м.; зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави вчинити всі необхідні дії щодо зняття статусу "службове житло" із квартири АДРЕСА_1 житловою площею 16,83 кв.м.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на норми статті 47 Конституції України, статей 11, 16 Закону України "Про Збройні Сили України", статтями 4, 6, 9, 52, 118, 121 Житлового кодексу України, пункту 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, статей 5, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Так, позивач зазначила, що не прийняття рішення відповідачами щодо зняття статусу "службове житло" з квартири, в якій проживає позивач на підставі ордеру, є протиправною бездіяльністю відповідачів, оскільки унеможливлює подальшу процедуру приватизації позивачем вказаної квартири.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Від представника позивача Сидорока О.М. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.
Відповідач Кременчуцький гарнізон військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Третя особа ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Відповідач Кременчуцький гарнізон військової частини НОМЕР_1 повідомив суд про неможливість уповноваженого представника військової частини прибути на судове засідання 22.03.2016, а також зазначив, що заперечує проти позову ОСОБА_1 .
Представник відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
Судом на обговорення поставлено питання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
В судовому засіданні представник відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави не заперечував проти закриття провадження у даній справі.
Вирішуючи питання про закриття провадження у справі суд виходив з такого.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно з ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Дія Кодексу адміністративного судочинства України поширюється на публічно-правові відносини, що виникають між фізичною, юридичною особою та суб'єктом владних повноважень.
Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України закріплено поняття суб'єкта владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства України, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно зі ст.ст. 2, 3, 17 КАС України визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин.
Отже, при визначенні публічно-правових відносин серед широкого спектру суспільних відносин, суд звертається до характеристики їх змісту, ознаками яких, зокрема, є:
1) обов'язкова участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями.
2) підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень.
3) імперативність публічно-правових відносин.
4) домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Тобто основу публічно-правових відносин складають публічні інтереси, що відображають потреби держави, приватні ж інтереси пов'язані із потребами окремої особи, яка вступає у приватноправові відносини для задоволення свого приватного інтересу.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач в рапорті, поданому до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави та Кременчуцького гарнізону військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України 12.11.2015, і на який просить суд зобов'язати відповідачів належним чином відреагувати, посилається на норми Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міноборони України № 737 від 30.11.2011.
Згідно преамбули Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 р. № 737, її прийнято відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність з чинним законодавством.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, в свою чергу, прийнято відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Таким чином, коло правовідносин, що є предметом регулювання Інструкції, чітко визначається ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Стаття 12 вказаного Закону України та Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями згідно їх змісту стосуються забезпечення житловими приміщеннями виключно військовослужбовців та членів їх сімей, склад яких визначений ст. 3 Закону, п. 1 Порядку, у п. 1.1 Інструкції, і поширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно, у Інструкції не врегульовані питання щодо забезпечення житловими приміщеннями інших категорій осіб, які за родом своєї діяльності мають відношення до військової служби, але військовослужбовцями не вважаються.
Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач з 1981 року працювала в військовій частині на посадах не пов'язаних з несенням військової служби (штукатур-маляр, машиніст-кочегар). В 1986 році позивач саме як працівник ЗС України (а не військовослужбовець) отримала ордер на службову квартиру, а в 2007 році позивач звільнилась з роботи в військовій частині. Тобто, фактично позивач не є військовослужбовцем на момент подання даного позову, та не була військовослужбовцем на момент отримання ордеру на службове житло, а також на момент звернення до відповідачів із спірним рапортом.
До того ж, суд зазначає, що в позовній заяві позивач посилалась на норми Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. № 37 "Про службові жилі приміщення", яке, в свою чергу, визначає порядок надання службових жилих приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду і користування ними, тобто для категорій осіб, які не є військовослужбовцями. Також, суд зауважує, що позивач в мотивувальній частині позовної заяви не зазначала про порушення відповідачами Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, в порядку якої позивачем було подано спірний рапорт відповідачам.
Позивач заявив позовні вимоги, з урахуванням уточнень, про зобов'язання Кременчуцького гарнізону військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України відреагувати на рапорт позивача та направити до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави клопотання щодо виключення з числа службових однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 16,83 кв.м.; зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави вчинити всі необхідні дії щодо зняття статусу "службове житло" із квартири АДРЕСА_1 житловою площею 16,83 кв. м.
В позовній заяві в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що не прийняття рішення відповідачами щодо зняття статусу "службове житло" з квартири, в якій проживає позивач на підставі ордеру, є протиправною бездіяльністю відповідачів, оскільки унеможливлює подальшу процедуру приватизації позивачем вказаної квартири, та посилалась при цьому на норми статей 5, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статтю 9 Житлового кодексу України.
Таким чином, можливо зробити висновок, про те, що за своїм змістом та правовим характером вимоги позивача стосуються спору саме в сфері житлових правовідносин, що, на думку суду, виключає розгляд вказаної справи в порядку адміністративного судочинства стосовно вимог про зобов'язання вчинити дії, направлені на зняття статусу "службове житло" з квартири, у якій проживає позивач.
Суд зауважує, що правовідносини в цих вимогах регулюються нормами Цивільного кодексу України та Житлового кодексу України, а тому не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Держава, юридичні особи публічного права, можуть виступати учасниками цивільних відносин (статті 2, 15 Цивільного кодексу України), і розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
Згідно статті 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Суд зауважує, що КАС України не передбачено винятків з установленого ЦПК України правила, зокрема, щодо розгляду спорів про зміну статусу житла, з метою його приватизації та набуття права приватної власності на нерухоме майно.
Отже, спір про право, який виник із зміни статусу житла, в якому проживає позивач, не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Відповідно частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства,
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, Кременчуцького гарнізону військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу право на звернення з відповідним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.
Повний текст ухвали виготовлено 24 березня 2016 року.
Суддя І.Г. Ясиновський