23 березня 2016 року Справа № СК-876/7967/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Дяковича В.П.,
суддів - Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2014 року по справі № 607/4777/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
31.03.2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації щодо не нарахування та невиплати на її користь допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
ОСОБА_1 постанову в апеляційному порядку оскаржила, вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року була чинною ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 (а.с.7).
Згідно довідки № 692 від 27 серпня 2012року позивач отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130 грн. щомісячно.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовні вимоги виходив з того, що відповідно до вимоги ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», яка є чинною та діяла в період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. Постановою Кабінету Міністрів № 1751 від 27 грудня 2001 року затверджено порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги сім'ям з дітьми. Згідно абзацу 2 ст. 19 даного Порядку виплата допомоги в розмірі, що перевищує мінімальний (130 грн.), здійснюється протягом шести календарних місяців. Якщо особа, якій призначена допомога, після закінчення зазначеного строку не підтвердила право на призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, допомога виплачується у мінімальному розмірі. Оскільки позивач не подавала Управлінню соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації довідку про склад сім'ї та декларацію про доходи і майновий стан, відповідач правомірно в період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року виплачував позивачці допомогу у розмірах, встановлених ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Постановою КМУ «Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми від 27 грудня 2001 року № 1751, а тому підстав для здійснення перерахунку допомоги у розмірі прожиткового мінімуму встановленого для дітей віком до шести років у період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року немає.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регламентуються Законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон №2240-III), "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон №2811-ХІІ) та іншими Законами і нормативними актами, що регулюють порядок та розміри виплати такої допомоги.
Оскільки встановлено, що ОСОБА_1 не є застрахованою у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що на відносини щодо виплати їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон №2811-ХІІ).
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-VI, правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" №2811-ХІІ (надалі Закон №2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13), та Законом України від 18 січня 2001 року № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону №2811-ХІІ та Закону №2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.
Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II зазначеного Закону щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III.
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога по догляду за дитиною відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.
Таким чином, з 1 січня 2011 року існує дві законодавчі норми щодо виплати допомоги по догляду за дитиною у розмірах, передбачених Законом № 2811-ХІІ та Законом № 2240-ІІІ.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.04.2014 р. у справі №21-73а14.
Статтею 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на дітей віком до 6-ти років становить: з 01.01.2012 року - 893 грн., 01.04.2012 року - 911 грн.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст.15 Закону України №2811-ХІІ відповідно до яких, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумів, встановлених для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців, але не менше 130 гривень.
Проте, відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" розділ 1 цього закону набирає чинності з 01.01.2008 року і діє по 31.12.2008 року. Таким чином, з 01.01.2009 року ст.15 Закону №2811-ХІІ відновила свою попередню редакцію.
Відповідно до ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", позивачу щомісячно повинна надаватися грошова допомога в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, як особі, що фактично здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Пунктом 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, який прийнято на виконання ст.1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", встановлено, що відповідно до ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а тому положення п.22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, в тій частині, що суперечить Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" не можуть застосовуватись.
У 2011-2014 рр. законодавцем не прийнято жодного закону, який би обмежував дію положень ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", тому враховуючи те, що у даній справі спір виник щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, на відносини щодо виплати допомоги позивачу поширюється редакція ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", якою визначено виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років.
Матеріалами справи підтверджується, що спірна допомога позивачу у оскаржуваний період відповідачем нараховувалась і виплачувалась у значно меншому розмірі, ніж це передбачено ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", тому колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про підставність задоволення позовних вимог позивача.
Крім того, за правилами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується виходячи з положень ст. 94 КАС України, тому з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 68 грн. 73 коп. судового збору.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню в зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 211, 212, 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, що дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до шести років відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року в розмірі, що дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до шести років відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", з урахуванням попередньо виплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 68 грн. 73 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь в справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.П. Дякович
Судді Л.П. Іщук
Т.В. Онишкевич