ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1
м. Київ
26 лютого 2016 року 12 год. 50 хв. № 826/19502/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом малого приватного підприємства "Сейко" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа: Державна фіскальна служба України, про визнання протиправним та скасування рішення.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов малого приватного підприємства "Сейко" (далі - позивач, МПП "Сейко") до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач, Мінекономрозвитку України) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 25 травня 2015 року №533 (далі - оскаржуваний наказ) у частині застосування із 04 липня 2015 року до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуваний наказ відповідачем прийнято безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому такий наказ в частині, що стосується позивача, підлягає скасуванню.
Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.
У відповідному судовому засіданні суд протокольною ухвалою допустив Державну фіскальну службу України (далі - третя особа, ДФС України) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Представник позивача у відповідні судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином, через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Під час переходу до розгляду справи по суті представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Мінекономрозвитку України 25 травня 2015 року прийнято оскаржуваний наказ "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України", яким, з урахуванням додатку до нього, відповідно до ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", за порушення пов'язаних із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме статей 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зокрема, до МПП "Сейко".
Оскаржуваний наказ в частині застосування спеціальної санкції до МПП "Сейко" прийнято на підставі подання ДФС України від 29 січня 2015 року №1806/5/99-99-22-05-02-16 "Про застосування спеціальних санкцій" (далі - подання).
Відповідно до вказаного подання запропоновано застосувати спеціальні санкції у відповідності із ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" до українських суб'єктів господарської діяльності, у яких за результатами проведених перевірок встановлено наявність простроченої заборгованості за здійсненими зовнішньоекономічними операціями, у тому числі до МПП "Сейко" по операціям із товариством з обмеженою відповідальністю "Бостон Керамика" (Російська Федерація) на підставі контракту від 18 березня 2013 року №01.
Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:
- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;
- застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;
- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.
Згідно із п. 1.1 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року №52 (далі - Положення), спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.
Як визначає пункт 1.2 Положення, санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов'язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Відповідно до п.п. 2.1 - 2.3 Положення, індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, що зазначена в статті 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
З метою контролю за зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що допустили порушення у цій сфері, оформляється разова (індивідуальна) ліцензія, яка видається Міністерством економічного розвитку і торгівлі України чи уповноваженими ним органами. Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції. Оформляється разова (індивідуальна) ліцензія у порядку, визначеному Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
Наведені норми законодавства вказують, що Мінекономрозвитку України має право застосовувати до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України спеціальні санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності у випадках у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, на підставі відповідного подання уповноважених органів, яке містить визначені законом реквізити.
При цьому, Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" надає право за органам доходів і зборів та іншим уповноваженим органам щодо внесення подання про застосування спеціальної санкції у разі виявлення порушень законодавства з боку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та не передбачає долучення до такого подання будь-яких підтверджуючих документів.
Таким чином, виявивши порушення вимог законодавства суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, органи доходів і зборів, мають право звертатись із поданням про застосування спеціальних санкцій; у свою чергу Мінекономрозвитку України, отримавши відповідне подання, яке відповідає вимогам Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", не має підстав для не розгляду чи відхилення такого подання.
Аналогічну правову позицію висловив і Вищий адміністративний суд України, зокрема в постанові від 28 лютого 2013 року №К/9991/1264/12 та ухвалах від 25 квітня 2013 року №К/9991/96647/11 та від 17 жовтня 2013 року К/9991/2690/11.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що подання ДФС України відповідає вимогам ч. 3 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та містить наступні дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.
Позивач наполягає на відсутності в своїй діяльності порушень законодавства, посилаючись на вжиття ним усіх можливих практичних заходів на усунення порушень вимог Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а саме щодо стягнення з компанії-нерезидента - ТОВ "Бостон Керамика" (Російська Федерація), боргу за невиконання умов контракту від 18 березня 2013 року №01.
Разом з тим, суд звертає увагу, що вжиття усіх можливих практичних заходів на усунення порушень вимог Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" не свідчить про протиправність оскаржуваного наказу відповідача, а може бути підставою для скасування дії застосованої санкції відповідно до ч. 12 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
З огляду на викладене, враховуючи наявність належним чином оформленого подання ДФС України, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ у частині застосування із 04 липня 2015 року до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, прийнятий на підставі та у межах повноважень, визначених Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
На підставі вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов малого приватного підприємства "Сейко" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа: Державна фіскальна служба України, про визнання протиправним та скасування рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
Відмовити повністю у задоволенні позову малого приватного підприємства "Сейко".
Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя В.М. Данилишин
Суддя І.А. Качур
Суддя В.І. Келеберда