"21" березня 2016 р. Справа №922/5299/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,
при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №2118 від 16.12.2015р., ОСОБА_2, за довіреністю №2292 від 30.12.2015р.,
відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю б/н від 30.10.2015р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська електротехнічна компанія" (вх.№27Х/1-41 від 04.01.2016р.), на рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2015р. у справі №922/5299/15,
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпропетровськ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська електротехнічна компанія", м. Харків,
про стягнення 929000,00 грн., -
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2015р. у справі №922/5299/15 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Харківська електротехнічна компанія" на користь ДП "Придніпровська залізниця" - штраф у розмірі 929000,00 грн.; витрати з оплати судового збору у розмірі 13935,00 грн.
Відповідач не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2015р. та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю; судові витрати по справі покласти на позивача.
В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому, що договір №ПР/Л-141034 від 04.11.2015р. є змішаним договором і містить ознаки договору поставки та договору підряду, оскільки даний договір породжує зобов'язання для кожної із сторін, що підпорядковуються різним інститутам цивільного права. Так, апелянт зазначає, що в порушення умов договору, покупець не виконував взяті на себе обов'язки за договором, а саме: спочатку по оплаті зазначеної установки, потім - після введення в експлуатацію - щодо експлуатації станції. Стосовно експлуатації станції, вказує на те, що покупцем (позивачем) самостійно без згоди постачальника (відповідача) була здійснена зміна конструкції станції (виробу), експлуатація станції здійснювалась всупереч вимогам інструкції з експлуатації, особами, які не мали повноважень та не пройшли навчання з її експлуатації, що підтверджується доказами, наданими відповідачем, а саме листуваннями, актами проведених робіт по відновленню працездатності установки, актами обстежень. Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції не встановив обставину, яка підлягала встановленню і підтверджена доказами, що на момент передачі і введення в експлуатацію станція працювала і претензій з боку позивача не було. З огляду на вказане, позивач зазначає, що посилання позивача на невідповідність обладнання технічним характеристикам договору є безпідставними та позбавленими фактичного обґрунтування та не підтверджені доказами. Крім того, апелянт зазначає, що всі протоколи, надані позивачем, в якості доказів, є неналежними, оскільки вони не містять інформацію, що забір проб води було взято саме з конкретної станції; зазначені забори води зі станції робили без присутності представників виробника, доказів надсилання протоколів виробнику до суду надано не було.
Апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції не досліджувались докази, надані відповідачем, не здійснено належної правової оцінки таким доказам, у зв'язку з чим судом визнано обставини, які спростовані відповідачем і є недоведеними позивачем. При цьому, апелянт вважає, що саме позивач здійснив правопорушення (змінив конструкцію виробу, неправильно експлуатував всупереч вимогам виробника), що, в свою чергу, привело до наслідків - неефективна робота установки і, як результат, неякісна вода (невідповідність води вимогам).
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2016р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду.
22.02.2016р. позивач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу (вх.вх.№№2017, 2018), в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування своєї позиції по справі, позивач зазначає, що протягом восьми місяців роботи станції очищення стічних вод "Водограй" В 150Ф/СПАР" систематично виявлялися недоліки в роботі обладнання, що призводило до перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин, про що було повідомлено відповідача, ТОВ "Харківська електротехнічна компанія", листами від 30.12.2014р. №2559, від 19.01.2015р. №110, від 06.02.2015р. №257 та іншими. Проте, не зважаючи, на проведені відповідачем часткові ремонти, станція очищення стічних вод так і не виконує свою функцію у відповідності до умов договору. Позивач вказує на те, що систематичне перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин підтверджується протоколами досліджень води поверхневих водоймищ, прибережних зон, морів, стічних вод, що були здійснені Лабораторним центром на залізничному транспорті Держсанепідслужби України Запорізький лінійний відділ.
Також, позивач зазначає, що відбір стічних вод проводився працівниками Запорізького лінійного відділу Дніпропетровського відокремленого підрозділу ДУ "Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України", з якими ДП "Придніпровська залізниця" було укладено договір від 17.07.2013р. на надання послуг проведення лабораторних досліджень, вимірювань на потребу замовника (позивача) у терміни та у обсязі відповідно до діючої нормативної документації, а отже, надані в якості доказів протоколи не викликають сумнівів щодо достовірності результатів дослідження води.
Крім того, позивач вказує, що ним надано докази проведення навчання працівниками Відокремленого структурного підрозділу "Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1" із вивчення улаштування та особливостей безпечної роботи установки очищення стічних вод пральні від синтетичних поверхнево-активних речових, а саме копії наказів від 11.06.2015р. №318, від 07.08.2015р. №379, копії журналів обліку технічного навчання, копії протоколів засідання кваліфікаційної комісії щодо проведення диференційованого заліку робітників, які навчалися у відокремленому структурному підрозділі "Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1" за індивідуальною формою навчання на курсах цільового призначення спеціального навчання з питань охорони праці для вивчення улаштування та особливостей безпечної роботи установки очищення стічних вод пральні від синтетичних поверхнево-активних речовин.
Також, позивач зазначає, що настання відповідальності за пунктом 10.5 договору не було поставлено сторонами у залежність від вчинення будь-яких протиправних дій з боку постачальника, а єдиною умовою застосування даної штрафної санкції є виявлення факту перевищення показників допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, у зв'язку з чим, надані відповідачем докази на підтвердження відсутності його вини в неефективній роботі установки не спростовують правомірності застосування штрафних санкцій, передбачених вказаним пунктом договору.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.02.2016р. замінено Державне підприємство Придніпровська залізниця (ідентифікаційний код 01073828) на його правонаступника Публічне акціонерне товариство Українська залізниця (ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40081237); задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду апеляційної скарги, строк розгляду апеляційної скарги продовжено на 15 днів; розгляд справи відкладено на 21.03.2016р.
Позивач на виконання вимог ухвали суду про відкладення розгляду справи від 29.02.2016р. надав документи (вх.№3047 від 21.03.2016р.), які долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 21.03.2016р. представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник позивача підтримав свою позицію по справі, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 04.11.2014р. між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська електротехнічна компанія" (відповідачем) укладено договір №ПР/Л-141034/НЮ, згідно п. 1.1. якого відповідач (постачальник) зобов'язався у 2014 році поставити позивачу (покупцю) станцію очищення стічних вод "Водограй В 150-Ф/СПАР" з монтажем та пусконалагоджувальними роботами (товар), відповідно до Специфікації № 1 (додаток № 1) та відповідно до Технічного завдання (додаток № 2), а позивач (покупець) зобов'язався прийняти і оплатити такий товар. Рік виготовлення - 2014р. Виробник товару: Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська електротехнічна компанія" Україна, м. Харків.
Згідно підписаного сторонами договору акту вводу в експлуатацію №1, станція очищення стічних вод "Водограй В 150Ф/СПАР" введена в експлуатацію 29.12.2014р.
Відповідно до вимог якості очищення стічних вод, визначених у технічному завданні (додаток №2 до договору), показники очищеної води повинні задовольняти вимогам, які пред'являються до якості стічних вод, що скидаються у каналізаційну систему міста Запоріжжя, а саме:
1. Азот амонійний - 19,0 мг/дм3
2. БСК5- 175.0 мг/дм3
3. Завислі речовини - 162,34 мг/дм3
4. Залізо загальне - 0,65 мг/дм3
5. Нафтопродукти - 0,4 мг/дм3
6. Нітрати -4,0 мг/дм3
7. Нітрити - 0.43 мг/дм3
8. Сульфати - 95,0 мг/дм3
9. Фосфати - 9,0 мг/дм3
10. Хлориди - 81.0 мг/дм3
11. ХСК-360,0 мг/дм3
12. рН-6,5-9,0 мг/дм3
13. СПАР - 0,7 мг/дм3
Зазначені вище показники очищеної води затверджені рішенням Запорізької міської ради від 19.11.2009р.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що протягом восьми місяців роботи станції очищення стічних вод "Водограй В 150Ф/СПАР" систематично виявляються недоліки в роботі обладнання, що призводить до перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин, та свідчить про те, що станція очищення стічних вод не виконує свої функції, передбачені технічними вимогами до договору від 04.11.2014р. №ПР/Л-141034/НЮ, паспорту ЕК6.003.01ПС, інструкції з експлуатації. Враховуючи вищенаведене, позивач, на підставі пункту 10.5 договору №ПР/Л-141034/НЮ від 04.11.2014р. заявив до відповідача позов про стягнення з останнього штрафу у розмірі 100% оплати - 929000,00 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що в пункті 10.5 договору, на підставі якого позивачем було висунуто вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 100% вартості оплати замовником, не поставлено сторонами настання вказаної відповідальності в залежність від вчинення будь-яких протиправних дій з боку постачальника, а єдиною умовою застосування вказаної штрафної санкції є виявлення факту перевищення показників допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах. А отже, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин, позовні вимоги про стягнення штрафу з відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між позивачем та відповідачем є укладений між ними договір №ПР/Л-141034/НЮ від 04.11.2014р.
Розділом Х договору визначена відповідальність сторін, зокрема пунктом 10.5 договору передбачено, що постачальник сплачує штраф у розмірі 100% вартості оплати замовником у разі виявлення перевищення показників допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються підприємством під час гарантійного терміну експлуатації станції очищення стічних вод (затверджені рішенням Запорізької міської ради від 19.11.2009р. №476).
Колегія суддів зазначає, що кожна правова норма має структуру, елементами якої є диспозиція, гіпотеза та санкція. Диспозиція - це частина норми, в якій зазначаються права або обов'язки суб'єктів; гіпотеза - частина норми, в якій зазначаються умови, обставини, з настанням котрих можна чи необхідно здійснювати її диспозицію; санкція - частина норми, в якій зазначаються заходи примусу в разі невиконання, порушення її диспозиції
Колегією суддів проаналізовано зміст пункту 10.5 на підставі якого позивач заявив до відповідача стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100% оплати та здійснено висновок про те, що зобов'язання сплатити штраф у розмірі 100% вартості виникає лише і виключно за наявності двох умов: 1. виявлення перевищення показників допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах; 2. якщо скид вказаного здійснено підприємством під час гарантійного терміну експлуатації станції очищення стічних вод.
Отже, пункт 10.5 договору носить імперативний характер. Диспозиція названої правової норми, яка зобов'язує сплатити штраф у розмірі 100% вартості оплати, - є умовною. Гіпотезою цієї правової норми, (умовою, за наявності якої можливо керуватися цією правовою нормою), - є факт виявлення перевищення показників допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах та наявність під час скиду вказаного - гарантійного терміну експлуатації станції очищення стічних вод.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції вірно встановив, що настання відповідальності за пунктом 10.5 договору не поставлено сторонами у залежність від вчинення будь-яких протиправних дій з боку, як постачальника, так і покупця.
А саме, у вказаному пункті відсутнє посилання на те, дії якої із сторін можуть призвести до диспозиції вказаної норми, а відтак, відсутній взаємозв'язок між діями будь-якої із сторін та її виною у факті виявлення перевищення показників допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що пункт договору 10.5 узгоджується із приписами статті 614 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже наведеними нормами встановлено принцип свободи договору. Такий принцип полягає, насамперед, у свободі укладення договору і визначенні його умов. Свобода договору виявляється, зокрема, у наданні сторонам договору широкого розсуду при визначенні конкретних його умов.
Приписами частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що норма пункту 10.5 договору узгоджена обома сторонами угоди; угода підписана без жодних застережень; у судовому порядку не визнана сторонами недійсною, а отже дана норма є юридично дійсною, а п. 10.5. підлягає застосуванню і є обов'язковим для сторін договору.
Щодо першої умови застосування пункту 10.5, а саме встановлення факту перевищення показників допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються підприємством, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відбір стічних вод проводився працівниками Запорізького лінійного відділу Дніпропетровського відокремленого підрозділу ДУ "Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України", з яким позивачем укладено договір від 17.07.2013р. на надання послуг з проведення лабораторних досліджень, вимірювань на потребу замовника (позивача) у терміни та у обсязі відповідно до діючої нормативної документації.
Відповідно до Положення, Дніпропетровський відокремлений підрозділ ДУ "Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України" є структурним підрозділом, що діє у складі Державної установи "Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України", засновником якого є Державна санітарно-епідеміологічна служба України.
Запорізький лінійний відділ Дніпропетровського відокремленого підрозділу Державної установи "Лабораторний центр та залізничному транспорті Держсанепідслужби України" має свідоцтво про атестацію № 1/15 від 30.06.2015р., дійсне до 30.06.2018р., видане органом з атестації Дніпропетровського відокремленого підрозділу ДУ "Лабораторній центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України". Положення про санітарно-гігієнічну лабораторію Запорізького лінійного відділу Дніпропетровського відокремленого підрозділу ДУ "Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України" затверджено наказом №30/1 від 04.02.2013р. Свідоцтво про атестацію засвідчує, що Державна установа "Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України" Дніпропетровський відокремлений підрозділ Запорізький лінійний відділ відповідає критеріям атестації і атестована на проведення вимірювань в сфері поширення державного метрологічного нагляду.
З наданих позивачем копій протоколів дослідження води поверхневих водоймищ, прибережних зон морів і стічних вод вбачається, що місцем відбору проби визначено - ЛВЧД-7, що є телеграфним індексом позивача, відповідно до п. 1.3. Положення про відокремлений структурний підрозділ "Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1" Державного підприємства "Придніпровська залізниця".
Таким чином, колегія суддів зазначає, що систематичне перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин підтверджується протоколами досліджень води поверхневих водоймищ, прибережних зон морів, стічних вод, що були здійснені Лабораторним центром на залізничному транспорті Держсанепідслужби України Запорізький лінійний відділ.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 18.05.2015р. лабораторією охорони навколишнього середовища КП "Водоканал" було здійснено відбір проб стічних вод з контрольного колодязя КК1-В та встановлено перевищення рівня допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах, а саме: СПАР 1,82 мг/дм3 (норма - 0,7 мг/дм3), хлориди - 137,8 мг/дм3 (норма - 81,0 мг/дм3 ).
За результатами перевірки 17.06.2015р. КП "Водоканал" м. Запоріжжя направив на адресу залізниці претензію за №6721 на загальну суму 129044,29 грн. через перевищення рівня вмісту забруднюючих речовин в стічних водах, які скидаються ВСП "Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1".
У зв'язку з отриманням претензії від КП "Водоканал", позивач 07.07.2015р. направив на адресу відповідача претензію на суму 129044,29 грн. із викладенням вищезазначених обставин та проханням перерахувати кошти в сумі 129044,29 грн. на розрахунковий рахунок Відокремленого структурного підрозділу "Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1" Державного підприємства "Придніпровська залізниця".
Відповідач, у відповідь на отриману претензію (№050 від 29.07.2015р.) зазначив, що вказану претензію не можна розглядати, як претензію щодо якості виготовленої відповідачем установки та ефективності її роботи, у зв'язку з чим в задоволенні вказаної претензії було відмовлено.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявне рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2016р. у справі №904/11067/15 за позовом КП "Водоканал" до ДП "Дніпровська залізниця" про стягнення 129044,29р., яким позов задоволено у повному обсязі. А саме стягнуто суму додаткової плати за скид понаднормативних забруднень, встановлених здійсненим 18.05.2015р. відбором проб стічних вод відповідача, що надходять в міську каналізацію через контрольну точку.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів зазначає, що факт перевищення показників допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються підприємством є доведений документами та матеріалами, що містяться в матеріалах справи.
Щодо другої умови застосування пункту 10.5, а саме гарантійного терміну експлуатації станції очищення стічних вод, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.4 договору гарантійний термін зберігання, експлуатації не менші, ніж передбачено нормативною та технічною документацією виробника на дане обладнання та складає 12 місяців з моменту вводу в експлуатацію.
Як вже зазначалось вище, станція очищення стічних вод "Водограй В 150Ф/СПАР" введена експлуатацію 29.12.2014р.
Таким чином, гарантійний термін розпочався - 29.12.2014р.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач направив на адресу позивача лист від 26.05.2015р. вих. №040, яким повідомив про припинення гарантійного обслуговування і гарантійних зобов'язань, посилаючись на неодноразові порушення замовником (позивачем) правил експлуатації установки.
Разом з тим, перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин мало місце ще у січні 2015 року, що підтверджується протоколом дослідження поверхневих водоймищ, прибережних зон морів і стічних вод №1/1 від 16.01.2015р. та продовжувало відбуватись і станом на 26.05.2015р.
А отже, колегія суддів зазначає, що факт скиду підприємством стічних вод з виявлених в них перевищень показників допустимих концентрацій забруднюючих речовин здійснювався підприємством під час гарантійного терміну експлуатації станції очищення стічних вод.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що всі необхідні умови для застосування пункту 10.5 матеріалами справи підтверджено, а отже з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 100% оплати за договором.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з урахуванням того, що згідно пункту 7.1. договору №ПР/Л-141034/НЮ від 04.11.2014р. загальна сума договору складає 929000,00грн., дійшов правомірного висновку про стягнення штрафу у заявленому позивачем розмірі.
Враховуючи те, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2015р. у справі №922/5299/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська електротехнічна компанія" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2015р. у справі №922/5299/15 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 24 березня 2016 року.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя П.В. Тихий