33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"22" березня 2016 р. Справа № 924/1987/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Гулова А.Г.
суддя Маціщук А.В. ,
суддя Петухов М.Г.
при секретарі Кравчук О.В.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 18.08.2015р. №471
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтехторгсервис"
на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.01.16 р.
у справі № 924/1987/15 (суддя Субботіна Л.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" м. Бориспіль Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтехторгсервис" м.Старокостянтинів Хмельницької області
про стягнення 70 622,60 грн.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25 січня 2016 року у справі №924/1987/15 позов Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" м. Бориспіль Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтехторгсервис"м.Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення 70 622,60 грн. задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтехторгсервис" на користь Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" 40 543,28 грн. (сорок тисяч п'ятсот сорок три гривні 28 коп.) основного боргу, 2038,38 грн. (дві тисячі тридцять вісім гривень 38 коп.) 3 % річних, 27 736,85 грн. (двадцять сім тисяч сімсот тридцять шість гривень 85 коп.) інфляційних втрат, 1212,76 грн. (одна тисяча двісті дванадцять гривень 76 коп.) витрат по оплаті судового збору. У стягненні 304,09 грн. інфляційних втрат відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медтехторгсервис" звернулось із апеляційною скаргою, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального права.
З посиланням на ст. 64 ГПК України, вказує, що ухвала про порушення провадження у справі № 924/1987/15 від 29 грудня 2015 року була направлена відповідачеві на його адресу, але не була ним отримана, оскільки найменування адресата було вказано господарським судом неправильно, а саме: ТзОВ "Медтехторгсервіс". Про це свідчить повернутий до суду конверт рекомендованого поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2900509261227 та повідомлення про невручення зазначеного рекомендованого поштового відправлення.
На момент ознайомлення з матеріалами справи представника відповідача 05 та 08 лютого 2016 року в справі були відсутні докази відправлення відповідачеві ухвали господарського суду по справі № 924/1987/15 від 12 січня 2016 року рекомендованим поштовим відправленням, про що зазначено у цій ухвалі, хоча пунктом 2.4.6. Наказу Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 "Про затвердження інструкції з діловодства в господарських судах України" передбачено, що поштові повідомлення про отримання (або неотримання) процесуальних документів, що направляються учасникам судового процесу, підшиваються після відповідного процесуального документу.
Скаржник зазначає, що він не був повідомлений належним чином про час i місце судового засідання, ані ухвалою суду від 25 грудня 2015 року, ані ухвалою від 12 січня 2016 року. I саме з цих підстав відповідач був відсутній в господарському суді при розгляді справи.
Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 25.01.2016р. у справі №924/1987/15.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Альба Україна" вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає його прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Вказує, що вони направляли відповідачу позовну заяву з описом цінного листа, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 0830008651321, адреса зазначена така ж, як у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних ociб- підприємців, яку відповідач додав до своєї апеляційної скарги.
Звертає увагу суду на те, що до апеляційної скарги також не надано жодного доказу заперечення проти позову, що є порушенням вимог ст. 33 ГПК.
Станом на дату складання відзиву на апеляційну скаргу, вказує позивач, заборгованість відповідача не змінилася.
Зазначає, що відповідно до ст. 104 ГПК порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Тобто рішення, яке по суті є законним, не може бути скасоване через процесуальне порушення під час розгляду справи.
Просить апеляційну скаргу на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.01.2016 року залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 25.01.2016 року у справі № 924/1987/15 - без змін.
Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти доводів, викладених у апеляційній скарзі та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтехторгсервис" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю повноважного представника у іншій судовій справі.
Колегія суддів вважає, що дане клопотання до задоволення не підлягає, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Крім того, відповідачем не подано доказів на підтвердження участі представника в іншому судовому засіданні та доказів, які підтверджують відсутність інших представників товариства.
За таких обставин, керуючись ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача за наявними у матеріалах справи доказами.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, 10 вересня 2012 року ПАТ "Альба Україна" та ТОВ "Медтехторгсервис” було укладено договір купівлі-продажу № ЛФ/350-09-12 (а.с. 7), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.
У п. 1.2. договору передбачено, що товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних.
Відповідно до п. 5.1. договору покупець проводить оплату товару у формі безготівкового рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.
Оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії (п. 5.2 договору).
Згідно із п.5.4. договору у розрахункових документах покупець повинен вказувати номер і дату видаткової накладної, за якою здійснюється оплата за поставлений товар та номер і дату даного договору.
У разі невиконання визначеної вимоги, сторони домовились, що оплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується та накладна, строк якої наступив першим. У разі якщо при здійсненні оплати за поставлений товар в розрахункових документах буде вказаний номер та дата накладної, яка вже оплачена або вказаний невірний номер та (чи) дата накладної та (чи) номер та дата договору, якого не існує, або помилково вказаний покупцем, вважається, що оплата здійснена за наступну не оплачену поставку. У випадку, якщо сума оплати по неоплаченій накладній перевищує суму поставки по такій накладній, залишкові кошти зараховуються в рахунок наступної неоплаченої поставки (п. 5.5 договору).
У п. 6.1 договору вказано, що товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань та взаєморозрахунків. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік (п. 10.2 договору).
Договір підписаний і скріплений печатками сторін.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 40 614,03 грн., що підтверджується видатковими накладними № 41151699 від 18.04.2014р. (строк оплати до 02.05.2014р.), № 41141719 від 17.04.2014р. (строк оплати до 01.05.2014р.), №41146316 від 17.04.2014 (строк оплати до 01.05.2014р.), 41146339 від 17.04.2014 (строк оплати до 01.05.2014р.), № 41076074 від 10.04.2014 (строк оплати до 24.04.2014р.), №41043547 від 08.04.2014 (строк оплати до 22.04.2014р.), №41031416 від 05.04.2014 (строк оплати до 19.04.2014р.), №41018397 від 04.09.2014 (строк оплати до 18.04.2014р.), № 40725459 від 12.03.2014 (строк оплати до 26.03.2014р.), № 40725443 від 12.03.2014 (строк оплати до 26.03.2014р.), № 40728754 від 12.03.2014 (строк оплати до 26.03.2014р.), № 40728755 від 12.03.2014 (строк оплати до 26.03.2014р.), № 40728886 від 12.03.2014 (строк оплати до 26.03.2014р.), № 40713655 від 08.03.2014 (строк оплати до 22.03.2014р.), № 40713654 від 08.03.2014 (строк оплати до 22.03.2014р.), № 40713876 від 08.03.2014 (строк оплати до 22.03.2014р.), №40668007 від 05.03.2014 (строк оплати до 19.03.2014р.), №40668008 від 05.03.2014 (строк оплати до 19.03.2014р.) (а.с. 8-30).
Відповідач оплату за отриманий товар у повному обсязі не провів. Вартість неоплаченого товару становить 40 543,28 грн.
В зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару, позивач, керуючись умовами договору №ЛФ/350-09-12 від 10.09.2012р., ст.ст. 525, 526, 530, 625, 692 ЦК України, звернувся з позовом до ТзОВ "Медтехторгсервис" про стягнення 70622,60 грн., серед яких: 40543,28 грн. боргу, 2 038,38 грн. 3% річних та 28 040,94 грн. інфляційних втрат. У стягненні 304,09 грн. інфляційних втрат відмовлено.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Хмельницької області від 25 січня 2016 року у справі №924/1987/15 позов Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" м.Бориспіль Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтехторгсервис" м.Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення 70 622,60 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтехторгсервис" на користь Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" 40543,28 грн. (сорок тисяч п'ятсот сорок три гривні 28коп.) основного боргу, 2038,38 грн. (дві тисячі тридцять вісім гривень 38 коп.) 3 % річних, 27736,85 грн. (двадцять сім тисяч сімсот тридцять шість гривень 85 коп.) інфляційних втрат, 1212,76 грн. (одна тисяча двісті дванадцять гривень 76 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Нормами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 5.2 договору купівлі-продажу № ЛФ/350-09-12 від 10.09.2012р. оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії.
Так, відповідач зобов'язаний був провести оплату за товар, отриманий за видатковими накладними, в наступні строки:
- за № 41151699 від 18.04.2014р. на суму 1043,29 грн. - до 02.05.2014р.,
- за № 41141719 від 17.04.2014р. на суму 2371,93 грн., №41146316 від 17.04.2014 на суму 90,29 грн., 41146339 від 17.04.2014 на суму 1468,77 грн. - до 01.05.2014р.,
- за № 41076074 від 10.04.2014 на суму 2244,84 грн. - до 24.04.2014р.,
- за №41043547 від 08.04.2014 на суму 9906,85 грн. - до 22.04.2014р.,
- за №41031416 від 05.04.2014 на суму 2721,73 грн. - до 19.04.2014р.,
- за № 41018397 від 04.09.2014 на суму 4723,89 грн. - до 18.04.2014р.,
- за № 40725459 від 12.03.2014 на суму 56,95 грн., № 40725443 від 12.03.2014 на суму 720,80 грн., № 40728754 від 12.03.2014 на суму 8647,79 грн., №40728755 від 12.03.2014 на суму 40,30 грн., № 40728886 від 12.03.2014 на суму 166,20 грн. - до 26.03.2014р.,
- за № 40713655 від 08.03.2014 на суму 109,35 грн., № 40713654 від 08.03.2014 на суму 3035,12 грн., № 40713876 від 08.03.2014 на суму 456,20 грн. - до 22.03.2014р.,
- за №40668007 від 05.03.2014 на суму 2679,67 грн., №40668008 від 05.03.2014 на суму 130,06 грн. - до 19.03.2014р.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, відповідач зі свого боку порушив зобов'язання щодо оплати за поставлений товар у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 40543,28 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами й не спростовується відповідачем.
На момент розгляду справи судом апеляційної інстанцій відповідачем не подано доказів щодо погашення вказаної суми заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 40543,28 грн.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, позивач виконав свій обов'язок щодо поставки товару своєчасно та в повному обсязі, натомість відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав з порушенням встановленого договором строку.
Позивачем нараховано інфляційні та 3% річних у зв'язку із простроченням оплати вартості товару, отриманого за видатковими накладними з березня 2014р. по квітень 201 4р.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11р. в справі №07/238-10).
Як убачається із розрахунку, позивач позивач нараховує інфляційні втрати за період з 20.03.2014р. по 15.12.2015р.
Згідно з поданим розрахунком позивач здійснив інфляційні нарахування на суми заборгованості в тому числі і за період, що становить менше одного місяця.
Судом враховується, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений місцевим господарським судом, вважає його правильним, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 27 736,85 грн. та відмови у стягненні 304,09 грн., оскільки період їх нарахування складає менше одного місяця.
Щодо 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.
Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 2038,38 грн. за період з 20.03.2014р. по 15.12.2015р.
Розрахунок 3 % річних здійснено на суму боргу по кожній видатковій накладній, з урахуванням визначеного строку оплати товару.
Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений судом першої інстанції, вважає його правильним у розмірі 2038,38 грн. і дана сума підлягає до стягнення.
Судова колегія зазначає, твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, та ухвала, направлена на його адресу, не була отримана у зв'язку з невірно вказаним найменуванням товариства, а саме - ТзОВ "Медтехторгсервіс", замість ТзОВ "Медтехторгсервис", не заслуговує на увагу, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 2.6.10, 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. N 28 (з подальшими змінами), оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
Таким чином, дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року (із змінами та доповненнями) роз'яснено про те, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в ЄДРПУО), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Хмельницької області від 29 грудня 2015 року, якою призначено справу до розгляду на 12 січня 2015 року, була відправлена учасникам провадження 30 грудня 2015 року, про що зазначено у судовій повістці (а.с. 39-42) та ухвала від 12 січня 2016 року про відкладення розгляду справи на 25 січня 2016 року була надіслана учасникам провадження 13 січня 2016 року, що підтверджується відтиском штампа вихідної кореспонденції господарського суду Хмельницької області на звороті ухвали (а.с. 44) та реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції від 14.01.2016р. (а.с. 60) з дотриманням строків поштового обігу.
З матеріалів справи убачається, що вищевказані ухвали були направлені відповідачу за адресою: м.Старокостянтинів, вул. Лермонтова, 9/4, тобто за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 72), доданого відповідачем до апеляційної скарги.
Посилання скаржника на зазначення неправильної назви товариства також не беруться до уваги колегією суддів, оскільки зазначення у найменуванні відповідача букви "і" (ТзОВ"Медтехторгсервіс"), замість букви "и" (ТзОВ "Медтехторгсервис") не вплинуло на неотримання останнім вказаних вище ухвал - поштова кореспонденція повернулася з відміткою "за закінченням терміну зберігання", а не у зв'язку з відсутністю адресата за зазначеною адресою. Крім того, судом апеляційної інстанції при направленні ухвали про призначення скарги до розгляду було вказано найменування товариства "Медтехторгсервис", проте поштова кореспонденція також повернулася з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Таким чином, судом першої інстанції виконано вимоги ч.1 ст.64 ГПК України щодо належного повідомлення скаржника про судові засідання, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, поштовим конвертом з відміткою відділення поштового зв'язку від 06.01.2016р. “за закінченням терміну зберігання”, реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції від 14.01.2016р.. Відповідно, своєчасне отримання поштової кореспонденції є суто організаційною проблемою самого скаржника.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження.
Крім того, у апеляційній скарзі відсутні будь - які заперечення проти заявленого позову.
Таким чином, викладене в апеляційній скарзі не спростовує встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, відповідно, не є підставою для скасування оскарженого рішення.
Відтак, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 25.01.2016р. у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду Хмельницької області від 25.01.2016р. у справі №924/1987/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 25.01.2016р. у справі №924/1987/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Медтехторгсервис" - без задоволення.
2. Справу №924/1987/15 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.