04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" березня 2016 р. Справа№ 910/10576/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Калатай Н.Ф.
Ропій Л.М.
за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,
представників:
від позивача Муляр Є.Г., дов. від 17.07.2015 №107/10,
Шевченко І.О., дов. від 17.07.2015 №110/10,
від відповідача Ярошенко О.М., дов. від 26.08.2015 б/н,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЗ - Україна (Група Уралмаш - Іжора)»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 (підписане 18.08.2015) у справі №910/10576/15 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЗ - Україна (Група Уралмаш - Іжора)»
про стягнення 544 320,00 грн,
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - позивач, або ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЗ - Україна (Група Уралмаш - Іжора)» (далі - відповідач, або ТОВ «ОМЗ - Україна (Група Уралмаш - Іжора)» про стягнення неустойки у розмірі 544 320, 00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 у справі №910/10576/15 позов задоволено.
Стягнуто з відповідача на корись позивача 393 120 грн пені, 151 200 грн 7% штрафу від вартості товару та 10 886,40 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав зобов'язань за договором поставки від 17.09.2014 №53-129-01-14-00266 належним чином, а тому суд, керуючись п.7.2 договору, ст.231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором (поставка товару не є грошовим зобов'язанням) та стягнув з відповідача 393 120 грн пені та 151 200 грн штрафу.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що порушення строків поставки товару виникло з вини позивача, оскільки відповідач вживав всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення: декілька разів направляв позивачу для погодження програму випробувань та технічне завдання. За твердженнями апелянта, місцевим господарським судом не взято до уваги, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - щодо непоставки товару у визначений договором строк свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України.
При цьому, скаржник вказував на те, що, на його думку, судом також безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 розгляд апеляційної скарги ТОВ «ОМЗ - Україна (Група Уралмаш - Іжора)» у справі №910/10576/15 доручено здійснити колегії суддів у складі: Іоннікова І.А. (головуючий), судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 вказаною вище колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 27.01.2016.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 відкладено розгляд справи на 24.02.2016.
24.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав додаткові пояснення.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 №09-52/174/16 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ» відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50, пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/10576/15 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А. на лікарняному.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/10576/15 визначено колегію суддів у складі: Рябуха В.І. (головуючий), судді Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2016 вказаною вище колегією суддів прийнято апеляційну скаргу до свого провадження, розгляд скарги призначено на 23.03.2016. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.
Доказом належного повідомлення позивача про час і місце розгляду апеляційної скарги є повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвали суду від 26.02.2016) - 03.03.2016 (позивачу та його відокремленому підрозділу, долучені до матеріалів справи.
Доказом належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 є конверти, повернуті органами поштового зв'язку з відмітками: «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» (вибули)» (за адресою: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), буд. 6, офіс 1) та «за закінченням встановленого строку зберігання» (за адресою: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 4)
У судовому засіданні 23.03.2016 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2014 між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (покупець) та ТОВ «ОМЗ - Україна (Група Уралмаш - Іжора)» (постачальник) укладено договір поставки №53-129-01-14-00266 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити комплекси технічних засобів термоконтролю АКВП виробництва ТОВ «Атоммонтажсервіс», Україна, для ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» (кінцевий споживач), а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.
Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, клас безпеки і ціни зазначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).
Згідно з п.1.4 договору до зобов'язань постачальника за договором належать:
- погодження технічного завдання (ТЗ) з ДП НАЕК «Енергоатом» та ГІЯРУ у встановленому порядку;
- забезпечення якості продукції та дотримання умов поставки;
- розробка, виготовлення, сертифікація, випробування, забезпечення поставки продукції та авторський нагляд під час проведення монтажних та налагоджувальних робіт;
- підтримка ліцензування проекту;
- проведення відповідного навчання для персоналу кінцевого споживача в строки, що передують монтажним і налагоджувальним роботам (при необхідності);
- гарантійне обслуговування і ремонт. Терміни, обсяги, етапи, порядок та умови виконання робіт повинні відповідати зазначеним в ТЗ.
Відповідно до п. 3.1 договору сума договору становить 4 320 000 грн, у тому числі ПДВ 20% - 720 000 грн.
Ціна на кожну одиницю продукції встановлена в національній валюті і зазначена в специфікаціях (п.3.2 договору).
У п.4.2 договору наведено наступний порядок оплати поставленої продукції:
- оплата 85% вартості продукції, що поставляється згідно зі специфікацією №1, здійснюється протягом 30 робочих днів після підписання актів приймання-передачі партії поставленої продукції (п.4.2.1.1);
- оплата 15% вартості продукції, що поставляється згідно зі специфікацією №1, здійснюється протягом 30 робочих днів від дати підписання акта про приймання продукції в експлуатацію у відповідності до п. 5.13 договору (п.4.2.1.2);
- оплата 85% вартості продукції, що поставляється згідно зі специфікацією №2, здійснюється у 2015 році, але не раніше 15.01.2015, при наявності підписаних актів приймання-передачі поставленої партії продукції (п.4.2.2.1);
- оплата 15% вартості продукції, що поставляється згідно зі специфікацією №2, здійснюється у 2015 році, але не раніше 15.01.2015, при наявності акта про приймання продукції в експлуатацію у відповідності до п. 5.13 договору;
- при виділенні фінансування у 2014 році оплата може бути змінена (п.4.2.2.3).
Строки поставки продукції зазначені в специфікаціях (п.5.2 договору).
Пунктом 5.5 договору визначено, що датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині оплати за поставлену продукцію, до повного розрахунку (п. 10.1 договору).
У специфікації №1 до договору (додаток №1) визначено:
- найменування продукції: комплекс технічних засобів термоконтролю АКВП для вимірювання температури у басейні витримки; комплекс технічних засобів термоконтролю АКВП для вимірювання температури у ГО; комплекс технічних засобів термоконтролю АКВП для вимірювання температури зовнішньої поверхні днища корпусу реактора;
- технічні вимоги: технічні вимоги та умови постачання «Технические средства, входящие в состав аварийных КИП для тяжелых аварий систем ПАМС энергоблоков АЭС с ВВЭР-1000», затверджені першим віце-президентом - технічним директором ДП «НАЕК «Енергоатом» від 06.06.2013; склад визначається відповідно до п.5 табл.1 ТВ з урахуванням трьохканальної структури нижнього рівня ПАМС (для продукції №1); склад визначається відповідно до п.2 табл.1 ТВ з урахуванням трьохканальної структури нижнього рівня ПАМС (для продукції №2); склад визначається відповідно до п.1 табл.1 ТВ з урахуванням трьохканальної структури нижнього рівня ПАМС (для продукції №3);
- ТЗ - АГСА.412913.011 ТЗ;
- належність до систем важливих до безпеки (СБВ)/ВК-2: СВБ, к.б.3Н, 1к.с. (для продукції №1-№3);
- одиниця виміру - шт.,
- кількість - по 1 шт. кожна;
- ціна без ПДВ - 800 000 грн (для продукції №1), по 500 000 грн (для продукції №2 та №3);
- термін поставки - вересень 2014. Загальна вартість продукції (разом з ПДВ) 2 160 000 грн.
Згідно з специфікацією №2 до договору(додаток №2) вартість продукції (разом з ПДВ) складає 2 160 000 грн, термін поставки - квітень 2015.
Згідно з п.11.4 договору, останній укладений у відповідності до рішення комітету з конкурсних торгів ДП «НАЕК «Енергоатом» (протокол засідання ККТ від 18.08.2014).
Специфікації, додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу за умови укладення їх у письмовій формі, підписання їх повноважними особами і скріплення печатками обох сторін (п.12.1 договору).
За твердженнями позивача, строки поставки комплексів технічних засобів термоконтролю АКВП виробництва ТОВ «Атоммонтажсервіс», Україна, були визначені тендерною документацією та погоджені сторонами у специфікації №1 до договору.
Стаття 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» ( у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1). Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
Судом встановлено, що специфікації, додаткової угоди, або додатків до договору, якими б строк поставки переносився між сторонами підписано не було.
За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
Частинами 1, 2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (ч.1 ст.664 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 ЦК України).
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач зобов'язання з поставки комплексів технічних засобів термоконтролю у строки, визначені у специфікації №1 (вересень 2014), не здійснив.
Звертаючись з позовом до суду, позивач просить стягнути пеню в сумі 393 120 грн за період з 01.10.204 по 01.04.2014 та штраф в сумі 151 200 грн.
Згідно з п.7.2 договору за порушення строку поставки продукції за договором відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0, 1% від вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної), але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.
Частини 1, 2 ст.216 ГК України визначають, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Частина 2 ст.231 ГК України визначає, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі №3-88гс11.
З огляду на викладене вище та враховуючи факт прострочення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з поставки комплексів технічних засобів термоконтролю АКВП виробництва ТОВ «Атоммонтажсервіс», Україна, для ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача 393 120 грн пені за період з 01.10.2014 по 01.04.2015 та 151 200 грн 7% штрафу від вартості непоставленої продукції.
Твердження апелянта, що порушення строків поставки продукції виникло з вини позивача, колегією суддів визнаються безпідставними з огляду на те, що заміна виробника виробів (переможця конкурсних торгів) на іноземного не відповідає вимогам на ТЗ АКВП, які узгоджені ДІЯРУ і затверджені ДП НАЕК «Енергоатом».
Посилання ТОВ «ОМЗ - Україна (Група Уралмаш - Іжора)» на практику Верховного Суду України, як усталені правові висновки, зокрема, на постанову від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15 судом апеляційної інстанції не приймається до уваги, оскільки в даних справах різні предмети спору, а відтак, різний характер правовідносин.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій необхідно зазначити наступне.
Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Оцінивши надані відповідачем докази, а також, враховуючи інтереси обох сторін, за висновками колегії суддів наведені апелянтом обставини не є винятковими.
З огляду на викладене вище, виходячи із заявлених позивачем вимог, наведених скаржником заперечень та встановлені судом обставини доводи апелянта спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЗ - Україна (Група Уралмаш - Іжора)» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 у справі №910/10576/15 - без змін.
2. Матеріали справи №910/10576/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.І. Рябуха
Судді Н.Ф. Калатай
Л.М. Ропій