04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" березня 2016 р. Справа№ 911/2488/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Сухового В.Г.
Мальченко А.О.
cекретар судового засідання - Яценко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №4300/39/3-67(2) від 12.11.2015 Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на рішення господарського суду Київської області від 30.10.2015 року
у справі № 911/2488/15 (суддя - Горбасенко П.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буденергомонтаж»
до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»
про стягнення 4 916 538,16 грн
за участю представників сторін:
від позивача:Шкель О.М. - довіреність від 09.02.2016 №02/58
від відповідача : Стужна В.М. - довіреність від 11.01.2016 № 5-ЮВ
15.06.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Буденергомонтаж» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» про стягнення 4 916 538,16 грн, що становить: 2 997 112,74 грн заборгованості по оплаті вартості виконаних робіт та поставлених матеріалів, згідно договору підряду № 27/11-2014 від 18.11.2014, 673 816,63 грн. пені за прострочення оплати, 1 203 238,65 грн інфляційних втрат та 42 370,14 грн 3 % річних, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті вартості виконаних робіт та вартості поставлених матеріалів за договором підряду № 27/11-2014 від 18.11.2014.
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.10.2015 позовні вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (ідентифікаційний код 14310862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буденергомонтаж» (ідентифікаційний код 31966754) 1 201 842,21 грн.- інфляційних втрат, 42370, 14 грн.- 3 % річних, 12 756,23грн витрат за проведення судової експертизи та 63043,55 грн. в повернення судового збору. Припинено провадження у справі в частині стягнення 2 997112,74 грн. основної заборгованості по п.1-1, ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» 19.11.2015 подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2015 у справі № 911/2488/15, в якій просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з покладенням судових витрат на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповним з'ясуванням всіх обставин справи, що мають істотне значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.11.2015 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2015 у справі № 911/2488/15 прийнято до провадження у складі колегії суду: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю. розгляд справи призначено на 10.12.2015.
Після повторного автоматизованого розподілу справи ухвалою Київського апеляційного суду від 11.02.2016 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2015 у справі № 911/2488/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Жук Г.А., судді Суховий В.Г., Мальченко А.О., розгляд справи призначено на 21.03.2016.
В судовому засіданні 21.03.2016 року апелянт підтримав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у даній справі з підстав, викладених в апеляційній скарзі, та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволені позову відмовити повністю.
Представник позивача заперечив доводи апелянта, просить рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2015 залишити без змін.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача, відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
18.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буденергомонтаж» (позивач у справі, підрядник за договором) та Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» (відповідач у справі, замовник за договором) укладено договір підряду № 27/11-2014, згідно п.1.1 якого підрядник зобов'язався за завданням замовника на свій ризик виконати і здати замовникові у встановлений договором строк роботи по об'єкту: «ДСП ЧАЕС. Модернізація системи хімводоочищення виробничо-опалювальної котельні і реконструкція обладнання хімводоочищення і складу хімічних реагентів хімічного цеху. Коригування», а замовник зобов'язався передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх.
Умовами договору сторони передбачили тверду ціну договору, а саме замовник за належним чином виконану роботу повинен сплатити підряднику договірну ціну в сумі 7 580 043,31 грн з ПДВ. та вартість обладнання в сумі 690 067,08 грн з ПДВ. Всього з обладнанням поставки замовника ціна договору складає 8 270 110,39 грн з ПДВ. (п. 3.1. договору)
У відповідності до умов п.п. 4.3., 4.3.1., 4.3.2., 4.3.3. договору розрахунки з підрядником за виконані будівельно-монтажні роботи здійснюються шляхом перерахування коштів на банківський рахунок підрядника після підписання сторонами акту виконаних робіт форми КБ-2в та форми КБ-3. За постачання обладнання замовник здійснює платежі на підставі акту здавання-приймання та видаткової накладної у 4-х примірниках. Підрядник зобов'язується до актів додавати документи, які містять дані про якість товару (сертифікат якості, паспорт і т.д.). Укладаючи договір, підрядник усвідомлює, що здійснення замовником оплати за виконані підрядником роботи залежить від надходження бюджетних коштів на реєстраційний рахунок замовника, виділених під оплату бюджетного зобов'язання, взятого за договором. Замовник повинен здійснити оплату підряднику протягом 20 банківських днів з дня надходження бюджетних коштів на його реєстраційний рахунок. Оплата може проводитись частинами .
Пунктом 5.1. договору передбачено строки виконання робіт: початок - протягом 5 днів з дати укладання договору ат закінчення робіт - грудень 2015.
Відповідно до п. 13.1. договору договір набирає чинності з дати підписання його сторонами та скріплення підписів повноважних осіб печатками юридичних осіб і діє до 25.12.2015, а по фінансовим та гарантійним зобов'язанням - до повного виконання.
11.12.2014 сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору підряду № 27/11-2014 від 18.11.2014, за умовами якої сторони погодили, що фінансування в 2014 році складає 2 997 112,74 грн. (в т.ч. ПДВ).
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що за правовою природою правовідносини, які виникли між сторонами у справі, мають ознаки договору підряду згідно якого в силу вимог ст. 837 Цивільного кодексу України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Пунктом першим статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання договору підряду №27/11-2014 від 18.11.2014 позивач виконав, а відповідач прийняв підрядні роботи на загальну суму 1 143 648,60 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, яку підписано сторонами без заперечень чи застережень та витрати № 01 (а.с. 32, т.1).
Крім того, на виконання умов договору підряду № 27/11-2014 від 18.11.2014 позивачем поставлено відповідачу матеріали на суму 1 853 464,14 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000122 від 17.12.2014 (а.с. 28-29,т.1), підписаною повноважними представниками сторін без заперечень чи застережень, підписи яких скріплено печатками обох сторін договору.
Отже, матеріалами справи підтверджено, та не заперечено сторонами в судовому засіданні, що позивачем надано роботи та поставлено матеріали на загальну суму 2 997 112,74 грн (1 143 648,60 грн + 1 853 464,14 грн), як і передбачено умовами договору підряду № 27/11-2014 від 18.11.2014 в редакції додаткової угоди № 1 від 11.12.2014.
В строк, визначений умовами договору відповідач не оплатив вартість робіт та обладнання, тому позивач звернувся до нього з претензією № 02/76 від 17.03.2015 (а.с. 33-35,т.1), просив погасити заборгованість за договором підряду № 27/11-2014 від 18.11.2014.
Відповідач листом від 24.04.2015 за № 1615/39-179 (2) (а.с. 36,т.1) повідомив позивача, що розрахунок по договору підряду № 27/11-2014 від 18.11.2014 буде проведено відразу після надходження бюджетних коштів, виділених під оплати бюджетного зобов'язання, при цьому не заперечив вартості робіт та обладнання та наявності заборгованості.
Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 2 997 112,74 грн. підтверджено, також довідкою зустрічної звірки № 15-31/38 від 29.05.2015 (а.с. 38-47,т.1), проведеної Броварською об'єднаною державною фінансовою інспекцією.
Судом встановлено, що після порушення провадження у справі (15.06.2015) відповідач сплатив позивачу 2 997 112,74 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.10.2015 (а.с. 262-263,т.1), внаслідок чого станом на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за виконані роботи та поставлені матеріали згідно договору підряду № 27/11-2014 від 18.11.2014 відсутній, відтак колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 2 997 112,74 грн. по п.1-1 , ч. 1, ст.80 ГПК України.
Крім стягнення 2 997 112,74 грн. боргу за виконані роботи та поставлені матеріали згідно договору підряду № 27/11-2014 від 18.11.2014, позивач просив стягнути з відповідача 673 816,63 грн. пені, 1 203 238,65 грн. інфляційних втрат та 42 370,14 грн. 3 % річних за порушення грошових зобов'язань за договором.
Відповідач заперечив такі вимоги позивача, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування, стверджує, що умовами п. 4.3.3. договору передбачено настання строку оплати саме в залежності від надходження бюджетних коштів на його реєстраційний рахунок. З огляду на приписи ст. ст. 629, 837, 875 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За договором підряду (будівельного підряду) підрядник зобов'язаний збудувати та здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації за завданням іншої сторони, яка зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечене сторонами в судовому засіданні позивач на замовлення відповідача, відповідно до умов договору підряду від 18.11.2014, згідно проектно-кошторисної документації виконав модернізацію систем хімводоочищення виробничо-опалювальної котельні і реконструкції обладнання хімводоочищення і складу хімічних реагентів хімічного цеху на суму 1143648,60 грн. та поставив відповідачу матеріали, згідно видаткової накладної від 17.12.2014 № РН-0000122 на суму 1853464,14 грн., всього робіт та матеріалів на суму 2997112,74 грн.
Вказані роботи і матеріали було прийнято відповідачем без заперечень чи застережень, претензій щодо якості (некомплектності) та недоліків робіт та матеріалів виконавцю робіт та постачальнику матеріалів не заявлялося, що підтверджено підписанням сторонами видаткової накладної від 17.12.2014 № РН-0000122 та довідки форми КБ-№ від 18.12.2014 № 1.
Згідно умов п.1.1.,4.3,7.1.2 договору відповідач, як замовник робіт та матеріалів зобов'язався оплатити вартість робіт та матеріалів після узгодження та підписання сторонами довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та прийняття матеріалів, однак зобов'язання по оплаті виконав лише після звернення позивача до суду .
У відповідності до вимог ст.ст. 43,48,49 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету включно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог ст. 57 БК України). Казначейство здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету.
Розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг, відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, яке здійснює платежі за наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету, наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми, наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань в порядку визначеному Порядком казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407 та Порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій по виконанню державного бюджету, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 11.08.2008 №327, Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 за № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за № 419/20732,.
Для з'ясування питання наявності коштів на реєстраційному рахунку відповідача та можливості своєчасного виконання грошового зобов'язання за договором підряду № 27/11-2014 від 18.11.2014 в ході розгляду справи місцевим господарським судом призначалася судово-економічна експертиза на вирішення якої були поставлені питання: який залишок коштів по КВЕК-3210 був на реєстраційному рахунку ДСП «Чорнобильська АЕС» станом на 17.12.2014 - 19.12.2014 та станом на 26.12.2014 - 31.12.2014 включно?; чи були зареєстровані ДСП «Чорнобильська АЕС» фінансові бюджетні зобов'язання по договору підряду № 27/11-2014 від 18.11.2014 та додатковій угоді № 1 від 11.12.2014?; чи можливо було виконати ДСП «Чорнобильська АЕС» зобов'язання по оплаті вартості робіт та обладнання відповідно до договору № 27/11-2014 від 18.11.2014 та додатковій угоді № 1 від 11.12.2014?, тощо. (а.с.196-199,т.1)
Висновком судово-економічної експертизи КНДІСЕ № 12907/15-45 від 07.10.2015 (а.с. 203-214,т.1) встановлено, що залишок грошових коштів по КЕКВ-3210 на реєстраційному рахунку Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», відкритому в управлінні Державної казначейської служби України у м. Славутич, Київської області станом на 17.12.2014 - 19.12.2014 становив 5 459 543,30 грн., станом на 26.12.2014 - 31.12.2014 включно - 327 334,09 грн.; що Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» фінансові бюджетні зобов'язання перед товариством з обмеженою відповідальністю «Буденергомонтаж» по договору підряду № 27/11-2014 від 18.11.2014 та додатковій угоді № 1 від 11.12.2014 року зареєстровані не були; що за умови реєстрації фінансових бюджетних зобов'язань перед ТОВ «Буденергомонтаж» можливо було виконання зобов'язань по оплаті робіт та обладнання по договору підряду № 27/11-2014 від 18.11.2014 та додатковій угоді № 1 від 11.12.2014 року за рахунок наявних коштів по КВЕК-3210 в повному обсязі, що в період з 17.12.2014року по 31.12.2014 року відповідачем були оплачені інші зареєстровані у 2014 році зобов'язання.
З представлених відповідачем 20.10.2015 року документів вбачається, що останній лише 06.10.2015 року подав до Державної казначейської служби України Реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 06.10.2015 за №222, до якого включено бюджетне зобов'язання за договором 27/11-2014 від 18.11.2014 по КВКК/ККК 3210 в сумі 2997112,74 грн. (55460,28+1088188,32+1853464,14) (а.с260,т.1), 09.10.2015 року виставив платіжні доручення № 137 від 08.10.2015, №138 від 08.10.2015, № 139 від 08.10.2015, які проведено банком 12.10.2015 року (а.с. 262-263,т.1).
12.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Буденергомонтаж» отримало кошти на власний рахунок, що підтверджено представленою в матеріалах справи банківською випискою по рахунку від 12.10.2015 (а.с.265, т.1), отже, з огляду на приписи ст.599 ЦК України, зобов'язання з оплати вартості робіт та матеріалів слід вважати виконаним з моменту надходження коштів на рахунок виконавця робіт.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором підряду №27/11-2014 від 18.11.2014, позивачем за період з 19.12.2015 по 08.06.2015 нараховано пеню в сумі 673 816,63 грн .
Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 549, 611 ЦК України, ст. 230, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1-3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», дійшов обґрунтованого висновку, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін) або встановлено спеціальним законодавчим актом (ст. 551 ЦК України), і оскільки договором підряду № 27/11-2014 від 18.11.2014 не передбачено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних підрядником робіт, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 673 816,63 грн. задоволеню не підлягають.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України викладеного у п. 2.1. Постанови Пленуму «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором підряду № 27/11-2014 від 18.11.2014, позивачем, в порядку ст.625 ЦК України нараховано 1 203 238,65 грн інфляційних втрат та 42 370,14 грн 3 % річних за період з 19.12.2014 по 08.06.2015.
Стаття 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Інфляційні збитки та проценти згідно зі ст. 625 ЦК України нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.
Стаття 625 ЦК України передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Враховуючи наведене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, за період, що вказаний позивачем в поданому розрахунку, та погоджується з місцевим господарським судом, що арифметично вірний розмір інфляційних втрат нарахованих за період з 19.12.2014 по 08.06.2015 становить 1 201 842,21 грн та 42 370,14 грн 3 % річних, які підлягають стягненню в користь позивача.
Твердження апелянта, що він діє виключно в рамках діючого законодавства, в межах бюджетних зобов'язань, а також що договором сторони чітко передбачили, що розрахунки за договором здійснюються за бюджетні кошти і підрядник усвідомлює, що здійснення замовником оплати за виконані роботи залежать від надходження бюджетних коштів на реєстраційний рахунок, виділених під оплату бюджетного зобов'язання, взятого за даним договором спростовуються висновком судово-економічної експертизи.
Суд обґрунтовано відхилив заперечення замовника щодо неоплати продукції за відсутності бюджетних коштів на реєстраційному рахунку відповідача, оскільки, на підставі ч.2 ст.617 ЦК України, ч.2 ст. 218 ГК України та Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД», Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВСУ від 15.05.2012 № 3-28 гс12 по справі № 11/446.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2015 року у справі №911/2488/15 відповідає чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються відповідача (апелянта).
Керуючись ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2015 року у справі №911/2488/15 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2015 року у справі №911/2488/15 залишити без змін.
3.Справу № 911/2488/15 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді В.Г. Суховий
А.О. Мальченко