донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
23.03.2016 справа №913/1097/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
при секретарі за участю представників сторін від позивача від відповідача розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 не з'явились не з'явились Публічного акціонерного товариства “Креді ОСОБА_5”, м.Київ
на рішення господарського суду Луганської області
від12.01.16 р,
у справі№ 913/1097/15 (суддя Вінніков С.В.)
за позовом до про Публічного акціонерного товариства “Креді ОСОБА_5”, м.Київ Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна багатопрофільна компанія “Транссервіс”, м. Луганськ стягнення 177 963 грн. 33 коп.
Публічне акціонерне товариство «Креді ОСОБА_5», м. Київ звернулось до господарського суду Луганської області до ТОВ «Транспорта багатопрофільная компанія «Транссервіс», м. Луганськ про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 13.11.2012 № 461-ю в сумі 177 963 грн. 33 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним. Крім того, позивачем нараховано пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань.
В ході розгляду спору позивачем подано заяву від 21.12.2015 № 13206/2267, в якій він просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 461-ю від 13.11.2012 в сумі 175073 грн. 51 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом в сумі 114 881 грн. 61 коп., нараховані відсотки за період з 01.12.2015 по 21.11.2015 в сумі 1183 грн. 12 коп., прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 34 297 грн. 50 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в сумі 24 711 грн. 28 коп.
Вказану заяву прийнято судом до розгляду як зменшення розміру позовних вимог.
Рішенням господарського суду Луганської області від 12.01.2016 року у справі № 913/1097/15 (суддя Вінніков С.В.) позовна заява задоволена частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна багатопрофільна компанія Транссервіс» на користь Публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_5 банк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 114881 грн. 61 коп. та заборгованість за відсотками в сумі 35480 грн. 62 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивачем у справі - Публічним акціонерним товариством «Креді ОСОБА_5» подана апеляційна скарга, у якій заявник просить скасувати судове рішення в частині відмови у стягненні пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентної винагороди в сумі 24 711,28 грн.
В обґрунтування скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, вказує на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з того, що відповідно до Закону «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів.
Між тим, господарським судом не прийнятий до уваги факт того, що перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, не був визначений Кабінетом Міністрів України на момент звернення позивача до суду.
Крім того, відповідачем не наданий суду Сертифікат торгово-промислової палати про настання обставин, які дозволяють звільнити його від відповідальності за кредитним договором.
Сторони у судове засідання Донецького апеляційного господарського суду не з'явились. Відзив на скаргу відповідачем не наданий.
Від апелянта надійшло клопотання про розгляд скарги без участі його представника.
Відповідно до ст.101 ГПК України законність рішення господарського суду перевіряється у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи,судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Між публічним акціонерним товариством «Креді ОСОБА_5 банк», як кредитором, та
Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна багатопрофільна компанія «Транссервіс», як позичальником, 13.11.2012 укладений кредитний договір № 461-і (а.с.8-18, далі - договір).
Предметом Договору (п. 1.1) є правовідносини, за якими банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 160 300 грн. 00 коп., а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та в строки, обумовлені цим договором.
Відповідно до п. 6.1 договору позичальник зобов'язаний повернути кредит згідно графіку погашення кредиту, але в будь-якому випадку до 12.11.2017 включно.
Згідно із п. 5.1.1.1 договору процентна ставка за користування кредитом складає 17,9%.
Пунктом 5.1.1.4 договору передбачено, що нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту щомісячно до 5 числа місяця кожного календарного місяця, що слідує після закінчення періоду нарахування процентів, та в день повного погашення кредиту за минулий період нарахування процентів.
Відповідно до п. 11.1.1 договору у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань позичальник повинен сплатити на користь банка пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.
На виконання кредитного договору банк перерахував кредитні кошти позичальнику в сумі 160 300 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером (а.с. 19).
Як вбачається з виписки по особовому рахунку, відповідач свої грошові зобов'язання за кредитним договором виконав частково.
У зв'язку із неналежним виконанням умов договору, відповідачу направлена вимога від 03.06.2015 року за вих..№ 81350/353 про дострокове виконання боргових зобов'язань за договором( а.с.26-27). Вимога повернута поштовим оператором через неможливість доставки кореспонденції через бойові дії.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, в якому просив господарський суд стягнути з відповідача прострочену заборгованість за кредитом в сумі 114 881 грн. 61 коп., нараховані відсотки за період з 01.12.2015 по 21.11.2015 в сумі 1 183 грн. 12 коп., (а.с.53) прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 34 297 грн. 50 коп. та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в сумі 24 711 грн. 28 коп.
Банком надані всі підтверджуючи суму заборгованості документи.
Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором не надав, як і контразрахунку суми заборгованості.
В процесі розгляду спору господарський суд дійшов до висновку, що заявлені до стягнення строкові відсотки в сумі 1 183 грн. 12 коп. нараховано за користування кредитом за листопад 2015 року.
Пунктом 1.1 кредитного договору визначене поняття «боргові зобов'язання» - грошові зобов'язання з повернення кредиту, здійснення плати за кредит, сплати штрафу, пені, відшкодування (компенсації) тощо в порядку та у строки, передбачені цим договором, а також зі здійснення будь-яких інших платежів, що підлягають сплаті відповідно до договору та законодавства України.
Поняття «основна заборгованість» договором не визначена.
Згідно ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 ЦК України. Відповідно до ст.1050 ЦК, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п.3.2 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» № 1 від 24.11.2014 року, Вищий господарський суд України зазначив, що частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 ЦК України. У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права.
Зі змісту документів, які надані позивачем в обґрунтування позову, відповідач прийняв на себе зобов'язання повертати кредит частинами. Проте, як свідчать матеріали справи, зобов'язання в цієї частині відповідачем не виконані. Враховуючи викладене, приписи ст. ст. 1050, 1954 ЦК, п.3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» № 1 від 24.11.2014 року, господарський суд правомірно дійшов до висновку про те, що вимоги позивача щодо дострокового стягнення всієї заборгованості за кредитом є обґрунтованими.
Враховуючи викладене, господарський суд правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 114 881грн. 61 коп., за відсотками в сумі 35 480 грн. 62 коп.
Оспорюваною є сума пені - 24 711 грн. 28 коп.
Позивачем заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 13.06.2015 по 21.12.2015 в сумі 17313 грн. 143 коп. та пеню за несвоєчасне погашення відсотків за період з 23.06.2015 по 21.12.2015 в сумі 7397 грн. 85 коп.
При розгляді апеляційної скарги та законності рішення суду в цій частині, судова колегія виходить з наступного.
13 квітня 2014 року Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», на виконання якого та у відповідності до Закону України «Про боротьбу з тероризмом», керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», до яких віднесені Донецька та Луганська області з терміном дії АТО з 7.04.2014 року.
30.10.2014 року розпорядженням № 1053-р Кабінет Міністрів України на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого
увійшло місто Луганськ.
Розпорядженням від 05.11.2014 року № 1079-р КМУ зупинено дію зазначеного вище розпорядження.
Погоджуючись з висновком господарського суду про відмову позову в цій частині, Донецький апеляційний господарський суд виходить з того, що згідно ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» завданням суду при здійсненні правосуддя на засадах верховенства права є забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Гарантоване Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право бути звільненим від відповідальності за невиконання зобов'язань щодо повернення кредиту не може бути ілюзорним.
За змістом п.39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. по справі «Серявін та інші проти України», будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, якою це право встановлено, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів. Враховуючи викладене та принцип верховенства права, закріплений ст.8 Конституції України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що незабезпечення державними органами передумов виконання Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» порушує той самий справедливий баланс та не може бути підставою для відмови в захисті прав відповідача судом.
Відповідно до ч.7 ст.4 ГПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Виходячи з викладеного та наявністю прогалин у законодавстві, суд вважає за можливе застосувати аналогію закону в частині визначення зони проведення АТО, шляхом застосування до спірних правовідносин, які мали місце до грудня 2015 року, аналогії закону.
Враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з тероризмом», прийнятий на його виконання та на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», Розпорядження КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», а також усвідомлюючи загальновідомий факт місцезнаходження відповідача в зоні АТО, на думку Донецького апеляційного господарського суду, господарський суд правомірно застосував до правовідносин між позивачем та відповідачем ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та відмовив у задоволені вимог щодо стягнення пені, нарахованої в період проведення антитерористичної операції за період, який діяв до грудня 2015 року.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015року №1275-р затверджено Перелік населених пунктів населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Луганськ.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідач зареєстрований за адресою: 91015, м. Луганськ, вул. 2-а Краснознаменна, б. 20.
Таким чином, норми Закону щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню і до спірних правовідносин.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 33, 99, 101-105 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду Луганської області від 12.01.2016 року у справі № 913/1097/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в 20-ти денний строк.
Головуючий суддя: О.Л. Агапов
Судді: С.А. Малашкевич
ОСОБА_3